• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.

Зокрема, глава 5 розділу ІІ Особливої частини КУпАП “Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров'я населення” включає притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, за наступні адміністративні правопорушення:

- порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (ст. 42);

- заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (ст. 42-2);

- виробництво, зберігання, транспортування або реалізація продуктів харчування чи продовольчої сировини, забруднених мікроорганізмами та іншими біологічними агентами понад гранично допустимі рівні (ст. 42-3);

- порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (ст. 45-1);

- умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою (ст. 46); порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення (ст. 46-1);

- порушення встановлених законодавством вимог щодо заняття народною медициною (цілительством) (ст. 46-2).

Також в сфері охорони здоров’я можуть вчинятися й інші адміністративні правопорушення, наприклад щодо якості виробництва медичних препаратів, які, в свою чергу, передбачені главою 13 КУпАП “Адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації”:

- випуск і реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів (ст. 167); випуск у продаж нестандартної продукції (ст. 168);

- виконання робіт, надання послуг громадянам-споживачам, що не відповідають вимогам стандартів, норм і правил (ст. 168-1);

- передача замовнику або у виробництво документації, яка не відповідає вимогам стандартів (ст. 169);

- недодержання стандартів при транспортуванні, зберіганні і використанні продукції (ст. 170) та ін.

Крім того, КУпАП містить такі адміністративні проступки, як:

- невиконання законних вимог посадових осіб органів державного контролю якості лікарських засобів (ст. 188-10 КУпАП);

- невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків, а так само інших законних вимог посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби (ст. 188-11 КУпАП);

- порушення права на інформацію (ст. 212-3 КУпАП) [4] – щодо останнього, однак, слід пам’ятати, що посадові особи, на яких поширюється дія Закону України "Про боротьбу з корупцією" [5], притягаються до відповідальності за такі діяння відповідно до Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Все це - проступки з так званим формальним складом, тобто обов’язковою ознакою виступає лише факт вчинення протиправного діяння (крім недодержання стандартів і технічних умов при транспортуванні, зберіганні і використанні (експлуатації) продукції (ст. 170 КУпАП), при якому для притягнення до адміністративної відповідальності обов’язкове настання шкідливих наслідків – зниження якості, псування або наднормативні втрати продукції), тому кожне з перелічених діянь буде вважатися адміністративним правопорушенням зразу ж після його вчинення, незважаючи, чи настав протиправний результат від вчинення того чи іншого правопорушення, і чи мав місце причинний зв’язок між діянням та цими результатами (наслідками).

Одним із обов’язкових елементів складу кожного з перелічених вище адміністративних правопорушень є їх суб’єкт, тобто особа, яка здійснила проступок і до якої може бути застосовано адміністративне стягнення. Загальними ознаками суб’єкта аналізованих адміністративних проступків і адміністративної відповідальності за них є те, що ним обов’язково є фізична особа – людина, яка досягла 16-річного віку і вона є осудною на момент вчинення правопорушення, тобто розуміє (усвідомлює) протиправність своїх діянь і керує ними. Разом з тим ряд вище перелічених статей передбачають наявність і спеціального суб’єкта з притаманними лише йому ознаками. Йдеться перш за все про посадових осіб, громадян-власників підприємств чи уповноважених ними осіб, громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, які підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони здоров'я населення, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Іншим спеціальним суб’єктом є особа, яка була у контакті з хворими на венеричну хворобу – це стосується такого порушення, як умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою (ст. 46 КУпАП).

Останнім елементом складу розглядуваних адміністративних правопорушень є їх суб’єктивна сторона, тобто вина – психічне ставлення суб’єкта до вчиненого ним правопорушення і до шкідливих наслідків, які настали чи могли б настати. Вина є необхідною умовою відповідальності. Якщо в діяннях особи вину не встановлено, а шкідливі наслідки стали результатом випадкових обставин – немає суб’єктивної сторони, немає адміністративного проступку, немає адміністративної відповідальності. Більшість з перелічених вище проступків можуть бути вчинені як умисно, так і з необережності, однак є ряд проступків, які можуть бути вчинені лише умисно, наприклад, вже згадувана нами ст. 46 КУпАП - Умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою; ч. 3 ст. 46-1 - Умисне придбання і використання для виробничих потреб зазначених у цій статті будівельних матеріалів, устаткування, транспортних засобів, які винесено або вивезено з території, що зазнала радіоактивного забруднення.

Розглядати ж справи про вище перелічені адміністративні правопорушення мають право наступні органи та посадові особи:

1) головний державний санітарний лікар України та його заступники, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць та їх заступники, головні державні санітарні лікарі районів, міст, районів у містах, лінійних підрозділів та об'єктів водного, залізничного, повітряного транспорту, об'єктів, що мають особливий режим роботи, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, з'єднань, частин та підрозділів і їх заступники;

2) лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби - щодо адміністративних правопорушень, передбачених статтями 42, 167, 168-1, 170 (коли вони є порушеннями санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм);

3) головний державний інспектор України з контролю якості лікарських засобів та його заступники, начальники державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, їх заступники та державні інспектори з контролю якості лікарських засобів.

Адміністративна відповідальність за порушення прав пацієнта передбачає здебільшого виплату штрафів або обмеження якоїсь діяльності. Відповідає керівник, але покарання фактично лягає на плечі закладу.

Дисциплінарна відповідальність передбачає не тільки догану, а й звільнення. На відміну від ро­сійського законодавства, у нашому немає попередження, суворої догани і догани із занесенням. Тому в Україні 2 догани і — звільнення.

А за грубе порушення трудової дисципліни — звільнення відразу (ситуації, пов’язані зі шкодою здоров’ю пацієнта, порушенням ліцензійних умов тощо). І це стосується й середнього медичного персоналу — окрім наказів № 359 і № 385 про кваліфікаційні вимоги до лікарів, у 2007 році з’явився наказ № 742 щодо атестації молодших спеціалістів.

Лекція №4

Основи цивільного права і цивільного процесу. Цивільно-правовий статус сімейного лікаря. Цивільно-правова відповідальність лікувально-профілактичних закладів

Переглядів: 7057