Седація і когнітивні порушення

Перед першим призначенням наркотичного анальгетика необхідно поінформувати пацієнта й членів його сім'ї, що протягом декількох перших днів він може бути сонливим, млявим і нетовариським (седативний ефект). Надалі цей побічний ефект, як правило, зникає без корекції дози наркотичного анальгетика. Інколи седативний ефект триває довго. Це може статися під час швидкого прогресування основного захворювання, а також при порушенні функції печінки і/або нирок, коли пролонгується дія лікарського препарату і/або розвиваються метаболічні або електролітні порушення. У такому разі включення в комплекс знеболювальної терапії ко-анальгетика (ад'юванта), як правило, дає змогу знизити дозу наркотичного анальгетика навіть у пацієнтів з вираженим больовим синдромом. Прикладом таких ко-анальгетиків можуть бути карбамазепін (фенлепсин), який застосовується в комплексній терапії нейропатичного болю, і кортикостероїди в комплексній терапії при кістковому болю.

Альтернативою також може бути призначення психостимуля-торів. У якості ко-аналгетиків вони протидіють седації, створюючи більше терапевтичне вікно для призначення наркотичних анальгетиків. При цьому слід враховувати, що для пацієнтів з артеріальною гіпертензією, судомами в анамнезі та підвищеною емоційною лабільністю краще уникати призначення психостиму-ляторів. Психостимулятори будуть ефективнішими в пацієнтів із супутньою депресією, порівняно з трициклічними антидепресантами.

Делірій

Делірій — це симптом, який посилюється в міру прогресування хвороби. Треба враховувати, що збудження може бути виявом погано контрольованого болю, особливо з когнітивними порушеннями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
І т. д.).	\|	Делірій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.