• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Агроценоз.

План.

Вид

Поняття та структура виду.

План.

2. Критерії виду.

3. Популяція.

4. Популяційні хвилі.

1. Поняття та структура виду.

Вид – це сукупність особин, подібних за будовою, функціями, місцем у біогеоценозі, що заселяють певну частину біосфери – ареал, вільно схрещуються і дають плодюче потомство.

Вид – це основна структурна і таксономічна одиниця в системі живої природи. У природі усі види існують у формі популяцій.

Критерії виду

(характерні для виду ознаки та властивості)

Існують види – двійники, які мають сході морфологічний, фізіологічний, географічний критерії, але розрізняються кількістю і будовою хромосом, а саме генетичним та біохімічним критеріями.

Структура виду:

підвид підвид підвид (кількість підвидів залежить

від обсягу ареалу)

популяція популяція популяція популяція популяція

(кількість популяцій залежить від різноманітності умов довкілля)

Популяція– сукупність особин одного виду, відносно ізольована від подібних сукупностей того самого виду, яка тривалий час займала певний простір та відтворювала себе протягом великої кількості поколінь.

Популяція– форма існування виду, одиниця еволюції, яка здатна підтримувати свою чисельність завдяки розмноженню, обмінюватися генетичною інформацією та еволюціонувати.

Показники, що характеризують популяції:

1. чисельність – кількість особин в її складі;
2. суцільність – середня кількість особин на одиницю площі, об’єму;
3. біомаса – маса особин на одиницю площі, об’єму;
4. народжуваність – кількість особин, які народжуються за одиницю часу;
5. смертність – кількість особин, які гинуть за одиницю часу;
6. приріст – різниця між народжуваністю та смертністю;
7. ареал – територія, яку займає популяція.

Особливості структури популяцій:

1. статева – співвідношення особин різних статей;

2. вікова – залежить від співвідношення особин різного віку;

3. просторова – розподілення особин по території, яку вони займають. Просторова структура популяції має пристосувальний характер, оскільки дає можливість якомога повніше використовувати ресурси середовища існування.

Кожен вид організмів у процесі історичного розвитку пристосовується до певних умов існування, що визначає його ареал. Взаємодія популяцій виду з усім комплексом екологічних факторів певного середовища існування, в тому числі і з популяціями інших видів, визначає місце його популяцій у системі біогеоценозу – екологічну нішу.

Екологічна ніша – це просторове і трофічне положення популяції певного виду в біогеоценозі, компоекс його взаємозв’язків з іншими видами і вимог до умов довкілля.

Популяційні хвилі – хвилі життя – це хвильове збільшення чисельності, суцільності та біомаси популяції за певні повторювані періоди часу:

- сезонні – обумовлені особливостями життєвих циклів або сезонними змінами кліматичних факторів (розмноження комах);

- несезонні – обумовлені змінами різноманітних екологічних факторів: кліматичних, біотичних, антропогенних (нашестя сарани).

Приріст :

- позитивний – інтенсивність нарожуваності перевищує смертність;

- негативний – смертність превищує народжуваності.

Тема: Біоценоз та його структура.

Мета уроку:

Обладнання та матеріали:

Базові поніття та терміни:

1. Біоценоз та його структура.

2. Біогеоценоз та екосистема

3. Еволюція біоценозів. Сукцесії.

1.Біоценоз та його структура.

Біоценоз – угруповання взаємопов’язаних між собою популяцій організмів різних видів, які населяють ділянку місцевості з однорідними умовами існування. Основу біоценозу складають фотосинтезуючі організми.

Характеристика біоценозу:

1) Видове різноманіття біоценозу визначається кількістю видів, популяції яких входять до його складу. Найчисленніші види – це домінантні види (у дубо-грабовому лісі – дуб і граб, у смерековому лісі – смерека, у степу – ковила, у полі – грястиця збірна).

2) Біомаса біоценозу – сумарна маса особин різних видів у перерахунку на одиницю площі або об’єму (загальна кількість органічної речовини - сухої речовини на одиницю площі),

3) Продуктивність – швидкість утворення біомаси,

4) Густота видових популяцій (щільність) – кількість особин, віднесена до одониці площі,об’єму).

Структура біоценозу:

1) Видова структура – зумовлена видовим різноманіттям і співвідношенням чисельності та густоти популяцій окремих видів

2) Проторова структура – розташування різних видів рослин у просторі – ярусність (надземна та підземна), що впливає на ярусність умов існування тварин – у лісі відносно до ярусу рослин проживають певні угруповання тваринних організмів,

3) Екологічна структура - визначається певним співвідношенням популяцій різних екологічних груп організмів

Взаємозв’язки організмів в бірценозах:

Симбіоз

1. Біогеоценоз та екосистема

Екосистема –сукупність популяцій організмів різних видів, які взаємодіють між собою і з неживою природою таким чином, що всередині такої системи виникають потоки енергії та колообіг речовин.

Біогеоценоз –певна територія з відносно однорідними умовами існування, населена взаємопов’язаними популяціями, що складаються з різних видів, об’єднаних між собою фізичним середовищем, колообігу речовин і потоками енергії. Основою будь-якого біогеоценозу є фотосинтезуючі організми.

Поняття біогеоценоз та екосистема близькі, але не тотожні, оскільки екосистема складається з окремих біогеоценозів.

Властивість біогеоценозу:

1. Цілісність – у результаті взаємодій організмів між собою та факторами неживої природи виникають потоки енергії і колообіг речовин, які об’єднуютьїх у єдине ціле
2. Здатність да самовідтворення
3. Стійкість
4. Саморегуляція

Порушення взаємозв’язків в екосистемах може призвести до порушення саморегуляції і небажаних наслідків.

Ланцюг живлення – це послідовність взаємопов’язаних видів, які послідовно добувають органічну речовину та енергію із початкової поживної реовини, де кожна попередня ланка є поживою для наступної (трофічний рівень).

У біогеоценозах енрегія накопичується у вигляді хімічних зв’язків органічних сполук, синтезованих продуцентами з неорганічних сполук.далі вона проходить через організми консументів та редуцентів, але на кожному з трофічних рівнів частково розсіюється у вигляді тепла.

Енергія в біогеоценозах ніби поділяється на два потоки:

- Починається з живих організмів – продуцентів – пасовищний тип (ланцюг виїдання);

- Від мертвої органіки – детритний тип (ланцюг розкладання)

У будь-якому біогеоценозі різні ланцюги живлення не існують окремо одини від одного, а переплітаються між собою, формуючи трофічну сітку. Розгалужені трофічні сітки забезпечують стійкість біогеоценозів – при втраті однієї ланки, організми здатні переключатись на інші об’єкти харчування.

Правило екологічної піраміди – на кожному попередньому трофічному рівні кількість біомаси і енергії, які запасаються за одиницю часу, значно більші, ніж на наступному (в середньому на 5-10 разів). Екологічна піраміда – це графічне відображення трофічної структури ланцюга живлення. Ланцюг живленя в середньому складаєтся з 4-5 ланок, оскільки при переході з одного рівня на інший втрачаєтсья до 90% tythu gjживних речовин.

Задача.

Користуючись правилом екологічної піраміди, визначте, скільки гектарів біогеоценозу може прогодувати одну особину останньої ланки в ланцюзі живлення: планктон→риба→тюлень. Маса тюленя 300кг, з яких 60% - вода. Суха маса планктону з 1м² становить 600г.

Розв’язок:

1. Визначаємо суху масу тюленя:

300 кг – 100%

Х кг - 40%

2. На підставі правило екологічної піраміди визначимо, скільки потрібно планктону, щоб прогодувати тюленя:

планктон → риба → тюлень

12000кг 1200кг 120кг

3. Визначимо площу даного біогеоценозу, якщо відомо, що суха маса планктону з 1м² становить 600г.

1 м² - 0,6 кг

Х - 12000 кг

Відповідь: необхідно 2 га планктону.

Зміни екосистем.

Причини змін екосистем:

1)Зміни, викликані життєдіяльністю організмів;

2)Фактори фізичного середовища.

Жодна з екосистем не існує вічно – рано чи пізно вона змінюється іншою.

Сукцесія – послідовна, необоротна, спрямована заміна однієї екосистеми іншою:

1) Первинні –починаються на позбавлених життя місцях (проростання перших мохів та рослин на відвалах пустої породи біля шахт, заростання рослинністю дна осушеного водоймища);

2) Вторинні –розвиваються на місці сформованих екосистем після їх порушення (утворення рослинного покриву після спалювання сухої трави, заростання вирубок кущами та акаціями без втручання людини).

Агроценоз –це штучна екосистема, угруповання рослин, тварин, грибів та мікроорганізмів, створене для отримання сільськогосподарської продукції, яке регулярно підтримується людиною. Штучні екосистеми характеризуються такими самими показниками, що і природні. Вони мають таку саму структуру, тільки обов’язковою ланкою харчового ланцюга є людина.

Порівняння природних та штучних екосистем:

Тема: Біосфера та її межі.

Кругообіг речовин у біосфері.

Мета уроку:

Обладнання та матеріали:

Базові поніття та терміни:

Переглядів: 6958