• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття про сучасне цивільне право України. Цивільне законодавство. Суб'єкти і об'єкти цивільного права.

План

1. Поняття про сучасне цивільне право України. Цивільне законодавство. Суб'єкти і об'єкти цивільного права.
2. Поняття про юридичну особу. Юридичні особи в системі охорони здоров'я. Страхова медицина.
3. Відповідальність у цивільному праві. Принципи компенсації моральної шкоди у сфері медичної діяльності.

Література:

1. Глушков В.А. Осветственность за преступления в области здравоохранения. – К., 1994.

2. Правознавство: Навч. Посібник / За ред. С. М. Тимченка, Т. О. Коломієць. – К.: Істина, 2007. – 480 с.

3. Юридичні терміни. Тлумачний словник. / За ред.. В. Г. Гончаренка. – К.: Либідь, 2003.

Цивільне право є однією з найважливіших та найбільших галузей права України, протягом свого життя усі громадяни постійно стикаються із дією його норм. Кожного разу, здійснюючи купівлю товарів у магазині, поповнюючи рахунок мобільного телефону, ми потрапляємо у сферу суспільних відносин, які регулює цивільне право.

Систему норм цивільного права становлять норми Конституції, двох великих кодифікованих актів – Цивільного та Господарського кодексів (хоча окремі вчені відносять останній до іншої галузі права – господарського права), великої кількості законів («Про авторські та суміжні права», «Про захист прав споживачів», «Про господарські товариства» тощо), підзаконних нормативно-правових актів (постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента, акти центральних міністерств та відомств), а також міжнародних договорів України (наприклад, міжурядова і міжбанківська угода про організацію розрахунків між Україною і Таджикистаном, Женевські вексельні конвенції тощо).

Цивільне право України становить собою сукупність норм, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, що складаються в суспільстві між фізичними і юридичними особами на засадах юридичної рівності сторін.

Цивільне право – галузь права, яка регулює майнові та особисті немайнові відносини.

Цивільне право України, як будь-яка інша галузь права, характеризується предметом і методом правового регулювання.

Предмет правового регулювання цивільного права становлять відносини майнового та немайнового характеру.

Майновими відносинами є правові відносини, що пов’язані з належністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном (речами). Наприклад, майновими відносинами є відносини права власності на землю, будинок, меблі, гроші.

Відносини немайновогохарактеру поділяються на дві групи:

- відносини, пов’язані з майновими (наприклад, права автора на результати інтелектуальної праці в царині науки, літератури, мистецтва тощо);

- відносини, не пов’язані з майновими (приміром, право особи на честь, гідність, ім’я, листування тощо).

Особливість методу правового регулювання цивільного права зумовлена тим, що учасники цивільних відносин (фізичні особи та юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави тощо) виступають як юридично рівні між собою, автономні та незалежні одна від одної сторони. Вони не можуть нав’язувати свою волю один одному, а тому будують стосунки на основі досягнутої згоди (наприклад, в основу реалізації договору купівлі-продажу сторони мають покласти досягнення спільної згоди стосовно кількості, якості й ціни товару).

Система цивільного права України визначає розміщення його складових у певній системі, обумовленій взаємозв’язком її елементів – юридичних норм та інститутів. Вона поділяється на дві частини: загальну та особливу.

Загальну частину цивільного права становлять правові норми та інститути, що стосуються всіх цивільно-правових відносин, сюди входять норми про: поняття та статус фізичних та юридичних осіб, об’єкти цивільних прав, правочини та представництво, строки та відповідальність у цивільному праві.

Особливу частину цивільного права складають норми права, які регулюють окремі групи спеціальних цивільно-правових відносин. До неї входять: особисті немайнові права, право власності та інші речові права, право інтелектуальної власності, зобов’язальне право (в тому числі правове регулювання договорів та недоговірних зобов’язань), спадкове право.

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ЦК) від 16 січня 2003 року. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції та ЦК, про що вже зазначалось на початку даного розділу.

Цивільне право — це сукупність юридичних норм.

Цивільне законодавство — система нормативних актів.

Цивільне право — внутрішня форма права, зміст якого визначається соціально-економічними особливостями суспільних відносин, що ним регулюються; цивільне законодавство — зовнішня форма права, тісно пов'язана з його змістом.

Отже, цивільне право становить зміст цивільного законодавства, а останнє є формою вираження цивільного права.

Структура цивільного законодавства є будовою і внутрішньою формою організації системи цивільних нормативних актів. Цивільно-правові акти залежно від їх юридичної сили і престижу перебувають на різних структурних рівнях, а тому система цивільних правових актів у цілому є поліструктурною.

Найважливішими нормативними актами є закони. Вони поділяються на основні (конституційні) і звичайні.

До основних законів належать Конституції. Прийнята 28 червня 1996 р. нова Конституція України як своєрідний суспільно-політичний договір принципово змінює політико-правову ситуацію в Україні на краще. Вона відкриває реальні можливості створення і розвитку справжнього громадянського суспільства в країні.

Конституція України 1996 p. має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй. Конституція України містить у собі норми різних галузей права, в тому числі норми цивільного права. Вона передбачає цивільно-правові засади регулювання відносин власності в статтях 13, 14 і 41. Статті 21, 23, 24, 27, 28, 29, 31 і 32 Конституції України заклали підвалини цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин з приводу таких особистих благ, як життя, здоров'я, ім'я, честь, гідність, ділова репутація, особисті папери, таємниця кореспонденцій та ін.

Конституцію України можна розглядати як центр всієї структури українського законодавства, в тому числі цивільного законодавства. Це пояснюється тим, що відповідно до Конституції України (ст. 8), як уже зазначалося, закони України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй.

Після Конституції України вищу юридичну силу мають закони.

Даному положенню відповідає зміст законодавчих актів, оскільки в них закріплюються засади політичного і суспільно-економічного життя держави. Так, закони України про власність, підприємства, банки і банківську діяльність, цінні папери і фондову біржу, захист ринку набули важливого значення для розвитку цивільного законодавства в Україні.

В Україні законодавчу владу здійснює Верховна Рада.

Отже, закон — це нормативний акт, який приймається Верховною Радою України. Одним з найважливіших законів України є ЦК України, який був затверджений Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 р. В нього внесено зміни і доповнення відповідно до нового цивільного законодавства України, в тому числі законів України "Про власність" і "Про заставу". Це оновлення ЦК України дає можливість говорити про деякі його ринкові риси і пристосувати його для регламентації майнових відносин в умовах становлення ринкової економіки в Україні.

Суб'єктами цивільно-правових відносин є фізичні та юридичні особи, яківступають між собою в цивільно-правові відносини з приводу майна таособистих немайнових благ. В окремих випадках суб'єктом зазначенихвідносин може бути держава.

До фізичних осіб належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Для визнання осіб суб'єктами цивільного права необхідна наявність цивільної правосуб'єктності, тобто їхньої право та дієздатності.

Цивільною правоздатністю називається здатність особи мати цивільні права і нести цивільні обов'язки.

Правоздатністьу громадянина України виникає від дня народження і припиняється з його смертю (або з визнанням громадянина померлим).

Цивільна правоздатність як суспільно-правова якість визнається за всіма громадянами, які мають бути рівними перед законом. Вона закріплюється в цивільному законодавстві як рівна для всіх і для кожного незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, релігійних поглядів, роду й характеру занять, місця проживання тощо. Жоден громадянин упродовж його життя не може бути позбавлений цивільної правоздатності, але може бути обмежений у ній.

Цивільна дієздатність - це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки, тобто його здатність розпоряджатися власними правами і нести відповідальність за свої дії.

Обсяг цивільної дієздатності залежить од віку та психічного здоров'я фізичної особи. Виходячи з цього, цивільна дієздатність поділяється на такі види:

- повна дієздатність;

- часткова дієздатність;

- мінімальна дієздатність;

- обмежена дієздатність;

- визнання громадянина недієздатним.

Об'єктом цивільнихправовідносин є конкретні блага, з приводу яких суб'єкти вступають між собою в зазначені правові відносини.

Серед таких благ необхідно назвати матеріальні предмети та духовні цінності. До них, зокрема, належать: речі; дії (в тому числі послуги); результати інтелектуальної творчості; особисті немайнові блага.

Речі- це всі предмети матеріального світу, що здатні задовольняти певні потреби людей. Вони складають матеріальну основу життєдіяльності суспільства.

Речі поділяються на такі види:

• засоби виробництва (сировина, паливо, запасні частини, будівлі, засоби транспорту і зв'язку тощо) і предмети споживання (продукти харчування, одяг, взуття, предмети побуту і т. д.);

• речі, що знаходяться в цивільному обігу, тобто речі, відносно яких відсутня заборона щодо вільної торгівлі; речі, обмежені в цивільному обігу (мисливська зброя, деякі ліки тощо); речі, вилучені з цивільного обігу (наркотичні речовини, дорогоцінні метали й каміння в сирому вигляді і т. ін.);

• індивідуально визначені (картина художника, подарунок тощо) і родові (цукор, мука, цегла і под.);

• замінні (родові речі) та незамінні (індивідуально визначені речі);

• споживні (речі, що після споживання перестають існувати, - продукти харчування і т. ін.) та неспоживні (речі, що служать упродовж тривалого часу, - автомобіль, будинок тощо);

• подільні (речі, які в разі поділу втрачають цільове призначення, - телевізор, автомобіль і т. д.) та неподільні (хліб, цемент, рідина тощо);

• головні й належності (скрипка і футляр до неї, верстат і фреза до нього тощо);

• плоди (плоди фруктових дерев, приплід тварин і т. д.) і доходи (результат експлуатації власником певної речі - гроші та ін.);

• рухомі (транспортні засоби і под.) та нерухомі (земля, будівлі, підприємства і т. ін.);

• гроші й цінні папери (акції, облігації, зобов'язання державної скарбниці, ощадні сертифікати, векселі).

До об'єктів цивільних правовідносин відносять і дії. осіб, що мають правове значення (приміром, дії з відшкодування заподіяних збитків) та відповідні послуги (скажімо, ремонт будинку, автомобіля).

Крім того, до них слід віднести результати інтелектуальної творчості, що охороняються законом (наукові, літературні й художні твори, відкриття й винаходи, промислові зразки, товарні знаки тощо).

Одним із об'єктів цивільних правових відносин є особисті немайнові блага, до яких належать честь, гідність, ім'я, життя, здоров'я тощо.

Переглядів: 2365