Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Анотація

Структура автореферату

Структурно автореферат складається із загальної харак­теристики роботи, стислого її змісту, висновків, списку їгублі-кацій здобувача за темою дисертації, що дає змогу одержати до дня захисту відзиви від спеціалістів даної галузі, анотації українською, російською та англійською мовами.

Текст автореферату починається з розділу Загальна ха­рактеристика роботи,який має відповідати за змістом ана­логічній частині вступу до дисертації.

Загальна характеристика дисертаційної роботи, що подаєть­ся в авторефераті, не повинна бути перевантаженою зайвими рубриками. Заголовки рубрик не потрібно друкувати окре­мим рядком, досить виділити їх жирним шрифтом або курси­вом у підбір з текстом.

Актуальність теми обґрунтовується з трьох позицій: задоволення суспільних потреб у вирішенні даної проблеми, особливо на користь України; доцільності роботи для роз­витку відповідної галузі науки; значущості для вдоскона­лення виробництва.

Далі коротко викладається підхід до проблеми в науковій літературі, основні наукові розвідки з теми, які питання вирі­шені, які потребують вирішення. Обґрунтовується необхідність проведення дослідження, по можливості визначається про­відна ідея, його об'єкт і предмет.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, те­мами — ця частина містить короткі відомості про зв'язок вибраного напряму дослідження з планами організації, де ви­конана робота, а також із галузевими та (або) державними пла­нами та програмами. Слід указати на зв'язок теми дисертації з науково-дослідницькими темами кафедри, лабораторії, відділу.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження — це розробка теоретичної концепції проблеми, систематизова­ний аналіз стану наукових знань про об'єкт та предмет дослі­дження, коротке формулювання сутності наукового пошу­ку. Задачі дослідження підпорядковані меті дослідження. Як правило, формулюються 4—6 задач дослідження:

• охарактеризувати сутність, особливості процесу, явища (предмет дослідження);

• дослідити динаміку розвитку процесу або явища, про­аналізувати основні концепції відповідного напряму науки;

• обґрунтувати перспективні напрями, шляхи, засоби, цілі, умови розвитку процесу чи явища.

Об'єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обраний для вивчення.

Предмет дослідження — це те, що міститься в межах об'єкта. В об'єкті виділяється та його частина, яка складає теоретичний аспект дослідження, предмет і назву дисертації.

Методи дослідження — теоретико-методологічна база ди­сертації та методи отримання наукових і практичних резуль­татів. У цій рубриці подають перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої в дисертації мети. Коротко слід зазначити, що саме досліджувалося тим чи іншим методом.

Наукова новизна одержаних результатів. Включає ко­ротку характеристику нових наукових положень (рішень), запропонованих здобувачем особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше.

Описати ступінь наукової новизни можна за допомогою певних стилістичних прийомів. Наприклад: "Вперше одер­жано...", "Обґрунтовано...", "Набуло подальшого розвитку", "На відміну від ... в даній дисертації доведено...", "До нових результатів можна віднести" та ін.

При цьому наводяться пункти (чотири-п'ять), що харак­теризують наукову новизну дослідження.

Практичне значення одержаних результатів. Напов­нення цієї рубрики залежить від того, має дисертація теоре­тичне чи практичне значення. У дисертації, що має теоретич­не значення, треба подати відомості про наукове використан­ня результатів дослідження, значущість для розвитку науки, рекомендації щодо використання висновків і результатів дисертації, можливість використання її як теоретичної осно­ви для нових досліджень.

У дисертації, що має практичне значення, необхідно по­дати відомості про практичне застосування одержаних ре­зультатів або рекомендації щодо їх використання, про ступінь готовності до використання або масштаби викори­стання.

Слід пам'ятати, що кінцева мета будь-якої дисертації — не лише у використанні її результатів для вирішення науко­вих завдань, а й у впровадженні їх у суспільну практику. Тому в авторефераті поряд з поданням теоретичної значу­щості результатів важливо виділити ті з них, які мають без­посередню практичну цінність. Сюди можна віднести нові методи, моделі, прийоми, засоби, технологічні процеси та ін.

Рівень дисертації, як і будь-якої науково-дослідницької роботи, оцінюється по тому, як, де, коли реалізовані її резуль­тати. Тому необхідно дати короткі відомості щодо впрова­дження результатів дослідження із зазначенням назв орга­нізації, в яких здійснена реалізація, форм реалізації та рекві­зитів відповідних документів.

Особистий внесок здобувана. В цій рубриці докладно викладають результати, отримані здобувачем особисто. Як правило, їх перераховують за пунктами, виділяючи най­суттєвіші рішення провідної ідеї, що становлять основу на­укових положень, висновків і результатів, які подаються для захисту.

Якщо у дисертації використано ідеї або розробки співав­торів, здобувач повинен зазначити це у дисертації та в авто­рефераті, вказати на свій особистий внесок у праці чи роз­робки.

У разі текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду, незалежно від стадії проходження, без права її повторного захисту.

Апробація результатів дисертації. Позитивно харак­теризують дисертацію свідчення про те, що основні її поло­ження, висновки та результати було оприлюднено і вони діста­ли схвалення, тобто були апробовані. Ці відомості включа­ють виклад того, де, коли здобувач виступав зі своїми ідеями (на наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах, при проведенні спецсемінарів, авторських курсів та ін.). У кінці розділу слід указати на апробацію дисертації на виробництві.

Публікації. Ця рубрика тісно пов'язана з попередньою і включає кількісні дані про публікації з теми дисертації. Тут вказують, у скількох монографіях, брошурах, статтях (зокре­ма фахових), матеріалах і тезах конференцій, авторських свідоцтвах опубліковані матеріали дисертацій.

Структура дисертації. Цією рубрикою завершується за­гальна характеристика роботи, що подається в авторефераті. В ній указують на наявність вступу, певної кількості розділів (підрозділів), додатків. Наводять повний обсяг дисертації в сторінках, а також обсяг ілюстрацій, таблиць, додатків (із за­значенням їх кількості), список використаних джерел (із за­значенням кількості найменувань).

Основний зміст роботи.У цьому розділі, що є власне рефе­ративним, стисло викладається зміст основних структурних елементів (розділів і підрозділів) дисертації за послідовні­стю, зумовленою логікою її побудови. Матеріали цієї части­ни автореферату свідчать про сукупність наукових положень і отриманих результатів. При складанні власне рефератив­ної частини автореферату важливо показати, яким чином отримано результати, описати хід дослідження, викласти суть використаних теоретичних положень і методів, навести дані про їх точність і достовірність, висвітлити умови та основні етапи експериментів. Нюанси висвітлення змісту дисертації можуть бути різними залежно від галузі науки, теми та інших чинників. Однак в усіх випадках автореферат має містити висновки і кінцеві результати.

Головна мета реферування дисертації в основній частині автореферату — у мінімальному обсязі подати максимум корисної інформації. Так, скорочення тексту в процесі ре­ферування досягається, як правило, через надмірні подро­биці, зменшення кількості (або виключення) прикладів, по­рівнянь, обговорень, обґрунтувань, описувань та ін. До авто­рефератів включають лише кінцеві формули, найважливіші ілюстрації.

Текст автореферату має бути лаконічним, що досягається скороченням слів і словосполучень згідно з державним стан­дартом, заміною часто повторюваних термінів абревіатурами. При першому згадуванні повторюваного терміна його абреві­атура наводиться в круглих дужках. Скорочення тексту мож­на досягти заміною складних речень простими.

Цей розділ автореферату містить виклад змісту кожного розділу і підрозділу: які питання в розділі розглядаються, якими методами зібрано фактичний матеріал, чим характе­ризується даний процес чи явище, які його особливості й тен­денції розвитку.

В авторефераті слід стисло, логічно і аргументовано ви­класти зміст і результати дослідження, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

Перший розділ містить огляд літератури за темою, аналіз наукових концепцій, думок за проблемою. Стисло, критично аналізуються роботи попередників, визначається місце здо-бувача у розв'язанні проблеми. Закінчується розділ корот­ким резюме про доцільність проведення досліджень у даній галузі, вибір концепції, що є основою підходу до проблеми дослідження стислим викладом стратегії дослідження.

Другий розділ. Дослідник обґрунтовує вибір напряму до­слідження, характеризує загальну методику його проведення, наводить методи вирішення завдань. Цей розділ дає уявлен­ня про етапи, зміст наукового пошуку. В ньому розкривають, що саме зроблено здобувачем на кожному етапі, характери­зують методику дослідження (має вона комплексний харак­тер чи побудована на узагальненні практичного досвіду, влас­них експериментальних розвідках та ін.). Докладно викла­дається, яким чином забезпечувалася достовірність отрима­них результатів: методологічними позиціями, комплексом методів дослідження, всебічним аналізом отриманих фактів, порівнянням даних свого та інших досліджень, перевіркою отриманих результатів і гіпотези різними методами, зістав­ленням результатів експерименту з попередніми даними та ін. У наступних розділах автореферату з вичерпною повно­тою викладають наукові факти, отримані під час досліджен­ня, їх пояснення у вигляді наукової концепції. Особлива увага приділяється викладу того нового, що здобувач вносить у розв'язання проблеми. Здобувач повинен дати оцінку повно­ти досягнення мети і вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних кінцевих результатів у порівнянні з попередньою вітчизняною і зарубіжною практикою, обґрун­тувати необхідність подальших досліджень. Виклад основ­ного змісту роботи підпорядковують одній головній ідеї і кінцевому результату, чітко визначеним автором.

Висновки.Особливу увагу слід надати висновкам. У них подається стисла інформація щодо підсумків виконаної ро­боти, яка повинна відповідати загальним висновкам дисер­тації. Висновки містять узагальнену підсумкову оцінку про­веденої роботи. При цьому зазначають, чи досягнуто основ­ної мети дисертаційного дослідження.

Висновки — це наукові положення, що належать особис­то автору, які він виносить на прилюдний захист. Тому до їх формулювання слід підійти особливо відповідально. Виснов­ки мають відповідати меті і задачам дослідження. Вони фор­мулюються більш укрупнено, ніж у дисертації. В авторефе­раті їх, як правило, не більше восьми-десяти, як правило, відпо­відно до кількості задач дисертації, і відбивають вони най­суттєвіші наукові результати дослідження.

Зміст автореферату має точно відповідати змісту дисер­тації, а його зміст — давати повне уявлення про найваж­ливіші наукові та практичні результати, їхнє значення для науки і практики.

Публікації за темою дисертації.Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації подають згідно з вимога­ми державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць і прізвищ усіх співавторів. Опубліковані праці, що відби­вають основні положення дисертації, мають бути розташовані у списку в такому порядку: монографії, брошури, статті у нау­кових виданнях, авторські свідоцтва, препринти, депоновані та анотовані у наукових журналах статті, тези доповідей тощо, у хронологічномк порядку.

В авторефераті слід обов'язково наводити публікації, на­друковані в наукових фахових виданнях України та інших країн. Однак обмежуватись лише мінімальною кількістю фахових публікацій не слід. Потрібно наводити в авторефе­раті і ті публікації, які надруковані у виданнях, що не увійшли до Переліків ВАК. Це додає позитивних рис роботі. Зокрема, тези доповідей та матеріали конференції слугують встанов­ленню пріоритету і свідчать про апробацію результатів ди­сертації. Наявність більшої від мінімальної кількості статей, авторських свідоцтв на винаходи підкреслює практичну цінність роботи та ін. Але у будь-якому разі ніяка кількість таких додаткових публікацій не може замінити встановле­ної мінімальної кількості основних фахових публікацій.

Якщо є праці, написані в співавторстві, про це слід зазна­чити в кінці опису (у співавт. з В.М. Шейко).

Самоаналіз відповідності публікацій і апробацій вимогам ВАК доцільно проводити в таких аспектах:

• чи виконана вимога ВАК України щодо мінімальної кількості та обсягу публікацій основного змісту дисертації;

• чи всі результати, винесені на захист, опубліковані або захищені авторськими свідоцтвами (патентами);

• чи підтверджується роком видання (датою надходжен­ня статті, датою проведення конференції) пріоритет науково­го положення;

• чи входять до переліку фахових видань, затвердженого ВАК України, ті видання, в яких опубліковано результати дисертації;

• чи відповідають назви цих видань та назви з'їздів, кон­ференцій, симпозіумів, семінарів темі дисертації або суті кон­кретного наукового результату.

На останній сторінці автореферату мають бути розміщені анотації українською, англійською та російською мовами. На вибір здобувача анотація англійською або російською мовою має бути розгорнутою, обсягом до 2 сторінок машинописного тексту (до п'яти тисяч друкованих знаків) і містити інфор­мацію про зміст та результати дисертаційної роботи. Дві інші анотації обсягом до 0,5 сторінки машинописного тексту (до 1200 друкованих знаків) мають бути ідентичного змісту і містити стислу інформацію про дисертацію.

Анотації складають за формою, яка містить такі дані:

прізвище та ініціали здобувача;

• назва дисертації; ч

• вид дисертації (рукопис, монографія) і науковий ступінь;

• спеціальність (шифр і назва);

• установа, де відбудеться захист;

• місто, рік;

• основні ідеї, результати та висновки дисертації.

Виклад матеріалу в анотації має бути стислим і точним. Слід використовувати синтаксичні конструкції, притаманні мові ділових документів, стандартизовану термінологію, уни­кати складних граматичних зворотів, маловідомих термінів і символів.

Після кожної анотації наводять ключові слова — слова або стійке словосполучення із тексту анотації, яке несе смис­лове навантаження. Сукупність ключових слів має відобра­жати основний зміст наукової праці. Оптимальна кількість ключових слів — від 3 до 10.

їх подають у називному відмінку, друкують у рядок через кому.


Читайте також:

  1. АНОТАЦІЯ
  2. Лекція 2: Програмна анотація
  3. Програмна анотація
  4. Програмна анотація
  5. Програмна анотація




Переглядів: 1092

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Додатки | Подання дисертації для попереднього розгляду в спеціалізованій вченій раді

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.012 сек.