МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Застосування космічного зніманняГоловне завдання космічного знімання – всестороннє вивчення Землі, її природних ресурсів, динаміки природних і соціально-економічних явищ, охорони довкілля, вивчення та освоєння планет і космічного простору. Методика дистанційного зондування із космосу базується на реєстрації результатів спостереження і створення на цій основі картографічних документів різного типу незалежно від використаних засобів знімання. В Україні використовуються дані створеної за часів СРСР експериментальної космічної системи вивчення природних ресурсів Землі і довкілля. Визначені два напрями отримання обробки і використання даних космічного зондування – оперативного й довготривалого характеру. Космічна система ВПРЗ може включати як постійно діючі, так і залучені основні компоненти: 1) АКА типу ”Метеор“ (висота польоту до 900 км. нахил осі – 81,2°); 2) пілотовані КА – КК серії ”Союз“, ОС ”Мир“, МКС (до 400 км, нахил – 51,6°); 3) КА серії ”Космос“ (200-250 км, 81,2°); 4) літаки-лабораторії (до 10 км); 5) наземні засоби прийому космічної інформації; 6) буйкові станції; 7) пересувні комплекси для контактних вимірювань; 8) стаціонарні засоби контактних вимірювань; 9) сітка наземних і морських полігонів; 10) сітка засобів і систем міжгалузевої і галузевої (цільової) обробки інформації. З 1972 р. в США функціонують супутники Ландстат (ERST, до 900 км). Ведеться багатозональне оптико-механічне сканерне і кадрове знімання. В 1978 р. запущено експериментальний супутник НСММ (550-640 км), призначений для теплового зондування і океанографічний супутник Сісат. З 1981 р. діє система Шаттл-Спейс. Ведеться дослідження в широких зонах спектра електромагнітного випромінювання. Планується запуск супутників Стереосат і Мансат для топографічного картографування в масштабах 1:10 000 і 1:50 000. Європейським космічним Агентством (ЕSA) створена КС Спейслаб, оснащена космічною апаратурою, сканерами, радіолокатором бічного огляду. З 1986 р. функціонує французький ресурсний супутник SPOT із знімальними камерами і багатоелементними світлоприймачами (для топографічного картографування в масштабі 1:100 000 і 1:50 000 та обновлення топографічних карт в цих масштабах). Створені ресурсні супутники у Великобританії, в Індії, Японії, Китаї, Чилі, Республіці Корея. Функціонує український супутник ”Січ-1“, готується запуск нових супутників цієї серії. Діє міжнародна космічна станція ”Альфа“, на якій побував і український космонавт Л. Каденюк. Для картографії й топографії мають значення такі параметри матеріалів космічного зондування: • спектральний діапазон знімання; за ним матеріали космічного знімання поділяються на три основні групи: видимий і ближнійінфрачервоний (світловий), тепловий і радіодіапазон. Електромагнітні хвилі, відбиті чи генеровані об’єктами земної поверхні, класифікують за їх довжиною. Ділянка оптичних хвиль (0,0001-1 000 мкм) включає ультрафіолетовий (менше 0,4 мкм), видимий (0,4-0,8 мкм) і інфрачервоний діапазони. Видимий діапазон. у якому око розрізняє кольорові відтінки, поділяються на зони із позначенням кольорів: фіолетовий (390-450 нм), синій (450-480 нм), блакитний (480-510 нм), зелений (510-550 нм), жовто-зелений (550-575 нм), жовтий (575-585 нм), оранжевий (585-620 нм), червоний (620-800 нм). Інфрачервоний діапазон поділяють на піддіапазони ближнього (менше 1,5 мкм), середнього (1,5-3 мкм) і дальнього (понад 3 мкм). Видимий і ближній інфрачервоний діапазони об’єднують в загальний світловий діапазон. Найбільше значення для картографування мають матеріали знімань у видимому та ближньому інфрачервоному діапазонах; • за видом знімки поділяють на фототографічні, телевізійні, фототелевізійні, сканерні, теплові інфрачервоні, радіометричні, радіолокаційні, мікрохвильові радіометричні. Фотографічні знімки отримують фотоапаратом із борта космічної станції і опрацьовують після його приземлення. Розрізняють чорно-білі інтегральні, чорно-білі зональні, кольорові інтегральні і спектрозональні знімки. Телевізійні знімки отримують телекамерою на борту носія і передають телеканалом на Землю. Фототелевізійні знімки отримують фотографічною системою на борту космічного корабля і передають на Землю телеканалом. Сканерні знімки складаються із багатьох окремих, послідовно отриманих елементів зображення шляхом передачі на фотоприймач сигналів від сканера (сканер – дзеркало, що коливається), який проглядає місцевість впоперек руху космічного корабля. Зображення місцевості отримують у вигляді неперервної стрічки, яка складається із смуг (стрічок), які видно на знімках. Широко застосовується багатозональне сканерне знімання. Теплові інфрачервоні знімки отримують в тепловому інфрачервоному діапазоні. Вони реєструють теплове випромінювання об’єктів на поверхні Землі. Холодні об’єкти на них зображаються освітленими тонами, теплі – темними. Радіолокаційні знімки отримують в ультракороткохвильовому радіодіапазоні шляхом випромінювання (локації) досліджуваної території (об’єктів) і реєстрації відбитого випромінювання із допомогою бортових приймачів (активне зондування). Має ті переваги, що може проводитися в будь-який час і будь-яку погоду. Мікрохвильові радіометричні знімки отримують в ультракороткохвильовому радіодіапазоні, які фіксують випромінювання Землі (пасивна радіометрія). Має ті ж переваги, що й попереднє знімання; • масштаб та оглядовість знімків. Глобальні і континентальні за оглядовістю знімки мають масштаб дрібніший від 1:10 000 000 і охоплюють територію площею 108 км2; регіональнізнімки мають масштаб 1:10 000 000–1:1 000 000 і охоплюють площу 106 км2, локальні знімки мають масштаб крупніший від 1:1 000 000 і охоплюють території площею 104 км2. • допустима(роздільна) здатність – мінімальна лінійна величина зображених на знімках деталей місцевості. За ступенем допустимості розрізняють знімки із дуже низькою (десятки кілометрів), низькою (одиниці кілометрів), середньою (сотні метрів), високою (десятки метрів) допустимою здатністю; • детальність знімків – кількість інформації на одиниці площі знімка. Розрізняють знімки малої (робота з ними можлива тільки в масштабі оригіналу), середньої (їх можна збільшувати в два рази) та високої (їх можна збільшувати до 10 разів) детальності; • інформативність знімків – обсяг інформації, отримання якого можливе при використанні знімків. 80% всього обсягу знімків припадає на знімки у видимому та ближньому інфрачервоному діапазонах. Матеріали космічного знімання мають такі властивості: • вони охоплюють величезні площі (в тисячі разів більші, ніж аерофотознімки); • вони одночасні (або майже одночасні); • вони генералізовані; • вони комплексні; • вони регулярно повторювані (їх можна використовувати для дослідження динаміки явищ). Матеріали космічного знімання знаходять своє застосування: • для створення топографічних карт середніх масштабів віддалених та недоступних районів; при цьому космічні знімки розглядаються як матеріал, що замінює аерофотознімки і дає змогу створювати первинні топографічні карти, які потім, після проведення додаткових досліджень, можна замінити традиційними топографічними картами; • при оновленні топографічних карт, що забезпечує насамперед оперативність оновлення топографічних карт для районів, які інтенсивно освоюються людиною Виконання космічного знімання в широкому діапазоні масштабів дає змогу прямо за фотознімками, не чекаючи оновлення великомасштабних карт. Отже, є виграш як в оперативності проведення робіт. так і в повноті й сучасності інформації. При цьому космічні знімки сприяють вирішенню кількох завдань: встановлення оптимальної черговості оновлення карт різних районів з урахуванням ступеня перетворення місцевості та перспектив її господарського освоєння; виявлення ступеня старіння карт і визначення трапецій для повного оновлення або внесення змін в існуючий оригінал карти камеральним способом. Крім того, відкривається можливість оновлення карт одразу всього масштабного ряду або в тій послідовності, в якій їх використовуватимуть для розв’язання господарських завдань, тобто від дрібних та середніх масштабів до більш великих (за традиційною технологією порядок зворотний); • для створення фотокарт; тобто тиражних копій з фотоплану, на яких позначені основні елементи місцевості (населені пункти, гідрографія, шляхи сполучення), підписані власні назви річок, населених пунктів. а також нанесена координатна сітка. Їх можна використати окремо. алей найбільш доцільно використати разом із топографічними картами; • для створення й обновлення загальногеографічних та тематичних карт середніх та дрібних масштабів; • для розробки нових типів карт для господарських цілей; • для цілей комплексного вивчення й картографування природних умов і ресурсів. Дешифрування матеріалів космічного знімання може бути візуальним, інструментальним і машинним (автоматизованим) чи їх поєднанням. Найчастіше використовують візуальне та візуально-інструментальне дешифрування. Етапи дешифрування: • збір картографічної інформації, її огляд та оцінка; • ознайомлення із літературними і картографічними матеріалами регіону; • підготовка і перетворення знімків з метою підвищення їхньої інформативності та виразності; • власне дешифрування; • оформлення результатів дешифрування. При дешифруванні використовуються ті ж дешифрувальні ознаки, що й при дешифруванні аерофотознімків. Матеріали космічного знімання знаходять застосування майже у всіх сферах людської діяльності. Література основна: 1. Картография с основами топографии. Учебник для студентов естеств.-геогр. фак. пед. ин-тов. Под ред А.В. Гедымина. Ч. 1. Понятие о географической карте. Топографическая карта. Съёмка местности. – М.: Просвещение, 1973. – Стор. 140-151. 2. Картография з основами топографии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. ”География“ / Г.Ю. Грюнберг, Н.А. Лапкина, Н.В. Малахов, Е.С. Фельдман; Под ред. Г.Ю. Грюнберга. – М.: Просвещение, 1991. – Стор. 124-136, 277-296. 3. Топография с основами геодезии: Учебн. для студ. географ. спец. ун-тов / А.П. Божок, К.И. Дрич, С.А. Евтифеев и др.; Под. ред. А.С. Харченко и А.П. Божок. – М.: Высш. шк., 1986. – Стор. 255-288. 4. Топографія з основами геодезії: Підручник / А.П. Божок. В.Д. Барановський, К.І. Дрич та ін.; За ред. А.П. Божок. – К.: Вища шк., 1995. – Стор. 241-268. Література додаткова: Аковецкий В.И. Аэрокосмические исследования природных ресурсов. – М.: Знание, 1984. – 48 с.; Аэрокосмические методы в географических исследованиях / Под ред. Ю.Ф. Книжникова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – 112 с.; Аэрокосмические методы в социально-экономической географии/ Книжников Ю.Ф., Кравцова В.И., Лабутина И.А., Цыпина Э.М., Январева Л.Ф. / Под ред. Ю.Ф. Книжникова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. – 203 с.; Берлянт А.М. Образ пространства: карта и информация. – М.: Мысль, 1986. – 240 с.; Боголюбов Л.А. Как создается карта по аэроснимках // География в школе. – 1970. – №2. – Стр. 26-28; Верещака Т.В., Подобедов Н.С. Полевая картография. – М.: Недра, 1986. – 351 с.; Итоги науки и техники. Серия Картография. – Том 11. Аэрокосмические методы картографирования и географических исследований. – М.: ВИНИТИ, 1984. – 161 с.; Космическая съёмка и тематическая картография. Географические результаты многозональных космических экспериментов / Под ред. Салищева К.А. и Книжникова Ю.Ф. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 272 с.; Кравцова В.И. Космическое картографирование. – М.: Изд-во МГУ, 1977; Лазарев А.И., Ковалёнок В.В., Авакян С.В. Исследование Земли с пилотируемых космических кораблей. – Л.: Гидрометеоиздат, 1987. – 400 с.; Лялько В.И. Аэрокосмические исследования Земли в Украине (Состояние и персрективы) // Геологический журнал. – 1994. – №1. – Стр. 18-25; Мурашев С.А. Аэрофотогеодезия. – М.: Недра, 1976. – 405 с.; Природа Земли из космоса: Изучение природных ресурсов Земли с помощью данных, передаваемых со спутников по радиоканалам / Под ред. Н.П. Козлова; Сост. А.П. Тищенко, С.В. Викторов. – Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – 151 с.; Сердюков В.М., Патыченко Г.А., Синельников Д.А. Аэрокосмические методы географических исследований. – К.: Вища школа, 1987. – 223 с.; Сладкопевцев С.А.Изучение и картографирование рельефа с использованием аэрокосмической информации. – М.: Недра, 1982. – 215 с.; Смирнов Л.Е. Аэрокосмическое картографирование – В кн.: Советская география. – Л.: Наука, 1984. – Стр. 276-286; Сухов В.И. Аэрокартография наших дней. – М.: Знание, 1963. – 46 с. Читайте також:
|
||||||||
|