• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

К і н о т е а т р и

Лекція №8

Тема 7. „Будинки видовищних та культурно-освітніх установ”

До установ культури відносять: кінотеатри, театри, концертні будинки, різні клуби й центри культури, музеї, виставки, бібліотеки й культові будинки, споруди й комплекси.

Кінотеатри належать до установ періодичного користування й розміщаються в центрах житлових або планувальних районів, а також у загальноміських центрах. Літні кінотеатри розміщаються в місцях відпочинку: в міських парках і приміській зоні.

За експлуатацією кінотеатри підрозділяють на кінотеатри круглорічної й сезонної дії (літні закриті й літні відкриті).

За репертуаром кінотеатри бувають: художнього фільму, хронікально-документальні, повторного фільму, мультфільму, прем'єрного фільму та ін.

За місткістю кінотеатри можуть бути: однозальними й багатозальними.

За системою кінопроекції: звичайні, широкоекранні, широкоформатні, стереоскопічні й панорамні.

Класифікація кінотеатрів за композиційними прийомами заснована на взаємному розташуванні фойє і залів для глядачів. Найчастіше фойє і зал для глядачів проектують на рівні першого поверху (горизонтальна схема), або зали розташовують над фойє та іншими допоміжними приміщеннями (вертикальна схема). Всі приміщення кінотеатру підрозділяються на наступні групи:

- глядацький комплекс;- кіноапаратний комплекс;- службово-господарські зони.

Глядацький комплекс включає: зал для глядачів, касовий вестибюль із приміщеннями кас, розподільні кулуари й фойє, буфет, курильну й санітарні вузли. Основним приміщенням кінотеатру й композиційним ядром є зал для глядачів. Планування залу для глядачів повинно створювати умови для гарної видимості з усіх місць, нормальної акустики, зручного розподілу глядачів на місцях і швидку їх евакуацію. Цими основними завданнями і визначаються співвідношення основних параметрів залу, його форма й обсяг, розміри та розташування екрана, розміщення місць і проходів між ними. Зал може бути без балкона або з балконом, що збільшує місткість залу й наближає глядача до екрана. Параметри залів по ширині й довжині залежать від місткості залів і виду застосовуваного в них екрана (звичайний, широкий, широкоформатний, широкоекранний). Всі зали кінотеатрів місткістю менше 800 місць обладнаються широким екраном, а при місткості більше 800 місць - широкоформатним. Довжина будь-якого залу не повинна перевищувати 45м - для кінотеатрів щорічної дії й 60м - для кінотеатрів сезонної дії. При розташуванні всіх місць у партері входи в зал для глядачів найчастіше влаштовуються в задній стіні, а виходи - у бічних стінах залу поблизу екрана.

За вимогами безпеки евакуацію із залів треба проводити протягом 2-х хвилин. Цей час забезпечується при ширині 0,6м проходів і дверей на кожні 100 глядачів, що евакуюються через даний прохід або двері. При цьому не враховуються вхідні двері, тобто евакуація через фойє не дозволяється.

Вестибюль із касами у великих кінотеатрах (на 600 місць і більше), як правило, ділиться на два приміщення: касовий і вхідний вестибюлі. Касовий вестибюль має самостійний вхід і повинен бути зв'язаний через двері з вхідним вестибюлем. З касовим вестибюлем і касами повинна бути безпосередньо зв'язана кімната адміністратора. У малих кінотеатрах каси звичайно розташовуються у вхідному вестибюлі.

Кіноапаратний комплекс включає наступні приміщення: кінопроекційну, перемотувальну, кімнату кіномеханіка, радіовузол, агрегатну й санвузол. Найкращі умови для проектування фільму створюються в тому випадку, коли вісь проекції середнього проектора збігається з перпендикуляром до екрана, відновленим у його центрі. Кількість кінопроекторів у проекційній приймають: у кінотеатрах круглорічної дії місткістю до 300 місць і в кінотеатрах сезонної дії - 2, у кінотеатрах щорічної дії місткістю 300 місць і більше - 3, у широкоформатних кінотеатрах - 4.

Службово-господарські приміщення включають: кабінет директора, кімнату адміністрації, контору, кімнату персоналу, плакатну, столярну майстерню, госпкладову, акумуляторну, кислотну й підсобні приміщення буфета.

Ділянка кінотеатру приймається від 0,3 до 0,7га відповідно для малих і великих кінотеатрів і повинна бути озелененою, а також повинні бути передбачені стоянки для легкових автомобілів.

За кордоном одержали поширення «автомобільні» кінотеатри на 500-1500 автомобілів. Відстань глядачів від екрана шириною 20-40м досягає 200м. Звуковий супровід фільмів здійснюється через портативні гучномовці, що вводяться в салон автомобіля.

7.2. Театрально-концертні будівлі і споруди

Театрально-концертні будівлі, як правило, розташовуються в загальноміських центрах. У великих містах такі будівлі іноді групуються у видовищні або культурні центри.

Головними входами є входи для глядачів. Окремий вхід передбачається для творчого й робочого персоналу. До будівлі повинен бути забезпечений під'їзд і підвіз декорацій. За вимогами протипожежних норм з усіх боків до театрально-концертної будівлі повинен бути забезпечений під'їзд пожежних машин. Поблизу (краще в підземному просторі) повинна бути передбачена стоянка для легкових автомобілів і автобусів.

Сучасна типологія театральних будівель включає:

- музичні театри (опера, балет, оперета);

- драматичні (драма, комедія);

- лялькові;

- музично-драматичні (універсальне використання).

Приміщення театральних будівель діляться на два взаємозалежних складних комплекси: демонстраційний або сценічний та глядацький, які разом становлять основний сценографічний вузол. Сценічна частина в театрах досить складна й становить 60-70% загальної площі будівлі й приблизно таку ж долю його вартості.

У демонстраційний комплекс театру входять:

- сцена;

- приміщення для театрального персоналу;

- групи адміністративних приміщень;

- службовий вестибюль зі своїм окремим входом;

- приміщення буфету;

- санвузли;

- група репетиційних залів і приміщень;

- група технічних приміщень;

- група майстерень (художніх, столярних, костюмерних);

- склади об'ємних декорацій, бутафорії, для костюмів та ін.

У театрах найбільше поширення одержала портальна або глибинна сцена, обладнана колосниками й підйомниками – пристроями для швидкої зміни декорацій. Портальна сцена розташовується в сценічній коробці, що має значно більшу висоту, ніж зал для глядачів. Ширина сцени в драматичних театрах приймається 8-14м при глибині сцени 5-10м, у музичних театрах за участю балету ширина сцени приймається 12м при глибині 12м.

Глибинна або портальна сцена включає ігрову площадку, бічні кишені, трюм, передню (просценіум або авансцену) і задню (ар'єрсцену) частини сцени. Під просценіумом перебуває оркестрова яма, підлога якої розташована на 2-2,5м нижче планшета сцени. Часто в драмтеатрах у планшеті сцени влаштовується поворотне коло, механізм якого розташовується в трюмі.

Глядацька частина включає: - зал для глядачів;

- касовий і вхідний вестибюлі;

- гардероб;

- фойє й кулуари;

- буфети;

- курильні;

- туалети.

Театральний зал для глядачів повинен створювати максимальний комфорт всім глядачам. Форма залу для глядачів може бути: прямокутною, секторальною, напівкруглою, підковообразною та ін.

Різноманіття видів концертних жанрів (класична музика, камерний, естрадна, джаз, хоровий спів, естрадні виступи, ансамблі пісні й танцю і т.д.) обумовило, з одного боку, - спеціалізацію залів (великі й малі зали філармонії зали, хореографічні, естрадні, лекційні, зали для всіх видів концертів), з іншого боку - їх універсальність.

Багатоцільові зали - це зали, в яких проводяться не тільки концерти, але й демонстрація кінофільмів, театралізовані дії, збори й спортивні змагання.

Концертні зали відрізняються від театральних відсутністю порталу й сценічної коробки. Місткість концертних будівель від 600 до 2500 місць.

7. 3 Клуби

Клуби підрозділяються на 6 типів:

- сільський клуб (місткістю 150-400 місць);

- сільський Будинок культури (місткістю 300-700 місць);

- районний Будинок культури (місткістю 500-800 місць);

- міський клуб (місткістю 300-700 місць);

- міський Будинок культури (місткістю 500-1000 місць);

- клуби спеціального призначення (Будинок школяра, Будинок архітектора, Будинок учених, Будинок учителя, молодіжні клуби, клуби за інтересами – філателістів, шахістів, аматорів природи, пенсіонерів і ін.). Будівлі цих клубів проектують за спеціальними проектами.

Найпоширенішим типом клубної будівлі в цей час є клуб із двома різними видами діяльності: масової, розважальної (видовищна частина) і камерної, гурткової (клубна частина). Ці дві частини клубної будівлі можуть мати різне архітектурне рішення, при цьому блок видовищної частини є домінантою.

Приміщення всіх типів клубів, крім клубів спеціального призначення, за своїм функціональним призначенням діляться на три основні групи:

- приміщення видовищної частини;

- приміщення клубної частини;

- приміщення обслуговуючого й адміністративно-господарського призначення.

Іноді в будівлю клубу включається й спортивна частина зі спортзалом і обслуговуючими його приміщеннями.

Ядром видовищної частини є зал для глядачів.У клубах використання залу для глядачів носить універсальний характер (проведення зборів, конференцій, кіносеансів, концертів, спектаклів).

Серед специфічних особливостей клубного залу можна назвати пристрій природного висвітлення в залах малої місткості, де можливе проведення лекцій і зборів і де легко здійснюється затемнення залу.

Сцени й естради повинні мати просценіум (простір перед завісою) шириною не менше 1м. Сцени також повинні мати оркестрову яму, а іноді ще й трюм під сценою.

У групу обслуговуючих приміщень ігрових площадок усіх видів входять артистичні вбиральні, гримувальні, костюмерні, склад об'ємних декорацій, кімната художника, столярна й механічна майстерні, санвузли, душові, світлопроекційна, звукоапаратна, кіноапаратна, склад електроапаратури.

Приміщення клубної частини діляться на 4 основні групи:

- гурткову;

- лекційний зал-аудиторію;

- бібліотечну групу;

- групу відпочинку (вітальні, кафе, танцзал та ін.).

Гурткові кімнати групують за характером занять: для тихих занять і для шумних. Бібліотечна група повинна мати окремий вхід з вестибюлю й бути добре ізольована від шуму. Спортивна група приміщень клубу може мати один або кілька спортивних залів, басейн і ряд обслуговуючих приміщень.

Лекція №9

Тема 7. „Будинки видовищних та культурно-освітніх установ”

7.4. Ц и р к и

Прообразом сучасного цирку в типологічному плані є театри пантоміми, у яких засоби показу дії чергуються з клоунадою й гімнастикою. У зв'язку з впровадженням у репертуар цирку повітряної гімнастики й акробатики виник тип центричної купольної будівлі.

Зал для глядачів цирку складається з манежу (арени), амфітеатру, куполу, естради, приміщення для оркестру, освітлювальної ложі й містка. Манеж діаметром 13м став стандартним і задовольняє умовам всіх представлених у цирку жанрів. Підлога манежу покривається шаром утрамбованого чорнозему на ґрунтовій основі. У сучасних цирках підлогу манежу роблять такою, щоб вона опускалась для проведення водних пантомім.

Амфітеатр з рядами місць для глядачів оточує манеж суцільним килимом. Ухил амфітеатру визначається умовами видимості всього манежу з кожного місця і є одним з найбільш крутих серед видовищних споруджень.

Купол залу звичайно конічний або сферичний. У центрі купола над манежем на висоті не менше 18-20м влаштовується кільце діаметром, рівним діаметру манежу, в яке вмонтовані колосникові пристрої для підвіски й кріплення до неї гімнастичної апаратури.

Естрада звичайно розташовується над головним артистичним проходом і використовується для парадних виходів артистів. Освітлювальна ложа розташовується обов'язково над оркестром. Кільцевий освітлювальний місток служить для розміщення на ньому прожекторів, що забезпечують висвітлення манежу й підкупольного простору з усіх боків. Він розташовується уздовж капітальної стіни залу для глядачів, над останнім рядом амфітеатру, або у вигляді містка, підвішеного до конструкції купола на відповідній відстані.

Всі робочі приміщення звичайно групуються із задньої сторони будівлі, а всі приміщення для тварин проектують із природним висвітленням. Вони повинні бути максимально ізольовані від глядачів і мати безпосередній вихід.

Вестибюль і фойє мають у цирку свої характерні риси, обумовлені загальною композиційною структурою будівлі. Вестибюль у цирку звичайно сполучається з касовим вестибюлем. Гардероб розміщається під амфітеатром і має зв'язок з фойє першого поверху. Фойє являє собою кільцевий кулуар, що на першому поверсі одночасно служить проходом артистів під час дії в зал.

Сходи розташовують так, щоб забезпечити рівномірне завантаження залу для глядачів та їх евакуацію.

7.5. М у з е ї

Музеї (від грецького museion) - спочатку сховища скарбів, предметів «чудесних й дивних», потім святилища, храми муз на честь мистецтв і наук. У цей час музеї – освітні й просвітні центри, масове загальнодоступне джерело інформації про духовну й матеріальну культуру і постійно зростаючий науково-дослідний центр.

Типологія сучасних музеїв різноманітна. За класифікацією музеї бувають:

- художні; - історичні; - етнографічні;- меморіальні; - науково-технічні;

- природи;- музеї – архітектурні пам'ятники;- ботанічні й зоологічні сади;

- великі національні парки.

За обсягом музеї підрозділяються на:

- великі (80-300 тис.м³); - середні (30-80 тис.м³); - малі (10-30 тис.м³).

Музеям властиві типологічні ознаки й принципи побудови, які враховуються при проектуванні музейних будівель. Їх архітектурно-просторова побудова повинна сприяти розкриттю тематико-експозиційного задуму, а технічне оснащення - забезпечувати комфортний, світловий і акустичний режим.

Місце для розміщення музею вибирається з урахуванням фактора доступності й високої відвідуваності. Характерними прийомами розміщення музеїв у природному або містобудівному середовищі є:

- вільне острівне розташування музею на відкритій природній ділянці, що допускає круговий огляд будівлі з різних точок зору;

- розміщення музею в зоні центральної вулиці або площі міста.

- розміщення музею в складі культурного центра міста, що підвищує його відвідуваність.

Сучасний музей - багатофункціональний об'єкт, у якому існує ряд функцій: виставочна, зберігання експонатів, освітня, виховна, масово-просвітня, клубна, науково-дослідна і методична, що впливають на його внутрішню структуру й склад груп приміщень.

Сучасні будівлі музеїв включають кілька груп обов'язкових приміщень:

- обслуговування відвідувачів (вестибюль із гардеробом, інформаційно-довідковий центр, курильні, туалети, приміщення відпочинку, кімнати екскурсоводів, дитяча ігрова кімната й ін.);

- культурно-пропагандистського призначення (бібліотека, лекційний зал, зали періодичних виставок);

- постійної експозиції (експозиційні зали);

- адміністративно-господарські (кабінети адміністрації, науковців, малий конференц-зал, лабораторії, реставраційні майстерні, запасники, приміщення технічного устаткування й ін.).

Маршрут руху в музеї органічно пов'язаний з його планувальною структурою. Розповсюдженими типами руху є анфіладний і кільцевий, але при організації руху необхідно виключити петлі й зустрічні потоки.

Своєрідну планувальну структуру мають музеї-панорами. Центральним ядром тут є панорама, що вимагає спеціального круглого залу. Приміщення панорами повинно мати спеціальне висвітлення, а у центрі залу розміщуватись кільцева площадка для кругового огляду панорами.

Будівлі музеїв можуть бути одноповерховими, двоповерховими із цоколем, з перепадом експозиційних площ у півповерху або багатоповерховими.

Велике значення в сучасних музеях надається відкритій експозиції, розміщенню на території садово-паркової скульптури й творів монументально-декоративного мистецтва.

Переглядів: 1003