Уперше описана ця дистрофія Р. Вірховим, який на основі макроскопічних змін назвав її тьмяним набуханням внутрішніх органів. Найчастіше вона трапляється в м'язі серця, у нирках та печінці. Зовні органи мають:
· тьмяний відтінок
· збільшені в розмірах та масі
· капсула їх (зокрема, нирок)
·
·
· напружена, консистенція в'яла
· на розрізі паренхіма нагадує м'ясо, опущене в окріп.
Мікроскопічне у цитоплазмі клітин спостерігається нагромадження різних за розміром зерен білкової природи. Клітини збільшуються в розмірах, цитоплазма їх стає непрозорою. При мікроскопічному дослідженні нирок не всі клітини виявляють характерні зміни.
Найбільше вони виражені в епітелії звивистих канальців:
1. клітини збільшені у розмірах
2. виступають у просвіти канальців, що різко звужені
3. щілиноподібної форми
4. містять гомогенні або дрібнозернисті маси білка.
Цитоплазма клітин тьмяна, непрозора, в ній з'являються різні за розмірами оксифільні зернятка, як правило, блідо зафарбовані. Електронно-мікроскопічно виявляються набухання мітохондрій, вогнищева деструкція крист з дисоціацією їх мембран, просвітлення матриксу, розширення канальців цитоплазматичної сітки, в просвітах яких нагромаджується аморфний або дрібнозернистий матеріал.
Причиною зернистої дистрофії є :
a) порушення крово- та лімфообігу
b) різноманітні інфекції та
інтоксикації, що супроводжуються розвитком гіпоксії.