• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття та класифікація власного капіталу

Без капіталу неможливо почати бізнес, адже навіть найменше підприємство вимагає певної суми, щоб зареєструвати його в органах виконавчої влади, відкрити рахунок в банку, придбати необоротні та оборотні активи, найняти робочу силу. Для цього потрібно авансувати гроші, які використовуються на різні платежі, а частина вноситься на поточний рахунок в банку.

Таблиця 11.1

Визначення власного капіталу в літературних

і нормативних джерелах

Продовження табл. 11.1

Розглянувши висвітлення суті даного поняття, можна зробити висновок, що у різних джерелах його трактують по-різному, хоча є й спільні риси. Зокрема, чимало дослідників посилаються на визначення власного капіталу згідно П(С)БО.

Новостворене підприємство не може почати свою діяльність, не сформувавши власного стартового капіталу, який являє собою сукупність активів, інвестованих засновниками, і відображає вартість майна підприємства. На момент створення підприємства власний капітал дорівнює вартості внесених засновниками активів, оцінених за затвердженою ними справедливою вартістю. Використання вкладених активів дозволяє засновникам (власникам) розпочати свою діяльність. Надалі в ході господарської діяльності підприємства розмір власного капіталу постійно змінюється. Після утворення підприємства власний капітал може поповнюватись за рахунок внесення засновниками грошей та іншого майна, а також за рахунок отриманого у процесі операційної, фінансової чи інвестиційної діяльності прибутку, який залишається у його розпорядженні. Тому важливе значення має відображення в бухгалтерському обліку формування власного капіталу при створенні підприємства, а також реєстрація його змін у процесі діяльності.

У повсякденному житті під капіталом розуміють: у вузькому розумінні – суму заощаджень, достатню для ведення підприємницької діяльності, а в широкому розумінні – все те, що має певну цінність.

Капітал – це вартість, яка в своєму русі зростає, приносячи дохід, тобто це – самозростаюча вартість.

Капітал, який приносить процент, – це капітал-власність, тобто гроші, які продаються на особливому ринку, – ринку капіталів. Позичені гроші, тобто гроші, надані в кредит функціонуючим підприємцям, – це капітал-функція. Якщо капітал-власність приносить дохід в формі відсотка, то капітал-функція – у формі підприємницького доходу, тобто частини прибутку на позичений капітал, яка залишається після сплати відсотків.

Отже, підприємство для забезпечення господарської діяльності повинно володіти капіталом в певному розмірі.

Враховуючи принцип єдиного грошового вимірника, капітал у бухгалтерському обліку є сукупністю майнових засобів, призначених для господарських цілей, виражених в грошовій одиниці, тобто сума активу або рівна їй сума пасиву.

Капіталу притаманні наступні характеристики:

1) він є основним фактором виробництва;

2) характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять прибуток;

3) є головним джерелом формування добробуту власників;

4) є головним показником ринкової вартості підприємства;

5) його динаміка є важливим «барометром» рівня ефективності господарської діяльності підприємства.

Кожне підприємство для здійснення господарської діяльності повинно мати економічні ресурси, які називають активами підприємства. Якщо активи підприємства формуються тільки за рахунок власних коштів (власного капіталу), то має місце наступне балансове рівняння:

Активи = Власний капітал

Активи підприємства можуть поповнюватись за рахунок коштів інших підприємств і фізичних осіб. В цьому випадку підприємство матиме заборгованість (зобов’язання). З урахуванням заборгованості наведене вище рівняння набуває, вигляду:

Активи = Власний капітал + Зобов’язання

Отже, можна визначити власний капітал наступним чином:

Власний капітал = Активи – Зобов’язання (11.1)

Власний капітал відображає величину вартості засобів, які належать власникам підприємства. Капітал власника відображає розмір участі власників (засновників, учасників, акціонерів) підприємства у фінансуванні його активів.

Утворення власного капіталу дає гарантію для інвесторів, кредиторів, постачальників, що підприємство є кредитоспроможним і з ним можна мати ділові стосунки.

Важливе значення для визнання у бухгалтерському обліку та звітності має класифікація власного капіталу. Існують декілька класифікацій. Згідно однієї з них власний капітал поділяють за формою та рівнем відповідальності (рис. 11.1).

Рис. 11.1. Класифікація власного капіталу

Власний капітал за формою поділяється на інвестований, подарований капітал та нерозподілений прибуток, а за рівнем відповідальності включає статутний та додатковий капітал.

Залежно від джерела формування власний капітал підприємства можна поділити на дві групи:

1) вкладений капітал – це капітал, сформований за рахунок внесків власників підприємства, а також внаслідок конвертування боргових зобов’язань підприємства в акції або частки (паї);

2) накопичений капітал – це капітал, сформований внаслідок господарської діяльності підприємства.

Слід зазначити, що вкладений капітал включає такі елементи як зареєстрований капітал, зокрема статутний та пайовий, та додатково вкладений капітал (емісійний дохід, інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд). Головною ознакою елементів цієї групи є наявність реальних активів, що передані підприємству в обмін на корпоративні права, на можливість брати участь в управлінні та розподілі прибутків, майна.

До накопиченого відносяться такі елементи як резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток) та інший додатковий капітал.

Виходячи з наведених вище класифікацій можна виділити такі складові власного капіталу:

§ Статутний капітал;

§ Пайовий капітал;

§ Додатковий капітал;

§ Резервний капітал;

§ Вилучений капітал;

§ Неоплачений капітал;

§ Нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Основним елементом власного капіталу є статутний капітал – один із основних показників, що характеризує розміри та фінансовий стан підприємства. Він відображається в сумі, що зареєстрована в установчих документах як сукупність внесків (часток, пайових внесків, акцій за номінальною вартістю) засновників підприємства для забезпечення його діяльності. Сума, яка на дату реєстрації суб’єкта господарювання заявлена, але фактично не внесена засновниками, являє собою неоплачений капітал.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю, командитного, повного товариства, товариства з додатковою відповідальністю формується за рахунок внесків його учасників та засновників:

§ грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті;

§ будинки, споруди, обладнання, техніка, земельні ділянки та інші матеріальні цінності;

§ об’єкти інтелектуальної власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг;

§ майнові права (права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, авторські права);

§ цінні папери (акції, облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати, приватизаційні папери). При передачі до статутного капіталу цінних паперів господарське товариство стає їх власником і носієм майнових прав, які ними засвідчуються.

Не можуть бути внесені до статутного капіталу засоби, отримані під заставу, векселі, кошти, що отримані в кредит та бюджетні кошти. Не допускається формування статутного капіталу господарського товариства емітованими ним облігаціями.

Товариство має право змінювати розмір статутного фонду. Збільшення може здійснюватися при дотриманні певних умов. Такими умовами для акціонерного товариства є:

§ оплата повністю всіма учасниками своїх вкладів;

§ оплата акцій повинна здійснюватись не за рахунок коштів, отриманих з бюджету, у кредит або під заставу;

§ метою збільшення статутного капіталу не є покриття збитків.

Право збільшити розмір свого статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю мають якщо усі його засновники внесли повністю свої вклади.

Для збільшення статутного капіталу приватного підприємства достатньо рішення засновника (засновників).

Акціонерне товариство може збільшити розмір свого статутного капіталу шляхом:

§ додаткового випуску акцій існуючої номінальної вартості (індексація основних засобів, внески засновників, дивіденди – реінвестиції прибутку);

§ збільшення номінальної вартості раніше випущених акцій.

Додатковий випуск акцій можливий у тому разі, коли попередні випуски акцій були зареєстровані і всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю, не нижчою від номінальної. Додаткові акції випускаються з тією ж самою номінальною вартістю, що й акції попередніх випусків.

Акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій. Зміни статуту, пов’язані зі збільшенням статутного капіталу, повинні бути зареєстровані органом, що зареєстрував статут акціонерного товариства, після реалізації додатково випущених акцій.

З метою збільшення статутного капіталу з одночасним збереженням кількості випущених акцій, складу акціонерів та підвищення ринкової вартості акцій товариства можливе здійснення зростання номінальної вартості їх акцій. Ця операція супроводжується залученням додаткових коштів акціонерів. При цьому випуск попередніх акцій анулюється і вони обмінюються на акції нового випуску.

Збільшення статутного капіталу, незалежно від того, яким шляхом воно здійснюється, відбувається за наявності джерел збільшення капіталу. До основних джерел відносяться додаткові внески акціонерів, реінвестування нарахованих дивідендів або прибутку та суми дооцінки основних засобів.

Акціонерне товариство також може зменшити розмір свого статутного капіталу. Дана операція здійснюється у два способи:

§ зменшення номінальної вартості раніше випущених акцій, при цьому компенсувати акціонерам збитки від такого зменшення;

§ зменшити кількість раніше випущених акцій шляхом їх викупу та анулювання тільки за рахунок сум, що перевищують статутний капітал.

Варто відмітити, що товариства з обмеженою відповідальністю та приватні підприємства можуть зменшити розмір статутного капіталу шляхом передачі засновникам (учасникам) частини майна пропорційно їх часткам.

Ще одним елементом власного капіталу є пайовий капітал, який являє собою сукупність добровільно розміщених у товаристві для здійснення його фінансово-господарської діяльності коштів фізичних та юридичних осіб. Він формується за рахунок сум пайових внесків членів добровільного об’єднання, заснованого на корпоративних засадах. Прикладом таких добровільних об’єднань є споживчі товариства, колективні сільськогосподарські підприємства, житлово-комунальні кооперативи, кредитні спілки та інші організаційні підприємства.

Член добровільного об’єднання, яким він став внаслідок внесеного паю, називається пайовиком. Пай – частка капіталу товариства, кооперативу, колективного підприємства, яка дає пайовикові право на участь у загальних зборах, на отримання дивідендів за результатами діяльності у звітному періоді, частини майна при його ліквідації. Розмір, терміни та порядок внесення обов’язкових пайових внесків визначаються статутом або загальними зборами членів товариства. По суті пай є аналогом акцій, а пайовий капітал – аналогом статутного капіталу.

Отриманий за підсумками фінансового року прибуток розподіляється пропорційно сумам пайових внесків кожного члена товариства в порядку, встановленому загальними зборами пайовиків, залежно від частки в пайовому капіталі. Якщо підприємство отримало збиток, то він покривається за рахунок обов’язкових пайових внесків.

Пайовий капітал споживчого товариства формується з обов’язкових і додаткових пайових внесків його членів. Однак розмір внесків не визначається статутом, а змінюється залежно від оплати або повернення пайових внесків членам товариства.

Пайовий капітал колективних підприємств складається із розділеної та нерозділеної вартості майна. Розділена – частина вартості майна в речовій формі (основні засоби, виробничі запаси), яка поділена на паї між членами підприємства.

Додатковий капітал – сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, а також суми дооцінки активів і вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством.

Суми вилученого капіталу відображають вартість акцій власної емісії, які на даний момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу. Він показує, що капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною особою (акціонером). Вилучений капітал повинен бути анульований або перепроданий.

Кошти резервного капіталу використовуються відповідно до напрямів, передбачених в установчих документах, зокрема, у випадку недостачі прибутку покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями.

Нерозподілені прибутки – прибутки, одержані в результаті фінансово-господарської діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів (учасників, засновників) і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансовим результатом є збиток, то його сума зменшує суму власного капіталу. Непокриті збитки утворюються в результаті діяльності підприємства, коли витрати перевищують його доходи.

Рис.11.2. Складові власного капіталу

Важливе значення має оцінка елементів власного капіталу, яка повинна дорівнювати оцінці тих активів, з якими вони пов’язані (див. табл. 11.2).

Таблиця 11.2

Оцінка елементів власного капіталу

Переглядів: 7592