В и р а з к о в а х в о р о б а.

Це хронічне захворювання всього організму, основною ознакою якої є наявність виразкового дефекту (виразки) у стінці шлунка чи 12-палої кишки, який не заживає тривалий час, а хвороба схильна до загострення (має циклічний, сезонний перебіг) і прогресування.

Характеризується диспептичним і больовим синдромами.

Поширене захворювання, яке має неухильну тенденцію до зростання.

Е т і о л о г і я виразкової хвороби до сьогоднішнього дня цілком не вияснена. Вважають, що у виникненні виразок шлунка і 12-палої кишки мають значення слідуючі фактори риску:

психоемоційні перенапруження стресові ситуації, спадкова схильність, погрішності в харчуванні, хронічний гастрит і дуоденіт з підвищеною секреторною активністю, мікробний фактор (Helicobacter pilori), шкідливі звички .

Т е о р і ї патогенезу виразкової хвороби:

1) Судинна теорія Вірхова (виразка виникає внаслідок порушення мікроциркуляції і виникнення ішемії шлунка чи 12-палої кишки).

2) Механічна теорія Ашоффа (травмування грубою їжею слизової оболонки органа).

3) Запальна теорія Конечного (в основі виразкоутворення лежать запальні зміни слизової оболонки: гастрит, дуоденіт)

4) Пептична теорія Бернара-Рігелля (перетравлючий вплив шлункового соку на певні ділянки слизової оболонки органа).

5) Нервово-рефлекторна теорія Грекова-Стражеско (рефлекторні впливи на слизову оболонку шлунка при інших патологічних станах органів черевної порожнини: хронічний апендицит, коліт, хронічний холецистит).

6) Авітамінозна теорія Карісона (загострення виразок пов’язує із гіповітамінозами С, В, що буває весною)

6) Нервово-вегетативна теорія Бергмана (підвищення тонусу блукаючого нерва, надмірне виділення ацетилхоліну і гістаміну, що супроводжується гіперсекрецією шлункового соку, гіпермоторикою шлунка, порушенням його кровопостачання).

7) Корково-вісцеральна теорія Бикова-Курцина (провідна роль в утворенні виразок приписується порушенням умовнорефлекторної діяльності головного мозку, наприклад, при неврозах. В таких умовах відбувається розгальмування підкоркових центрів, зокрема в гіпоталамусі. Таке застійне вогнище збудження гіпоталямічної ділянки веде до збудження парасимпатичних ядер блукаючого нерва, що супроводжується вище згаданими змінами).

8) Ендокринна теорія Сельє (у випадку тривалого емоційного перенапруження відбувається збудження підкорки – гіпоталамуса і підвищення ним секреції кортиколіберину, який стимулює виділення передньою часткою гіпофіза кортикотропного гормону, який, в свою чергу, ініціює виділення глюкокортикоїдів корою наднирників. Вони посилюють секреторну функцію шлунку, збільшують кислотність шлункового соку, пригнічують утворення слизу мукоцитами, тормозять фізіологічну регенерацію слизової оболонки, що є передумовою виникнення виразки)

В цілому, на сьогоднішній день сформована концепція, згідно якої утворення виразки шлунка чи 12-палої кишки відбувається в результаті виникнення змін у спів- відношенні факторів “агресії” і “захисту”.

До факторів “агресії” відносять підвищення кислотності і ферментативних здатностей шлункового соку в умовах порушення моторики шлунка і 12-палої кишки.

Зменшення захисних властивостей обумовлено зниженням продукції слизу, сповільненням процесів фізіологічної регенерації епітелію, порушенням мікроциркуляції і нервової трофіки слизової оболонки.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гіпосекреція, ахілія.	\|	Лекція №19.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.