Які дії перевіряючого?

Плата за спеціальне використання природних ресурсів як інструмент державного регулювання раціонального природокористування та збереження навколишнього природного середовища

Україна володіє значним природно-ресурсним потенціалом, ефективність використання якого значною мірою залежить від досконалості механізму визначення розміру належної державі частки економічної вигоди від господарської діяльності щодо використання цього потенціалу. Користувачі природних ресурсів шляхом дотримання екологічного права та сплати платежів за спеціальне використання природних ресурсів реалізують свою моральну та цивільну відповідальність перед нащадками за збереження природних ресурсів у належному стані.

Одним із інструментів державного регулювання раціонального природокористування та збереження навколишнього природного середовища є запровадження платежів за спеціальне використання природних ресурсів та збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Статтею 14 Закону № 1251 – XII ( Про систему оподаткування), що є основним документом у сфері оподаткування, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, збір за використання радіочастотного ресурсу України та збір за забруднення навколишнього природного середовища віднесено до загальнодержавних податків і зборів, справляння яких є обов'язковим на всій території України.

При цьому зазначимо, що збір за спеціальне використання природних ресурсів поділяється на складові, визначені природоохоронним законодавством, а саме:

– плата за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду (ст. 89 Лісового кодексу];

– збір за спеціальне водокористування (ст. 30 Водного кодексу);

– платежі за користування надрами, у тому числі платежі за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин (статті 28, 30 Кодексу про надра).

Особливістю справляння платежів за спеціальне використання природних ресурсів є те, що вони є інструментами як податкового, так і екологічного права, саме за рахунок надходжень від цих платежів здійснюється фінансування заходів щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів. Ці платежі є значимим джерелом поповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 43 Закону № 1264-ХІІ збір за спеціальне використання природних ресурсів установлюється на основі нормативів збору і лімітів їх використання.

Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавство гарантує громадянам право безоплатного загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо] без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством. Щодо спеціального використання природних ресурсів, то відповідно до Закону № 1264-ХІІ громадяни, підприємства, установи й організації можуть на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством, — на пільгових умовах, взяти у володіння, користування або оренду природні ресурси.

Тобто спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на платній основі. Обов'язковість сплати цих зборів визначено законами № 1251 – XII та № 1264-ХІІ, законом України про державний бюджет на поточний рік, а також спеціальними законодавчими актами: Водним кодексом, Лісовим кодексом, Кодексом про надра та Законом № 1770-ІІІ.

Нормативи зборів за спеціальне використання природних ресурсів, за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за використання радіочастотного ресурсу України та за забруднення навколишнього природного середовища, а також порядок їх справляння встановлює Кабінет Міністрів України. Платники самостійно обчислюють суму податкового зобов'язання, яку зазначають у податковій декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 – ІІІ для подання податкової декларації.

За порушення законодавства платники ресурсних платежів несуть відповідальність, визначену Законом № 2181 – ІІІ та спеціальними законодавчими актами, – фінансову та адміністративну, а також можуть бути позбавлені документів, які дають право на спеціальне використання природних ресурсів тощо.

Таблиця

Відповідальність платників ресурсних платежів за порушення

податкового законодавства

Порушення	Відповідальність	Чим передбачено
Платник податків не подав податкову декларацію у строки, визначені законодавством	Штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку	пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ
Платник податків не подав податкову декларацію у строки, визначені законодавством (контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання]	Штрафу розмірі 10% від суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (додатково до штрафу, встановленого пп., 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 -III)	пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ
Дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання)	Штрафу розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу], починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% від такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати незалежно від кількості податкових періодів, що минули	пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ
Внаслідок проведення камеральної перевірки виявлено арифметичну або методологічну помилку в поданій платником податків податковій декларації, яка призвела до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання)	Штраф у розмірі 5% від суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати незалежно від кількості податкових періодів, що минули	пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ
Платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків	При затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 10% від погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 20% від погашеної суми податкового боргу; при затримці понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, — у розмірі 50% від погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, було застосовано штрафи, визначені у пп. 17.1.1 — 17.1.6 п. 17.1, чи ні	пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ
Платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків	На суму податкового боргу нараховується пеня	ст. 16 Закону № 2181-ІІІ
Неподання або невчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)	Накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян	ст. 163а КУпАП

Державна податкова адміністрація України провадить постійну роботу з удосконалення податкового законодавства з питань справляння платежів за спеціальне використання природних ресурсів, механізму їх адміністрування, надання роз'яснень платникам, зокрема, на сторінках «Вісника». Спецвипуск «Ресурсні платежі» містить добірку законодавчих та нормативно-правових матеріалів, які регламентують порядок обчислення і сплати платежів за спеціальне використання природних ресурсів. Його видання стане корисним як для платників податків, так і для працівників податкової служби.

ЗБІР ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ ВОДОКОРИСТУВАННЯ

Усі відносини, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються Водним кодексом, Законом № 1264-ХІІ та іншими нормативними документами. Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море. При цьому всі водні об'єкти поділяються на водні об'єкти загальнодержавного та місцевого значення (статті 3 та 5 Водного кодексу).

З метою систематизації даних про забір і використання вод, скидання зворотних вод і забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також діючих систем очищення стічних вод та їх ефективність тощо здійснюється державний облік водокористування. Такий облік здійснюється насамперед шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою 2-ТП (водгосп), затвердженою наказом № 230.

Водокористування може бути двох видів — загальне та спеціальне (ст. 46 Водного кодексу).

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

До спеціального водокористування відповідно до ст. 48 Водного кодексу відноситься забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

При цьому водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу, здійснювати облік забору та використання вод, а також своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства (ст. 44 Водного кодексу).

До спеціального водокористування не належать: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача [перекачування] води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Зауважимо: спеціальне водокористування є платним (ст. 49 Водного кодексу] і здійснюється на підставі дозволу.

Таблиця №3

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сальдо розрахунків з бюджетом станом на 1 жовтня К-т рах. 642 -1500грн.	\|	Збір за спеціальне водокористування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.