Кахексія

Кахексія — це прогресуюча втрата маси тіла, яка супроводжується м'язовим виснаженням. Кахектичний синдром розвивається більше у хворих з поширеним пухлинним процесом, частіше при пухлинах травного каналу, раку легенів і підшлункової залози. Причини розвитку кахексії різноманітні, але в більшості випадків вона є проявом паранеопластичних процесів, які супроводжуються глибокими порушеннями метаболізму, або наслідком порушень процесу травлення, зумовлених поширеним пухлинним процесом (анорексія, кишкова непрохідність, блювання, діарея та ін.). Найпоширеніші клінічні кахексії: прогресуюча втрата маси тіла і м'язової маси, загальна слабкість, апатія, сонливість, відсутність апетиту, втрата смакових відчуттів, блідість шкіри, набряки (гіпопротеїнемія). Зміна зовнішнього вигляду хворого призводить до депресії, відлюдькуватості, замкнутості, відчаю.

Методи лікування кахексії різні залежно від ЇЇ причин. При порушеннях травлення треба вжити заходів щодо їх медикаментозного лікування, а за необхідності — щодо хірургічної корекції.

При нудоті і блюванні призначають протиблювотні препарати (метоклопрамід, дексаметазон). З раціону усувають харчові продукти, які спричинюють нудоту і погіршують апетит. Для покращання апетиту можна рекомендувати бульйони, гострі страви, у помірних кількостях — сухе вино, аперитиви або пиво. У деяких випадках можливе призначення кортикостероїдів у невисоких дозах або анаболічних стероїдів (ретаболіл, метандієнон, метан-дростендіол тощо). Загальним протипоказанням до призначення останніх є рак передміхурової залози і рак грудної залози в чоловіків. При ферментативній недостатності підшлункової залози призначають ферментні препарати: панкреатин, мезим-форте, фестал, трифермент, дегестал, ензистал, панризінорм, плантекс (при посиленому газоутворенні). Дієтичне харчування призначається індивідуально і включає висококалорійні і білковмісні продукти, а також вітаміни з урахуванням побажань хворого і його можливостей (зубні протези, зондове харчування та ін.). Посилене харчування має супроводжуватись підвищенням рухливості з метою відновлення м'язової маси. Необхідно мати на увазі, що парентеральне введення білкових кровозамінників, зокрема альбуміну, може навпаки сприяти прогресуванню кахексії. Певне значення має сприятлива обстановка в сім'ї, спрямована на підтримання прагнення хворого до одужання і відновлення сил. В ослаблених і нерухомих пацієнтів мають бути забезпечені догляд за шкірою і профілактика утворення пролежнів у місцях кісткових випинів.

Порушення функції органів сечової системи

Нетримання сечі може бути наслідком порушення сечовипускання або утворення штучних (нефростома, цистостома, урете-ростома) і патологічних (міхурово-піхвова, міхурово-прямокиш-кова та ін.) нориць. Цьому сприяють й інші чинники: загальна слабкість, порушення свідомості, атонія сечового міхура, цистит та ін. Частою причиною нетримання сечі в жінок може бути м'язове напруження: при кашлю, чиханні тощо. Основні проблеми, які виникають при нетриманні сечі, пов'язані із забезпеченням особистої гігієни і захистом шкірних покривів. За наявності причин нетримання сечі необхідна відповідна терапія: лікування інфекції, протизапальна терапія та ін. Для підвищення функції

сфінктера можна призначити амітриптилін по 25—50 мг на ніч. Догляд за лежачим хворим значно полегшує катетеризація сечового міхура. Догляд за пацієнтом із сечовим катетером потребує постійної участі лікаря-уролога. Хворому необхідно вживати не менше ніж 1,5—2 л рідини на добу. Обов'язковим є постійний контроль за кількістю і якістю сечі і прохідністю катетера. Для збирання сечі краще використовувати спеціальну герметичну пластикову систему, яку треба накривати постільною білизною і одягом. Залежно від стану сечі (осад, запах, лейкоцитурія, гематурія) призначається коригувальна терапія для профілактики або лікування інфекції: промивання катетера і сечового міхура антисептиками (фурацилін, бетадин) через кожні 3—4 год, призначення уросептиків. Рекомендують журавлиновий сік (по 150— 200 мл 33 % соку 2 рази на добу), який підвищує кислотність сечі і справляє слабку бактерицидну дію. Хворому з нетриманням сечі необхідно дотримуватися певного режиму сечовипускання, намагаючись регулярно спорожнювати сечовий міхур. Активність пацієнтів можна підвищити також використовуючи памперси, які треба змінювати через 3—4 год. їх застосування не виключає догляду за шкірою за допомогою захисних кремів і мазей.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гідроторакс	\|	Затримка відходження сечі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.121 сек.