Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Капітал та витрати виробництва.

Тема: Валовий доход і прибуток підприємства.

Лекція 6.

План:

1. Соціально-економічна сутність капіталу, його структура.

2. Витрати виробництва.

3. Прибуток. Норма прибутку.

У різних економічних школах капітал трактується по-різному. Але головними є три напрями:

- речова або натуралістична концепція;

- грошова або монетаристська концепція;

- теорія «чоловічого капіталу».

С точки зору натуралістичної концепції капітал – це або засоби виробництва, або товари, що предназначені для продажу.

Так, А. Сміт трактує капітал як накопичений запас речей.

Д. Рикардо – як засоби виробництва.

У теорії А. Маршалла капітал – це речі, що створюють передумови виробництва.

С точки зору монетаристської теорії, капітал – це гроші, що приносять процент.

Теорія «людського капіталу» з’явилась у 60 роки ХХ ст. у зв’язку зі зростання людського фактору в умовах НТР.

Її розробили представники неокласичного напряму Г. Беккер, Т. Шульц та ін. На їхню думку, у виробництві взаємодіють два фактору: «фізичний капітал», який включає до себе засоби виробництва, і «людський капітал» до якого відносяться надбанні знання, досвід, навички, енергія. Величина людського капіталу оцінюються потенційний доходом, який він здатний приносити.

Найбільш повне розуміння капіталу розглядається в концепцій К. Маркса. Він досліджував, з одного боку, сутність капіталу, з іншого – конкретні форми його прояву.

К. Маркс вважав що ні гроші, ні засоби виробництва самі по себе капіталом не є. Вони перетворюються у капітал коли використовуються для привласнення чужої неоплачуваної праці.

Тому, по-перше, «капітал – це не річ, а визначене суспільне відношення, яке представлено у речі і придає цієї речі специфічний суспільний характер.

По-друге, капітал можна розуміти лише як постійний рух усіх його елементів. Тільки находячись у русі гроші перетворюються у капітал.

По-третє капітал – це самозростаюча вартість, що створюється найманим робітником.

Капітал, що спочатку використовується у господарській діяльності (підприємництві) К. Маркс називав авансованим капіталом. Авансований капітал у залежності від участі його елементів у створенні доданої вартості існує у двох формах:

- постійний капітал (с);

- змінний капітал (v).

Постійний капітал - та частина авансованого капіталу, що використовується на придбання факторів виробництва (засобів, предметів праці) і який у процесі виробництва не змінює величину своєї вартості.

Змінний капітал - та частина авансованого капіталу, що використовується для придбання робочої сили і яка в процесі виробництва змінює (збільшує) свою вартість на величину додаткової вартості.

Робоча сила в процесі виробництва, тобто використання речовинних факторів виробництва, створює нову вартість: (v+m). Сукупність постійного капіталу і знов створеної вартості - створюють вартість товару w = c + ( v + m).

Постійний капітал є основою формування фонду відшкодування витрачених засобів і предметів праці.

Змінний капітал є основою формування фонду життєвих засобів безпосередніх виробників, тобто найманої робочої сили. Додаткова вартість (m) є основою формування фонду нагромадження, а також частина її використовується для особистого споживання підприємця і для суспільного споживання (частина додаткової вартості через податки надходить у держбюджет, що використовується суспільством у цілому).

Додаткова вартість має 2 форми вираження:

- абсолютну

- відносну.

Абсолютна - маса додаткової вартості, обумовлена в грошах.

Відносна - норма додаткової вартості, виражена в %. Норма додаткової вартості характеризує ступінь приросту змінного капіталу.

m ' - норма додаткової вартості.

m' = m / v * 100%

m = m' * v / 100%

На величину доданої вартості впливають розмір використованого капіталу (більше кількість, більше додаткова вартість), розмір змінного капіталу, норма додаткової вартості, продуктивність праці (вище продуктивність праці, вище випуск продукції).

Перед тім як прийняти рішення скільки товарів виробляти, фірма повинна проаналізувати витрати.

Витрати виробництва - це витрати виробничих факторів, що використовуються для виробничої і реалізаційної діяльності.

К. Маркс пов’язував вивчення витрат зі прагненням дослідити особливості експлуатації найманої праці.

Щоб виробити товар, вважав Маркс, суспільство повинне витратити як живу працю (необхідну і додаткову), так і упредметнену, що виражена у вартості обладнання, сировини, палива, тощо.

Ці витрати праці створюють вартість товару, яку він назвав витратами суспільства(m+c+v).

Грошовим виторгом після реалізації товару капіталіст покриває витрати на обладнання, сировину, паливо, енергію і оплату необхідної праці.

Але додаткову працю він не оплачує.

Тому витрати, що несе капіталіст, тобто його витрати виробництва є менше витрат суспільства (вартості товару) на величину неоплаченої додаткової праці яка і є джерелом прибутку. Тому у Маркса прибуток знаходиться на межами витрат.

Окрім витрат виробництва Маркс також виділяв витрати обігу, тобто витрати що пов’язані з процесом реалізації товару.

У створенні вартості товару приймають участь не усі витрати обігу, а лише та їх частина яка являється виробничою, тобто представляє собою продовження процесу виробництва у сфері обігу (транспортування, схоронення, упаковка, тощо).

Із цього слідує, що у Маркса не всі витрати є ціностворуючими.

На відмінність від К. Маркса сучасні западні економісти розглядають витрати з точки зору підприємця. Вони вважають, що підприємець від усіх без виключення витрат бажає отримати дохід. Тому вони включають до витрат прибуток підприємця, який оцінюють як плату за ризик.

Витрати можна класифікувати по наступним ознакам:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: Підприємництво в ринковій економіці.	\|	У залежності від обсягу продукції, що випускається

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.