Були спроби застосувати метод Лоренца до орієнтаційної поляризації. Здавалось, що для цього достатньо зробити у формулі Лоренц-Лоренца заміну поляризовності на її значення, отримане в теорії Ланжевена . Тоді формула Лоренц-Лоренца набуває вигляду
.
Введемо деяку критичну температуру
,
тоді
,
тобто отримали температурну залежність діелектричної проникності – закон Кюрі, який раніше ми отримали у теорії Ланжевена.
Нехай і зменшується, прямуючи до . Тоді буде збільшуватись і при виникне ситуація, коли . Але , значить, і .
В свою чергу, , тобто . Величина вектора поляризації є обмеженою: для оріентаційної поляризації величиною (всі диполі орієнтовані за полем). Тому прямування до може означати, що . Це означає, що щоб одержати максимальну поляризацію із зменшенням температури, необхідно все менше поле. При і відбувається спонтанна (така, що самостійно виникає) поляризація, диполі за рахунок взаємодії один з одним орієнтуються паралельно, надавши максимальне значення вектору поляризації . В наступному розділі побачимо, що таке явище відбувається в сегнетоелектриках, але для інших механізмів поляризації.
Якщо , то наведена формула для діелектричної проникності перестає бути вірною, і не змінюється з температурою. Однак, якщо оцінити , наприклад, для води, то розрахунок дає К. Це означає, що вода повинна знаходитись в стані спонтанної поляризації завжди при К, що не підтверджується дослідом. Це розходження було назване поляризаційною катастрофою. Насправді ж метод Лоренца не можна застосовувати до орієнтаційної поляризації. Коректну теорію орієнтаційної поляризації, в якій “поляризаційна катастрофа” відсутня, створив Ларс Онзагер (Онсагер).