• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Закон вартості

Найважливішим законом товарного виробництва є закон вартості. Від­повідно до нього виробництво й обмін товарів здійснюються на основі їх вартості. Дія закону вартості виявля­ється в тому, що всі різноманітні за обсягом затрати праці зводяться до середніх, суспільно необхідних. Зведення це відбувається на ринку, через суспільні контакти всієї маси товаровиробників і покупців, через механізм попиту та пропо­зиції.

Необхідними умовами дії закону вартості або встановлення цін на товари на рівні їх вартості є такі:

- обмін товарів перестає бути випадковим чи тільки поодиноким явищем;

- товари вироб­ляються в кількості, що відповідає взаємній потребі в них. Ця потреба встановлюється досвідом у результаті тривалого обміну;

- відсутня будь-яка природна або штучна монополія, яка не давала б можливості сторонам, що укладають угоду, прода­вати товари вище від вартості або нижче від неї.

Іншими словами, необхідно, щоб попит і пропозиція вільно взаємодіяли, впливаючи на обмін і виробництво това­рів, зумовлюючи конкуренцію між виробниками.

Закон вартості відіграє надзвичайно важливу роль у товар­ному виробництві:

а) він виступає стихійним регулятором пропорцій су­спільного виробництва (розподілу праці між галузями). У то­варному виробництві, заснованому на приватній власності на засоби виробництва, цей розподіл відбувається стихійно в результаті постійних коливань цін навколо вартості. Якщо реальна частка праці в даній галузі менша за потрібну, то пропонування на товари перестає покривати попит і ціни зростають. Виробництво продукту цієї галузі стає надзвичайно вигідним. До неї і перейде значна частина товаровиробників. Відбудеться перерозподіл праці між галузями. Та ж галузь, що характеризується надвиробництвом, тобто перевищенням пропонування над попитом, під впливом низьких цін звужу­ватиметься. Отже, силою, яка регулює товарне виробництво, приводить його в систему, є вартість, закон вартості;

б) закон вартості — основа диференціації товаровиробників. Він зумовлює зведення всіх індивідуальних витрат праці до суспільне необхідних. За таких умов одна група товаровиробників, в яких індивідуальна вартість вища за суспільну, не реалізує частину праці, а інша, в котрої інди­відуальна вартість нижча за суспільну, навпаки, реалізує над­лишок праці над індивідуальними витратами. Отже, перша група товаровиробників неминуче бідніє і розорюється, тоді як друга збагачується. Суперечність між індивідуальною і су­спільне необхідною працею призводить до диференціації това­ровиробників;

в) закон вартості сприяє зародженню капіталістичних від­носин. Частина товаровиробників, яка в результаті ринкових відносин збагатилася, розширює виробництво, а це вимагав додаткової робочої сили. Товаровиробники, які розорилися, не мають ніяких засобів існування, крім робочої сили — здатності до праці. Вони й вимушені йти до багатих товаровиробників і продавати їм свою робочу силу. Одні стають поступово капіталістами-підприємцями, інші — найманими робітниками;

г) закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил. Суперечності між індивідуальним і суспільне необхідним ро­бочим часом є рушійною силою розвитку продуктивних сил суспільства. Технічний прогрес у виробництві супроводжує принаймні такі моменти: зростання продуктивності праці за­безпечує зниження індивідуальної вартості й отримання надлишку продукту над витратами, підвищений доход това­ровиробника. Доход завжди є запорукою успішної конкурент­ної боротьби цього товаровиробника з іншими товаро­виробниками, оскільки він має деяку базу для зниження цін і витіснення конкурента. Впровадження технічних новинок у виробництво також неминуче приводить до зниження і середніх суспільно необхідних витрат на виробництво даного продукту. Це змушує всіх товаровиробників зменшувати інди­відуальні витрати, а отже, підвищувати технічний рівень виробництва і його організацію. За такої системи господарст­ва прогрес у розвитку продуктивних сил досягається значно швидше, ніж у натуральному господарстві.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ:отже, історично склалися дві форми суспіль­ного виробництва — натуральну і товарну. У натуральному господарстві економіка будувалася, виходячи з внутрішньогосподарських потреб, для забезпечення життєдіяльності замкненої економічної ланки. Безперечно, це не виключає того, що певні продукти праці інколи обмінювалися на інші з якимись окре­мими суб'єктами чи общинами. Проте цей обмін був випадковим або таким, який не має серйозного впливу на виробничу сферу і спожи­вання. Товарне ж виробництво на відміну від натурального господарства є не замкнутою, а відкритою економічною формою господарства. Для ви­никнення і функціонування товарного виробництва необхідні дві обов'язкові передумови — наявність суспільного поділу праці та економічного відокремлення вироб­ників. І якщо суспільний поділ праці створює об'єктивні умови для обміну взагалі, то економічна відокремленість виробників потребує обміну товарів як еквівалентів. Що можна назвати товаром? Товар — це продукт праці або певне благо, що здатні задо­вольняти певні потреби людини і призначені для обміну (купівлі та продажу). З визначення товару можна зробити висновок, що він має дві властивості: здатність задовольняти певну потребу людини (споживча вартість), придатність для обміну на інші товари (мінова вартість). Найважливішим законом товарного виробництва є закон вартості, від­повідно до якого виробництво й обмін товарів здійснюються на основі їх вартості.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1 Виконати завдання самостійної роботи № 5.

ВИКЛАДАЧ – Лісова М. А.

Читайте також:

1. II. Закон кийка та ікла
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. III закон Ньютона
4. IV. Закони ідеальних газів.
5. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
6. IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЗАКОНОДАВСТВА.
7. А) Грошовий обіг. Закони.
8. Або зі зберігання інформації та забезпечення доступу до неї, за умови, що ця особа не могла знати про незаконність розповсюдження інформації.
9. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
10. Агностицизм, сторонники которого отрицают возможность достоверного познания сущности материального мира, закономерностей развития природы и общества.
11. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
12. Аграрні закони України

Переглядів: 339