• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ДОДАТКИ

Презентація бізнес-плану (електроний приклад надається).

Зміст основних розділів бізнес-плану.

Зразкова структура розділів бізнес-плану по вітчизняній методиці.

Титульний аркуш.

Резюме.

Структура бізнес-плану туристського підприємства може включати такі розділи:

1. Резюме, тобто бізнес-план в стиснутій формі:

- інформація про туристичне підприємство у вигляді таблиці;

- перспектива (бізнес-ідея) і стратегічна мета підприємства;

- перелік туристичних послуг;

- керівництво та персонал;

- ринкова ситуація та маркетинг;

- джерела інвестування;

- перспективи успіху та ризики;

- потреба у фінансових засобах та призначення.

2. Характеристика туристичного підприємства (фірма).

2.1. Історія підприємства (дата створення, засновники, розвиток до цього часу).

2.2 Бізнес-ідея (перспектива) і філософія (мета діяльності і профіль послуг, ринок, орієнтація на споживача, робітники, інвестори і партнери по співробітництву, соціальна відповідальність, тобто вплив на екологію, створення робочих місць).

2.3. Стратегія підприємства включає роздуми щодо розвитку підприємства і цілі в сфері фінансів, фінансових результатів і балансу; цілі в сфері ринка і маркетингу; цілі в сфері створення та надання туристичних послуг в сфері персоналу.

2.4.Організація (структура) підприємства: органограма, віртуальні структури та інші організаційні форми, організація робочого процесу.

2.5. Консультанти (список у вигляді таблиці).

2.6. Дольова участь в інших підприємствах (у вигляді таблиці).

2.7. Партнери (тур агенти) по співпраці і стратегічні альянси (у вигляді таблиці).

2.8. Тенденції розвитку основних показників: оборот, рентабельність обороту, чистий прибуток (після відрахування податків), рентабельність інвестицій (ROI), різниця між доходами та витратами, чистий оборотний капітал, чисельність робітників, оборот на одного робітника.

2.9. Сильні і слабкі сторони.

3. Менеджмент персоналу:

- стиль керівництва фірмою і мотивація співробітників;

- навчання і підвищення кваліфікації;

- процентна структура персоналу і плинність кадрів;

- інформаційно-комунікативний процес;

- система оплати праці;

- контролінг.

4. Асортимент туристських послуг:

- перелік туристичних послуг;

- переваги і недоліки турпродуктів;

- сертифікація;

- розробка турпродукту;

- оновлення тур продукту.

5. Ринки (характеристика ринку тур послуг, ринковий потенціал, його ємність). Кількісний та якісний аналіз ринка:

- структура споживачів;

- потреби, звички і мотивація покупців тур продукту;

- тенденції та їх зміни;

- специфічні споживчі процеси;

- специфічні форми поведінки споживачів при прийнятті рішення про покупку

6. Конкуренти (3-5 основних конкурентів, та 3-5 основних потенційних конкурента).

7. Маркетинг:

- стратегія маркетингу;

- політика цін;

- політика у відношенні створених тур продуктів та їх різновиди.

8. Місцезнаходження, інфраструктура:

- фактори місцезнаходження, орієнтовані на реалізацію турпродукту;

- фактори місцезнаходження, орієнтовані на надання турпослуг.

9. Виробництво: технологія, планування виробничих процесів та управління ними.

10. Аналіз ризиків (внутрішніх і зовнішніх).

11. Фінанси:

11.1.План потреби в капіталі:

- інвестиції;

- оборотні кошти;

- специфічні засновницькі витрати та інші витрати початкового етапу.

11.2.План розрахунку прибутків та збитків.

11.3.Розрахунок фінансових потоків і зведений балансу руху майна і капітал.

11.4.Дванадцятимісячний план ліквідності і фінансів.

11.5.Економічні показники: оборот, прибуток після відрахування податків (чистий прибуток), рентабельність обороту, власний капітал, оборотність капіталу, залучений капітал, довгостроковий та короткостроковий залучений капітал, рентабельність власного капіталу тощо.

11.6.Фінансування (обор у вигляді таблиці).

Туристське підприємство – виробнича одиниця в системі туристичного господарства, що виконує одну або більше функцій виробництва та реалізації туристичного продукту, створення об\’яєтів туризму.

Виходячи на туристичний ринок, створюючи туристичне підприємство, готуючи бізнес-план, зацікавленим особам слід мати:

- професійні знання в сфері туризму;

- «прораховану» ідею функціонування на ринку туристичних послуг;

- початковий капітал для організації своєї справи.

На міжнародному ринку туристичних послуг існує достатньо серйозна конкуренція відносно рівня обслуговування, а також його змісту. Важливо знайти свою нішу на ринку, яка точно відповідає можливостям туристичного підприємства і крім того, не повністю заповнена конкурентами.

Бізнес-планування дає уяву про зміст, організацію, фінансовий стан підприємства. Лише після одержання позитивного результату можна приступити до створення туристичної фірми. Якщо справа починається з одержання кредиту або залучення інвестицій, то інвесторам і партнерам необхідно представити картину майбутнього підприємства: охарактеризувати туристичний продукт, ринки збуту і майбутню прибутковість. Лише за домогою бізнес-плану вирішуються питання фінансування. Бізнес-планування вже давно стало аксіомою підприємства.

Бізнес-план повинен враховувати технологічні особливості турфірми. Найважливішим розділом бізнес-плану являється фінансові обґрунтування діяльності туристичного підприємства. На ефективність функціювання туристського підприємства впливає багато факторів до яких належать структура доходів та витрати, ефективне управління процесом створення туристичної послуги, раціональне ціноутворення.

При визначенні оптимальної ціни на туристичний продукт слід враховувати те, що з одного боку ціна повинна покривати всі витрати турфірми, пов\’язані з наданням туристичних послуг, з другого – ціна повинна бути конкурентноспроможною.

Фінансисти зазвичай починають ціноутворення з витрат і додають бажаний прибуток. Водночас в більшості випадків, крім витрат, необхідно приймати до уваги і конкуренцію.

Маркетологи, визначаючи ціну турпродукту, починають з цін для кінцевих споживачів (визначаючи попит, вивчаючи ринок і конкуруючі підприємства), а потім рухаються назад, щоб визначити можливі виробничі витрати. Таким чином, при формуванні ціни на туристичний продукт враховується еластичність попиту. Досліджуючи цінову політику на ринку туристичних послуг, фахівці прийшли до висновків:

- по-перше, туристський ринок зазвичай не володіє еластичністю попиту і для цього є ряд об\’єктивних причин: віддаленість споживача від виробника послуг і тому орієнтація на середньоринкові ціни, бажання сплатити навіть більше, але вже відомій фірмі;

- по-друге, ціна в туризмі часто і являється одним із самих важливих орієнтирів при придбанні.

Саме по ціні споживач заочно намагається визначити рівень і якість обслуговування. Тому як завищення, так і зниження цін може привести до серйозних прорахунків. При цьому, спостерігається, що чим вищий рівень обслуговування, тим менше важлива для споживача ціна турпродукту.

Політика цін турфірми повинна будуватись на одному сегменті. Групи товарів або послуг з різними цінами залучають різні сегменти ринку. Це важливо і тому, що на сегмент працює не тільки ціни, але і реклама, імідж, додаткові послуги – все, що повинно відповідати рівню і категорії споживача.

Рівень ціни і рентабельності на туристичний продукт залежить від багатьох факторів: обсягів обслуговування туристів, існуючого і потенційного попиту споживачів, аналізу ринка, категорій туристів. Знижки займають важливе місце в ціновій і економічній політиці турфірми. Наприклад, сезонні знижки сприяють швидкому розпродажу, завантаженню туристських підприємств в „низький” сезон. В туризмі характерні знижки на попередню оплату, на групове придбання турів, „сімейні” знижки, знижки для постійних клієнтів. При цьому відповідні знижки зумовлюються і встановлюються не тільки для споживачів, але і по каналам просування турпродукту: готелями і перевізниками для туроператорів, тур операторами для турагентів. Це дозволяє покрити витрати всіх фірм, які приймають участь у виробничо-здобутковому процесі, і гарантує одержання прибутку.

Всі вищеперелічені фактори враховуються при бізнес-плануванні, так як вони впливають на фінансову стабільність фірми. Ефективне бізнес-планування сприятиме розвитку туристського бізнесу, раціональному використанню природно-рекреаційного потенціалу, зростанню прибутковості туристської діяльності, сприятиме перетворенню туризму в одну з пріоритетних галузей.

Розглянута структура бізнес-плану потребує конкретизації щодо певного бізнес-плану, видів власності, юридичної форми, джерела фінансування, видів продукції, цілей виробництва і бізнесу Але перед тим, як почати розробку бізнес-плану, необхідна інформація про попит і пропозицію, виробництво, фінансування...

Інформація про попит і пропозицію дозволяє визначити, кому й у яких обсягах дана продукція (роботи, послуги) будуть реалізовуватися (продаватися). Необхідні дані можна одержати зі звітів і публікацій, у результаті власних спостережень і маркетингових досліджень, при участі у виставках, ярмарках і торгах. Якщо виробник випускає конкурентноспроможну продукцію, продукцію, що відповідає вимогам споживачів, то він може досягти очікуваних результатів, наприклад, збільшити прибуток.

Більшу частину виробничої інформації можна одержати на підприємствах, що випускають таку ж або аналогічну турпродукцію. Для цього складається перелік:

· усіх виробничих операцій і способів їх здійснення;

· необхідних ресурсів;

· специфікація виробників туристичних послуг;

· потреба в трудових ресурсах по спеціальностях і кваліфікаціях;

· потреба у виробничих площах, можливість їх оренди, купівлі. .

· накладні та інші витрати. .

Для всебічної оцінки фінансового стану об'єкта потрібна фінансова інформація, на підставі якої інвестор зміг би судити про прибутковість проекту, способи одержання коштів (кредити, випуск акцій ...). Важливою є інформація про ціни і витрати, але вона часто складає комерційну таємницю виготовлювача.

Безумовно, бізнес-план не може виключити всіх помилок, але він дає шанс продумати усі свої дії крок за кроком. Опрацьований і узгоджений, бізнес-план виступає засобом, за допомогою якого можна контролювати продуктивність і управляти своїм бізнесом.

Не менш важливим і відповідальним є представлення бізнес-плану потенційним інвесторам (його презентація). Представляючи його, розроблювач (підприємство, фірма) намагається продати проект, а для цього він повинен бути привабливим, таким, що легко читається, у ньому повинні бути подані якісно виконані наочні схеми і графіки. Конфіденційна інформація може бути опущена, а в разі потреби надана додатково.

Резюме

1. До основних чинників, що визначають зміст та обсяг бізнес-плану, належать:

· аудиторія, на яку розрахований бізнес-план;

· конкретні цілі розробки бізнес-плану;

· конкретно-функціональна спрямованість бізнес-плану;

· масштаби діяльності та обсяги початкового фінансування;

· найважливіші характеристики майбутнього продукту і стадія його життєвого циклу.

2. Бізнес-план, орієнтований на залучення інвестицій у виробничу діяльність, як правило, включає такі логічно взаємопов’язані розділи:

3. Логіка розробки бізнес-плану охоплює певні етапи. Основними з них є такі:

 вибір продукції (послуг) на ринку;

‚ дослідження ринкового середовища майбутнього бізнесу;

ƒ вибір місцезнаходження фірми;

„ прогнозування обсягів продажу продукції (надання послуг);

… визначення виробничих параметрів діяльності фірми;

† розробка цінової та збутової політики стосовно нового продукту;

‡ обґрунтування вибору організаційних параметрів фірми;

ˆ опис потенційних ризиків майбутнього бізнесу і пошук дій для їхньої мінімізації (нейтралізації);

‰ оцінка очікуваних прибутків і збитків;

Š написання резюме (стислих висновків) з викладом основних положень бізнес-плану.

4. Основними вимогами до стилю написання бізнес-плану є такі:

· стислість, простота і зрозумілість, широке використання графіки;

· функціональність (викладення лише корисної для читачів інформації);

· легкість сприйняття і знаходження потрібної інформації, що досягається поділом бізнес-плану на розділи та параграфи;

· забезпечення конфіденційності інформації про фірму та її діяльність.

5. Існують традиційні правила технічного оформлення типового бізнес-плану. Основні з них такі:

· наявність титульного аркуша (з позначенням на ньому повної назви фірми та засновників, їхньої адреси, телефонів тощо);

· наявність змісту бізнес-плану (перелік розділів і параграфів з наскрізною нумерацією сторінок);

· обов’язкове розміщення резюме (коротких висновків) перед основними розділами бізнес-плану (на його початку);

· наявність у кінці бізнес-плану додатків, що деталізують та уточнюють інформацію, подану в основних розділах;

· наявність приміток і посилань на джерела використаної інформації.

6. Резюме (1—2 сторінки тексту) включає найважливіші висновки з усього бізнес-плану і викладається так, щоб зацікавити читача докладніше вивчити цей план. У резюме необхідно:

· дати короткий опис концепції та суті започатковуваного бізнесу;

· розкрити можливості бізнесу і стратегію їх реалізації;

· охарактеризувати цільовий ринок (основні споживачі, особливості їх обслуговування; очікувані обсяги продажу і частка ринку фірми);

· визначити найсуттєвіші конкурентні переваги фірми, які мають місце або будуть створені внаслідок реалізації прийнятої стратегії;

· подати основні фінансові показники майбутньої діяльності фірми (прибутковість, термін досягнення беззбитковості, окупність інвестицій тощо);

спрогнозувати загальну потребу в коштах з виокремленням власного та позичкового капіталу.

Читайте також:

1. ДОДАТКИ
2. ДОДАТКИ
3. Додатки
4. ДОДАТКИ
5. ДОДАТКИ
6. ДОДАТКИ
7. Додатки
8. ДОДАТКИ
9. ДОДАТКИ
10. Додатки
11. ДОДАТКИ
12. ДОДАТКИ

Переглядів: 538