Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами дорученнями
При цій формі в розрахунках беруть участь два суб'єкти:
— постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;
— платник (одержувач), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого розрахункового (поточного, бюджетного) рахунку.
Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, що являє собою вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми через банк (додаток 7).
Платіжна вимога-доручення виписується постачальником після того, як він виконав свої зобов'язання перед покупцем, і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається, поза банком, платнику. Останній перевіряє відповідність цих документів договірним зобов'язанням, заповнює ту частину платіжної вимоги-доручення, яка підтверджує його згоду на здійснення платежу і передає їх у свій банк для оплати.
Можливий варіант передачі постачальником платіжних документів платнику через свій банк з пересилкою останнім у банк покупця.
В обліку, в обох випадках, здійснюються наступні записи.
Банком платника:
Д-т рахунку № 2600 “Поточні рахунки”;
К-т рахунку №0 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.
Банком постачальника:
Д-т рахунку № 1200 “Коррахуноку Національному банку України”;
К-т рахунку № 2600 “Поточні рахунки” (клієнта).
Схема документообігу при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями наведена нижче:
Де: 1 — угода з зазначенням форми розрахунків — платіжними вимогами-дорученнями; 2 — відвантаження товару, продукції або передача робіт, послуг; 3 — документи на відвантаження або передачу і платіжні вимоги-доручення, відправлені або вручені покупцю; 4 — покупець до оформлює платіжні документи і здає в свій банк на оплату; 5 — банк покупця здійснює платіж з врученням виписки про це із його поточного рахунку і надсилає документи в банк постачальника; 6 — банк постачальника здійснює зарахування коштів на рахунок свого клієнта з врученням виписки про це з його поточного рахунку.