Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Механізм дії паратгормона зв'язаний з аденілатциклазною системою.

Секреція паратгормона регулюється рівнем Са⁺² в крові за механізмом негативного зворотного зв'язку. Стимулює виділення цього гормона симпатична нервова система.

5.Підшлункова залоза

Гормони підшлункової залози

Ендокринну функцію в підшлунковій залозі виконують група клітин епітеліального походження, що дістали назву острівці Лангерганса. За масою вони складають лише 1-2% підшлункової залози. Кількість острівців в підшлунковій залозі дорослої людини коливається від 200 тис., до 1,5 млн. В острівцях розрізняють 3 групи клітин, які секретують гормони:

альфа-клітини - продукують гормон глюкагон,

бета-клітини - продукують гормон інсулін

дельта-клітини - продукують гормон соматостатин.

Іннервація підшлункової залози здійснюється як парасимпатичними, так і симпатичними постгангліонарними волокнами.

Інсулін - за хімічною структурою є гормоном білкової природи і складається із двох паралельних поліпептидних ланцюгів, зв'язаних дисульфідними містками. Інсулін - перший білковий гормон і перший білок, який був штучно синтезований. Клітинами-мішенями для інсуліну є в, основному, клітини м'язової та жирової тканини. Механізм дії інсуліну на ці клітини полягає в пригніченні аденілатциклази мембран і активації фермента тирозинкінази, що в кінцевому підсумку приводить до підвищення проникності клітинних мембран для глюкози.

Глюкагон - також гормон білкової природи. Це поліпептид, який складається із одного ланцюга і має молекулярну масу приблизно 3600 в.о. Механізм дії глюкагону пов'язаний із вторинними месенджером - цАМФ. Кристали активного гормону утворюють А(а)-клітини підшлункових острівців та верхнього відділу травного тракту.

Глюкагон є одним із основних фізіологічних антагоністів інсуліну. Глюкагон впливає передусім на печінку, де стимулює розщеплення глікогену (глікогеноліз), забезпечуючи таким чином швидке зростання концентрації глюкози в крові.

Соматостатин - біологічно активний олігопептид, який впливає на секрецію інсуліну та глюкагону. Гальмує секрецію глюкагону й інсуліну, а також евакуацію шлункового вмісту, пригнічує звільнення мотиліну (стимулює моторику шлунково-кишкового тракту та скорочення жовчного міхура, гальмуючи дію холецистопанкреозиміну). У ситих тварин - гальмує звільнення гастрину і холецистопанкреозиміну.

Механізм дії інсуліну визначається його взаємодією з рецепторами клітинних мембран.

Головним ефектом гормону є збільшення трансмембранного транспорту глюкози, що забезпечує засвоєння її клітинами і, відповідно, зниження концентрації глюкози в крові. Особливо це характерно для клітин печінки і скелетних м'язів.

У печінці інсулін забезпечує посилення синтезу глікогену з глюкози.. У разі надлишку глікогену в клітинах печінки під впливом інсуліну з глюкози синтезується жир.

Інсулін виявляє також і стимулювальний вплив на ріст.

Інсулін впливає також на обмін жирів. Надлишок глюкози, що надійшла до печінки під впливом інсуліну, перетворюється не в глікоген, а в жир, а жирні кислоти, що утворюються, транспортуються кров'ю у жирову тканину. Аналогічний вплив інсуліну на утворення жирів і в клітинах жирової тканини.

Таким чином, хоча інсулін і є одним з основних регуляторів вуглеводного обміну, він бере участь у регуляції обміну й інших органічних сполук. Тому в разі його нестачі (діабеті) настають значні патологічні зміни в організмі.

6.Гіпоталамо-гіпофізарна система.

Гіпофіз

Гіпофіз розташований у гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки. Через лійку з'єднується з гіпоталамусом.

Має 3 частини:

· передню,

· проміжну

· задню.

Гормони передньої частки гіпофіза

Тут продукується дві групи гормонів:

а) ефекторні гормони, що впливають на метаболічні процеси і регулюють ріст та розвиток організму;

б) тропні гормони, що переважно регулюють секрецію інших ендокринних залоз.

Гормон росту (ГР, соматотропін, СТГ) - прискорює ріст тіла, стимулює виділення інсуліноподібного фактора росту. Особливо велике значення ГР у період росту, коли концентрація його в крові підвищується. У цей період агоністами ГР є статеві гормони, збільшення секреції яких сприяє різкому прискоренню росту кісток (пубертатний скачок росту). Однак тривале утворення великої кількості статевих гормонів викликає протилежний ефект - припинення росту. Ріст дорослої людини може відновитися у разі надмірного зростання секреції ГР, що спостерігається, наприклад, на тлі пухлин гіпофіза. Тоді відновлюється проліферація клітин росткових зон, що призводить до акромегалії (гігантизму).

Пролактин або лактотропний гормон (ПЛГ) стимулює і підтримує утворення молока в грудних залозах, а також поведінку матері. У чоловічому організмі він стимулює ріст і розвиток передміхурової залози.

Адренокортикотропний гормон (АКТГ, кортикотропін) стимулює секрецію і ріст пучкової та сітчастої зон кори надниркових залоз. Під його впливом зменшуються лімфатичні вузли, селезінка, щитоподібна залоза, знижується рівень лімфоцитів та еозинофілів крові.

Тиреотропний гормон (ТТГ, тиротропін) стимулює виділення гормонів щитоподібною залозою, зумовлює збільшення її розмірів, кровонаповнення, розростання епітелію.

Гонадотропні гормони - фолікулостимулювальний (ФСГ) і лютеїнізивний (ЛГ) є у чоловіків і в жінок. Вони стимулюють ріст і розвиток фолікулів у яєчниках і розростання сперматогенного епітелію у сім'яниках чоловіків. Ефекти ФСГ особливо значно виявляються в ембріональний період під час утворення фолікулів. В онтогенезі чутливість яєчників до ФСГ і ЛГ підвищується у період статевої зрілості, коли обидва гормони забезпечують овуляцію та лютеїнізацію оваріальних фолікулів у жінок і виділення тестостерону - в чоловіків.

Гормони проміжної частки гіпофіза

Меланоцитостимулювальний гормон (МСГ) підвищує секрецію меланіну в клітинах шкіри, спричиняючи її потемніння.

Гормони задньої частки гіпофіза

Синтез гормонів нейрогіпофіза відбувається у надзоровому і пришлуночкових ядрах передньої ділянки гіпоталамуса. Потім вони у вигляді гранул транспортуються нервовими відростками, що контактують з кровоносними капілярами, які розташовані в задній частці гіпофіза. Тут гранули накопичуються, а потім з кров'ю розносяться до периферійних органів-мішеней.

Вазопресин (антидіуретичний гормон, АДГ) сприяє затримуванню рідини в організмі. У фізіологічних концентраціях цей гормон звичайно регулює вміст води і виділення її нирками, тобто він є одним з активних регуляторів об'єму крові і рівня артеріального тиску. Якщо концентрація гормону в крові досить висока, то виявляється ще і його судинозвужувальний ефект. Сигналом до викиду гормону в кров є зниження артеріального тиску чи об'єму крові, що циркулює.

Цей гормон також бере участь у реалізації механізмів сприйняття болю, антистресорних реакціях організму, тому названі впливи активують його викид у кров.

Вазопресин впливає на клітини трьох типів:

а) клітини ниркових канальців;

б) м'язові клітини кровоносних судин;

в) клітини печінки.

Діючи на нирки, він збільшує реабсорбцію води в їх канальцях і цим зменшує сечоутворення.

У кровоносних судинах гормон стимулює скорочення непосмугованих м'язових клітин і звужує судини, підвищуючи артеріальний тиск.

У печінці стимулює гліконеогенез і глікогеноліз.

Окситоцин сприяє скороченню матки вагітних, зумовлює виділення молока, може також брати участь у процесі лютеолізу. Останній здійснюється шляхом впливу на високоспеціалізовані міоепітеліальні клітини, які вистилають протоки грудної залози. Під час лактації скорочення міоепітеліальних клітин зумовлює витискання молока з альвеол залози в молочний синус і виділення його через сосок. Виділення молока регулюється власне окситоцином.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відмінності гуморальної регуляції від нервової	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.