• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація картографічних проекцій

Картографічні проекції класифікують за певними ознаками, серед яких:

1) характер спотворення;

2) вид допоміжної геометричної поверхні та її орієнтування;

3) вид меридіанів та паралелей нормальної сітки;

4) спосіб отримання;

5) особливості використання.

За характером спотвореньвиділяють проекції:

а) рівновеликі – у них на карті не спотворюються площі (співвідношення площ географічних об’єктів передають правильно); карти великих територій характеризуються значними споствореннями кутів і форм;

б) рівнокутні – у них на картах не спотворюються кути; внаслідок цього правильно також передаються форми нескінченно малих фігур, а масштаб довжин в будь-якій точці карти залишається однаковим по всіх напрямах; карти великих територій характеризуються значними спотвореннями площ;

в) довільні – у них на карті присутні у бідь-яких співвідношеннях і спотворення кутів, і спотворення площ. Серед них виділяють рівнопроміжні – у них масштаб довжин по одному із головних напрямів зберігається постійним; спотворення кутів і спотворення площ на таких картах ніби урівноважуються.

За видом допоміжної геометричної поверхні, на яку проектується земний еліпсоїд (куля) виділяють проекції:

а) азимутальні – поверхня еліпсоїда (кулі) переноситься на дотичну чи січну площину;

б) циліндричні – поверхня еліпсоїда (кулі) переноситься на поверхню дотичного чи січного циліндра, який потім розгортається в площину;

в) конічні – поверхня еліпсоїда (кулі) переноситься на поверхню дотичного чи січного конуса, який потім розгортається в площину.

За орієнтуванням допоміжної повехні відносно земної осі чи екватора розрізняють проекції:

а) нормальні – вісь допоміжної поверхні – циліндра й конуса – співпадає із земною віссю; в азимутальних проекціях – площина перпендикулярна до земної осі (точка дотику – полюс);

б) поперечні – вісь допоміжної поверхні – циліндра й конуса – лежить в площині екватора і перпендикулярна до земної осі; в азимутальних проекціях – аплощина перпендикулярна до нормалі. яка лежить в екваторіальній площині (точка дотику знаходиться на екваторі);

в) косі чи навскісні – вісь допоміжної поверхні знаходиться між полярною віссю і земним екватором; в азимутальних проекціях площина перпендикулярна до нормалі, яка утворює певний кут із земною віссю (точка дотику площини знаходиться між полюсом і екватором).

За видом меридіанів і паралелей насамперед виділяють проекції, у яких паралелі зображаються лініями постійної кривизни (прямими, колами чи їх дугами):

а) азимутальні: паралелі зображаються концентричними колами, меридіани – прямими, що виходять із загального центра паралелей під кутами, рівними різниці їхнії довгот;

б) конічні: паралелі – дуги концентричних кіл, меридіани – прямі, які розходяться із спільного центра паралелей під кутами, пропорційними різниці їхніх довгот;

в) циліндричні: меридіани – рівновідділені прямі, паралелі – до них перпендикулярні прямі, в загальному випадку не рівновіддалені;

г) поліконічні: паралелі – дуги ексцентричних кіл із радіусами тим більшими, чим менша їхня широта, середній меридіан – прямий, на ньому знаходяться центри всіх паралелей, всі інші меридіани – криві;

ґ) псевдоциліндричні: паралелі – паралельні прямі, середній меридіан – прямий, до них перпендикулярний, решта меридіанів – криві;

д) псевдоконічні: паралелі – дуги концентричних кіл, меридіани – криві, окрім середнього, прямого.

Виділяють також псевдоазимутальні проекції, у яких паралелі – концентричні кола, меридіани – криві, які сходяться в точці полюса, середній меридіан – прямий, та поліазимутальні проекції, у яких паралелі – дуги ексцентричних кіл, меридіани – криві, які сходяться в точці полюса, середній меридіан – прямий.

Крім згаданих проекцій, існують і такі, у яких паралелі зображаються лініями змінної кривизни, так звані умовні проекції. Вони будуються аналітичним шляхом на основі складних рівнянь, дуже часто із заданими наперед властивостями на ЕОМ. Часто виділяють кругові проекції, у яких і меридіани, і паралелі зображаються колами або їх дугами.

За способом отримання розрізняють проекції (для азимутальних, на дотичній площині):

а) перспективні, які отримують перспективним проектуванням вузлових точок поверхні еліпсоїда на площину чи поверхню циліндра або конуса, отримуючи, таким чином, перспективні азимутальні, перспективні циліндричні та перспективні конічні проекції. Залежно від того, де розміщений центр проектування (точка зору), отримують проекції:

1) гномонічні (центральні) – проектування із центра кулі;

2) стереографічні – проектування із точки, розміщеної на протилежному боці від точки дотику;

3) зовнішні – точка зору знаходитья за межами кулі на певній відстані,

4) ортографічні – точка проектування знаходиться у нескінченності (промені зору паралельні);

б) вихідні отримують шляхом перетворення однієї чи кількох відомих проекцій через комбінування й узагальнення їхніх рівнянь чи введенням у їхні рівняння додаткових постійних величин;

в) складові – окремі частини картографічної сітки побудовані в різних проекеціях, або одній проекції, але із різними параметрами.

За особливостями використання розрізняють проекції:

а) багатогранні – параметри проекції підібрані для кожного окремого аркуша чи групи аркушів багатоаркушевої карти;

б) багатосмужні параметри проекції підібрані для кожної окремої смуги, на які розбивається поверхня еліпсоїда.

Література основна:

1. Божок А.П., Осауленко Л.Є., Пастух В.В. Картографія. Підручник. – К.: Фітосоціоцентр, 1999. – Стор. 24-58.

2. Картография с основами топографии Учебник для студентов естеств.-геогр. фак. пед. ин-тов. Под ред А.В. Гедымина. Ч. 2. Мелкомасштабная географическая карта. Школьные географические произведения. – М.: Просвещение, 1973. – Стор. 4-42.

3. Картография з основами топографии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. ”География“ / Г.Ю. Грюнберг, Н.А. Лапкина, Н.В. Малахов, Е.С. Фельдман; Под ред. Г.Ю. Грюнберга. – М.: Просвещение, 1991. – Стор. 140-156.

4. Салищев К.А. Картоведение. 2-е изд. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – Стор. 21-40.

5. Салищев К.А. Картография: Учебник для географических специальностей ун-тов. 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Высшая школа, 1982. – Стор. 17-39.

6. Справочник по картографии / А.М. Берлянт, А.В. Гедымин, Ю.Г. Кельнер и др. – М.: Недра, 1988. – Стор. 40-60.

Література додаткова: Вахрамеева Л.А. Картография. – М.: Недра, 1961. – 224 с.; Вахрамеева Л.А., Бугаевский Л.М., Казакова З.Л. Математическая картография. – М.: Недра, 1986. – 286 с.; Гедымин А.В. Картографические проекции советских школьных карт. – М.: Просвещение, 1984; Соловьев М.Д. Математическая картография. – М.: Недра, 1969. – 287 с.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
7. Баланс енергій у видобувній свердловині і класифікація видобувних свердловин за способом їх експлуатації
8. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
9. Банківський кредит та його класифікація.
10. Банківські ресурси, їх види та класифікація
11. Будівельна класифікація ґрунтів
12. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.

Переглядів: 4137