• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Подання дисертації для попереднього розгляду в спеціалізованій вченій раді

Видання автореферату

Оформлення автореферату

Примірники автореферату, які здобувач подає до спеціалі­зованої вченої ради разом з іншими документами та дисер­тацію, друкують за правилами для друкування дисертації з урахуванням певних особливостей.

За обсягом автореферат (без урахування обкладинки і анотацій) становить 1,3—1,9 авторського аркуша (ЗО—32 сто­рінки друкованого тексту) для докторської та 0,7—0,9 автор­ського аркуша (14—16 сторінок друкованого тексту) для кан­дидатської дисертації і друкується українською мовою че­рез 1,5 інтервала з розміщенням до 40 рядків на сторінці. Тобто приблизно обсяг автореферату становить для канди­датської дисертації 1,0 авторський аркуш (40 000 знаків), для докторської — 2,0 авторських аркуші.

На лицьовому боці обкладинки автореферату подаються: назва організації, спеціалізована вчена рада якої прийняла дисертацію до захисту; прізвище, ім'я, по батькові здобувача; індекс УДК; назва дисертації; шифр і найменування спеці­альності за переліком спеціальностей наукових працівників; підзаголовок "Автореферат дисертації на здобуття науково­го ступеня доктора (кандидата) (галузь наук); місто, рік" (рис. 10.1).

На зворотному боці обкладинки автореферату зазначають­ся: організація, в якій виконана дисертація; науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника і (або) консультанта, його місце роботи й посада; наукові ступені, вчені звання, місця роботи та посади, прізвища та ініціали офіційних опонентів; назва провідної установи із зазначен­ням підрозділу (кафедри, відділу), де розглядалася дисерта­ція; дата і час проведення захисту, шифр спеціалізованої вче-

Рис. 10.1. Обкладинка автореферату

ної ради та адреса організації, при якій її створено; бібліоте­ка, в якій можна ознайомитися з дисертацією; дата розси­лання автореферату; підпис ученого секретаря спеціалізова­ної вченої ради (рис. 10.2). Серед учених звань наукового керівника і опонентів не слід вказувати їхнє членство в гро­мадських (недержавних) академіях наук.

Автореферат не має титульного аркуша.

Номери сторінок проставляються в центрі верхнього поля сторінки. Нумерація починається з цифри 1 на першій сто­рінці, де міститься загальна характеристика роботи.

Структурні частини автореферату не нумерують, їх назви друкують великими літерами симетрично до тексту.

Автореферат дисертації виготовляють друкарським спо­собом або на копіювальних апаратах і видають у виЛІяді брошури тиражем 100 примірників із обов'язковим зазна­ченням вихідних відомостей.

Формат видання 145 х 215 мм (формат паперу і частка аркуша 60 х 90/16) з друкуванням тексту на обох зворотах аркуша.

Дисертацією є

(рукопис, монографія)

Робота виконана в_____________________________________

(назва організації, відомча підпорядкованість)

Науковий керівник (консультант)_________________________

Офіційні опоненти

Провідна установа

(науковий ступінь, вчене звання) (прізвище, ім'я, по батькові) (місце роботи, посада) (науковий ступінь, вчене звання) (прізвище, ім'я, по батькові) (місце роботи, посада) (науковий ступінь, вчене звання) (прізвище, ім'я, по батькові) (місце роботи, посада) (назва, підрозділ, відомство, місто) __200__р. о__годині на засіданні

Захист відбудеться "___"__

спеціалізованої вченої ради_________________________

(шифр ради, назва установи, в якій створена рада, адреса)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці________

(назва установи, адреса) Автореферат розісланий______________________________

(дата)

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

(підпис)

(прізвище, ініціали)

Рис. 10.2. Зворотний бік обкладинки автореферату

На авторефераті мають бути вказані вихідні дані друкарні або іншої установи, де друкується автореферат, згідно з дер­жавним стандартом. Відповідальність за наявність вихідних даних та за обов'язкове розсилання авторефератів несе спеціа­лізована вчена рада.

Перший примірник автореферату повинен мати дві іден­тичні обкладинки. Всі примірники автореферату підписують­ся автором на обкладинці.

10.6. Електронний варіант автореферату дисертації

Слід враховувати, що до спецради здобувачем наукового ступеня подається також електронний варіант тексту автореферату дисертації у двох примірниках (на двох гнуч­ких магнітних дисках (ГМД) — дискетах розміром 3,5 дюй­ма у вигляді файла з ім'ям aref.rtf, структура якого повністю відповідає друкованому варіанту автореферату, включаючи обкладинку. Автореферат подається у вигляді файла форма­ту Word for Windows (версія 6.0 або 7.0).

ВАК України розроблене програмне забезпечення для формування банку даних про докторські та кандидатські дисертації. Тому відповідним чином мають бути сформовані електронні варіанти документів атестаційних справ, зокрема і згаданий файл aref.rtf. Його треба готувати так.

Шрифт Times New Roman Cyr

Розмір шрифту 12 пунктів

Відстань між рядками 1,5 інтервала

Параметри сторінки формат А4

Розташування книжне

Верхнє, нижнє і ліве поле 20 мм

Праве поле 10 мм

Рисунки і допоміжні зображення в авторефераті можуть бути виготовлені у вищезгаданому форматі. Якщо це немож­ливо, то їх можна не наводити.

Працюючи над авторефератом, слід пам'ятати, що його електронний варіант є складовою електронних варіантів мате­ріалів документів атестаційних справ, які надсилаються до ВАК України. При підготовці електронного варіанта авторе­ферату слід керуватися "Інструкцією про порядок підготов­ки та подання електронних варіантів матеріалів атестацій­них справ".

ПОРЯДОК ЗАХИСТУ ДИСЕРТАЦІЇ

Процес підготовки дисертації до захисту включає такі етапи:

1) попередню експертизу дисертації в організації, де вона виконувалась або до якої було прикріплено здобувача (так званий передзахист);

2) написання автореферату дисертації;

3) подання дисертації до спеціалізованої вченої ради;

4) друкування і розсилання автореферату;

5) підготовку здобувача до захисту дисертації;

6) процедуру прилюдного її захисту.

Кожний із цих процесів має свою специфіку і визначений відповідними вимогами Порядку присудження наукових сту­пенів і присвоєння вчених звань ВАК України (1997 p.).

11.1. Попередня експертиза дисертації (передзахист)

Завершена і відповідним чином оформлена дисертація подається на попередню експертизу в організацію, де вона виконувалась або до якої було прикріплено здобувача.

Висновок установи, в якій виконано дисертацію, є пер­шою і дуже важливою її експертизою з точки зору відповід­ності дисертації вимогам Порядку.

Для одержання висновку щодо дисертації здобувач пови­нен подати відповідну заяву ректору (директору) установи. До заяви додаються три примірники дисертації та три на­друкованих примірники автореферату дисертації. Керівник установи визначає порядок розгляду і обговорення дисертацій­ної роботи на рівні семінару чи розширеного засідання ка­федри (відділу), при цьому призначаються рецензенти і вста­новлюються строки надання висновку.

Дисертацію розглядають на засіданні кафедри вищого навчального закладу, відділу, лабораторії науково-дослідної установи та ін. На кафедру подаються: дисертація, основні публікації здобувача з теми дослідження, первинні докумен­ти, що відбивають процес експериментальної чи дослідної ро­боти, акти про впровадження.

Керівник семінару або завідувач кафедри (відділу) готує у встановленому порядку розпорядження по установі. У ньо­му визначається коло наукових працівників, які обов'язково мусять узяти участь в обговоренні роботи, призначається ко­місія для складання висновку, вчений секретар засідання, вказуються рецензенти роботи, час і місце проведення засі­дання і т. ін.

Для проведення попередньої експертизи поданої дисер­тації, визначення її наукової і практичної цінності, повно­ти відображення її результатів у публікаціях здобувача при­значаються 3—4 рецензенти з числа докторів і кандидатів наук зі спеціальності, їхні рецензії видаються здобувачеві за 10 днів до обговорення дисертації. Кожна рецензія повинна містити однозначний висновок: рекомендувати дисертацію до захисту або не рекомендувати.

Одночасно призначається комісія з підготовки висновку щодо дисертації на основі матеріалів, які є у розпорядженні організації, за місцем її виконання. Такими матеріалами є текст дисертації, основні публікації, довідки про впровадження, висновок щодо дисертації (якщо вона виконана в сторонній установі), відгуки рецензентів та інші необхідні матеріали.

До комісії для складання зазначеного висновку обов'яз­ково входять керівник засідання, рецензенти роботи і вчений секретар, а при необхідності ще й інші фахівці. Якщо в уста­нові функціонує спецрада для захисту дисертацій зі спеці­альності, за якою підготовлено дисертацію, то необхідно за­просити на засідання семінару, спецради або кафедри (відділу) членів цієї ради з метою детального ознайомлення їх з ди­сертацією. Відповідне розпорядження підписується ректором (директором) установи і доводиться до відома всіх названих у ньому фахівців під розпис на одному з примірників розпо­рядження.

Попередня експертиза поданої дисертації на кафедрі здій­снюється в такій послідовності:

• здобувач викладає суть та основні положення дисер­тації (тривалість доповіді для кандидатської дисертації — не більше 20—ЗО хвилин, для докторської — не більше 35— 40 хвилин);

• питання до здобувача щодо змісту дисертації, на які йому необхідно відповісти;

• виступи рецензентів;

• виступи присутніх;

• відповіді здобувача на зауваження, пропозиції і поба­жання рецензентів;

• виступи присутніх на засіданні;

• підсумки дискусії.

Потім затверджується висновок щодо обговорюваної ди­сертації. Висновок приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів присутніх на засіданні і оформ­ляється у формі витягу з протоколу засідання кафедри (міжкафедрального семінару, лабораторії, відділу) з висвіт­ленням процесу розгляду. У протоколі засідання вказуються:

• номер протоколу, дата засідання і назва кафедри (лабо­раторії, відділу, організації), де обговорювалася дисертація, прізвище, ім'я та по батькові рецензентів із зазначенням наукового ступеня і вченого звання;

• ким і коли була затверджена тема дисертації.

• процес обговорення дисертації.

Висновок є резолютивною частиною витягу з протоколу, в якому вказується прізвище, ім'я та по батькові здобувача, назва дисертації, шифр і назва спеціальності, науковий ступінь, на здобуття якого представлено дисертацію, ким і коли була затверджена тема дисертації.

Крім того у висновку подаються:

1. Актуальність теми (проблеми) та Ті зв'язок з пла­нами наукових робіт установи. Тут коротко й аргументо­вано викладається актуальність завдання чи проблеми, що вирішується, для тієї чи іншої галузі промисловості, соціаль­ної сфери та ін. Наводиться перелік повних назв виконаних науково-дослідних робіт з номерами їх державної реєстрації, на основі яких підготовлено дисертацію. Слід зазначити рівень участі дисертанта у виконаних роботах (виконавець, відповідальний виконавець, керівник і т. ін.). Якщо викона­на наукова робота була складовою якоїсь державної або галу­зевої наукової програми, то треба обов'язково навести шифр і назву програми.

2. Формулювання наукового завдання (проблеми), нове вирішення якого отримано в дисертації. У кандидатській дисертації формулюється наукове завдання, в докторській — наукова проблема. Формулювання наукового завдання ви­кристалізовується із сукупності нових наукових положень, одержаних автором у дисертації і винесених на захист. Тре­ба завжди звертати особливу увагу на те, щоб не підмінюва­лися отримані в роботі нові наукові положення новими при­кладними результатами. Необхідно чітко формулювати, яка наукова проблема (або завдання) вирішена, у чому саме по­лягає її вирішення і для чого використовується це вирішен­ня в прикладному (практичному) плані. Це й буде тією головною формулою дисертації, за яку присуджується науко­вий ступінь.

3. Наукові положення, розроблені особисто дисертан­том, та їх новизна. Кожне отримане нове наукове поло­ження формулюється конкретно і чітко у вигляді наукового результату, при цьому обов'язково підкреслюється, в чому саме є новизна порівняно з раніше відомими науковими результа­тами. При формулюванні цього положення найчастіше трап­ляється така помилка, коли воно лише констатується, а сут­ність новизни не розкривається.

Новим науковим положенням, наприклад, може бути роз­крита природа явища, закономірність, встановлена особливість, механізм, аналітична або статистична залежність, розроблена модель і т. ін. Новий науковий результат є базою (основою) визначення того, чому треба вирішувати ті чи інші прикладні питання саме так, а не інакше.

4. Обґрунтованість і достовірність наукових поло­жень, висновків і рекомендацій, які захищаються. Тут не­обхідно показати і переконати фахівців у тому, що сформу­льовані наукові положення, висновки і рекомендації дос­товірні, що вони відповідають об'єктивній реальності. Тобто, треба довести, що всі отримані результати не помилкові і що дисертант не видає бажане за дійсне. Це означає, наприклад, що треба продемонструвати коректність використання фун­даментальних наук у вирішенні прикладних проблем, пока­зати, наскільки правильними та достатніми є дані експери­ментальних досліджень і т. д.

5. Наукове та практичне значення роботи. Наукове значення роботи викладають так, щоб показати роль одержа­них нових наукових положень у розвитку того чи іншого наукового напрямку або проблеми (у якісному та кількісно­му відношенні, за повнотою та глибиною пізнання явищ, ме­ханізмів взаємодії і т. ін.).

Практичне значення роботи доводиться чіткими і конк­ретними (буквально за пунктами) відповідями на питання, що дає виконана робота для практики (нові способи, техно­логії, пристрої, машини і т. ін.).

6. Використання результатів роботи. У висновку на­водяться відомості та дані щодо впровадження наукових і прикладних результатів роботи в галузі або в інші види прак­тичної людської діяльності країни. Зазначається, в чому і як виявилося це використання, що, де і коли при цьому отримано в технічному, економічному, соціальному або екологічному плані. Слід зазначити, що на момент захисту дисертації не обов'язково, щоб усі прикладні результати підготовленої ди­сертації були реалізовані на практиці. Достатність упрова­дження результатів роботи на момент її захисту визначає спеціалізована вчена рада, котра приймає роботу для попе­реднього розгляду і вирішує питання щодо можливості її за­хисту.

В окремих випадках спеціалізована вчена рада може прий­няти роботу до захисту і без будь-якої апробації її резуль­татів на практиці. Це стосується тих робіт, які відкривають нові перспективні напрями наукового пізнання і являють собою значний теоретичний внесок у їхній розвиток.

7. Повнота викладення матеріалів дисертації в публі­каціях та особистий внесок у них автора. Згідно з вимо­гами ВАК України основні наукові і прикладні результати роботи мають бути опубліковані у фахових наукових ви­даннях, перелік яких затверджує ВАК. Тому необхідно з урахуванням вимог чинних стандартів навести перелік та­ких публікацій, вказуючи при цьому всіх співавторів, чітко, коротко і конкретно вказати, що саме в даній роботі нале­жить особисто авторові дисертації, яка захищається. Не можна подавати особистий внесок автора лише вказуючи відсоток тексту, який написано ним особисто. Наприклад, неприпустимо писати: "У цій статті 65 % результатів отри­мано автором".

На завершення переліку праць роблять висновок щодо повноти відображення основних результатів дисертації в публікаціях.

Спеціалізовані вчені ради можуть приймати до захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук за наявності не менше 3 публікацій у наукових фахових жур­налах, а також в інших періодичних наукових фахових ви­даннях України (їх перелік затверджує ВАК України) та інших країн, причому в галузях природничих і технічних наук за висновком спеціалізованої вченої ради при прий­нятті дисертації до захисту до цієї мінімальної кількості замість однієї статті може бути долучене одне авторське свідоцтво на винахід або один патент, які безпосередньо сто­суються наукових результатів дисертації.

Апробація матеріалів дисертації на наукових конференці­ях, конгресах, симпозіумах, семінарах, у школах тощо є обо­в'язковою. Причому необхідно звернути увагу на те, що будь-які друковані матеріали (тези, доповіді тощо) конференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів, шкіл тощо є свідченням апробації дисертаційної роботи і належать до опублікова-

них праць, які додатково відображають наукові результати дисертації.

Обов'язковою вимогою до наукових публікацій здобувачів є наявність в одному випуску (номері) журналу (або іншого друкованого видання) не більше однієї статті здобувача за темою дисертації.

8. Оцінка мови та стилю дисертації. Дисертація та автореферат мають бути написані грамотно, а стиль викладу в них матеріалів досліджень, наукових положень, висновків і рекомендацій — забезпечувати легкість і доступність їх сприйняття.

Написані неграмотно, неохайно оформлені дисертації до захисту не приймаються.

9. Відповідність змісту дисертації спеціальності, за якою вона подається до захисту, а також паспорту спец­ради. ВАК України затвердив паспорти кожної спеціальності, в яких досить чітко і однозначно вказано відповідні напря­ми досліджень. Неправильне визначення спеціальності, за якою виконано дисертацію, а також паспорта спецради при­зводить до цілої низки труднощів у процесі її експертизи, починаючи від подання до захисту і закінчуючи розглядом на експертній раді ВАК України. Це може бути причиною відмови у видачі диплома.

10. Рекомендація дисертації до захисту. Тут робиться однозначний висновок у цілому щодо відповідності або невід­повідності роботи, що розглядається, вимогам Порядку і даєть­ся рекомендація щодо можливості подання її до спеці­алізованої вченої ради для попереднього розгляду і захисту. При цьому наводяться результати відкритого голосування учасників семінару чи розширеного засідання кафедри (від­ділу) із зазначенням кількості осіб, які подали голоси "за" або "проти" такої рекомендації.

Необхідно зазначити, що навіть при негативному виснов­ку установи, де виконана робота, дисертант має право подати роботу в установленому порядку до спеціалізованої вченої ради.

Якщо у висновку установи, де виконана робота, вказуєть­ся, що дисертант привласнив і використав чужі матеріали досліджень, тобто виявлено плагіат, то така дисертація спеці­алізованою вченою радою не приймається навіть для попе­реднього розгляду.

Висновок установи, в якій виконано дисертацію, є прак­тично єдиним документом, в якому зазначаються такі аспек­ти, як творчий шлях здобувача в науці, його участь у вирішенні поставлених перед колективом наукових і практичних зав­дань, особистий внесок до публікацій, виконаних у співав­торстві, ступінь його наукової зрілості, результати впрова­дження наукових досягнень у практику, їхня значущість для народного господарства та ін. Крім того, цей висновок має містити відповідь на ті запитання стосовно дисертації, які поставлені в інших офіційних відгуках на дисертацію.

Витяг з протоколу засідання кафедри, що містить висно­вок, підписується завідувачем кафедри (керівником семіна­ру, лабораторії, відділу), як правило, доктором наук, а також ученим секретарем із зазначенням їх наукових ступенів і вчених звань.

Протокол зберігається у звітній документації факульте­ту чи відповідної кафедри (відділу) або у відділі аспіран­тури.

Висновок затверджується керівником установи — ректо­ром (директором) або проректором (заступником директо­ра) з наукової роботи, які несуть персональну відповідальність за якість, об'єктивність і строки підготовки висновку. Ви­сновок (у двох примірниках) засвідчується печаткою. Він ви­дається здобувачеві не пізніше двох місяців від дня подання на попередню експертизу кандидатської дисертації та не пізніше трьох місяців — докторської дисертації. Термін чинності висновку — 1 рік, тому він обов'язково датується.

Отримавши рішення кафедри (лабораторії, відділу) про ре­комендацію дисертації до захисту, здобувач допрацьовує її згідно з зауваженнями, пропозиціями, побажаннями членів кафедри.

Рада приймає дисертацію до попереднього розгляду за на­явності документів за таким переліком, встановленим ВАК.

1. Заява здобувача на ім'я голови спеціалізованої вченої ради з проханням прийняти дисертацію до розгляду (1 прим.), в якій необхідно зазначити, чи вперше захищається ця ди­сертація.

2. Особистий листок з обліку кадрів з відомостями, чин­ними на час прийняття дисертації до захисту, з фотокарткою, засвідчений відділом кадрів за основним місцем роботи пе­чаткою установи (2 прим.).

3. Засвідчені копії дипломів про вищу освіту та про нау­кові ступені (вчені звання) (2 прим.). У разі зміни здобувачем прізвища додається нотаріально завірена копія доку­мента про зміну прізвища.

4. Засвідчене підписами і печаткою про складені канди­датські іспити за формою, затвердженою постановою Кабі­нету Міністрів України від 01.03.1999 № 309 "Про затвер­дження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів" (для здобувачів наукового ступеня канди­дата наук) або засвідчене підписом і печаткою установи по­свідчення за формою, яка діяла на час складання кандидат­ського іспиту.

5. Автореферат захищеної здобувачем дисертації на здо­буття наукового ступеня кандидата наук (для докторських дисертацій).

6. Висновок установи, в якій виконувалася дисертація чи до якої був прикріплений здобувач, із зазначенням, коли і ким була затверджена тема дисертації (2 прим.).

7. Перераховані в авторефераті монографії, брошури, опи­си авторських свідоцтв (копії), статті (відбитки або копії), тек­сти депонованих та анотованих у журналах рукописів нау­кових праць, тези доповідей (копії) (в 1 прим.).

Питання щодо необхідної кількості примірників друко­ваних праць здобувача вирішує спецрада. Члени спецради — фахівці зі спеціальності, за якою подано дисертацію, та офі­ційні опоненти повинні мати змогу ознайомитися з цими пра­цями. Друковані праці здобувача до ВАК разом із атестацій-ною справою не надсилаються, але зберігаються і подаються до ВАК у разі необхідності.

8. Дисертація, оформлена згідно з вимогами, які викла­деш в "Основних вимогах до дисертацій та авторефератів дисертацій", за кількістю примірників, необхідних для пере­дачі на зберігання до Національної бібліотеки України їм. В. Вер-надського, до бібліотеки установи, де створено спеціалізовану вчену раду, для відправлення опонентам та провідній уста­нові (організації).

Другий примірник дисертації подається у незброшурова-ному вигляді для передачі до Українського інституту науко­во-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ). Всі при­мірники дисертації мають бути підписані автором на титуль­ному аркуші дисертації.

9. Автореферат дисертації, оформлений згідно з вимога­ми ВАК, у двох примірниках. Перший примірник авторефе­рату подається в двох ідентичних обкладинках. Всі примірни­ки автореферату підписуються автором на обкладинці. Після рекомендації дисертації до захисту її автореферат на обкла-

динці підписується ученим секретарем спеціалізованої вче­ної ради, а потім здається до друку.

10. Відзив наукового керівника (наукового консультан­та), засвідчений печаткою установи, в якій він працює.

11. Файл з текстом автореферату. Ім'я файла aref.rtf. (2 прим, на двох дискетах).

12. Чотири поштові картки з марками і вказаними адре­сами здобувача (2 картки) та спецради (2 картки). На зво­ротному боці поштових карток у верхньому куті пишуть прізвище, ім'я, по батькові здобувача, галузь науки та науко­вий ступінь, на який він претендує.

13. Примірник захищеної кандидатської дисертації (для здобувачів наукового ступеня доктора наук).

14. Згода державного атестаційного органу країни, гро­мадянином якої є здобувач наукового ступеня, на захист його дисертації в Україні (для громадян країн СНД).

Позитивне рішення щодо прийому дисертації до захисту приймається за дотримання двох умов:

1) її зміст відповідає спеціальності, за якою спеціалізованій вченій раді дозволяється приймати дисертації до захисту;

2) основні результати дисертаційного дослідження до­сить повно висвітлено в наукових фахових виданнях.

Спеціалізована вчена рада приймає кандидатську дисер­тацію до захисту не пізніше ніж через два місяці від дня подання здобувачем усіх необхідних документів, і через три місяці — докторську дисертацію. Крім того, спецрада прий­має до захисту докторську дисертацію не раніше ніж через два місяці, а кандидатську — не раніше ніж через місяць з дня розсилання виготовлювачами обов'язкових примірників видань, в яких опубліковано праці здобувача, що відобража­ють основні результати дисертації.

Рада доручає комісії з числа членів ради (фахівцям за профілем дисертації) подати висновок про науковий рівень дисертації, відповідність її спеціальності та профілю ради, про кількість і обсяг публікацій, повноту викладу основних ре­зультатів у друкованих працях та особистий внесок здобувача. Висновок комісії має бути чітким, конкретним і віддзерка­лювати такі аспекти роботи в наведеній нижче послідовності.

1. Актуальність роботи (теми).

2. Новизна наукових положень і результатів, отриманих особисто здобувачем і поданих на захист.

3. Обґрунтованість і достовірність результатів, висновків і рекомендацій.

4. Практичні результати роботи, їх рівень і сутність ви­користання (впровадження).

5. Повнота викладення наукових і практичних резуль­татів дисертації в опублікованих роботах; особистий внесок дисертанта в публікаціях; кількість публікацій, їх обсяг і рівень видання.

6. Відповідність дисертації обраній спеціальності та профі­лю спеціалізованої вченої ради.

7. Відповідність дисертації вимогам п. 12 або п. 13 "По­рядку".

8. Рекомендовані офіційні опоненти та провідна устано­ва з дисертації.

9. Перелік адрес для розсилання авторефератів (у частині, визначеній спецрадою). При цьому підкреслюється, що авто­реферат відповідає змістові дисертації і може в поданому вигляді бути надрукованим.

Висновок підписується всіма членами комісії.

В разі необхідності комісія може залучати до підготовки проекту висновку фахівців кафедр (лабораторій, відділів) да­ної організації чи інших наукових установ. Комісія призна­чає фахові семінари для апробації дисертації. Попередній розгляд кандидатської дисертації у раді не повинен тривати більше двох місяців, а докторської — більше трьох місяців.

При розгляді докторської дисертації комісія ради визна­чає, якою мірою в ній використані матеріали й висновки кан­дидатської дисертації здобувача. Слід пам'ятати, що матері­али кандидатської дисертації можуть використовуватися ли­ше в оглядовій частині докторської дисертації. Положення та результати, які виносилися здобувачем на захист канди­датської дисертації, не можуть виноситися на захист док­торської дисертації.

Рада приймає дисертацію до захисту й призначає офіцій­них опонентів та провідну установу.

Спецрада призначає для захисту дисертації офіційних опо­нентів із числа компетентних учених зі спеціальності, за якою подано дисертацію. Відповідність спеціальності ди­сертації і спеціальності офіційного опонента визначається шифром і назвою спеціальності, наявністю наукових <ираць (монографій чи статей) опонента за спеціальністю дисертації, надрукованих у фахових виданнях протягом останніх п'яти років. Крім того, слід враховувати, яким чином трансфор­мувалася спеціальність, за якою захищав дисертацію опонент, а також факт присвоєння опонентові вченого звання за спеці­альністю поданої до захисту дисертації. Офіційний оппонент повинен глибоко знати проблему, над якою працював дисер­тант і результат якої йому належить оцінити. Одним з по­казників цього є посилання здобувача в дисертації та авторе­фераті на ідеї, положення, публікації опонента.

Для розгляду докторської дисертації призначають трьох офіційних опонентів — докторів наук, причому тільки один з них може бути членом спецради, де відбувається захист, або співробітником установи, в якій створено спецраду.

Для розгляду кандидатської дисертації призначають двох офіційних опонентів, один з яких повинен бути доктором наук, а другий — доктором або кандидатом наук, причому тільки один з них може бути членом ради, де відбувається захист, або співробітником установи, в якій створено цю спеці­алізовану раду.

Офіційними опонентами призначаються співробітники різних організацій, компетентні вчені зі спеціальності, за якою подано дисертацію, щоб забезпечити незалежність експерти­зи. Слід враховувати, що офіційними опонентами не можуть бути члени президії та працівники апарату ВАК, голови, заступники голів, вчені секретарі рад, в яких розглядають дисертацію, наукові керівники, співавтори опублікованих праць здобувача, співробітники провідної установи, ректори і проректори вищих навчальних закладів, керівники органі­зацій та їхні заступники, співробітники тих підрозділів, де виконувалася дисертація, де працює здобувач або де проводи­лись науково-дослідні роботи, замовником яких є здобувач. Офіційний опонент на основі вивчення дисертації та праць, опублікованих за темою дисертації, подає до ради відзив, в якому встановлюються актуальність обраної теми, ступінь об­ґрунтованості наукових положень, висновків і рекомендацій, сформульованих у дисертації, їх достовірність і новизна, пов­нота викладу в опублікованих працях, а також відповідність дисертації Порядку присудження наукових ступенів і при­своєння вчених звань. Офіційний опонент відповідає за об'єк­тивність та якість підготовленого ним відзиву.

Крім офіційних опонентів рада визначає провідну устано­ву, що входить до переліку ВАК, відому своїми досягненнями зі спеціальності, за якою подано дисертацію. Провідною не може бути установа, де виконувалася дисертація, працює здо­бувач, науковий консультант чи науковий керівник.

Провідна установа надає відзив про дисертацію на основі її колективного розгляду і обговорення, в якому відображаєть­ся важливість для науки й народного господарства одержа­них автором дисертації результатів, а також висловлюються рекомендації щодо їх використання. Проект відгуку обгово­рюється на засіданнях учених (науково-технічних) рад про­відних установ або на засіданнях наукових підрозділів.

Відгук провідної установи підписує доктор наук із відповід­ної спеціальності — штатний працівник провідної установи, який не повинен бути членом ради, де відбувається захист дисертації, і затверджує керівник провідної установи. Копії письмових відгуків опонентів і провідної установи спецрада видає здобувачеві не пізніше 10 днів до захисту дисертації. Захист дисертації відбувається за наявності позитивних від­гуків офіційних опонентів та провідної установи. За бажан­ням здобувача спецрада може призначити захист дисертації у випадку, якщо надійшло кілька негативних відгуків. Як правило, на цьому засіданні спецради визначається і дата за­хисту відповідно до існуючої черги та плану роботи ради.

Рішення ради про прийняття дисертації до захисту вва­жається позитивним, якщо за нього в результаті відкритого голосування висловилася проста більшість членів ради, що брали участь у засіданні.

Після прийняття дисертації до захисту спецрадою надси­лається до ВАК повідомлення про захист дисертації (рис. 11.1).

Повідомлення про захист докторських і кандидатських дисертацій публікується відповідно у "Бюлетені Вищої атес-таційної комісії України" і додатку до цього "Бюлетеня" — "Науковий світ".

Повідомлення мають бути подані безпосередньо редакції або надіслані рекомендованим листом за формою згідно з нормативними документами ВАК України разом з копією платіжного доручення або квитанцією про поштовий пере­каз вартості публікації. Банківські реквізити бюлетеня: р/р № 26001200002148 в Київській міській дирекції Укр-соцбанку (01005, м. Київ, вул. Димитрова, 3), МФО 322012, код 24919162. Саме дата подання повідомлення вважається датою прийняття дисертації до захисту.

Захист докторської дисертації може відбутися лише че­рез один місяць після опублікування відповідного повідом­лення в "Бюлетені Вищої атестаційної комісії України".

Захист кандидатської дисертації може проводитися не раніше, ніж через один місяць після опублікування відповід­ного повідомлення в журналі "Науковий світ".

Остаточна дата захисту дисертації призначається спецра­дою після публікації повідомлення.

Наукового керівника вказують лише здобувачі кандидат­ського ступеня. Здобувачі докторського ступеня вказують тре-

Вищій атестаційній комісії України

Читайте також:

1. IV. Подання нового матеріалу
2. Апробація результатів дисертації
3. Введення обліку та подання звітності платниками єдиного податку
4. Введення обліку та подання звітності платниками єдиного податку
5. Вибірковість сприймання – це зміна діяльності органів чуття під впливом попереднього досвіду, установок та інтересів людини.
6. Види відповідальності і терміниподання податкової декларації
7. Визначення втрат попереднього напруження
8. Визначення зусилля попереднього обтиску і величини попереднього напруження
9. Відмова у прийнятті позовної заяви та повернення без розгляду
10. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду
11. Внесення до постанови подання прокурора
12. Внесення до постанови подання прокурора

Переглядів: 2382