• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Механізм дії паратгормона зв'язаний з аденілатциклазною системою.

Секреція паратгормона регулюється рівнем Са⁺² в крові за механізмом негатив­ного зворотного зв'яз­ку. Стимулює виді­лення цього гормона симпатична нервова система.

5.Підшлункова залоза

Гормони підшлункової залози

Ендокринну функцію в підшлунковій залозі виконують група клітин епітеліального походження, що дістали назву острівці Лангерган­са. За масою вони складають лише 1-2% підшлункової залози. Кількість острівців в підшлунковій залозі дорослої людини коливається від 200 тис., до 1,5 млн. В острівцях розрізняють 3 групи клітин, які секретують гормони:

альфа-клітини - продукують гормон глюкагон,

бета-клітини - продукують гормон інсулін

дельта-клітини - продукують гормон соматостатин.

Іннервація підшлункової залози здійснюється як парасимпатич­ними, так і симпатичними постгангліонарними волокнами.

Інсулін - за хімічною структурою є гормоном білкової природи і складається із двох паралельних поліпептидних ланцюгів, зв'язаних дисульфідними містками. Інсулін - перший білковий гормон і перший білок, який був штучно синтезований. Клітинами-мішенями для інсуліну є в, основному, клітини м'язової та жирової тканини. Механізм дії інсуліну на ці клітини полягає в пригніченні аденілатциклази мембран і активації фермента тирозинкінази, що в кінцевому підсумку приводить до підвищення проникності клі­тинних мембран для глюкози.

Глюкагон - також гормон білкової природи. Це поліпептид, який складається із одного ланцюга і має молекулярну масу приблизно 3600 в.о. Механізм дії глюкагону пов'язаний із вторинними месенджером - цАМФ. Кристали активного гормону утворюють А(а)-клітини підшлун­кових острівців та верхнього відділу травного тракту.

Глюкагон є одним із основних фізіологічних антагоністів інсуліну. Глюкагон впливає передусім на печінку, де стимулює розщеплення глікогену (глікогеноліз), забезпечуючи таким чином швидке зростання концентрації глюкози в крові.

Соматостатин - біологічно активний олігопептид, який впливає на секрецію інсуліну та глюкагону. Гальмує секрецію глюкагону й інсуліну, а та­кож евакуацію шлункового вмісту, пригнічує звільнення мотиліну (стимулює моторику шлунково-кишкового тракту та скорочення жовчного міхура, гальмуючи дію холецистопанкреозиміну). У ситих тварин - гальмує звільнення гастрину і холецистопанкреозиміну.

Механізм дії інсуліну визначається його взаємодією з рецепторами клітинних мембран.

Головним ефектом гормону є збільшення трансмембранного транспор­ту глюкози, що забезпечує засвоєння її клітинами і, відповідно, зниження концентрації глюкози в крові. Особливо це характерно для клітин печінки і скелетних м'язів.

У печінці інсулін забезпечує посилення синтезу гліко­гену з глюкози.. У разі надлишку глікогену в клітинах печінки під впливом інсуліну з глюкози синтезується жир.

Інсулін виявляє також і стимулювальний вплив на ріст.

Інсулін впливає також на обмін жирів. Надлишок глюкози, що надійшла до печінки під впливом інсуліну, перетворюється не в глікоген, а в жир, а жирні кислоти, що утворюються, транспортуються кров'ю у жиро­ву тканину. Аналогічний вплив інсуліну на утворення жирів і в клітинах жирової тканини.

Таким чином, хоча інсулін і є одним з основних регуляторів вуглевод­ного обміну, він бере участь у регуляції обміну й інших органічних сполук. Тому в разі його нестачі (діабеті) настають значні патологічні зміни в ор­ганізмі.

6.Гіпоталамо-гіпофізарна система.

Гіпофіз

Гіпофіз розташований у гіпофізарній ямці турецького сідла клино­подібної кістки. Через лійку з'єднується з гіпоталамусом.

Має 3 частини:

· передню,

· проміжну

· задню.

Гормони передньої частки гіпофіза

Тут продукується дві групи гормонів:

а) ефекторні гормони, що впливають на метаболічні процеси і регулюють ріст та розвиток ор­ганізму;

б) тропні гормони, що переважно регулюють секрецію інших ен­докринних залоз.

Гормон росту (ГР, соматотропін, СТГ) - прискорює ріст тіла, стимулює виділення інсуліноподібного фактора росту. Особливо велике значення ГР у період росту, коли концентрація його в крові підвищується. У цей період агоністами ГР є статеві гормони, збіль­шення секреції яких сприяє різкому прискоренню росту кісток (пубертат­ний скачок росту). Однак тривале утворення великої кількості статевих гормонів викликає протилежний ефект - припинення росту. Ріст дорослої людини може відновитися у разі надмірного зростання секреції ГР, що спостерігається, наприклад, на тлі пухлин гіпофіза. Тоді відновлюється проліферація клітин росткових зон, що призводить до акромегалії (гіган­тизму).

Пролактин або лактотропний гормон (ПЛГ) стимулює і підтримує утворення молока в грудних залозах, а також поведінку матері. У чоловічому організмі він сти­мулює ріст і розвиток передміхурової залози.

Адренокортикотропний гормон (АКТГ, кортикотропін) стимулює секрецію і ріст пучкової та сітчастої зон кори надниркових залоз. Під його впливом зменшу­ються лімфатичні вузли, селезінка, щитоподібна залоза, знижується рівень лімфоцитів та еозинофілів крові.

Тиреотропний гормон (ТТГ, тиротропін) стимулює виділення гор­монів щитоподібною залозою, зумовлює збільшення її розмірів, кровонаповнення, розростання епітелію.

Гормони проміжної частки гіпофіза

Меланоцитостимулювальний гормон (МСГ) підвищує секрецію ме­ланіну в клітинах шкіри, спричиняючи її потемніння.

Гормони задньої частки гіпофіза

Синтез гормонів нейрогіпофіза відбувається у надзоровому і пришлуночкових ядрах передньої ділянки гіпоталамуса. Потім вони у вигляді гра­нул транспортуються нервовими відростками, що контактують з кровоносними капілярами, які розташовані в задній частці гіпофіза. Тут гранули на­копичуються, а потім з кров'ю розносяться до периферійних органів-мішеней.

Вазопресин (антидіуретичний гормон, АДГ) сприяє затримуванню рідини в організмі. У фізіологічних концентраціях цей гормон звичайно регу­лює вміст води і виділення її нирками, тобто він є одним з активних регуля­торів об'єму крові і рівня ар­теріального тиску. Якщо концентрація гормону в крові досить висока, то виявляється ще і його судинозвужувальний ефект. Сигналом до викиду гор­мону в кров є зниження артеріального тиску чи об'єму крові, що циркулює.

Цей гормон також бере участь у реалізації механізмів сприйняття болю, антистресорних реакціях організму, тому названі впливи активують його викид у кров.

Вазопресин впливає на клітини трьох типів:

а) клітини нир­кових канальців;

б) м'язові клітини кровоносних судин;

в) клітини печінки.

Діючи на нирки, він збільшує реабсорбцію води в їх канальцях і цим зменшує сечоутворення.

У кровоносних судинах гормон стимулює скорочення непосмугованих м'язових клітин і звужує судини, підвищуючи артеріальний тиск.

У печінці стимулює гліконеогенез і глікогеноліз.

Окситоцин сприяє скороченню матки вагітних, зумовлює виділення молока, може також брати участь у процесі лютеолізу. Останній здійснюється шляхом впливу на високоспеціалізовані міоепітеліальні клітини, які вистилають протоки грудної залози. Під час лактації скоро­чення міоепітеліальних клітин зумовлює витискання молока з альвеол за­лози в молочний синус і виділення його через сосок. Виділення молока ре­гулюється власне окситоцином.

Переглядів: 897