Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Об'єктивні потреби розвитку міжнародних паблик рілейшнз.

Зміст і поняття міжнародних паблик рілейшнз.

Лекція 8. Міжнародні паблик рілейшнз

План.

1. Зміст і поняття міжнародних паблик рілейшнз.

2. Об'єктивні потреби розвитку міжнародних паблик рілейшнз.

3. Національний, регіональний та глобальний рівні ділової культури.

4. Культурні відмінності: критерії, зміст та значення для PR.

5. Міжнародні групи громадськості та їх особливості.

6. Повага до місцевих звичаїв.

7. Мовні, культурні та інші проблеми.

8. Міжнародна мова жестів.

8. Типологія ділових культур світу.

9. Характеристики ділових культур.

10. Ціннісні розходження ділових культур.

Зростання багатоманітності учасників світового ділового середовища - найбільш помітне явище сучасності. Дедалі зростає кількість компаній та організацій близького й далекого зарубіжжя, які здійснюють свою діяльність в Україні. Так само й представники ділових і політичних кіл України прагнуть вести активну роботу в багатьох країнах світу. Для цього вже існують певні сприятливі передумови. Незалежна Українська держава є членом багатьох міжнародних організацій. Прискорюється складний процес її європейської та євроатлантичної інтеграції. Нового змісту й масштабів дістає співпраця з представниками міжнародних бізнесових і фінансових кіл світу, особливо після приєднання України до Світової організації торгівлі. Небачених розмірів набув міжнародний туризм та інші подорожування рядових громадян за кордон. Помітно лояльнішим стало ставлення світової громадськості до України після Помаранчевої революції.

Успішна діяльність у мультикультурному середовищі потребує глибоких знань особливостей регіональних культур, національних традицій, специфіки комунікацій основних регіонів світу. Сьогодні необхідні чималі зусилля, спрямовані на досягнення порозуміння та плідну співпрацю між представниками різних народів. Саме ці питання знаходяться в епіцентрі уваги міжнародних громадських зв'язків.

Міжнародні паблик рілейшнз (зв'язки з громадськістю) - це свідомо плановані та професійно організовані зусилля різних суб'єктів (урядових структур, ділових компаній, громадсько-політичних об'єднань, неурядових організацій тощо) з метою налагодження взаємовигідних відносин із громадськістю інших країн світу. Міжнародну громадськість можна уявити як різноманітні групи громадян, численні установи й організації окремих зарубіжних країн, а також міжнародні організації та міждержавні утворення, від ставлення яких залежить успіх діяльності вітчизняних суб'єктів міжнародної активності.

Міжнародні PR можна також розглядати з точки зору їхнього розвитку та практичного використання в окремих країнах. Незважаючи на те що PR є системою, яка зародилася в США та дістала найбільшої інституціоналізації саме в цій країні, окремі її елементи, такі як нейтралізація негативного ставлення до організації за допомогою роз'яснювальної роботи, пабліситі, підготовки та поширення щорічних звітів про зміст своєї діяльності тощо, використовуються компаніями, особливо європейських країн, ще з кінця XIX ст.

Але PR були і залишаються головним чином американською системою, яка поступово адаптується до практики зв'язків із громадськістю окремих країн та регіонів світу, зокрема й колишніх тоталітарних країн. Сама практика зв'язків піарівського змісту набула великого поширення насамперед в індустріально розвинутих та урбанізованих країнах. Цьому значною мірою сприяли процеси науково-технічного прогресу, світового соціально-економічного та політичного розвитку, зростання усвідомлення того, що професійні зв'язки з громадськістю є важливим компонентом розвитку демократії, ринкової економіки та «народної дипломатії». Для України важливими мотивувальними чинниками розвитку міжнародних PR виступають прагнення до євроінтеграції, потреба приєднання країни до цивілізованої світової спільноти.

Розвиток міжнародних комунікацій будь-якого суб'єкта важко уявити без глибокого розуміння сучасного стану та основних тенденцій розвитку суспільства. Відомий соціолог П. Штомпка основними ознаками і тенденціями розвитку сучасного комунікативного простору, або «організуючими принципами сучасного суспільства», його загальними рисами, називає такі

• Індивідуалізм як остаточне ствердження в суспільстві центральної ролі індивіда замість ролі племені, групи, нації. Людина звільняється від обов'язкових для традиційного суспільства групових зв'язків, на свій розсуд обирає соціальний колектив, самостійно визначає свої дії й несе особисту відповідальність за власні вчинки, успіхи і невдачі.

• Диференціація (ієрархізація), що характеризується появою де далі спеціалізованіших зв'язків.

• Раціоналізація та деперсоналізація управління. Найважливішою рисою сучасності є також дедалі зростаюча роль науки як засобу пізнання.

• Економізм, що розуміється як детермінація всього соціального життя економічною активністю, економічними цілями та економічними критеріями.

• Експансія, тобто розширення у процесі глобалізації зони соціальних, економічних, політичних і культурних відносин, що веде до звуження ролі національної держави. Суспільства стають взаємозалежними в усіх аспектах.

Вищенаведені загальні риси сучасного суспільства визначають і тенденції розвитку головних сфер соціального життя. Так, в економіці спостерігаються: зростання швидкості та масштабів економічного розвитку; урбанізація; розповсюдження інноваційних технологій, що охоплюють усі сфери життя; зміна характеру праці та концентрація робочої сили у сфері послуг; виникнення вільного ринку праці та його супутника - безробіття; зростання ролі підприємців і менеджерів в управлінні виробництвом.

Важливі зміни відбулися в міжнародній економічній діяльності, зокрема:

• інтернаціоналізація світової економіки, що знайшла свій прояв у стрімкому зростанні міжнародної торгівлі та капіталовкладень за кордоном;

• поява транснаціональних корпорацій (ТНК), що привело до створення гігантських організацій, які прискорили глобальний промисловий розвиток та посилення позицій підприємців;

• зростання економічної могутності Японії;

• становлення міжнародної фінансової системи, яка забезпечує вільнішу конвертованість валют, створення Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), які здійснюють фінансову підтримку країн, що розвиваються;

• розширення зони впливу західних країн на ринках Сходу тощо. Однією з головних тенденцій розвитку сучасного суспільства є глобалізація. Суспільства стають взаємозалежними в усіх аспектах життя – політиці, економіці, культурі, і масштаби таких залежностей - справді глобальні. Людство перетворюється на соціальну цілісність, яка охоплює всіх людей земної кулі. Сьогодні можна говорити про глобальну структуру політичних, економічних і культурних відносин, які об'єднують окремі суспільства в єдину систему.

У політичній сфері мають місце різні за масштабами наднаціональні утворення: політичні й військові блоки (наприклад, НАТО), коаліції провідних країн світу («Велика вісімка»), континентальні або регіональні об'єднання (наприклад, Європейський Союз), світові міжнародні організації (ООН і її спеціалізовані підрозділи). Помітними стають і контури світового уряду, коли низка важливих функцій виконується наднаціональними організаціями (наприклад, Європейський парламент, Інтерпол). Процеси демократизації свідчать, що парламентська демократія поступово стає домінуючою політичною формою на Землі.

В економічній сфері посилюється значення наднаціональної координації й інтеграції (ОПЕК, ОЕСР, ЄЕС), регіональних і світових економічних угод (СОТ). Спостерігається глобальний розподіл праці, зростає значущість багатонаціональних і транснаціональних корпорацій. Це - нові могутні сили світової економіки. Світовий ринок перетворюється на єдиний економічний механізм, свідченням чого є швидкість, із якою фінансові ринки реагують на події в окремих країнах в умовах глобальних економічних криз.

У культурі домінує тенденція до одноманітності. Засоби масової комунікації перетворюють нашу планету на «велике село». Мільйони людей є свідками подій, що відбуваються в різних частинах світу, залучаються до одного й того самого культурного досвіду, що сприяє уніфікації їхніх смаків і преференцій. Міграція, тимчасова робота за кордоном, туризм забезпечують безпосереднє знайомство зі способом життя, звичаями, нормами поведінки народів інших країн. Складається спільна мова, причому переважно англійська стає засобом професійного спілкування в науці, техніці, бізнесі, сфері комп'ютерної техніки. Комп'ютерна технологія сприяє уніфікації організації та обробки інформації.

Існує безліч визначень поняття «глобалізація». Міжнародний валютний фонд під глобалізацією має на увазі дедалі зростаючу інтеграцію як ринків товарів і послуг, так і капіталів. Отже, глобалізація – це посилення взаємозалежності та взаємовпливу різних сфер суспільного життя у сфері міжнародних відносин.

У ширшому розумінні «глобалізація – це єдина світова система, Що ґрунтується на безперешкодному пересуванні капіталу, інформаційній відкритості, швидкому технологічному оновленні, Зменшенні тарифних бар'єрів і лібералізації руху товарів і капіталу комунікаційному зближенні, планетарній науковій революції, міжнаціональних соціальних рухах, нових різновидах транспорту, реалізації телекомунікаційних технологій, інтернаціональній освіті»

Коли йдеться про глобалізацію, особлива увага звертається на застосування нових (переважно інформаційних) технологій у процесах виробництва, менеджменту, маркетингу, комунікацій на рівні корпорацій, організацій, держав і суспільства в цілому. Зміни у процесах збирання даних, у перетворенні їх на інформацію та розповсюдженні цієї інформації становлять основу інформаційної революції. З появою нових інформаційних технологій виникає новий комунікативний простір, де вирішальну роль відіграють фахівці з формування комунікаційних потоків. Інформація на сучасному етапі стає стратегічним ресурсом, ефективне управління яким забезпечує перевагу на міжнародній арені. Інформаційна революція значно скоротила здатність уряду контролювати інформаційні потоки. Поява такого популярного джерела інформації, як Інтернет, зокрема доводить, як складно здійснювати контроль над інформацією в сучасному світі. Зміст друкованих ЗМІ і телебачення дедалі легше контролювати, оскільки в цьому випадку аудиторія пасивна, а в мережі Інтернет кожен є і споживачем, і виробником інформації.

Розвиток нових інформаційних технологій викликав істотні соціальні зміни. Інформаційна революція усуває ієрархії, міняє зовнішній вигляд інститутів, перерозподіляє владу, розсуває горизонти часу і простору. Вона дає можливість різним соціальним суб'єктам спілкуватися, консультуватися, координувати свої дії на великих відстанях і з кращим інформаційним забезпеченням. Завдяки інформаційній революції формується простір, де державний суверенітет підлягає перегляду, а державні кордони стають прозорими. Інформаційні технології поширюються в усьому світі, перетворюючи сучасне суспільство на єдиний глобальний комунікативний простір.

Існують різні підходи до вивчення процесів глобалізації, різноманітні варіанти розуміння цього явища. Розглянемо коротко основні з них.

1. Наукове розуміння. Воно випливає з усвідомлення спорідненості та розбіжності таких понять, безпосередньо пов'язаних із глобалізацією, як інтеграція, єдиний і цілісний світ, інтернаціоналізація, регіоналізація. Спорідненість полягає в тому, що ці явища визначають вихід внутрішніх процесів за межі окремих держав. Розбіжності ж між ними пов'язані з умовами і часом виникнення цих явищ; з їхніми соціально-історичними функціями; з масштабами; з якісними і кількісними характеристиками; з соціальними наслідками. Наприклад, інтернаціоналізація в цьому випадку розглядається як механізм глобалізації. Інтернаціоналізація як процес сучасного розвитку, що пов'язаний із взаємозалежністю і взаємодією різних держав і міжнародних організацій, приводить до виникнення міжнародних об'єднань у різних сферах суспільного життя. Отже, інтернаціоналізація призводить до ненасильницької інтеграції людства в єдине ціле.

2. Ідеологічне розуміння глобалізації ґрунтується на концепції глобалізму - світогляді, що абсолютизує роль і значення процесів глобалізації в сучасному світі. Цей підхід виокремлює лише позитивне значення глобальних чинників. Глобальне тут розглядається як єдиний засіб розв'язання проблем, що накопичилися. Але за такого підходу не беруться до уваги проблеми економічного, політичного, соціального, культурного життя окремих країн світової спільноти.

3. Політичне розуміння глобалізації зосереджує увагу переважно на політичних інтересах і потребах держав і міжнародних організацій, що мають зиск від процесів глобалізації.

Але такі підходи не дають системної відповіді на ключові проблеми глобалізації та її основні напрями, зокрема пов'язані з розвитком мультинаціональних корпорацій. Наприклад, сьогодні нараховується близько 40 тис. транснаціональних корпорацій, обсяг виробництва й реалізації товарів яких перевищує загальний світовий експорт держав. Згідно з даними Вінзора Дауне, одного з авторів книги «Народження глобальної етики» за останні десятиліття, починаючи з 1970 p., загальний обсяг світового експорту зріс у 9 разів, а прямі закордонні інвестиції – у 15 разів. Безумовно, такі процеси мають позитивні соціальні наслідки. Зокрема:

• багатократне збільшення операцій транснаціональних корпорацій приводить до зростання зайнятості населення в іноземних і спільних компаніях;

• створювані спільні компанії формують нове мультикультурне (багатонаціональне) середовище повсякденної трудової діяльності представників різних народів, що спричинює взаємопроникнення ділових культур;

• опанування новими технологіями, досягненнями науково-технічного прогресу приводить до зростання ефективності виробництва;

• адаптація країн, що розвиваються, до досягнень сучасної цивілізації прискорює прогрес, дає їм змогу обминати традиційні етапи соціально-економічного розвитку суспільства.

Одночасно ці самі процеси мають і негативні наслідки. Говорячи про компоненти світу, ми традиційно мислимо категоріями «нація», «країна», яких у світі нараховується понад 200. Проте сьогодні більше 40 найпотужніших економічних суб'єктів світу - це транснаціональні компанії, масштаби операцій яких можна співвіднести з показниками валового національного продукту європейських країн. А це означає, що вищий менеджмент глобальних компаній збільшує свій вплив на долю світу, трансформуючи культурно-комунікаційне ділове середовище. Як наслідок, ми спостерігаємо глобалізацію на основі переважно західних стандартів, руйнування унікальних національних культур, посилення конфлікту цивілізацій, символами чого намагаються зробити трагедію 11 вересня 2001 р. у США, міжнародний тероризм.

Глобальні тенденції світового розвитку свідчать про необхідність пошуку нового наукового світогляду. Помітний внесок у цю справу робить «Римський Клуб». Зокрема у доповіді «Перша глобальна революція», презентованій А. Кінгом і Б. Шнайдером у 1991 p., де увага акцентується на кризі управління, зазначалося, що для подолання загрозливих тенденцій світового розвитку потрібна цивілізація, відмінна від наявної тепер на Заході; ця цивілізація повинна забезпечити цілісне та свідоме управління розвитком людства. Прибічники глобалізації зробили спробу сформулювати кодекс «прогресивної людської цивілізації», покликаний забезпечити стабільний і гармонійний розвиток сучасної світової системи. Кодекс містить десять таких основних положень:

1. Орієнтація не на минуле, а на майбутнє.

2. Праця та досягнення – умова заможного життя.

3. Заощадливість як основа накопичення первісного капіталу та інвестицій.

4 Освіта як ключ до прогресу.

5 Особисті якості (а не сімейно-кланові зв'язки) як ключ до просування соціальними сходинками.

6 Довіра до людей за межами сімейно-кланового кола.

7 Сувора суспільна етика.

8. Справедливість і правила «чесної гри» щодо оточення.

9. Горизонтальна побудова системи влади.

10. Секуляризація.

Неважко помітити, що ці положення перегукуються з основними принципами кодексів діяльності фахівців зі зв'язків із громадськістю. У них декларуються загальнолюдські цінності, засновані на ідеях гуманізму та гармонійного розвитку особистості й суспільства в цілому. Індивідуалізація людства супроводжується посиленням ролі і значення моральної проблематики у глобальному процесі. У правничій концепції зростає пріоритет прав людини над міжнародним правом. Міжнародні військові операції виправдовуються посиланням не на економічні та політичні орієнтації, а на мораль. Спостерігається моралізація світової політики. Відбувається, на думку Ю. Габермаса, перехід від «політики інтересів і цілей» до «політики цінностей».

В умовах глобалізації зростає роль фахівців зі зв'язків із громадськістю, які своєю діяльністю формують комунікативний простір інформаційного суспільства. Система міжнародних зв'язків із громадськістю стає дедалі інтегрованішою. Тільки 15 найбільших американських PR-фірм сьогодні понад 40 % своїх прибутків отримують за межами США. Близько половини прибутків від зарубіжних контрактів отримують такі гігантські PR-компанії, як «Burson- Marsteller», «Hill and Knowlton» та «Shandwick». У сфері міжнародних PR свій виклик гігантським PR-організаціям починають кидати невеликі фірми завдяки використанню новітніх комунікаційних технологій, особливо мереж Інтернету. Власне, сам розвиток комунікаційних технологій можна вважати потужним стимулом появи сучасного глобального маркетингу. Серед цих технологій потрібно назвати: супутникове телебачення, глобальні та регіональні комп'ютерні мережі, факсимільний зв'язок, волоконно-оптичні мережі, системи стільникового телефонного зв'язку, новітні технологи інтегрованих цифрових мереж, що дають змогу користувачам за допомогою наявних кабельних мереж спілкуватися, надсилати бази даних, графічні зображення тощо.




Переглядів: 988

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Чорний ПР» як засіб інформаційної атаки. | Національний, регіональний та глобальний рівні ділової культури.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.023 сек.