ВИСНОВКИ ДО МОДУЛЯ IV

* Суб'єктами суспільних відносин є індивіди та соціальні спільноти. Суспільні відносини є відносинами індивідів як особистостей, індивідуальностей і одночасно як представників класових, національних, етнічних, політичних, релігійних, соціальних груп, до яких індивіди належать внаслідок історичного розмежування і об'єднання інтересів, потреб, діяльності та праці.

* Поняття «громадянське суспільство» містить усю сукупність неполітичних (недержавних) відносин у суспільстві, тобто економічних, моральних, культурно-духовних, релігійних, національних. Громадянське суспільство - це сфера спонтанного виявлення, свободних індивідів, асоціацій та організацій громадян, що добровільно сформувались і захищені законом від прямого втручання та свавільної регламентації з боку органів державної влади. Економічною основою громадянського суспільства є власність у всьому різноманітті її форм, перш за все, приватна, кооперативна, асоціативна, колективна та інші.

* Поняття «особистість» стоїть у низці таких категорій, як: людина, індивід, індивідуальність тощо. Якщо людина тлумачиться як біопсихосоціальна істота, і це поняття передає універсальну причетність Homo sapiens до родової біосоціокультурної організації, то індивід - це одиничний, конкретний, унікальний суб'єкт з індивідуальними рисами (психічні здібності, діяльнісний, розумовий, життєвий потенціал). Особистість у такому разі - це індивід, що усвідомлює і реалізує свою індивідуальність соціально. Людина як індивідуальність виявляє себе в продуктивних діях, і вчинки її нас цікавлять тою мірою, якою вони отримують органічне предметне втілення. Про особистість можна сказати протилежне: у ній цікаві саме вчинки (трудові досягнення, відкриття, творчі успіхи).

* Індивідуалізація - це процес диференціації загальних для даної соціальної групи, класу, соціального прошарку життєвих умов і заміни їх на все більш специфічні. Під індивідуалізацією мають на увазі розрив групових зв'язків та виділення самостійних індивідів, що мають тісні та тривалі зв'язки з іншими.

* Соціальна роль - відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людей залежно від їх статусу або позиції в суспільстві, у системі міжособистісних відносин. Засвоєня соціальних ролей - це важлива складова процесу соціалізації особистості, обов'язкова умова вростання в суспільство людей собі подібних.

* Ціннісна орієнтація - утвір ідейно-цільового плану, який має організуючий, регулюючий та направляючий характер, включає когнитивний, емоційний та поведінковий компоненти. Вона є одним із фундаментальних компонентів менталітету, який розкриває багатство складових людської більшості.

*Менталітет складається століттями з накопичення традицій, цінностей, переваг, переконань, оцінок, заперечень тощо. Це глибинне, особисте ядро людини, народу, що детермінує їх ставлення до світу, їх творчість, свободу, відповідальність.

* До структури релігії належить: релігійна свідомість, релігійні почуття, релігійний культ, релігійні організації.

* Під специфічними особливостями релігії слід розуміти і ті функції,котрі вона виконує в суспільстві: ілюзорнокомпенсаторна, світоглядна, регулятивна, інтеграційна, комунікативна.

* Мораль- це форма громадянської свідомості і вид громадянських відносин, спрямованих на утвердження самоцінності особистості, рівноправності всіх людей у їх прагненні до щасливого та гідного життя. У моралі оцінюються не тільки практичні дії людей, але й їх мотиви, бажання і намагання. Мораль належить до основної сфери нормативного регулювання дій людини таких, як право, звичаї, традиції тощо. Мораль окреслює внутрішні смислові межі людської діяльності, що задаються самою людиною.

* Етика ділових стосунків - це наука про гармонічне взаєморозуміння, уміння діяти, уміння успішно прожити життя і максимально реалізувати свої можливості.

*У процесі спілкування розрізняють низку позитивних якостей, що суттєво впливають на результат: це бажання спілкуватися, контактність (уміння долати бар'єри і негативні установки) та ініціативність, готовність взяти на себе відповідальність за встановлення контакту. Серед негативних якостей - інфантилізм, егоцентризм, альтруїзм (нерідко це може бути «ведмежою послугою», коли допомога нав'язується без урахування потреби в ній з боку партнера); егоїзм.

* Естетика пропонує загальні визначення прекрасного і досліджує форми його виявлення в природі та мистецтві, висуває деякі критерії прекрасного. Естетика входить у працю, художню творчість, побут, у всі сфери діяльності, вона формує в людині творчі засади та здатність сприймати красу і насолоджуватись нею, цінувати та розуміти мистецтво.

* Функції мистецтва: суспільно-перетворююча та компенсаторна, пізнавально-евристична, художньо-концептуальна, випереджальна функція (функція передбачення), інформаційна та комунікативна, виховна функція, катарсисна (очищувальна) та компенсаторна (сприяння духовній гармонії людини), повчальна функція (коли мистецтво сприймається як суггестія, вплив на підсвідомість, що інколи може мати характер гіпнозу), естетична, гедоністична функція, що супроводжує і «розфарбовує» всі функції мистецтва, оскільки мистецтво тлумачиться як насолода.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СЕМІНАР № 15 Естетика - філософія естетичної та художньої діяльності	\|	Підсумкові завдання до модуля IV

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.115 сек.