МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Естетика - наука про естетичне багатство дійсності та мистецтваЦентральною категорією естетики, що характеризує явища, яким притаманна вища естетична цінність, є категорія «прекрасне». Всю різноманітність теоретичних концепцій прекрасного можна звести до п'яти парадигм: 1) прекрасне є печаткою або втіленням бога ( або абсолютної ідеї) в конкретних речах і явищах (Платон, Тертуліан, Фома Аквінський, Гегель та інші); 2) дійсність естетично нейтральна, джерело її краси - в душі індивіда ((Ліппс, Лало, Мейман), вона виникає завдяки можливості «позичити» духовне багатство людства на дійсність (Кроче, Гартман); краса - це результат інтенційного, активно спрямованого та «зацікавлено осмисленого» сприйняття предмета суб'єктом (Брентано, Мейнонг); 3) прекрасне є результат співвіднесення властивостей життя з людиною як мірою краси або з її практичними потребами, з її ідеалами та уявленнями про прекрасне життя (Сократ, Арістотель, Чернишевський та інші); 4) прекрасне є природна властивість явищ природи, така, як вага, колір, форма тощо; 5) прекрасне є об'єктивні явища з їх природними якостями, втягнуті суспільним виробництвом, практикою в сферу інтересів людини; ці об'єктивні явища та їх властивості набувають позитивної цінності для людства як роду; вони ніби «одухотворяються», «олюднюються» працею і стають сферою свободи, тобто сферою опанування людиною дійсності. Прекрасне є об'єктивним, оскільки залежить не від сприймання того чи іншого індивіда, а від реальної цінності предмета для людства. Ця естетична властивість соціальна, оскільки обумовленавиробництвом, що втягує весь оточуючий світ в сферу діяльності людей і ставить кожний предмет в певні відносини з людством. Прекрасне - це найширше позитивне суспільне значення явища, його позитивна цінність для людства як роду. Якщо прекрасне - це позитивна загальнолюдська цінність явищ, якими суспільство вільно володіє в повній мірі, то «піднесеність» - це естетична властивість предметів, що мають позитивне значення для суспільства і утримують у собі значущі, ще не освоєні сили. До сприймання піднесеного може підмішуватись естетично негативна емоція, і навіть острах. В залежності від акценту на той або інший момент сприймання (захоплення -страх) розрізняють два різновиди піднесеного: піднесення величності, міці людини або подавлення, пригноблення її. Оскільки завдяки своїй колосальності та масштабності піднесені явища не можуть бути одразу засвоєні, то відносно них людина може бути несвободною. Прекрасне - сфера свободи, піднесене -сфера несвободи людини. Антиподом прекрасного виступає потворне, що являє собою естетичну властивість предметів, природні дані яких на сучасному рівні розвитку суспільства та його виробництва мають негативне загальнолюдське значення, хоча і не несуть для людства серйозної загрози, оскільки сили, що містяться в цих предметах, засвоєні людиною і підкорені їй. Крайня ступінь потворного, у вищій мірі негативна цінність позначається категорією «підлість» («низькість»). Це явища або предмети, котрим притаманна негативна загальнолюдська значущість; вони можуть бути загрозливими для людства, оскільки ще не освоєні, не підкорені, не контролюються. Якщо людство не панує над власними суспільними відносинами, то це може стати джерелом великих бідувань; всі такі загрозливі явища сприймаються як підле, низьке (фашизм, атомна війна тощо). Протиріччя, колізії між суспільно необхідною, зрілою вимогою та тимчасовою практичною неможливістю її здійснення є джерелом трагічного. Неминуча недостатність знання, неосвіченість часто стають джерелом великих трагедій, Трагічне - це сфера осмислення всесвітньо історичних протиріч, пошук виходу для людства. В цій категорії відображується не просто викликане окремими негараздами нещастя людини, а бідування людства, деякі фундаментальні недосконалості буття, що відбиваються на долі людини. Трагічне мистецтво виявляє суспільний сенс життя людини та показує, що безсмертялюдини здійснюється в безсмерті народу. Отже, трагічне розкриває: 1) загибельабо важкі страждання особистості; 2) непоправність для людей її втрати; 3) безсмертні суспільно цінні засади, що закладені в неповторній індивідуальності, та її продовження в житті людства; 4) вищі проблеми буття, суспільний сенс буття людини; 5) активність трагічного характеру відносно обставин; 6) філософськи осмислений стан світу; 7) історично, тимчасово нерозв'язувані протиріччя; 8) трагічне, втілене в мистецтві, здійснює очищуючий вплив на людей. Центральна проблема трагедійного твору - розширення можливостей людний, розрив тих меж, що історично склались, але стали тісними для найбільш сміливих та активних людей, що одухотворені високими ідеалами. Близькою до трагічного, але глибоко йому протилежною є категорія «жахливого». Якщо трагічне завжди має своє розв'язання в майбутньому, то жахливе безнадійне, безвихідне. Це загибель, що не несе в собі нічого світлого, не обіцяє людям майбутнє звільнення від нещасть, це лихо, що не контролюється людьми, не підвладне їм, панує над ними. У трагічному нещастя величне, воно все-таки підносить людину, яка, навіть гинучи, стверджує свою владу над світом, панує над обставинами. У жахливому, навпаки, людина - раб обставин, вона не володіє світом. Категорія жахливого охоплює ті явища дійсності, якими людина вільно не володіє і які несуть їй загрозу та загибель; вони є нерозв'язуваними навіть на історичному рівні - звідси песимістичне світовідчуття. Багато естетичних властивостей дійсності та мистецтва, що в минулому осмислювались в поняттях, у сучасній естетиці набувають більш широкого значення та стають категоріями, Так, сьогодні цілісність та розірваність - естетичні категорії, важливі для розуміння сучасного мистецтва. Духовний світ людини без поєднання естетичного з етичним може виявитись розірваним: думки позбавлені цілісності, характер - стрижня, свідомість - ідеалів, дії - життєвої мети. Важливою характеристикою соціокультурної реальності є комічне, що являє собою об'єктивну суспільну цінність явища. Не все смішне є комічним, хоча комічне завжди смішне. Комічне породжує соціально значущий, одухотворений естетичними ідеалами сміх, що заперечує одні людські якості та суспільні явища та стверджує інші. Комізм соціальний своєю об'єктивною (особливості предмета) та своєю суб'єктивною (характер сприйняття) стороною. Сутність комічного - в протиріччі. Комізм - результат контрасту, розладу, протистояння: потворного - прекрасному (Арістотель), підлого - піднесеному (Кант), безглуздого - розсудливому (Шопенгауер), нескінченої передбачуваності - нескінченному свавіллю (Бергсон), вигаданого, удавано поважного - значущому, міцному та істинному (Гегель), внутрішньої порожнечі - зовнішності, що має зазіхання на значущість (Чернишевський), нижчесереднього - вищесередньому (Гартман ) тощо. Для сміху недостатньо комічного в дійсності, необхідна ще й здатність до його сприймання, відчуття гумору. Гумор - сміх дружелюбний, незлобивий, він удосконалює явища, очищує їх від недоліків, допомагає повніше розкриватися всьому, що є в найвищій мірі суспільно цінним. Гумор вбачає в своєму об'єкті певні сторони, що відповідають ідеалу. Активна, творча форма гумору - дотепність. Якщо гумор - це здатність до сприйняття комізму, то дотепність - до його творення. Дотепність - це талант так концентрувати, загостряти та естетично оцінювати реальні протиріччя, дійсності, щоб їх комізм став більш наочним та відчутним. Різним формам комізму обов'язково притаманні заперечення і ствердження. Навіть в сатирі, що різко критикує світ, заперечення засноване на позитивній, життєстверджуючій програмі - ідеалах. В сатирі заперечуються не окремі риси, а явище в своїй суті, коли воно соціально небезпечне та може нанести серйозну шкоду, збиток суспільству. Сатира заперечує, карає недосконалість світу в ім'я його корінного перетворення відповідно до ідеалів. У карнавальному сміху в нерозчленованому вигляді у злитій формі присутні і ствердження, і заперечення, і гумористичні, і сатиричні початки, які поступово вичленовуються в самостійні типи комізму. Комічне є національна своєрідним, і водночас у ньому проступають інтернаціональні та загальнолюдські риси. В силу спільності законів соціального розвитку часто одні і ті самі явища з однаковою непримиренністю висміюють всі народи. Естетична різноманітність і багатство дійсності та мистецтва обумовлюють висування окрім традиційних та усталених категорій (прекрасного, піднесеного, трагічного, комічного) нових естетичних категорій та понять, що відображують властивості, які в житті та в художній творчості знаходяться в складному та гнучкому взаємозв'язку та взаємопереходах. Коли та або інша властивість у провідних художніх явищах епохи виступають на передній план, естетика виділяє її в особливу естетичну категорію. Так, розвиток сентименталізму, а пізніше мелодрами висунув на перший план таку естетичну властивість, як «зворушливість». Прагнення до задоволення витончено-естетичних потреб обумовило появу такої самостійної естетичної категорії, як «чарівність», або «привабливість». В розумінні чуттєво-привабливого, чуттєво-красивого чарівне виділяється з прекрасного не як відтінок, а як самостійна категорія естетики. Неможливо осмислити естетику народної казки без розуміння чудесного, дивного, що обумовлює еволюцію цих понять в естетичні категорії. Деякі поняття можуть відображувати окремі сторони основних естетичних категорій (граціозне, наприклад, один з виявів прекрасного) або характеризувати естетичні властивості життя та мистецтва, що не мають узагальнюючого значення на даному етапі розвитку.
|
||||||||
|