Зерниста дистрофія

Мал.. Зерниста дистрофія нирок. Електронограма

Уперше описана ця дистрофія Р. Вірховим, який на основі макроскопічних змін назвав її тьмяним набуханням внутрішніх органів. Найчастіше вона трапляється в м'язі серця, у нирках та печінці. Зовні органи мають:

· тьмяний відтінок

· збільшені в розмірах та масі

· капсула їх (зокрема, нирок)

· напружена, консистенція в'яла

· на розрізі паренхіма нагадує м'ясо, опущене в окріп.

Мікроскопічне у цитоплазмі клітин спостерігається нагромадження різних за розміром зерен білкової природи. Клітини збільшуються в розмірах, цитоплазма їх стає непрозорою. При мікроскопічному дослідженні нирок не всі клітини виявляють характерні зміни.

Найбільше вони виражені в епітелії звивистих канальців:

1. клітини збільшені у розмірах

2. виступають у просвіти канальців, що різко звужені

3. щілиноподібної форми

4. містять гомогенні або дрібнозернисті маси білка.

Цитоплазма клітин тьмяна, непрозора, в ній з'являються різні за розмірами оксифільні зернятка, як правило, блідо зафарбовані. Електронно-мікроскопічно виявляються набухання мітохондрій, вогнищева деструкція крист з дисоціацією їх мембран, просвітлення матриксу, розширення канальців цитоплазматичної сітки, в просвітах яких нагромаджується аморфний або дрібнозернистий матеріал.

Причиною зернистої дистрофії є :

a) порушення крово- та лімфообігу

b) різноманітні інфекції та

інтоксикації, що супроводжуються розвитком гіпоксії.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Паренхіматозні білкові дистрофії (диспротеїнози)	\|	Гіаліново-крапельна дистрофія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.