І т. д.).

На сьогодні існують технічні можливості, що дають змогу забезпечити постійний рівень анальгетика в сироватці крові пацієнта. При цьому в разі потреби можливе одномоментне болюсне введення деякої дози препарату. Тобто пацієнт може самостійно коригувати дозу препарату залежно від інтенсивності больового синдрому. Це так звана контрольована пацієнтом анальгезія (КПА). Такий спосіб дає пацієнту й членам його сім'ї можливість контролювати больовий синдром без участі медичного персоналу, що приводить до кращого контролю больового синдрому, знижує занепокоєння, а отже, покращує якість життя.

Наркотичні анальгетики можуть застосовуватися як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з іншими лікарськими засобами, такими як бензодіазепіни, нейролептики, стероїди тощо.

Слід пам'ятати, що кодеїн не рекомендується вводити внутрішньовенно через високий ризик артеріальної гіпотензії.

Перехід до препаратів пролонгованої дії

Як стартовий препарат рекомендується застосовувати морфіну гідрохлорид. Досягнувши стійкого знеболювального ефекту, потрібно переходити до препаратів пролонгованої дії, щоб допустима норма приймання препарату становила 2—3 рази на добу. Більшість наркотичних анальгетиків пролонгованої дії відповідають цій вимозі (табл. 3).

До препаратів пролонгованої дії належать:

— морфін пролонгованої дії. Існують такі його комерційні похідні:

• ораморф 8Н (ОгатогрЬ. 8К) з інтервалом введення 8—12

год;

• контин (М8 Сопііп) з інтервалом уведення 12 годин і каді-

ан (Кайіап) з інтервалом уведення 18—24 год;

— оксикодон (Охусойопе, Охусоптлп) з інтервалом уведення

8—12 год;

— гідроморфон (Нуагопюгрпопе, Нуаготогрпсопіїп у Канаді)

з інтервалом уведення 8—12 год.

— трансдермальний фентаніл (пластирі Бига^езіс) з періодом

напіввиведення 48—72 год.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Хворі, що одержують наркотичні анальгетики, повинні бути	\|	Седація і когнітивні порушення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.