Аналіз ґрунтується на певній системі принципів — вихідних положень, які доведені практикою, обґрунтовані теоретично, тому використовуються як аксіоми.
1. Науковості.Реалізується через застосування методів наукового пізнання, досягнень наукової думки, передового досвіду. Аналіз, здійснений на науковій основі, забезпечує науковий підхід до управління в цілому.
2. Об'єктивності.Передбачає визнання пріоритету об'єктивного у діалектичній єдності об'єктивного і суб'єктивного. Реалізація цього принципу забезпечує повну відповідність результатів та висновків фактичному стану справ.
3. Розвитку. Полягає у врахуванні послідовних кількісних та якісних змін у ретроспективі та перспективі. Дозволяє розглядати предмет аналізу в процесі виникнення, становлення та розвитку.
4. Системності.Передбачає вивчення окремих явищ з позиції системного підходу, що дає можливість визначити взаємозалежність окремих факторів, встановити причинно-наслідкові зв'язки.
5. Колегіальності.Цей принцип дозволяє охопити пріоритетні ланки діяльності організації через поєднання аналізу з самоаналізом усіх працівників. Реалізація цього принципу дає виховний ефект та створює мотиваційне підґрунтя для удосконалення діяльності, функція аналізу пов'язана,, насамперед, з обробкою інформації і виділенням релевантно'!, тобто необхідної та достатньої для прийняття управлінського рішення, планування подальшої діяльності.
Безперечний зв'язок аналізу та планування. Схематично його представлено на рис. 13.