Паліативна допомога і комплементарна медицина розвивалися пліч-о-пліч, так само, як і звичайна медицина розвивалася паралельно з альтернативною. Увага паліативного догляду була зосереджена на тому, щоб максимально зменшувати страждання хворих і досягти при цьому якнайкращої якості життя пацієнтів, що мають невиліковні захворювання, і членів їхніх сімей. Хоспісний догляд підтверджує такі цілі паліативної допомоги, визнаючи роль міждисциплінарного підходу й посилення його значущості саме в завершальній фазі життя.
Паліативна допомога в Сполучених Штатах традиційно зводиться до надання паліативної допомоги вдома, тоді як у Великобританії переважає система стаціонарних хоспісів.
Слово «хоспіс» має латинське походження. Латинське слово hospes» спочатку означало «чужоземець», «гість». Але пізніше значення його змінилося, і воно почало означати також «господар», а слово «hospitalis», прикметник від hospes», означало «гостинний, доброзичливий до мандрівників».
Від цього слова пішло й інше — «hospitium», що означало «дружні, теплі взаємини між господарем і гостем», а згодом, і місце, де ці стосунки розвивалися. Еквівалент у староєврейській мові має таке саме значення гостинності. Пізніше латинське «hospes» трансформувалося в англійське слово «hospise», яке за даними Великого англо-російського словника (1989) означає «притулок», «богадільня». Р. Поллетті відзначає, що хоспісом називалася нічліжка або богадільня, де зупинялися паломники на шляху до Святої землі у термінальній стадії захворювання, але вона визначає далеко не все. Цінність останнього визначення полягає в тому, що саме вона може відображати думку тяжкохворого пацієнта, зацікавленого у вирішенні посталих проблем, але вже не дуже зацікавленого в лікуванні своєї хвороби (у більшості випадків він знає або здогадується, що від неї немає позбавлення). Будь-який фахівець у галузі паліативної онкології також може взяти це визначення за девіз своєї роботи.