• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Анотація

Структура автореферату

Структурно автореферат складається із загальної харак­теристики роботи, стислого її змісту, висновків, списку їгублі-кацій здобувача за темою дисертації, що дає змогу одержати до дня захисту відзиви від спеціалістів даної галузі, анотації українською, російською та англійською мовами.

Текст автореферату починається з розділу Загальна ха­рактеристика роботи,який має відповідати за змістом ана­логічній частині вступу до дисертації.

Загальна характеристика дисертаційної роботи, що подаєть­ся в авторефераті, не повинна бути перевантаженою зайвими рубриками. Заголовки рубрик не потрібно друкувати окре­мим рядком, досить виділити їх жирним шрифтом або курси­вом у підбір з текстом.

Актуальність теми обґрунтовується з трьох позицій: задоволення суспільних потреб у вирішенні даної проблеми, особливо на користь України; доцільності роботи для роз­витку відповідної галузі науки; значущості для вдоскона­лення виробництва.

Далі коротко викладається підхід до проблеми в науковій літературі, основні наукові розвідки з теми, які питання вирі­шені, які потребують вирішення. Обґрунтовується необхідність проведення дослідження, по можливості визначається про­відна ідея, його об'єкт і предмет.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, те­мами — ця частина містить короткі відомості про зв'язок вибраного напряму дослідження з планами організації, де ви­конана робота, а також із галузевими та (або) державними пла­нами та програмами. Слід указати на зв'язок теми дисертації з науково-дослідницькими темами кафедри, лабораторії, відділу.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження — це розробка теоретичної концепції проблеми, систематизова­ний аналіз стану наукових знань про об'єкт та предмет дослі­дження, коротке формулювання сутності наукового пошу­ку. Задачі дослідження підпорядковані меті дослідження. Як правило, формулюються 4—6 задач дослідження:

• охарактеризувати сутність, особливості процесу, явища (предмет дослідження);

• дослідити динаміку розвитку процесу або явища, про­аналізувати основні концепції відповідного напряму науки;

• обґрунтувати перспективні напрями, шляхи, засоби, цілі, умови розвитку процесу чи явища.

Об'єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обраний для вивчення.

Предмет дослідження — це те, що міститься в межах об'єкта. В об'єкті виділяється та його частина, яка складає теоретичний аспект дослідження, предмет і назву дисертації.

Методи дослідження — теоретико-методологічна база ди­сертації та методи отримання наукових і практичних резуль­татів. У цій рубриці подають перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої в дисертації мети. Коротко слід зазначити, що саме досліджувалося тим чи іншим методом.

Наукова новизна одержаних результатів. Включає ко­ротку характеристику нових наукових положень (рішень), запропонованих здобувачем особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше.

Описати ступінь наукової новизни можна за допомогою певних стилістичних прийомів. Наприклад: "Вперше одер­жано...", "Обґрунтовано...", "Набуло подальшого розвитку", "На відміну від ... в даній дисертації доведено...", "До нових результатів можна віднести" та ін.

При цьому наводяться пункти (чотири-п'ять), що харак­теризують наукову новизну дослідження.

Практичне значення одержаних результатів. Напов­нення цієї рубрики залежить від того, має дисертація теоре­тичне чи практичне значення. У дисертації, що має теоретич­не значення, треба подати відомості про наукове використан­ня результатів дослідження, значущість для розвитку науки, рекомендації щодо використання висновків і результатів дисертації, можливість використання її як теоретичної осно­ви для нових досліджень.

У дисертації, що має практичне значення, необхідно по­дати відомості про практичне застосування одержаних ре­зультатів або рекомендації щодо їх використання, про ступінь готовності до використання або масштаби викори­стання.

Слід пам'ятати, що кінцева мета будь-якої дисертації — не лише у використанні її результатів для вирішення науко­вих завдань, а й у впровадженні їх у суспільну практику. Тому в авторефераті поряд з поданням теоретичної значу­щості результатів важливо виділити ті з них, які мають без­посередню практичну цінність. Сюди можна віднести нові методи, моделі, прийоми, засоби, технологічні процеси та ін.

Рівень дисертації, як і будь-якої науково-дослідницької роботи, оцінюється по тому, як, де, коли реалізовані її резуль­тати. Тому необхідно дати короткі відомості щодо впрова­дження результатів дослідження із зазначенням назв орга­нізації, в яких здійснена реалізація, форм реалізації та рекві­зитів відповідних документів.

Особистий внесок здобувана. В цій рубриці докладно викладають результати, отримані здобувачем особисто. Як правило, їх перераховують за пунктами, виділяючи най­суттєвіші рішення провідної ідеї, що становлять основу на­укових положень, висновків і результатів, які подаються для захисту.

Якщо у дисертації використано ідеї або розробки співав­торів, здобувач повинен зазначити це у дисертації та в авто­рефераті, вказати на свій особистий внесок у праці чи роз­робки.

У разі текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду, незалежно від стадії проходження, без права її повторного захисту.

Апробація результатів дисертації. Позитивно харак­теризують дисертацію свідчення про те, що основні її поло­ження, висновки та результати було оприлюднено і вони діста­ли схвалення, тобто були апробовані. Ці відомості включа­ють виклад того, де, коли здобувач виступав зі своїми ідеями (на наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах, при проведенні спецсемінарів, авторських курсів та ін.). У кінці розділу слід указати на апробацію дисертації на виробництві.

Публікації. Ця рубрика тісно пов'язана з попередньою і включає кількісні дані про публікації з теми дисертації. Тут вказують, у скількох монографіях, брошурах, статтях (зокре­ма фахових), матеріалах і тезах конференцій, авторських свідоцтвах опубліковані матеріали дисертацій.

Структура дисертації. Цією рубрикою завершується за­гальна характеристика роботи, що подається в авторефераті. В ній указують на наявність вступу, певної кількості розділів (підрозділів), додатків. Наводять повний обсяг дисертації в сторінках, а також обсяг ілюстрацій, таблиць, додатків (із за­значенням їх кількості), список використаних джерел (із за­значенням кількості найменувань).

Основний зміст роботи.У цьому розділі, що є власне рефе­ративним, стисло викладається зміст основних структурних елементів (розділів і підрозділів) дисертації за послідовні­стю, зумовленою логікою її побудови. Матеріали цієї части­ни автореферату свідчать про сукупність наукових положень і отриманих результатів. При складанні власне рефератив­ної частини автореферату важливо показати, яким чином отримано результати, описати хід дослідження, викласти суть використаних теоретичних положень і методів, навести дані про їх точність і достовірність, висвітлити умови та основні етапи експериментів. Нюанси висвітлення змісту дисертації можуть бути різними залежно від галузі науки, теми та інших чинників. Однак в усіх випадках автореферат має містити висновки і кінцеві результати.

Головна мета реферування дисертації в основній частині автореферату — у мінімальному обсязі подати максимум корисної інформації. Так, скорочення тексту в процесі ре­ферування досягається, як правило, через надмірні подро­биці, зменшення кількості (або виключення) прикладів, по­рівнянь, обговорень, обґрунтувань, описувань та ін. До авто­рефератів включають лише кінцеві формули, найважливіші ілюстрації.

Текст автореферату має бути лаконічним, що досягається скороченням слів і словосполучень згідно з державним стан­дартом, заміною часто повторюваних термінів абревіатурами. При першому згадуванні повторюваного терміна його абреві­атура наводиться в круглих дужках. Скорочення тексту мож­на досягти заміною складних речень простими.

Цей розділ автореферату містить виклад змісту кожного розділу і підрозділу: які питання в розділі розглядаються, якими методами зібрано фактичний матеріал, чим характе­ризується даний процес чи явище, які його особливості й тен­денції розвитку.

В авторефераті слід стисло, логічно і аргументовано ви­класти зміст і результати дослідження, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

Перший розділ містить огляд літератури за темою, аналіз наукових концепцій, думок за проблемою. Стисло, критично аналізуються роботи попередників, визначається місце здо-бувача у розв'язанні проблеми. Закінчується розділ корот­ким резюме про доцільність проведення досліджень у даній галузі, вибір концепції, що є основою підходу до проблеми дослідження стислим викладом стратегії дослідження.

Другий розділ. Дослідник обґрунтовує вибір напряму до­слідження, характеризує загальну методику його проведення, наводить методи вирішення завдань. Цей розділ дає уявлен­ня про етапи, зміст наукового пошуку. В ньому розкривають, що саме зроблено здобувачем на кожному етапі, характери­зують методику дослідження (має вона комплексний харак­тер чи побудована на узагальненні практичного досвіду, влас­них експериментальних розвідках та ін.). Докладно викла­дається, яким чином забезпечувалася достовірність отрима­них результатів: методологічними позиціями, комплексом методів дослідження, всебічним аналізом отриманих фактів, порівнянням даних свого та інших досліджень, перевіркою отриманих результатів і гіпотези різними методами, зістав­ленням результатів експерименту з попередніми даними та ін. У наступних розділах автореферату з вичерпною повно­тою викладають наукові факти, отримані під час досліджен­ня, їх пояснення у вигляді наукової концепції. Особлива увага приділяється викладу того нового, що здобувач вносить у розв'язання проблеми. Здобувач повинен дати оцінку повно­ти досягнення мети і вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних кінцевих результатів у порівнянні з попередньою вітчизняною і зарубіжною практикою, обґрун­тувати необхідність подальших досліджень. Виклад основ­ного змісту роботи підпорядковують одній головній ідеї і кінцевому результату, чітко визначеним автором.

Висновки.Особливу увагу слід надати висновкам. У них подається стисла інформація щодо підсумків виконаної ро­боти, яка повинна відповідати загальним висновкам дисер­тації. Висновки містять узагальнену підсумкову оцінку про­веденої роботи. При цьому зазначають, чи досягнуто основ­ної мети дисертаційного дослідження.

Висновки — це наукові положення, що належать особис­то автору, які він виносить на прилюдний захист. Тому до їх формулювання слід підійти особливо відповідально. Виснов­ки мають відповідати меті і задачам дослідження. Вони фор­мулюються більш укрупнено, ніж у дисертації. В авторефе­раті їх, як правило, не більше восьми-десяти, як правило, відпо­відно до кількості задач дисертації, і відбивають вони най­суттєвіші наукові результати дослідження.

Зміст автореферату має точно відповідати змісту дисер­тації, а його зміст — давати повне уявлення про найваж­ливіші наукові та практичні результати, їхнє значення для науки і практики.

Публікації за темою дисертації.Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації подають згідно з вимога­ми державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць і прізвищ усіх співавторів. Опубліковані праці, що відби­вають основні положення дисертації, мають бути розташовані у списку в такому порядку: монографії, брошури, статті у нау­кових виданнях, авторські свідоцтва, препринти, депоновані та анотовані у наукових журналах статті, тези доповідей тощо, у хронологічномк порядку.

В авторефераті слід обов'язково наводити публікації, на­друковані в наукових фахових виданнях України та інших країн. Однак обмежуватись лише мінімальною кількістю фахових публікацій не слід. Потрібно наводити в авторефе­раті і ті публікації, які надруковані у виданнях, що не увійшли до Переліків ВАК. Це додає позитивних рис роботі. Зокрема, тези доповідей та матеріали конференції слугують встанов­ленню пріоритету і свідчать про апробацію результатів ди­сертації. Наявність більшої від мінімальної кількості статей, авторських свідоцтв на винаходи підкреслює практичну цінність роботи та ін. Але у будь-якому разі ніяка кількість таких додаткових публікацій не може замінити встановле­ної мінімальної кількості основних фахових публікацій.

Якщо є праці, написані в співавторстві, про це слід зазна­чити в кінці опису (у співавт. з В.М. Шейко).

Самоаналіз відповідності публікацій і апробацій вимогам ВАК доцільно проводити в таких аспектах:

• чи виконана вимога ВАК України щодо мінімальної кількості та обсягу публікацій основного змісту дисертації;

• чи всі результати, винесені на захист, опубліковані або захищені авторськими свідоцтвами (патентами);

• чи підтверджується роком видання (датою надходжен­ня статті, датою проведення конференції) пріоритет науково­го положення;

• чи входять до переліку фахових видань, затвердженого ВАК України, ті видання, в яких опубліковано результати дисертації;

• чи відповідають назви цих видань та назви з'їздів, кон­ференцій, симпозіумів, семінарів темі дисертації або суті кон­кретного наукового результату.

На останній сторінці автореферату мають бути розміщені анотації українською, англійською та російською мовами. На вибір здобувача анотація англійською або російською мовою має бути розгорнутою, обсягом до 2 сторінок машинописного тексту (до п'яти тисяч друкованих знаків) і містити інфор­мацію про зміст та результати дисертаційної роботи. Дві інші анотації обсягом до 0,5 сторінки машинописного тексту (до 1200 друкованих знаків) мають бути ідентичного змісту і містити стислу інформацію про дисертацію.

Анотації складають за формою, яка містить такі дані:

• прізвище та ініціали здобувача;

• назва дисертації; ^ч

• вид дисертації (рукопис, монографія) і науковий ступінь;

• спеціальність (шифр і назва);

• установа, де відбудеться захист;

• місто, рік;

• основні ідеї, результати та висновки дисертації.

Виклад матеріалу в анотації має бути стислим і точним. Слід використовувати синтаксичні конструкції, притаманні мові ділових документів, стандартизовану термінологію, уни­кати складних граматичних зворотів, маловідомих термінів і символів.

Після кожної анотації наводять ключові слова — слова або стійке словосполучення із тексту анотації, яке несе смис­лове навантаження. Сукупність ключових слів має відобра­жати основний зміст наукової праці. Оптимальна кількість ключових слів — від 3 до 10.

їх подають у називному відмінку, друкують у рядок через кому.

Читайте також:

1. АНОТАЦІЯ
2. Лекція 2: Програмна анотація
3. Програмна анотація
4. Програмна анотація
5. Програмна анотація

Переглядів: 1107