МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Загальноосвітні й спеціалізовані школи.Загальноосвітні школи є навчальними й виховними установами для дітей і підлітків у віці від 7 до 18 років. Шкільна мережа в місті організується за принципом рівномірного розташування шкіл у межах житлового кварталу. Радіус обслуговування населення цими школами нормується в межах 750 м (ДБН 360, додат.6.3., табл.1). Головною ознакою класифікації загальноосвітніх шкіл є їх призначення. За цією ознакою вони підрозділяються на 3 типи: 1-й рівень – початкова школа (1-5 класи); 2-й рівень – основна школа (1-9 класи); 3-й рівень – середня повна школа (1-11 класи). Основним типом загальноосвітніх шкіл є повні середні школи. Однієї з різновидів середньої повної школи є спеціалізовані школи, що мають певний ухил: математичний, іноземної мови, фізики, біології, мистецтва й ін. Іншою важливою ознакою класифікації шкільних будинків є їх місткість, що залежить від кількості класів: 1-й рівень: у сільській місцевості-4 класи; у міських поселеннях -12, 16 класів; 2-й рівень:у сільській місцевості-9 класів; у міських поселеннях -18, 27, 36 кл.; 3-й рівень:у сільській місцевості -11, 22 класи; у міських поселеннях – 22, 33 кл. Тип шкільного будинку вибирають, виходячи з розмірів населеного місця або житлового комплексу. При цьому варто застосовувати великі будинки, що мають більш повноцінний склад приміщень та економічні в будівництві. Будинки загальноосвітніх шкіл складаються з наступних груп приміщень: - навчальні (класи, кабінети, лабораторії); - приміщення для трудового навчання й проф. орієнтації (різні майстерні); - учбово-спортивні (спортзали 9х18, 12х24 і 18х30м); - культурно-масового призначення(актовий зал з радіовузлом, гурткові); -обслуговуючі приміщення (вестибюль, гардероб, їдальня, медпункт і адміністративно-господарські приміщення: кабінет директора, учительська, кабінет завуча, канцелярія, кімната техперсоналу й хозкомори). Класи поєднуються в навчальні секції для кожної вікової групи (4-6 класів), що включають рекреацію й туалети. Найпоширенішою є навчальна секція з однобічним розташуванням класів і зальною рекреацією. Для старшого віку більш прийнята навчальна секція з однобічним або двостороннім розташуванням класів, об'єднаних коридорною рекреацією. Їдальні розміщують на 1 поверсі й розраховують на обслуговування всіх учнів у чотири посадки. Медпункт складається з медичної кімнати й кабінету зубного лікаря. Аналогічними принципами керуються при проектуванні й експлуатації будинків професійно-технічних училищ. За композиційними прийомами шкільні будинки ділять на 3 типи: - централізовані; - блоковані (поширені); - павільйонні (для південних районів). Шкільні будинки розміщуються на ділянках з відступом від червоної лінії забудови, як правило, не менш 15м. Вони передбачають наступні зони: -спортивна, яка складається з легкоатлетичної площадки, площадок для спортивних ігор (футбол, волейбол, баскетбол), площадок для гімнастики й смуги перешкод; - учбово-дослідницька, що включає ділянки овочевих і польових культур, плодовий сад і ягідник, теплицю, метеорологічну і географічну площадки; - зона відпочинку, що включає площадки рухливих ігор для учнів 1-4 класів і тихого відпочинку для учнів 4-8 класів. - господарська, що представляє господарський двір, який розташовується з бокового входу й має зелену захисну смугу за периметром двору шириною не менше 1,5м, а з боку вулиці – не менше 6м. Крім звичайних загальноосвітніх шкіл, існують також загальноосвітні спеціальні (для сліпих, глухих і розумово відсталих дітей) і санаторні школи-інтернати (для дітей із хронічними захворюваннями), в яких діти вчаться й живуть. Такі школи розташовуються в приміській зоні або в зелених зонах міст. У будинках шкіл-інтернатів передбачаються спальні приміщення, які поєднуються в спеціальні секції. Медпункт у школах-інтернатах складається з кабінету лікаря, кабінету зубного лікаря, процедурної й ізолятора. 6.3. Вищі навчальні заклади За призначенням ВНЗ підрозділяються на: - університети; - технічні вузи; - медичні вузи; - сільськогосподарські; - педагогічні; - економічні;- вузи культури й мистецтва;- фізкультурні вузи. За кількістю студентів денного відділення всі вузи діляться на: - великі і найбільші (5-10 тис.ст.); - середні (2-5 тис.ст.); - малі (500-2 тис.ст.). Основні напрямки розвитку вузів: - укрупнення вузів і створення великих вузівських комплексів (спеціалізованих і кооперованих); - наближення вузів до місця праці (до виробництва й НДІ); -розвиток наукових досліджень і створення єдиних комплексів (ВНЗ-НДІ, медичні науково-навчальні центри); - технізація й індивідуалізація навчання, збільшення технічного оснащення вузів (комп'ютеризація й телецентри); - комплексність навчальних, наукових, виробничих, спортивних, культурно-видовищних і обслуговуючих вузівських будинків і споруджень, ВНЗ різного профілю планують з відповідними підприємствами й установами: університети - з НДІ; технічні ВНЗ - з галузевими констр-ми бюро, НДІ - з досвідченим виробництвом; медичні - із клініками; ВНЗ культури й мистецтва - з концертними й виставочними залами і театрами; фізкультурні - зі спортивними базами; сільськогосподарські - з підсобними господарствами. Ділянка ВНЗ повинна забезпечувати розміщення повного комплексу будинків і споруд з урахуванням перспективного розвитку й мати гарний транспортний зв'язок з міськими центрами. Територія внз включає наступні зони: - учбово-наукову;- житлову (студентські гуртожитки);- спортивну;- зону житлових будинків професорьско-викладацького складу;- господарську. При зонуванні території внз враховують наступні вимоги: - територія повинна забезпечувати розміщення всіх зон і перспективний розвиток; - територія повинна бути відокремлена від транспортних магістралей і міський транспорт не повинен її перетинати;- компактне рішення забудови комплексу внз;- поетапний розвиток комплексу внз. За функціональним призначенням приміщення навчальних корпусів діляться на: - учбово-виробничі (навчальні, учбово-допоміжні, бібліотека, адміністративні, технічний центр, науково-виробничі приміщення); - допоміжні (рекреаційні, обслуговуючі, господарські); - підсобні (комунікаційні й технічні). За архітектурно-планувальною ознакою всі приміщення навчальних корпусів можуть бути розділені на 2 групи: - приміщення глибиною 6-7,5м (кафедри, кабінети, малі аудиторії), що не вимагають особливих конструктивно-планувальних рішень і розташовані у звичайних корпусах; - група приміщень глибиною 9м і більше (актові й спортивні зали, великі аудиторії, читальні зали тощо), розташовувані у спеціалізованих блоках.
Читайте також:
|
||||||||
|