• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Гідроторакс

Гідроторакс (ексудативний плеврит) нерідко ускладнює пере­біг поширеного пухлинного процесу. Найчастіше причини його ■ виникнення: канцероматоз плеври, порушення лімфовідтоку вна­слідок метастатичного ураження лімфатичних вузлів середостін­ня, супровідна кардіогенна патологія.

Гідротораксзначно поглиблює стан хворого, проявляючись болючою задишкою і дихальною недостатністю. При фізикально-му обстеженні прослуховується різко ослаблене дихання на тлі укорочення перкуторного звуку. Рентгенологічно визначається затемнення відповідної половини грудної клітки, яка зливається з тінню діафрагми. Якщо у плевральній порожнині визначається горизонтальний рівень, мова йде про гідропневмоторакс.

Консервативна терапія при гідротораксі проводиться за тими самими принципами, що й при асциті. Однак єдиним ефективним методом його усунення залишається плевральна пункція з еваку­ацією ексудату. Цю маніпуляцію повинен виконувати лікар-спеціаліст в умовах стаціонару або поліклініки, оснащених рент­генівською апаратурою. У крайніх випадках, за особливими по­казаннями (нетранспортабельний стан хворого), плевральна пункція може бути виконана вдома. Лікар, який виконує подібну маніпуляцію, повинен усвідомлювати ступінь ризику виникнен­ня ускладнень, пов'язаних з плевральною пункцією (пневмото­ракс, кровотеча), і бути готовим до їх ліквідації у нелікарняних умовах. Обов'язковим правилом є спостереження за хворим про­тягом 1,5—2 год після пункції з метою ранньої діагностики пнев­мотораксу. За підозри на його розвиток необхідне рентгенологіч­не дослідження.

Постійне дренування плевральної порожнини застосовується досить часто, у разі розвитку пневмогідротораксу або при безуспішному консервативному лікуванні плевриту. Пацієнти з плев­ральним дренажем можуть за необхідності перебувати вдома. До­гляд за ними включає профілактику розвитку інфекції і забезпе­чення герметизму (дренажу за Бюлау) під постійним спостере­женням хірурга.

Нориця

Нориця (фістула) — патологічне сполучення між порожнисти­ми органами (стравохідно-трахеальна, шлунково-кишкова, пря-мокишково-піхвова, прямокишково-міхурова та ін.), між порож­нистими органами і шкірою (жовчна, тонкокишкова, сечова), між патологічною порожниною і порожнистим органом або шкі­рою (гнійні, лігатурні нориці та ін.). Норицями є і різні стоми (трахеостома, гастростома, колостомата ін.). Нориці можуть бути штучними (ятрогенними) або такими, що розвиваються внаслі­док патологічних процесів. Розрізняють також губоподібні нори­ці — вистелені слизовою оболонкою, такі нориці самостійно не закриваються. Основні проблеми, які виникають за наявності но-риць, пов'язані з порушеннями травлення і патологічними виді­леннями. Паліативна допомога пацієнтам з норицями включає такі основні моменти: постійне збирання виділень, догляд за шкі­рою та її захист, усунення запаху, забезпечення хворому спокою. Стравохідно-трахеальна нориця супроводжується потраплян­ням страви в дихальні шляхи і внаслідок цього розвитком абсце-дивної пневмонії, яка швидко призводить до гибелі хворого. Єди­ний реальний метод надання тимчасової допомоги таким пацієн­там — формування гастро- або ентеростоми.

Шлунково-товстокишкова нориця призводить до розвитку стійкої діареї і клінічно проявляється відрижкою з каловим за­пахом, нудотою, іноді каловим блюванням. Ліквідувати шлун-ково-товстокишкову норицю можна лише хірургічним шляхом. Якщо оперативне втручання неможливе, призначають протидіа-рейні і протиблювотні препарати, забезпечують гігієнічні умови. Використання дезодорантів повітря, постійне провітрювання приміщення, делікатне ставлення до хворого доглядальниць і ро­дичів допомагає уникнути при догляді серйозних незручностей.

Міжкишкові тонко-товстокишкові нориці проявляються час­тіше діареєю, метеоризмом та іншими порушеннями травлення їх консервативне лікування включає застосування індивідуаль­ної дієти і призначення протидіарейних препаратів.

Значних незручностей завдають кишково-піхвові, кишково-сечоміхурові і тим більше кишково-піхвово-сечоміхурові нориці. Виділення калу і газів через сечові і статеві шляхи практично не­можливо контролювати, і це суттєво погіршує якість життя хво­рих. Хірургічне лікування подібних ускладнень залишається надто складною проблемою і в більшості випадків зводиться до формування розвантажувальних колостом, догляд за якими на­багато простіший. Консервативна терапія у подібних випадках полягає у забезпеченні адекватного догляду, захисту шкіри на­вколо нориць і промежини за допомогою захисних кремів і ма­зей.

При невеликих норицях основним завданням є видалення ви­ділень і захист шкіри. З цією метою застосовують різні вбиральні пов'язки, калоприймачі, захисні мазі. Необхідні регулярні кон­сультації хірурга для вирішення питання про проведення спеці­альних методів лікування.

Переглядів: 612