Додатки

Додатки оформляють як продовження дисертації на наступних її сторінках або як окрему частину (книгу), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дисертації.

Якщо додатки оформляють на наступних сторінках дисертації, кожний такий додаток має починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток__" і велика літера,

що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер І, Є, ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б та ін. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою дисертації друкують великими літерами слово "ДОДАТКИ".

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку. Наприклад: А.2 — другий розділ додатка А; В.3.1 — підрозділ 3.1. додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 — другий рисунок першого розділу додатка Д; формула А.1 — перша формула додатка А.

Після того як дисертація написана і відповідним чином оформлена, здобувач повинен поставити себе на місце опонента і здійснити самоперевірку роботи на "дисертабельність", тобто відповідність її кваліфікаційним вимогам ВАК

України.

Алгоритм самоперевірки роботи на відповідність кваліфікаційним критеріям ВАК включає такі етапи, що виконуються послідовно:

• аналіз назви дисертації;

• визначення мети і задач дослідження;

• аналіз кожного наукового результату на новизну, достовірність, практичне значення, пріоритет;

• відповідність кожного наукового результату меті і задачам дослідження;

• відповідність кожного висновку до розділів, а також загальних висновків дисертації меті і завданням дослідження;

• перевірка коректності посилань;

• аналіз відповідності публікацій та апробацій вимогам ВАК України;

• аналіз правильності оформлення актів впровадження

та ін.

Така самоперевірка здійснюється на кожному етапі дослідження і є особливо ефективною, коли дисертація завершена.

ВИМОГИ ДО АВТОРЕФЕРАТУ ДИСЕРТАЦІЇ

10.1. Загальні вимоги до автореферату

Кожна дисертація супроводжується окремим авторефератом. Автореферат дисертації — це стислий виклад автором змісту, головних ідей, структури та основних висновків дисертації.

Написання автореферату — заключний етап виконання дисертаційної роботи перед поданням її до захисту. Призначення автореферату — широке ознайомлення наукових працівників з методикою дослідження, фактичними результатами і основними висновками дисертації.

Автореферат друкують державною мовою. Його публікація дає змогу одержати до дня захисту відгуки спеціалістів даної галузі.

Автореферат — документ, необхідний для захисту. Він не лише сповіщає про факт захисту дисертації, а й ґрунтовно розкриває зміст дисертації, завдяки чому звичайно замінює її читання. В ньому не повинно бути надмірних подробиць, а також інформації, яка не відбита в дисертації.

Процес написання автореферату являє собою стиснення (компресію) наукової інформації, що міститься в дисертації. Це перша після завершення дослідження аналітико-синте-тична переробка здобутої інформації, спрямована на те, щоб подати її в новому, скороченому вигляді для наукової громадськості. Така робота потребує певних знань. Тому технологію складання автореферату розглянемо детальніше.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Посилання	\|	Анотація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.031 сек.