• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

К і н о т е а т р и

Лекція №8

Тема 7. „Будинки видовищних та культурно-освітніх установ”

До установ культури відносять: кінотеатри, театри, концертні будинки, різні клуби й центри культури, музеї, виставки, бібліотеки й культові будинки, споруди й комплекси.

Кінотеатри належать до установ періодичного користування й розміщаються в центрах житлових або планувальних районів, а також у загальноміських центрах. Літні кінотеатри розміщаються в місцях відпочинку: в міських парках і приміській зоні.

За експлуатацією кінотеатри підрозділяють на кінотеатри круглорічної й сезонної дії (літні закриті й літні відкриті).

За репертуаром кінотеатри бувають: художнього фільму, хронікально-документальні, повторного фільму, мультфільму, прем'єрного фільму та ін.

За місткістю кінотеатри можуть бути: однозальними й багатозальними.

За системою кінопроекції: звичайні, широкоекранні, широкоформатні, стереоскопічні й панорамні.

Класифікація кінотеатрів за композиційними прийомами заснована на взаємному розташуванні фойє і залів для глядачів. Найчастіше фойє і зал для глядачів проектують на рівні першого поверху (горизонтальна схема), або зали розташовують над фойє та іншими допоміжними приміщеннями (вертикальна схема). Всі приміщення кінотеатру підрозділяються на наступні групи:

- глядацький комплекс;- кіноапаратний комплекс;- службово-господарські зони.

Глядацький комплекс включає: зал для глядачів, касовий вестибюль із приміщеннями кас, розподільні кулуари й фойє, буфет, курильну й санітарні вузли. Основним приміщенням кінотеатру й композиційним ядром є зал для глядачів. Планування залу для глядачів повинно створювати умови для гарної видимості з усіх місць, нормальної акустики, зручного розподілу глядачів на місцях і швидку їх евакуацію. Цими основними завданнями і визначаються співвідношення основних параметрів залу, його форма й обсяг, розміри та розташування екрана, розміщення місць і проходів між ними. Зал може бути без балкона або з балконом, що збільшує місткість залу й наближає глядача до екрана. Параметри залів по ширині й довжині залежать від місткості залів і виду застосовуваного в них екрана (звичайний, широкий, широкоформатний, широкоекранний). Всі зали кінотеатрів місткістю менше 800 місць обладнаються широким екраном, а при місткості більше 800 місць - широкоформатним. Довжина будь-якого залу не повинна перевищувати 45м - для кінотеатрів щорічної дії й 60м - для кінотеатрів сезонної дії. При розташуванні всіх місць у партері входи в зал для глядачів найчастіше влаштовуються в задній стіні, а виходи - у бічних стінах залу поблизу екрана.

За вимогами безпеки евакуацію із залів треба проводити протягом 2-х хвилин. Цей час забезпечується при ширині 0,6м проходів і дверей на кожні 100 глядачів, що евакуюються через даний прохід або двері. При цьому не враховуються вхідні двері, тобто евакуація через фойє не дозволяється.

Вестибюль із касами у великих кінотеатрах (на 600 місць і більше), як правило, ділиться на два приміщення: касовий і вхідний вестибюлі. Касовий вестибюль має самостійний вхід і повинен бути зв'язаний через двері з вхідним вестибюлем. З касовим вестибюлем і касами повинна бути безпосередньо зв'язана кімната адміністратора. У малих кінотеатрах каси звичайно розташовуються у вхідному вестибюлі.

Кіноапаратний комплекс включає наступні приміщення: кінопроекційну, перемотувальну, кімнату кіномеханіка, радіовузол, агрегатну й санвузол. Найкращі умови для проектування фільму створюються в тому випадку, коли вісь проекції середнього проектора збігається з перпендикуляром до екрана, відновленим у його центрі. Кількість кінопроекторів у проекційній приймають: у кінотеатрах круглорічної дії місткістю до 300 місць і в кінотеатрах сезонної дії - 2, у кінотеатрах щорічної дії місткістю 300 місць і більше - 3, у широкоформатних кінотеатрах - 4.

Службово-господарські приміщення включають: кабінет директора, кімнату адміністрації, контору, кімнату персоналу, плакатну, столярну майстерню, госпкладову, акумуляторну, кислотну й підсобні приміщення буфета.

Ділянка кінотеатру приймається від 0,3 до 0,7га відповідно для малих і великих кінотеатрів і повинна бути озелененою, а також повинні бути передбачені стоянки для легкових автомобілів.

За кордоном одержали поширення «автомобільні» кінотеатри на 500-1500 автомобілів. Відстань глядачів від екрана шириною 20-40м досягає 200м. Звуковий супровід фільмів здійснюється через портативні гучномовці, що вводяться в салон автомобіля.

7.2. Театрально-концертні будівлі і споруди

Театрально-концертні будівлі, як правило, розташовуються в загальноміських центрах. У великих містах такі будівлі іноді групуються у видовищні або культурні центри.

Головними входами є входи для глядачів. Окремий вхід передбачається для творчого й робочого персоналу. До будівлі повинен бути забезпечений під'їзд і підвіз декорацій. За вимогами протипожежних норм з усіх боків до театрально-концертної будівлі повинен бути забезпечений під'їзд пожежних машин. Поблизу (краще в підземному просторі) повинна бути передбачена стоянка для легкових автомобілів і автобусів.

Сучасна типологія театральних будівель включає:

- музичні театри (опера, балет, оперета);

- драматичні (драма, комедія);

- лялькові;

- музично-драматичні (універсальне використання).

Приміщення театральних будівель діляться на два взаємозалежних складних комплекси: демонстраційний або сценічний та глядацький, які разом становлять основний сценографічний вузол. Сценічна частина в театрах досить складна й становить 60-70% загальної площі будівлі й приблизно таку ж долю його вартості.

У демонстраційний комплекс театру входять:

- сцена;

- приміщення для театрального персоналу;

- групи адміністративних приміщень;

- службовий вестибюль зі своїм окремим входом;

- приміщення буфету;

- санвузли;

- група репетиційних залів і приміщень;

- група технічних приміщень;

- група майстерень (художніх, столярних, костюмерних);

- склади об'ємних декорацій, бутафорії, для костюмів та ін.

У театрах найбільше поширення одержала портальна або глибинна сцена, обладнана колосниками й підйомниками – пристроями для швидкої зміни декорацій. Портальна сцена розташовується в сценічній коробці, що має значно більшу висоту, ніж зал для глядачів. Ширина сцени в драматичних театрах приймається 8-14м при глибині сцени 5-10м, у музичних театрах за участю балету ширина сцени приймається 12м при глибині 12м.

Глибинна або портальна сцена включає ігрову площадку, бічні кишені, трюм, передню (просценіум або авансцену) і задню (ар'єрсцену) частини сцени. Під просценіумом перебуває оркестрова яма, підлога якої розташована на 2-2,5м нижче планшета сцени. Часто в драмтеатрах у планшеті сцени влаштовується поворотне коло, механізм якого розташовується в трюмі.

Глядацька частина включає: - зал для глядачів;

- касовий і вхідний вестибюлі;

- гардероб;

- фойє й кулуари;

- буфети;

- курильні;

- туалети.

Театральний зал для глядачів повинен створювати максимальний комфорт всім глядачам. Форма залу для глядачів може бути: прямокутною, секторальною, напівкруглою, підковообразною та ін.

Різноманіття видів концертних жанрів (класична музика, камерний, естрадна, джаз, хоровий спів, естрадні виступи, ансамблі пісні й танцю і т.д.) обумовило, з одного боку, - спеціалізацію залів (великі й малі зали філармонії зали, хореографічні, естрадні, лекційні, зали для всіх видів концертів), з іншого боку - їх універсальність.

Багатоцільові зали - це зали, в яких проводяться не тільки концерти, але й демонстрація кінофільмів, театралізовані дії, збори й спортивні змагання.

Концертні зали відрізняються від театральних відсутністю порталу й сценічної коробки. Місткість концертних будівель від 600 до 2500 місць.

7. 3 Клуби

Клуби підрозділяються на 6 типів:

- сільський клуб (місткістю 150-400 місць);

- сільський Будинок культури (місткістю 300-700 місць);

- районний Будинок культури (місткістю 500-800 місць);

- міський клуб (місткістю 300-700 місць);

- міський Будинок культури (місткістю 500-1000 місць);

- клуби спеціального призначення (Будинок школяра, Будинок архітектора, Будинок учених, Будинок учителя, молодіжні клуби, клуби за інтересами – філателістів, шахістів, аматорів природи, пенсіонерів і ін.). Будівлі цих клубів проектують за спеціальними проектами.

Найпоширенішим типом клубної будівлі в цей час є клуб із двома різними видами діяльності: масової, розважальної (видовищна частина) і камерної, гурткової (клубна частина). Ці дві частини клубної будівлі можуть мати різне архітектурне рішення, при цьому блок видовищної частини є домінантою.

Приміщення всіх типів клубів, крім клубів спеціального призначення, за своїм функціональним призначенням діляться на три основні групи:

- приміщення видовищної частини;

- приміщення клубної частини;

- приміщення обслуговуючого й адміністративно-господарського призначення.

Іноді в будівлю клубу включається й спортивна частина зі спортзалом і обслуговуючими його приміщеннями.

Ядром видовищної частини є зал для глядачів.У клубах використання залу для глядачів носить універсальний характер (проведення зборів, конференцій, кіносеансів, концертів, спектаклів).

Серед специфічних особливостей клубного залу можна назвати пристрій природного висвітлення в залах малої місткості, де можливе проведення лекцій і зборів і де легко здійснюється затемнення залу.

Сцени й естради повинні мати просценіум (простір перед завісою) шириною не менше 1м. Сцени також повинні мати оркестрову яму, а іноді ще й трюм під сценою.

У групу обслуговуючих приміщень ігрових площадок усіх видів входять артистичні вбиральні, гримувальні, костюмерні, склад об'ємних декорацій, кімната художника, столярна й механічна майстерні, санвузли, душові, світлопроекційна, звукоапаратна, кіноапаратна, склад електроапаратури.

Приміщення клубної частини діляться на 4 основні групи:

- гурткову;

- лекційний зал-аудиторію;

- бібліотечну групу;

- групу відпочинку (вітальні, кафе, танцзал та ін.).

Гурткові кімнати групують за характером занять: для тихих занять і для шумних. Бібліотечна група повинна мати окремий вхід з вестибюлю й бути добре ізольована від шуму. Спортивна група приміщень клубу може мати один або кілька спортивних залів, басейн і ряд обслуговуючих приміщень.

Лекція №9

Тема 7. „Будинки видовищних та культурно-освітніх установ”

7.4. Ц и р к и

Прообразом сучасного цирку в типологічному плані є театри пантоміми, у яких засоби показу дії чергуються з клоунадою й гімнастикою. У зв'язку з впровадженням у репертуар цирку повітряної гімнастики й акробатики виник тип центричної купольної будівлі.

Зал для глядачів цирку складається з манежу (арени), амфітеатру, куполу, естради, приміщення для оркестру, освітлювальної ложі й містка. Манеж діаметром 13м став стандартним і задовольняє умовам всіх представлених у цирку жанрів. Підлога манежу покривається шаром утрамбованого чорнозему на ґрунтовій основі. У сучасних цирках підлогу манежу роблять такою, щоб вона опускалась для проведення водних пантомім.

Амфітеатр з рядами місць для глядачів оточує манеж суцільним килимом. Ухил амфітеатру визначається умовами видимості всього манежу з кожного місця і є одним з найбільш крутих серед видовищних споруджень.

Купол залу звичайно конічний або сферичний. У центрі купола над манежем на висоті не менше 18-20м влаштовується кільце діаметром, рівним діаметру манежу, в яке вмонтовані колосникові пристрої для підвіски й кріплення до неї гімнастичної апаратури.

Естрада звичайно розташовується над головним артистичним проходом і використовується для парадних виходів артистів. Освітлювальна ложа розташовується обов'язково над оркестром. Кільцевий освітлювальний місток служить для розміщення на ньому прожекторів, що забезпечують висвітлення манежу й підкупольного простору з усіх боків. Він розташовується уздовж капітальної стіни залу для глядачів, над останнім рядом амфітеатру, або у вигляді містка, підвішеного до конструкції купола на відповідній відстані.

Всі робочі приміщення звичайно групуються із задньої сторони будівлі, а всі приміщення для тварин проектують із природним висвітленням. Вони повинні бути максимально ізольовані від глядачів і мати безпосередній вихід.

Вестибюль і фойє мають у цирку свої характерні риси, обумовлені загальною композиційною структурою будівлі. Вестибюль у цирку звичайно сполучається з касовим вестибюлем. Гардероб розміщається під амфітеатром і має зв'язок з фойє першого поверху. Фойє являє собою кільцевий кулуар, що на першому поверсі одночасно служить проходом артистів під час дії в зал.

Сходи розташовують так, щоб забезпечити рівномірне завантаження залу для глядачів та їх евакуацію.

7.5. М у з е ї

Музеї (від грецького museion) - спочатку сховища скарбів, предметів «чудесних й дивних», потім святилища, храми муз на честь мистецтв і наук. У цей час музеї – освітні й просвітні центри, масове загальнодоступне джерело інформації про духовну й матеріальну культуру і постійно зростаючий науково-дослідний центр.

Типологія сучасних музеїв різноманітна. За класифікацією музеї бувають:

- художні; - історичні; - етнографічні;- меморіальні; - науково-технічні;

- природи;- музеї – архітектурні пам'ятники;- ботанічні й зоологічні сади;

- великі національні парки.

За обсягом музеї підрозділяються на:

- великі (80-300 тис.м³); - середні (30-80 тис.м³); - малі (10-30 тис.м³).

Музеям властиві типологічні ознаки й принципи побудови, які враховуються при проектуванні музейних будівель. Їх архітектурно-просторова побудова повинна сприяти розкриттю тематико-експозиційного задуму, а технічне оснащення - забезпечувати комфортний, світловий і акустичний режим.

Місце для розміщення музею вибирається з урахуванням фактора доступності й високої відвідуваності. Характерними прийомами розміщення музеїв у природному або містобудівному середовищі є:

- вільне острівне розташування музею на відкритій природній ділянці, що допускає круговий огляд будівлі з різних точок зору;

- розміщення музею в зоні центральної вулиці або площі міста.

- розміщення музею в складі культурного центра міста, що підвищує його відвідуваність.

Сучасний музей - багатофункціональний об'єкт, у якому існує ряд функцій: виставочна, зберігання експонатів, освітня, виховна, масово-просвітня, клубна, науково-дослідна і методична, що впливають на його внутрішню структуру й склад груп приміщень.

Сучасні будівлі музеїв включають кілька груп обов'язкових приміщень:

- обслуговування відвідувачів (вестибюль із гардеробом, інформаційно-довідковий центр, курильні, туалети, приміщення відпочинку, кімнати екскурсоводів, дитяча ігрова кімната й ін.);

- культурно-пропагандистського призначення (бібліотека, лекційний зал, зали періодичних виставок);

- постійної експозиції (експозиційні зали);

- адміністративно-господарські (кабінети адміністрації, науковців, малий конференц-зал, лабораторії, реставраційні майстерні, запасники, приміщення технічного устаткування й ін.).

Маршрут руху в музеї органічно пов'язаний з його планувальною структурою. Розповсюдженими типами руху є анфіладний і кільцевий, але при організації руху необхідно виключити петлі й зустрічні потоки.

Своєрідну планувальну структуру мають музеї-панорами. Центральним ядром тут є панорама, що вимагає спеціального круглого залу. Приміщення панорами повинно мати спеціальне висвітлення, а у центрі залу розміщуватись кільцева площадка для кругового огляду панорами.

Будівлі музеїв можуть бути одноповерховими, двоповерховими із цоколем, з перепадом експозиційних площ у півповерху або багатоповерховими.

Велике значення в сучасних музеях надається відкритій експозиції, розміщенню на території садово-паркової скульптури й творів монументально-декоративного мистецтва.

Переглядів: 942