• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Копсітппуція України // ВВР України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141.

2. Декларація про державний суверенітет // ВВР УРСР. — 1990. — № 31. — Ст. 429.

3. Закон України "Про власність"// ВВР УРСР. — 1991. —№ 20.

4. Закон України "Про господарські товариства"// ВВР УРСР. — 1991. —№49.

5. Закон України "Про державну службу" // ВВР України. — 1993. — № 52. — Ст. 490.

6. Закон України "Про економічну самостійність Україн»"// ВВР УРСР. — 1990. —

№34.

7. Закон України "Про підприємництво" // ВВР УРСР. — 1991. — № 14. — Ст. 168.

8. Закон України "Про підприємства" // ВВР УРСР. — 1991.—№24.—Ст. 272.

9. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, органі­зації (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.95 № 690) // ЗП України. — 1996.—№ 1.—Ст. 20.

10. Типовий статут державного підприємства //1БЦ.— 1993.—№7.

11. Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. — К.: Вища шк., 1992.

12. Щербина В. С. Господарське право України. — К.: Атіка, 1999.

Тема 2

СУБ'ЄКТИ ПРАВОВОЇ РОБОТИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Правова робота у сфері суспільного виробництва, так само як у народному господарстві загалом, — це нормотворчата правоза-стосовна діяльність, спрямована на правове забезпечення госпо­дарської діяльності та керівництво нею, пов'язана з питанням від­повідальності, взаємозв'язку ланок господарського механізму, посадових осіб та працівників, яка забезпечує зміцнення закон­ності, державної, планової та договірної дисципліни, господарсь­кого розрахунку в діяльності підприємств, організаційта установ. Правова робота охоплює діяльність не тільки юридичної служби — коло її суб'єктів досить велике.

Суб'єктами правової роботи є Кабінет Міністрів, Міністерство юстиції, інші міністерства та центральні відомства, які видають нормативні акти, визначають основні напрямки правової роботи і конкретизують їх, Генеральна прокуратура, що здійснює конт­роль за правовою роботою, а також органи, які безпосередньо здійснюють правову роботу — місцеві ради, адвокатура, арбіт­ражні суди.

Розглянемо детальніше суб'єкти правової роботи основної пер­винної ланки у сфері суспільного виробництва — державного підпри­ємства.

Закон України "Про підприємства" [3] визначає, що підприємст­во — це самостійна господарська організація, створена і зареєстро­вана у встановленому законом порядку для здійснення господарсь­кої діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, має права і виконує обов'язки щодо своєї діяль­ності, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках.

Підприємство складається з підрозділів, які діють на засадах внутрішнього господарського розрахунку або колективного підря­ду, — відділи, виробництва, цехи, відділення, дільниці, бюро, ла­бораторії, бригади та ін.

Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту підприємства на основі співвідношення засад самоврядування трудового колективу і прав власника щодо господарського вико­ристання свого майна.

Незважаючи на це в системі самоврядування на підприємстві принцип єдиного керівництва здійснюється керівниками підпри­ємств, структурних одиниць та підрозділів. Крім керівників суб'єк­том правової роботи є також трудовий колектив.

Керівник підприємства керує всією діяльністю і організовує ро­боту підприємства. Він несе відповідальність за результати роботи підприємства перед державою і трудовим колективом, розпоряд­жається майном підприємства, підписує договори та інші угоди, у межах своєї компетенції видає накази, згідно з трудовим законо­давством приймає на роботу і звільняє працівників, застосовує за­ходи заохочення і накладає дисциплінарні стягнення на праців­ників. Керівник підприємства наймається шляхом підписання контракту і призначення на посаду власником підприємства або обирається (як правило, на конкурсній основі).

Заступники керівника підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів апарату управління і структурних підрозділів, а також майстри і старші майстри призначаються на посаду і звільняються з неї керівником підприємства. Межі їхньої компетенції так само встановлюються керівником підприємства згідно з чинним законо­давством.

Згідно із Законом України "Про підприємства" [З], а також по­ложеннями про структурні підрозділи та іншими нормативними актами компетенція структурних підрозділів визначається підпри­ємством самостійно. Однак вищі керівні органи мають можливість впливати на цей процес з метою забезпечення раціональної ор­ганізації виробництва шляхом уведення рекомендованих норм, таких як типові або примірні положення про підрозділи підпри­ємства, що встановлюють оптимальні моделі їх компетенції, а та­кож регулюють внутрішні господарські відносини. Компетенціята­ких підрозділів, як бухгалтерія, юридична служба підприємства, встановлюється вищими органами у вигляді загальних положень. Вони безпосередньо підпорядковані керівникові й наділяються особливими правами щодо здійснення різних форм контролю, у тому числі контролю за законністю.

Позаяк управління підприємством і правова робота на під­приємстві тісно взаємопов'язані, слід визначити правовий стан окремих структурних підрозділів підприємства. Насампередплано­во-економічного відділу, який організовує і вдосконалює плану­вання виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів, координує діяльність підрозділів щодо вдосконалення виробництва, забезпечує проведення аналізу з метою підвищення ефективності виробництва. Тому крім функції управління плано­во-економічний відділ на основі державного замовлення, дого­ворів і замовлень споживачів продукції, виконуваних робіт, а та­кож послуг, що надаються, розроблює перспективні, річні та квартальні плани виробництва, плани щодо прибутку, витрат ви­робництва, норми запасів матеріалів у цілому на підприємстві, контролює виконання економічних показників діяльності підпри­ємства і його підрозділів, готує пропозиції щодо їх поліпшення, вживає заходів щодо зміцнення госпрозрахунку, підвищення рен­табельності, розроблює проекти договірних, оптових та роздріб­них цін на продукцію, готує матеріали для підбиття підсумків ро­боти підрозділів і підприємства в цілому за певний період.

Керівник планово-економічного відділу має право вимагати від інших структурних підрозділів матеріали й інформацію, що не­обхідні для виконання покладених на відділ функцій, перевіряти діяльність структурних підрозділів з питань планово-економічної роботи, давати рекомендації з питань, пов'язаних з виконанням встановлених планів, економічного аналізу, звітності.

Відділ праці та заробітної плати, плануючи і вдосконалюючи структуру управління, штатів, розроблює плани, що стосуються організації праці та заробітної плати, за структурними підрозді­лами і в цілому по підприємству, розроблює штатні розписи під­розділів згідно з фондом оплати праці, структурою, схемою посадо­вих окладів, аналізує ефективність діючої системи оплати праці, розроблює пропозиції щодо її вдосконалення, здійснює контроль за правильним застосуванням різних форм оплати праці, забезпечує додержання штатної дисципліни та ін. Відділ забезпечує додер­жання трудового законодавства, бере участь у розв'язанні трудо­вих спорів, розробці та здійсненні заходів щодо зміцнення трудової дисципліни, посилення контролю за використанням робочого часу, у розробці посадових інструкцій працівників підприємства.

Начальник відділу праці та заробітної плати має право давати структурним підрозділам рекомендації з питань організації праці та заробітної плати, одержувати від них матеріали, що необхідні для виконання покладених на відділ функцій, звертатися до керів­ника підприємства з пропозиціями про заохочення працівників за активну участь у поліпшенні організації праці або про накладен­ня стягнень на службовців, які припустились порушень щодо вико­ристання фонду оплати праці.

Відділ головного бухгалтера забезпечує організацію бухгалтер­ського обліку і контроль за раціональним, економним використан­ням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збереженням майна.

Головний бухгалтер забезпечує облік надходжень грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, відображення в бухгал­терському обліку операцій, пов'язаних з їх рухом; облік витрат виробництва та інших; облік господарсько-фінансової діяльності підприємства; правильне і своєчасне перерахування коштів у дер­жавний бюджет, внесків у державне соціальне страхування, кош­тів у різні фонди і резерви; виплату заборгованості банкам за кре­дитами і позиками та ін.

Разом з керівниками відповідних підрозділів головний бухгал­тер здійснює контроль за дотриманням правил прийняття та відпуску товарно-матеріальних цінностей, правильністю витрат фонду оплати праці, суворим додержанням штатної фінансової та касової дисципліни, додержанням встановлених правил проведен­ня інвентаризацій, законних списань з бухгалтерських балансів нестач та інших витрат. У разі виявлення незаконних дій допові­дає про це керівникові підприємства.

Головний бухгалтер разом з керівником підприємства має право підписувати документи, які є підставою для прийняття та відпуску грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей, для чого ви­дається відповідний наказ по підприємству. Перелічені документи без підпису головного бухгалтера недійсні. Головному бухгалтеру заборонено приймати до виконання і оформлювати документи за операціями, що суперечать законодавству і встановленому порядку прийняття, збереження і використання грошових коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей.

Головний бухгалтер має право вимагати від структурних підрозділів додержання встановленого порядку оформлення опе­рацій і подання необхідних документів і матеріалів, що є обов'яз­ковим для виконання всіма працівниками. Призначення, звільнен­ня і переміщення матеріально відповідальних осіб можливі лише за узгодженням з головним бухгалтером. Останній попередньо роз­глядає і візує договори й угоди підприємства на операції з товар­но-матеріальними цінностями, виконання робіт або послуг, а та­кож накази і розпорядження про встановлення працівникам посадових окладів, надбавок до заробітної плати та преміювання.

Важливу роль у здійсненні правової роботи на підприємстві ви­конуєвідділ кадрів, основними завданнями якого є забезпечення підприємства робітниками та службовцями необхідних спеціально­стей та кваліфікацій згідно з планом, що стосується організації праці та заробітної плати, а також організація роботи з обліку, підготовки та підвищення кваліфікації працівників.

Особливу відповідальність відділ кадрів несе за своєчасне оформ­лення працівників при прийнятті їх на посаду, переведенні та звіль­ненні з посади, яку вони обіймають, відповідно до трудового законодавства; за додержання трудової дисципліни і правил внут­рішнього трудового розпорядку; за надання працівникам відпусток.

Начальник відділу кадрів має право вимагати від структурних підрозділів необхідні дані про роботуз, кадрами, контролювати ро­боту з кадрами в підрозділах.

Відділ кадрів діє в тісномуконтакті з профспілковою організа­цією підприємства.

Відповідальну частину правової роботи на підприємстві вико­нують також відділи матеріально-технічного постачання та збуту. Відділ матеріально-технічного постачання покликаний забезпечу­вати підприємство сировиною, матеріалами, комплектуючими ви­робами задля дотримання графіку виробництва, своєчасного ви­пуску якісної продукції згідно із затвердженою номенклатурою і державним замовленням та договорами із споживачами.

Відділ збуту повинен реалізовувати виготовленупродукцію згідно з укладеними договорами.

Спільна правова робота відділів матеріально-технічного поста­чання та збуту полягає в тому, що згідно з плановими завдання­ми і чинним законодавством вони укладають договори з поста­чальниками і споживачами продукції, контролюють їх виконання і в разі потреби застосовують передбачені законодавством заходи майнової відповідальності за невиконання постачальниками або споживачами договірних зобов'язань.

Трудовий колектив підприємства є основною ланкою суспіль­ства і згідно з Конституцією України [1] і Законом України "Про підприємства" [3] має широкі повноваження в політичному, еко­номічному та суспільному житті держави. У трудових колективах спільна праця здійснюється на засадах співробітництва та взаємо­допомоги, забезпечення єдності державних, суспільних та інших інтересів, затверджується принцип відповідальності кожного пра­цівника перед колективом і колективу перед працівником. Трудові колективи покликані збільшувати матеріальні та інші багатства країни, раціонально використовувати ресурси, виявляти турботу про членів колективу, про поліпшення умов їхньої праці, побуту та відпочинку.

Як учасники управління підприємством трудові колективи без­посередньо впливають і на окремі напрямки правової роботи. Крім участі у розробці планів економічного та соціального розвитку підприємства, здійсненні заході» з виконання планів виробництва та договірних зобов'язань, якості продукції тощо широкі повнова­ження трудові колективи мають щодо укладення, забезпечення і контролю за виконанням колективних договорів.

Із здійсненням правової роботи тісно пов'язані повноваження трудових колективів щодо забезпечення зберігання власності, по­силення боротьби з безгосподарністю, попередження розкрадання майна підприємства.

Законодавство наділяє трудові колективи правом брати безпо­середню участь у здійсненні майже всіх основних напрямків право­вої роботи, крім договірної та претензійно-позовної.

Контрольні питання

1. Що означає поняття "правова робота"?

2. Види суб'єктів правової роботи.

3. Що таке підприємство згідно із Законом України "Про підприємства"? Структура підприємства.

4. Права та обов'язки керівника підприємства як суб'єкта правової роботи.

5. Структурні підрозділи підприємства як суб'єкти правової роботи, їх компетенція і правовий стан.

6. Роль трудового колективу підприємства як суб'єкта правової роботи.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Конституція України // ВВР України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141.

2. Закон України "Про колективні договори і угоди" // ВВР України.— 1993. — №36.—Ст.361.

3. Закон України "Про підприємства" // ВВР УРСР. — 1991. — № 24. — Ст. 272.

4. Цивільний кодекс України // Право України. — 1993. — № 11-12.

5. Кодекс законів про працю // Право України. — 1996. — № 2-3.

6. Положение о поставках продукции производственно-технического назначения //

СП СССР. — 1988.—№ 24-25.

7. Положение о поставках товаров народного потребления// СП СССР. — 1988.

8. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації // ЗП України.— 1996.—№ 1.—Ст.20.

9. Правовая работа на предприятии.—К., 1986.

10. Рубач Г. С. Работа с кадрами на производстве. — К., 1987.

11. Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. — К,: Вища шк., 1992.

12. Щербина В. С. Господарське право України. —К.: Атіка, 1999.

Тема З

ПРАВОВИЙ СТАН ЮРИДИЧНОЇ СЛУЖБИ

У сучасних умовах докорінної зміни механізму господарювання (реорганізуються і набирають нового статусу міністерства та ві­домства, справді самостійними стають підприємства) чільне місце посідають економічні методи управління господарством, підвищу­ється роль господарських договорів. Великого значення набуває правове забезпечення господарювання, підвищуються роль і авто­ритет правоохоронних органів та юридичних служб міністерств, інших органів виконавчої влади і підприємств.

Тому важко переоцінити значення Загального положенняпро юридичну службу міністерства, іншого центрального органу дер­жавної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації [І].

Положення містить 12 пунктів, але незважаючи на це всі його норми можна умовно згрупувати в три розділи: загальні поло­ження; обов'язки; права та відповідальність юридичних служб.

У першому розділі (7 пунктів) зазначається, що в міністерстві, іншому державному органі виконавчої влади, на державному підпри­ємстві, в установі, організації залежно від обсягу, характеру і склад­ності правової роботи створюються (як правило, у формі самостійного структурного підрозділу) юридичне управління, відділ, сектор, бю­ро, група або вводиться посада юрисконсульта відповідної категорії.

Відповідно до цієї норми на всіх підприємствах і в організаціях, як правило, повинні бути створені юридичні служби. Юридична служба є самостійним структурним підрозділом; залежно від об­сягу, характеру і складності роботи визначається структура юри­дичної служби; встановлюється порядок створення та взаємовід­носин юридичної служби й інших структурних підрозділів.

Основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне додер­жання законів та запобігання невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних документів міністерством, підприєм­ством, їх керівниками та працівниками під час виконання покла­дених на них завдань і функціональних обов'язків.

Юридична служба безпосередньо підпорядковується міністрові або за його рішенням одному із заступників, а на підприємстві — безпосередньо керівнику підприємства.

Міністерство і підприємство доводять до відома відповідно Міністерства юстиції України і Управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі про наявність в їх структурі юридичної служ­би, зміни її організаційної форми та складу працівників, потребу в юридичних кадрах. Крім того, юридичні служби міністерств та підприємств з питань організації та методики здійснення правової роботи керуються рекомендаціями Міністерства юстиції У країни.

Міністерство або підприємство зобов'язане створювати умови для нормальної роботи і підвищення кваліфікації працівників юри­дичної служби, забезпечувати їх окремим приміщенням, телефонним зв'язком, сучасними засобами оргтехніки, транспортом для вико­нання службових обов'язків, законодавчими та іншими матеріала­ми, літературними джерелами з правових питань.

Заборонено покладати на юридичну службу обов'язки, що не стосуються правової роботи і не передбачені Загальним положен­ням. Це є своєрідною гарантією того, що юристи зможуть займати­ся виключно правовою роботою і виконувати функції, покладені на них законодавцем.

На посаду керівника, його заступника, головного юрискон­сульта юридичної служби міністерства або підприємства призна­чаються особи з вищою юридичною освітою, стажем роботи за спеціальністю щонайменше три роки, а на посади провідного і відповідної категорії юрисконсультів — особи, які мають вищу юридичну освіту або навчаються на останніх курсах вищих юри­дичних навчальних закладів.

Особи, які навчаються у вищих юридичних навчальних закла­дах або не мають досвіду роботи, після прийняття на роботу до юри­дичної служби міністерства або підприємства повинні пройти стажу­вання в управлінні юстиції області, міст Києва та Севастополя.

Загальне положення [1] також встановлює, що правову допомо­гу підприємству можуть подавати на підставі договору адвокат, адвокатські бюро, фірма, контора, інше адвокатське об'єднання, а також фізична чи юридична особа, яка має ліцензію на здійснення юридичної допомоги.

Розглянемо обов'язки, які покладаютьсяна різні юридичні служби згідно із Загальним положенням [І].

Юридична служба міністерства:

• організовує і бере участь у забезпеченні реалізації державної правової політики у відповідній галузі, захисті законних інтересів міністерства;

• забезпечує правильне застосування законодавства в міністер­стві та на підприємствах галузі, інформує керівника про необхід­ність упровадження заходів щодо скасування актів, прийнятих з порушенням законодавства;

• разом з відповідними структурними підрозділами узагальнює практику застосування законодавства в галузі, готує пропозиції щодо його вдосконалення, подає їх на розгляд керівництва міністер­ства для вирішення питання стосовно необхідності підготовки проек­ту акта законодавства та внесення його в установленому порядку до державного органу, уповноваженого приймати такі акти;

• перевіряє відповідність законодавству проектів наказів та інших нормативних актів, що подаються на підпис керівництва, візує їх за наявності віз керівників заінтересованих структурних підрозділів або осіб, які їх заміщують. Якщо проект наказу чи іншого нормативного акта не відповідає законодавству або вне­сені в нього юридичною службою зауваження не враховані, ця служба, не візуючи проект, подає письмовий висновок з пропози­ціями щодо законного вирішення відповідного питання для прий­няття остаточного рішення керівником міністерства.

Видавати накази, інші нормативні акти, а також подавати проект акта законодавства до відповідного державного органа для вирішення питання щодо його прийняття чи узгодження без попереднього розгляду юридичною службою не допускається;

• вносить керівництву міністерства пропозиції щодо подання нормативного акта до Міністерства юстиції України для держав­ної реєстрації, якщо цей акт стосується прав, свобод і законних інте­ресів громадян або має міжвідомчий характер;

• бере участь у підготовці проектів актів законодавства, міжна­родних та господарських договорів (контрактів), розглядає проек­ти нормативних актів, які надійшли для погодження, з питань, що належать до компетенції міністерства, готує проекти письмових висновків чи зауважень до них;

• разом з іншими структурними підрозділами переглядає відомчі нормативні акти з метою приведення їх у відповідність до законо-

давства, готує пропозиції щодо внесення в них змін і доповненьчи визнання їх такими, що втратили чинність;

• організовує облік і зберігання текстів законодавчих та ін­ших нормативних актів або підтримує їх у контрольному стані; за допомогою сучасних технічних засобів здійснює інформаційно-довідкову роботу із законодавства, оперативно доводить до під­приємств галузі інформацію про зміни в нормативних актах і нові акти, рекомендації органів юстиції, роз'яснення Вищого арбітраж­ного суду та Пленуму Верховного Суду України; готує керівниц­тву міністерства довідкові матеріали із законодавства; надає пра­цівникам міністерства консультації з правових питань;

• разом з відповідними структурними підрозділами сприяє під­приємствам галузі у правовому забезпеченні встановлення та ста­білізації господарських зв'язків; бере участь у застосуванні заходів правового впливу в разі невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань, забезпеченні захисту майнових прав; на­дає правову допомогу суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності галузі;

• сприяє правильному застосуванню законодавства про пра­цю, запобіганню безгосподарності, непродуктивним витратам, бере участь в аналізі причин їх виникнення і підготовці документів про відшкодування збитків;

• аналізує матеріали, що надходять від правоохоронних і конт­ролюючих органів, результати претензійної та позовної роботи, дані статистичної звітності, що характеризують стан законності в діяльності міністерства; розроблює пропозиції щодо усунення не­доліків у правовому забезпеченні діяльності підприємств галузі, подає їх на розгляд керівництва міністерства;

• бере участь у розгляді матеріалів за наслідками перевірок, ревізій, інвентаризацій; готує правові висновки за фактами вияв­лених правопорушень;

• представляє в установленому законодавством порядку інте­реси міністерства в судах та інших органах під час розгляду пра­вових питань і спорів;

• вносить пропозиції керівництву міністерства (якщо це не вхо­дить у компетенцію іншого підрозділу) щодо притягнення до відпо­відальності працівників, з вини яких заподіяно шкоду;

• здійснює методичне керівництво правовою роботою на під­приємствах галузі, вносить на розгляд керівництва чи колегіаль­ного органу міністерства пропозиції щодо вдосконалення цієї роботи, сприяє впровадженню кращих форм і методів діяльності юри­дичної служби та реалізації рекомендацій органів юстиції; разом з відповідними структурними підрозділами визначає перспективну потребу підприємств галузі в юридичних кадрах для забезпечення їх постійним правовим обслуговуванням, організовує підвищення кваліфікації працівників юридичної служби підприємств галузі та обмін досвідом їхньої роботи, співпрацює у цих питаннях з Мі­ністерством юстиції України;

• бере участь в організації і проведенні семінарів, інших занять з правових питань з працівниками міністерства, у підвищенні пра­вових знань керівників і спеціалістів підприємств галузі.

Юридична служба підприємства:

• організовує та забезпечує правильне виконання актів зако­нодавства, інших нормативних актів і документів, подає керівниц­тву пропозиції щодо вирішення правових питань виробничої, еко­номічної та соціальної діяльності підприємства;

• координує роботу і бере безпосередню участь у підготовці на­казів та інших актів підприємства, що регулюють відносини струк­турних підрозділів, їх майнову відповідальність;

• перевіряє відповідність законодавству проектів наказів, інших актів, що подаються на підпис керівнику підприємства, та візує їх за наявності погодження цих проектів заінтересованими підрозділами.

Приймати акти правового характеру без попередньої перевірки юридичною службою не допускається;

• разом з іншими структурними підрозділами складає виснов­ки за проектами наказів та іншими актами, готує і вносить у вста­новленому порядку пропозиції щодо зміни чи скасування відомчих нормативних актів та актів підприємства, які фактично втратили чинність, не відповідають умовам господарювання або видані з порушенням вимог законодавства;

• здійснює контроль за відповідністю законодавству актів, прий­нятих керівниками структурних підрозділів, доповідає керівнику підприємства з питань упровадження заходів щодо їх зміни чи ска­сування;

• забезпечує облік і зберігання текстів законодавчих та інших нормативних актів, а також актів нормативного характеру, вида­них підприємством, підтримує їх у контрольному стані;

• бере участь у підготовці, укладенні та контролі за виконан­ням господарських договорів (контрактів) з іншими підприємства­ми, установами та організаціями, дає правову оцінку їх проектам;

• надає правову допомогу у процесі створення, освоєння та впровадження науково-технічних розробок, новітніх технологій, а також у здійсненні заходів щодо поліпшення якості продукції (робіт, послуг), зменшення втрат від випуску неякісної продукції;

• організовує претензійну і виконує позовну роботу, представ­ляє у встановленому законодавством порядку інтереси підприєм­ства в судах, інших органах під час розгляду правових питань і спорів; дає правову оцінку претензіям, що висунуті до підприєм­ства чи підприємством у зв'язку з порушенням майнових прав і за­конних інтересів;

• контролює додержання структурними підрозділами встанов­леного на підприємстві порядку висунення і розгляду претензій;

• аналізує наслідки розгляду претензій, позовів і судових справ, практику укладення та виконання договорів (контрактів); вносить керівнику підприємства пропозиції щодо вдосконалення правового забезпечення господарської діяльності;

• готує висновки щодо правомірності списання матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, непродуктивних витрат і дає правову оцінку фактам нестач, крадіжок, безгосподарності, випуску неякісної продукції, псування майна; розглядає матеріали про відшкодування за рахунок винних осіб матеріальної шкоди, що готуються відповідними підрозділами на основі економіко-правового аналізу даних бухгалтерського обліку і статистичної звітності, інших документів фінансово-господарської діяльності підприємства та матеріалів перевірок, здійснених правоохорон­ними і контролюючими органами;

• сприяє додержанню законності в реалізації прав трудового колективу під час вирішення ним питань виробничого характеру і соціального розвитку; бере участь у підготовці та укладенні ко­лективного договору, консультує виборні органи трудового ко­лективу з питань законодавства, що стосуються їх повноважень;

• разом з відповідними підрозділами підприємства бере участь у підготовці заходів щодо зміцнення трудової дисципліни, забезпе­чення охорони праці на виробництві; надає правову допомогу працівникам підприємства, які потребують соціального захисту;

• забезпечує правильне застосування норм трудового, житло­вого, пенсійного та інших видів законодавства, що стосуються прав і законних інтересів працівників, вносить пропозиції керівнику підприємства щодо поновлення порушених прав; у разі невико­нання вимог законодавства під час звільнення працівника з робо­ти, переведення на іншу роботу, притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності готує письмовий висновок з про­позиціями щодо усунення порушень;

• бере участь у забезпеченні додержання законодавствапро охорону навколишнього природного середовища та вжиття за­ходів, спрямованих на запобігання його порушенням;

• сприяє своєчасному впровадженню заходів за протестами та поданнями прокуратури, окремими ухвалами суду, рішеннями, постановами, ухвалами арбітражного суду, відповідними доку­ментами інших правоохоронних і контролюючих органів;

• організовує і виконує роботу, пов'язану з підвищенням рівняправових знань працівників підприємства, інформує про законо­давство, роз'яснює практику його застосування; дає консультації з правових питань.

Юридична служба міністерства, підприємства має право:

• перевіряти додержання законності в міністерстві, на підприєм­ствах та в їх структурних підрозділах;

• одержувати у встановленому порядку від посадових осібміністерства, підприємства,їх структурних підрозділів документи, довідки, розрахунки, інші матеріали, необхідні для виконання по­кладених на неї завдань;

• інформувати керівника міністерства, підприємства в разі по­кладення на неї виконання роботи, що не належить до функцій юридичної служби чи виходить за її межі, а також якщо відповідні підрозділи або посадові особи не надають документів, інших мате­ріалів, необхідних для вирішення порушених питань;

• залучати за згодою керівника структурного підрозділу мі­ністерства, підприємства відповідних спеціалістів для підготовки проектів нормативних актів та інших документів, а також для роз­робки заходів, що здійснюються юридичною службою відповідно до покладених на неї обов'язків;

• брати участь у засіданнях колегії, інших дорадчих і колегіаль­них органів, нарадах, які проводяться в міністерстві, на підпри­ємстві, у разі розгляду на них питань щодо практики застосування законодавства.

У разі переслідування працівника юридичної служби у зв'язку з виконанням ним обов'язків, передбачених Загальним положенням

про юридичну службу [І], інформувати відповідно Міністерство юс­тиції України і управління юстиції області, міст Києва та Севасто­поля.

Пропозиції юридичної служби щодо приведення у відповідність до законодавства проектів рішень, наказів, інших правових актів міністерства, підприємства, що суперечать закону, є обов'язкови­ми для розгляду керівником міністерства, підприємства та їх струк­турних підрозділів.

Працівник юридичної служби, який не вжив передбачених За­гальним положенням про юридичну службу [1] заходів щодо усу­нення порушень законодавства, які призвели до негативних еконо­мічних наслідків, ущемлення прав і законних інтересів працівників, несе відповідальність в установленому законодавством порядку.

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте Загальне положення про юридичну службу.

2. Вимоги, що висуваються до керівників і працівників юридичної служби.

3. Обов'язки юридичної служби міністерства.

4. Обов'язки юридичної служби підприємства.

5. Права юридичної служби міністерства, підприємства.

6. Відповідальність працівників юридичної служби.

Читайте також:

1. IV. Список використаних джерел
2. IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЗАКОНОДАВСТВА.
3. V. Список вопросов и требования к экзамену
4. V.СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
5. VІ. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
6. БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СПИСОК
7. БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СПИСОК
8. БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СПИСОК
9. Библиографический список
10. БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СПИСОК
11. Библиографический список
12. БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СПИСОК

Переглядів: 409