• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Нові релігійні течії та організації в Україні

За останні роки в Україні, крім традиційних (православ'я, греко-католіцизм, католіцизм, протестантизм, іудаїзм, іслам) релігій, поширюються нові релігійні течії. Серед них є такі, що історично не успадковані українським народом від попередніх епох, не притаманні його релігійній духовності, культурно, побутово, ментально не укорінені, але набувають популярності.

Нетрадиційними для України вважаються релігії переваж­но орієнталістського (східного)напряму. До нових реліг­ійних рухів належать і так звані неорелігії, що формувалися у другій половині XX століття. Україна також знайомиться з релігійними рухами «ньюейджа» («нового віку»), що ви­никли у 80-х роках XX ст. В основі них рухів лежить ідея нового віку - якісно іншого періоду в історії людства, на відміну від попереднього, - невдалого, «пропащого» в багать­ох розуміннях. Спроби ідеалізувати минулі часи історії держа­ви викликали інтерес до реставрації язичництва, що знайшло відображення у появі неоязичницьких об'єднань. Окреме місце займають прояви служіння темним силам, наприклад, са­танізм, та різноманітні містичні погляди.

Поява релігійних новацій в Україні зумовлена багатьма факторами, серед яких можна виділити такі:

* соціально-економічна і політична нестабільність суспільства;

* зміни у світоглядних парадигмах, викликані трансформацією суспільства;

* девальвація системи цінностей тоталітарного режиму, зокрема декретованого світоглядного монізму, та виникнення внаслідок цього ідеологічного вакууму;

* неминуча криза традиційної церкви як наслідок тотальної, цілеспрямованої атеїзації суспільства;

* криза традиційних релігій, що сьогодні вже не в змозі задовольнити широке коло духовних потреб;

* взаємовплив різних культурних світів, що пов'язане з глобальними змінами у суспільстві та інтеграцією в економіці;

* релігійні ініціативи окремих осіб, котрі, базуючись на певній віросповідній традиції або синкретизмі кількох, творять нове віровчення, культ, організацію;

*активне й зацікавлене місіонерство зарубіжних неорелігійних центрів;

* поширення есхатологічних настроїв, викликаних переходом до нового віку та тисячоліття;

* індивідуальні пошуки кожною людиною своїх власних духовно-ціннісних орієнтирів.

Модернові релігії приваблюють людину, що не знайшла за­доволення своїх власних духовних пошуків ні в традиційних релігійних напрямках, ні в філософських поглядах. Нерідко вони виступають як протест протії існуючих ідеологічних, мо­ральних устоїв суспільства.

Сьогодні в Україні представлені майже всі відомі у світі напрями неорелігій та нові релігійні рухи. Неохристиянство виникає в рамках традиційного християнства з метою приве­дення його до вимог часу, по більшості під впливом протестан­тських церков. Характерними рисами для неохристиянських груп є: критика ортодоксального християнства за відхід від первісних традицій; оголошення своєї церкви виключно істин­ним, відроджувальним рухом євангельського християнства, навіть місіанським у спасінні Христової віри; досконале знан­ня Біблії з дозволом вільного прочитання її та з власними інтер­претаціями; піднесення інтерпретацій до рангу віросповідних джерел, для чого використовуються додаткові писання та нові одкровення, що інколи стають авторитетнішими за Біблію; виз­нання Ісуса Христа поряд зі своїм лідером - керівником церк­ви, що вважається пророком, посланцем Бога. Неохристиянство від історичного християнства відрізняється своїм розумінням Трійці, природи Ісуса Христа, сутності Святого Духу, пекла й раю тощо. Новоутворені церкви базуються на Біблії як на ос­новному віросповідному джерелі і на особі Ісуса Христа як на центральній постаті своїх релігійних доктрин. В Україні до неохристиянських рухів належать:

* привнесені з-за кордону місії - Християнська місія «Еммануїл», місія «Армія спасіння», Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони), Церква повного Єван­гелія, Церква Христа, Християнська церква «Хвала і поклоніння» тощо:

* проросійське Неохристиянство - «Церква Воскреслої Богородиці» (Богородична церква), церква маріанської орієнтації «Альфа і Омега» тощо;

* християнські об'єднання українського походження -Спілка християнської міжконфесійної згоди «Логос», Собор євангельських церков.

Богородична церква - організаційно формувалася у Росії у 80-х роках XX ст. і офіційно зареєстрована в 1992 році як Цер­ква Божої Матері, що преображається. З 1994 року її ще нази­вають Російська Маріанська церква. Богородична церква про­голосила себе Церквою царства Божого, яке Божа Матір за дорученням Святої Трійці має збудувати на Землі, підготував­ши другий прихід Ісуса Христа. Своєрідне витлумачення в Богородичній церкві знаходять православне віровчення й обря­ди. Так, євхаристія розуміється тут як таїнство втілення Христа через Марію. Символіка храму, одягу священнослужи­телів в Богородичній церкві відображає вшанування Діви Марії. Введено багато нових елементів у культ і літургійні дії: священики сповідаються перед братами і сестрами; велика ува­га приділяється «пластичній молитві», медитації; обов'язково тричі на день твориться розарій ~ вінок молитов з роздумами про важливі події земного життя Господа й Богородиці.

Визнаючи необхідність покаяння Росії перед Всевишнім, перед всім світом за спроби утвердження «диявольської цивіл­ізації» - комунізму, вбивство «богородичного імператора» Миколи II, Богородична церква водночас утверджує ідею мес­іанської ролі Росії у світі. «Духовним Ізраїлем III Завіту є Свята Русь», - стверджують ідеологи цієї церкви. Богородична церк­ва має своє суспільно-просвітницьке утворення «Фонд Новой Святой Руси». В Україні існують 6 громад у східних, центральних та південних регіонах, що діють під проводом двох «пре­столів Божої Матері» у Донецьку та Миколаєві.

Мормони - члени Церкви Ісуса Христа святих останніх днів, що у 1830 році заснував у США Иосиф Сміт. За його твер­дженням, ангел Мороній, явившись йому, вказав місце, де були дошки з давніми письменами книги ізраїльського пророка Мормона. Перекладена і видана «Книга Мормона» подає жит­тєпис двох давніх народів, що залишили Ізраїль і переселили­ся в Америку. Мормони вважають себе обраними Богом людь­ми і сподіваються на щасливий кінець свого життя. Вони вірять у дар іномовлення та його тлумачення, божественне одкровен­ня та можливість побудови Сіону на американському конти­ненті. Мормони визнають обряд хрещення через занурення у воду, покаяння. Громадами керує президент, що вважається про­роком, за допомогою 12 апостолів. Основний центр мормонів -м. Солт-Лейк-Сіті, Штат Юта (США). Загальна чисельність мормонів в усьому світі понад 10 млн.

Новоапостольсъка церква виникла в Англії у 1832 році як результат релігійного руху за відродження первісного вчення Христа. Очолюється церква, центр якої розміщено в Цюріху (Швейцарія),першоапостолом. Церковні священнослужителі -єпископ, староста, пастор і проповідник - ведуть богослужіння додатково до своєї професійної діяльності, безкоштовно. У церкві правляться три таїнства: хрещення водою, закарбування Духом Святим і причащання. Новоапостольська церква має 55 тисяч парафій у 190 країнах, чисельність її вірних набли­жається до 8 млн. Громади Новоапостольської церкви діють майже в усіх областях України, але найбільш активні вони в Києві ( побудована в 1995 році перша культова споруда на Березняках) та у Харкові. Видається журнал «Наша сім'я».

Церква Христа - новітній для України релігійний рух, появу котрого ініційовано тут американськими місіонерами з 1989 року. Маючи близько 3 млн послідовниківу 109 країнах світу, громади Церкви Христа в Україні також кількісно швид­ко зростають, їх чисельність доходить нині до 70. Церква Хри­ста не становить організаційно єдину церкву, її утворює широка мережа незалежних одна від одної релігійних організацій. Прагнучи повернутися до первісної простоти, чистоти та іде­алів християнства, церква проголошує лише Біблію основою свого віросповідання і діяльності, вимагає від кожного вірую­чого пильнувати постулати віри, викладені у Святому Писанні, відшукати в ньому первісні християнські ідеали та відтворити їх у своєму житті. За кожною громадою (конгрегацією) виз­нається право автономії, богослужіння в ній веде місцевий ди­якон. Відправи у церкві складаються з п'яти ритуалів: спів, молитва, проповідь, приношення, ламання хліба та причастя вином. У церкви немає обов'язкового членства, визнається хре­щення лише у свідомому віці, що проводиться шляхом коротко­часного занурення під воду.

Нова церква, або Церква Нового Єрусалима - послідов­ники відомого шведського теософа-містика XVIII ст. Емануїла Сведенборга, котрий свій духовний досвід описав у 33 томах теологічних творів («Щоденник видань», «Таємниці неба», «Про небо та його чудеса і про пекло», «Вчення Нового Єруса­лима»). Оскільки у Швеції ці твори довгий час були заборонені, а їх автор звинувачувався у єресі, то датою народження Сведенборзької церкви вважається 1788 рік, коли Роберт Хіндман заснував у Лондоні перший гурток. Нині громади сведенборжців діють у різних країнах Європи, Америки. Церква видає журнал «Шлях до себе». Громади Нової церкви є у Львові і Донецьку.

Релігії орієнталістського напрямку викликають інтерес європейської людини на фоні розповсюдження методів східної медицини, шкіл боротьби, специфічного містичного досвіду, появи нових релігійних громад та «комун», що прагнуть до «колективного містичного досвіду». Серед орієнталістських течій в Україні найбільшого розповсюдження отримали неоіндуїзм та течії буддійського напряму. Індуїзм надає людині певну свободу вибору релігійної практики. Людина може осяг­нути Бога через перуд (карма), або медитацію (раджа) і знання (джіяна), або просто через поклоніння (бхакті), - причому всі шляхи однаково цінні. Два останніх століття були багаті на вчителів, що проголошували духовну єдність людства, спільність усіх релігій Сходу і Заходу та цінність богопізнання. Окремо виділяються імена Олени Блаватської, сім'ї Реріхів -вони зуміли привернути увагу європейців до Сходу. Шра Рамакрішна, Свамі Вівекананда і Свамі Йогананда сталії духов­ними натхненниками і фундаторами нових релігійних поглядів, або ж сприяли поширенню і осучасненню давніх східних релігій. Завдяки цьому зараз діють Буддійське товариство, Буд­дійський університет, відкриваються нові буддійські храми і монастирі (дацани), видається буддійська література.

Неоіндуїзм виник у першій половині XIX ст. як сучасне прочитання для інтелектуальних верств Сходу і Заходу, в ме­жах якого проголошуються ідеї універсалізму, синкретизму, рівності всіх релігій як пошуків шляхів до Бога, духовного ба­зису в реконструкції суспільства. В Україні неоіндуїзм пред­ставлено громадами й центрами Міжнародного товариства свідомості Крішни, Ошо Раджніша, Шрі Чінмоя, Місії «Світло душі», Міжнародного товариства «Всесвітня чиста релігія» (сахаджи), Трансцендентальна медитація, де вчитель, майстер (гуру) виступає як провідник духовних пошуків особистості, групи, течії.

Міжнародне товариство свідомості Крішни (МТСК), або рух «Харе Крішна» розвивався в Сша з 1966 року після при­їзду з Індії Ахая Чарана Де Бхактіведанта Свамі Прабхупада з метою відродження моральності американського суспільства. В Україні перші громади крішнаїтів діяли нелегально з 80-х років, а в 1990 році отримали дозвіл на офіційну діяльність. У 1995 році офіційно зареєстровано Всеукраїнський центр громад свідомості Крішни - керівний орган об'єднання 32 громад по­слідовників крішнаїзму. Ядром вчення МТСК, викладеного майже у 80 працях Шрілі Прабхупади і перекладеного 35 мо­вами світу, є віра в Крішну як у Верховну особу Господа та не­обхідність відданого служіння йому. Крішнаїти пропагують ве­дичні знання про космос, людину, суспільство, поширюють свідомість Крішни, ведичну культуру, практикують бхакті-йогу,ведуть праведне життя (не вживають м'яса, риби, яйця, кави, чаю, тютюну, наркотиків, не грають в азартні ігри тощо). В Ук­раїні вони проводять соціально значущі благодійницькі акції типу «їжа для життя», боротьбу з наркоманією, працюють у в'яз­ницях, поширюють ведичну літературу тощо. Однією з найвідоміших форм духовної прктики є санкіртана - спільне про­славляння Крішни співом махамантри («великої пісні звільнення»).

Трансцендентальна медитація (ТМ) - один з найпоши­реніших східних неорухів у сучасному світі, який базується на техніці глибокого розслаблення та відпочинку, що дозволяє зняти стрес і поліпшити фізичне і психічне здоров'я людини. У 60-х роках ТМ принесено на Захід індійським йогом та гуру Махаріші Махепі Йогою, з того часу спеціальні інструктори по­святили тисячі неофітів в різних країнах і дали кожному з них індивідуальну мантру - таємне санскритське слово, що необх­ідно щоденно повторювати під час 20-хвилинної медитації. В Україні через два університети (у Києві та Херсоні) більше п'яти тисяч осіб одержали індивідуальну мантру.

Послідовники Шрі Сатьї Саї Баби, одного з найвідоміших у всьому світі гуру намагаються об'єднати всіх людей в одну сім'ю на принципах праведності (дхарми), відродження у людини праг­нення до духовності, а в людстві - прагнення жити в мирі та співпраці. Вироблений Кодекс поведінки і Десять принципів жит­тя послідовників Саї Баби є подібним до вже відомих релігійних заповідей загальнолюдського змісту. В Україну цей рух прийшов з Росії через Братство відданню: Сатья Саї, Товариство ведич­ної культури Санкт-Петербургу, котрі перекладають і видають повчання, афоризми Вчителя, записи бесід з ним.

Активно діють в Україні центри Шрі Чінмоя, який у своїх працях «Внутрішня позамежність» (1974), «Медитація» (1978), «Світло Сходу для західного розуму» (1989), «Душа -подорож мого життя» (1991) навчає «шляху серця» - шляху любові, відданості і самозречення, що дає можливість швидко досягти духовного прогресу. Головна мета послідовників вчен­ня - духовне й фізичне вдосконалення особистості через пізнання своєї глибинної суті, духовних істин, пошук, відкриття й виявлення їх у собі. В Україні громади Шрі Чінмоя діють більш ніж у 20 містах, зокрема в Одесі, Києві, Харкові, Дніпро­петровську, Львові.

Ошо-центр створено в Києві в 1991 році прихильниками індійського філософа,гуру Раджніша Чандра Мохана, більш відомого під своїми духовними іменами Бхагаван Шрі (благо­словенний) або Ошо (океанічний, розчинений в океані). Маю­чи вже у 1984 році 350 тисяч послідовників, Ошо прагнув ство­рити «просвітлену громаду». Він - автор більш ніж 600 книжок, серед яких найвідоміші - «Медитація - мистецтво внутрішнь­ого екстазу», «Лотосова сутра», «Тантра - найвище розуміння». Своє вчення Ошо пропонував як допомогу тим, хто йде шля­хом духовних пошуків, і як один із зразків їх - власний досвід самоусвідомлення й практики, синтезації східних і західних філософій,духовних традицій, багатьох релігій ( йоги, суфізму, індуїзму, буддизму, Тібетської тантри тощо).

Вселенська чиста релігія, або Сахаджа йога походить з Індії, де її засновниця Шрі Матаджи Нірмала Деві відродила давню систему духовного сходження й самооздоровлення -сахаджу йогу. За її вченням, в кожній людині перебуває енер­гія чистого бажання (курдаліні), що є відображенням Святого Духу. За допомогою молитви, медитації людина самореалізується, тобто усвідомлює власний дух, пробуджує життєві сили курдаліні. Ті, хто пробудив в собі курдаліні, з'єднуються з кос­мічною всепроникною енергією божественної любові, в них з'являється потреба дотримуватись Божих заповідей. Сахаджа йога робить будь-яку релігію внутрішньою, природною. Через це вона вважається квінтесенцією всіх релігій, адже об'єднує в собі все найкраще. Серед тих, хто практикує сахаджу йогу, віру­ючі мусульмани, іудеї, християни з 55 країн світу. В Україні створено Український центр сахаджи йоги.

Характерним для необуддійських течій є їхній акцент на одній або декількох рисах буддійського вчення. Кожна з них претендує на ортодоксальне тлумачення вчення Будди, поєдну­ючи у своїх релігійних системах ідеї різних східних традицій, навіть християнства. Буддизм в Україні представлено громадами таких напрямів: дзен-буддизм, нітерен, різні школи тибетсь­кою буддизму (карма каг'ю, дзог чен, гелугпа, ріме). В Україні налічується близько 500 постійних членів буддійських громад, а симпатиків - близько 10 тис.

Дзен-буддизм (від санскритської дх'яна - медитація) - одна з найбільш впливових буддійських шкіл па Далекому Сході (Китай, Корея, Японія, В'єтнам). Виникненнятрадиції дзен пов'язують з ім'ям Боддхідхарми, який у VI ст. у трактаті «Про світильник і світло» («Ден-дянь цзи») сформулював основні теоретичні положення дзен-буддизму: 1) передача істини поза писаннями і мовою; 2) повна відсутність залежності від слова і букви, яким придавалося так багато значення в конфуціанській традиції; 3) передача думки безпосередньо від серця до серця без допомоги слова або ритуалу; 4) споглядання власної одвіч­ної природи - це і є реалізація стану Будди. Виконуючи ці положення, можливо досягти «дзен», того, що є «невимовне», що неможливо схопити думкою, не висловити словами, те, що потрібно уявити та відчути. Людина у такому стані перестає почувати себе, як «Я», вона випробовує свою тотожність з Буд­дою, зливається з усім навколишнім світом. Дзен-буддизм зак­ликає не відчувати ненависті, уникати суєтності, зберігати щи­росердечну незворушність і спокій, що допомагає людині досягнути просвітлення (саторі).

Нітірен - одна з найпоширеніших сучасних шкіл японського буддизму. Її названо ім'ям вчителя Лотосової сутри, бодхісатви Нітірена (XIII ст.). Ця школа представлена в Японії, Росії, Україні монахами ордена Ніппон-дзен Мьоходзі, що характеризується па­цифістськими поглядами і діяльністю. З кінця 80-х років завдяки буддійському монаху з Японії Терасаві Дзюнсею буддійські гро­мади цієї школи з'явились в Києві, Донецьку, Харкові та інших містах України. Вони проводять активну миротворчу діяльність, антивоєнні акції, марші миру тощо.

Синтетичні релігії не просто еклектично поєднують різні релігійні традиції, а й створюють свої власні вчення, систему обрядових дійств, міцну церковну організацію, претендуючи на статус надрелігії. Синтетичні релігійні новоутворення характеризує розвинутий культ лідера, авторитет власних віросповід­них джерел, ідея богообраності їхніх послідовників.

Велике Біле Братство (ВББ) започаткувало свою діяльність у Києві в 1990 році. Засновником і керівником цієї течії став фа­хівець у галузі кібернетики Юрій Кривоногов. Сучасне суспільство зображувалось сатанинським, позначеним «числом звіра» - 666, якому апокаліптично передрікався кінець світу ( у листопаді 1993 року). Дружина Ю. Кривоногова Марія Цвігун була прого­лошена Богом Живим Марією Деві Христос, тобто Христом у другому своєму пришесті в тілі своєї матері, Кривоногов при цьому став вважатися Юоаном Свамі, тобто втіленням Іоанна Богослова. Коли діяльність Білого Братства, у якому налічувало близько 2 тис., стала набирати відверто антисуспільного спряму­вання, її припинили правоохоронні органи.

Церква об'єднання, або Церква уніфікації поєднує риси східних релігій і християнства. З метою уніфікації християнства у 1954 році Сан Мюн Мун заснував Асоціацію Святого Духу. У творах Муна «Пояснення Принципу» та «Тлумачення Принци­пу» заперечуються вихідні засади традиційного християнства, зокрема божественна природа Ісуса Христа, пропонується своє прочитання Святого Письма. Мун та його дружина Хак Джа Хан Мун вважаються «Істинними отцями», третіми Адамом та Євою, які за дорученням Бога створили досконалу родину, що є дже­релом спасіння для всіх інших родин. Тільки з благословення (блесінг) самого Муна підбираються шлюбні пари. На «семінарах з лідерства» провадиться кваліфікована підготовка лекторів, про­відників вчення. Під егідою цієї церкви діють міжнародні орган­ізації: Федерація жінок за мир у всьому світі, Академія професорів "3а мир у всьому світі», Міжнародний релігійний фонд. Прихиль­ники Церкви об'єднання діють у 160 країнах.

Всесвітня віра багаї - нова для України релігія. На відміну від християнства, квінтесенцією якого є любов, у багаїзмі основ­ною визнано ідею єдності: єдності Бога, єдності релігії, єдності людства. Заповідями цієї релігії стали визнання рівності прав чоловіків і жінок, обов'язкової освіти, знищення крайнощів бідності й багатства, заборона рабства, аскетизму, вживання алкоголю, наркотиків. Багаїсти притримуються приписів одно­шлюбності й подружньої вірності, невтручання в політику, по­ваги до свого уряду. У багаїв немає інституту священиків, об­щиною керує місцева рада дев'яти (Духовні збори), на рівні країни - Національні Духовні збори, у загальнолюдському мас­штабі - Всесвітній Дім справедливості. На сьогодні багаї живуть у 214 країнах, загальна чисельність їх - більше 5 млн.

Езотеричні об'єднання - це, як правило, позавіросповідні містичні течії, що виникли на межі ХІХ-ХХ ст. (теософія, ант­ропософія, вчення Гурджієва, екстрасенсорика тощо) у формі опозиції офіційній ідеології традиційних релігій. Теософія (богомудрість, богопізнання) - релігійно-філософське вчення про можливість містичного та інтуїтивного пізнання Бога шляхом безпосередніх контактів з надприродними силами. У 1875 році Олена Блаватська заснувала Всесвітнє теософське товариство, а в праці "Таємна доктрина» сформулювала езотеричну систе­му як синтез різних релігійних доктрин (езотеричного буддиз­му, тибетського ламаїзму, каббали, єгипетської та грецької міфо­логії, спірітуалізму, масонства тощо)

Братство Грааля - міжнародний рух, що виник у Німеч­чині в 1928 році на основі явленого людству одкровення Св. Грааля. У книзі «У світлі істини» Абд-ру-шин пояснює людству різницю між сином Божим і сином людським, причини духов­ної смерті, спосіб входження в стан апокаліпсису, характер жіночого і чоловічого початків та їх роль у творінні, різницю між первісним і вторинним творінням, між божественним, духов­ним і сутнісним. Особливого розвитку рух набрав з 1950 року, коли утворився Міжнародний фонд одкровення Грааля, що зай­мається друком і розповсюдженням творів Абд-ру-шина. В світі налічується більше 9 тис. послідовників цього руху. В Україні Фонд Грааля діє в Одесі, Києві, Сімферополі, Дніпропетровсь­ку, Севастополі.

Неоязичництво (рідновіровство) в Україні представлено багатьма течіями («Рідна Віра», РУНВіра, «Ладовіра», «Ягновіра», орантійці тощо), що об'єднані ідеєю відродження дохрис­тиянських вірувань українців. «Рідна Віра» започаткована у 1934 році професоромВолодимиром Шаяном, котрий у своїй книзі «Віра Предків Наших» пропонує повернутися до коренів української духовності, удосконалювати людську особистість, підносити її національну самосвідомість. Найпотужнішою закордонною громадою є рідновірп при святині Дажбожій у Гамільтоні (Канада). Є кілька десятків громад сповідників «Рідної Віри» в Україні. Діяльність Київської громади українських язич­ників «Православ'я» базується на книгах «Волховик» та «Правослов: молитви до рідних богів».

РУНВіра (Рідна українська національна віра) - одна з форм сучасної релігійності українців, засновником якої є Лев Силенко, що емігрував з України до Америки. Він запропону­вав нову монотеїстичну систему поглядів па світ, котрий керує Дажбог, що дає можливість поновлювати і удосконалювати своє власне єство, сприймати вічну енергію несвідомого і свідомого буття, святу правду. Основні положення РУНВіри викладено у «святому писанні» течії - «Мага Вірі» й катехізисі «Повчан­ня. Пісні. Молитви». Основна культова споруда РУНВіри - со­бор святої матері України, що стоїть поблизу Нью-Йорку в Спрінг Глені (США). Громади (станиці) рунвірівців є в Америці, Канаді, Австралії, де проживають українці.

Собор рідної Віри - одна з течій українського язичництва, що виникла 1994 року на Вінничині, адже саме на Поділлі най­довше, аж до 1620 року, Болохівські князі боронили рідну Віру, вважаючи найдавнішим символом Дажбога - Тризуб. Ладовіра - неоязичницька течія, що базується на концепції українсь­кого світу як духовно-природної та геоетнічної цілісності.

Сайєнтологічні (наркологічні) рухи - одна з форм нетра­диційної релігійності Більшість таких рухів в Україні ( Діане­тика - Фонд Хаббарда, Наука розуму, Християнська наука тощо) мають іноземне походження. Діанетика або сайєнтологія, наукологія заснована Л.Роном Хаббардом, автором книги «Діанетика: сучасна наука розумового здоров'я». В 1954 році в Каліфорнії зареєстровано Церкву паукології, що нині пошире­на в багатьох країнах світу і має понад 6 млн прихильників. Вчення Хаббарда побудовано на поєднанні новітнього буддизму, інших світових релігій, фантастики, науково-технічних досяг­нень, практики психоаналізу. У створеній релігії багато власних нових термінів (тетан - істота-дух, що періодично вселяється в певну життєву форму, вічно перевтілюючись; інграм - накопи­чений протягом багатьох перевтілень певний життєвий досвід людини, від якого вона прагне звільнитися. Діанетика пропонує технологію виявлення інграма, очищення від нього, контроль з боку науколога за життям і звільненням від циклів перевтілень.

Наука Розуму - сучасний синтетичний ідейний рух, що претендує на абсолютну істину, гармонійність законів науки, філософських поглядів та одкровень релігії відповідно до людсь­ких потреб . В книгах «Творчий розум і успіх» та «Наука Розу­му» засновник цієї течії американський лікар-психотерапевт Ернст Холмс доводить, що Бог безособистісний, Ісус Христос -лише людина. Дух Святий - жіночий аспект божественної Трійці. Людина, в якій людське поступається перед божествен­ним, сама стає Христом. Філософія життя течії базується на ідеї, що негативне мислення продукує негативний досвід, а пози/пивні думки формують позитивну діяльність. Нині цей рух налічує близько 25 млн послідовників. У 1991 році створено Міжнарод­ний альянс нового мислення, до якого входить Київський центр «Науки Розуму». У минулому столітті в Америці з ініціативи Мері Енн Морс Бейкер виник релігійний рух «Християнська наука», в основі якого лежить принцип духовного зцілення без звернення до медикаментозних методів лікування. М. Бейкер постає для її послідовників наступницею Христа.

Як культ сатанізм прийшов із стародавнього Іраку, в яко­му релігійні концепції базувались на боротьбі Добра і Світу (закон Арта й образ Ахура-Мазди) проти Темряви і зла (Ангро-Манью). Ці образи набули поширення у міфології зороастриз­му та маздеїзму. Культ темних сил, головою котрих став Сата­на (Диявол або Люцифер), набув особливого поширення в Європі в середні віки. Сатана використовує проти Бога силу, котру від нього і придбав. Протистоїть Сатані не сам Бог - він вище цього, а архангел Михаїл, провідник добрих ангелів та заступник віруючих у священній війні з Сатаною. Заповіти Сатани містяться у так званій «Синій книзі», як символ найчас­тіше використовується пентаграма (зірка магів) - знак таємних товариств. Через так званий «пентаграмний ритуал» відбуваєть­ся церемоніальна магія, викликання і підпорядкування демонів. Нині під сатанізмом розуміється різновид напіврелігійного руху, заснованого Алейстером Кроулі на рубежі XIX і XX ст. і реані­мованого в 60-х роках в Америці. Відомий маг А. Кроулі («ве­ликий звір 666» або «звір з безодні») прагнув відкрити нову еру та змести залишки життєздатного християнства. На його дум­ку, Сатана не є ворог людині: він - життя, любов, світ, та ще -дорога на небо йде через пекло. Свою мету Кроулі визначав як присвоєння людиною демонічних сил та досягнення через це влади над світом. У своїй антибіблії «Книга закону» Кроулі виклав сатанинське вчення і проголосив: «Роби, що бажаєш -у цьому весь закон!»

За світоглядною суттю, типом об'єднання, формами діяль­ності сатаністи дуже різноманітні. Найвідоміша сатанинська гру­па - «родина Менсона», найорганізованіша - «Церква Сатани» Антона Лавея. Прихильників Сатани умовно можна поділити на теоретиків («ідейних одинаків») та практиків («груповиків»). Сатаністи вшановують не Бога, а Сатану, читають Біблію навпа­ки, проводять так звані чорні меси з використанням чорних свічок, перекинутих розп'ять, проклять, ритуальних жервопринесень тощо. Моральна програма сатаністів відзначається крайнім індивідуалізмом, прагматизмом, егоїзмом, що утверджує особистісніпріоритети, перевагу над всіма, культ сили.

Переглядів: 1863