• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

До них відносяться:

- Право на життя

- Право на охорону здоров’я

- Право на усунення небезпеки, що загрожує життю та здоров’ю

- Право на надання медичної допомоги

- Право на інформацію про стан свого здоров’я

- Право на таємницю про стан здоров’я

- Право на свободу

- Право на особисту недоторканість

- Право на донорство

- Право на сім’ю

- Право на опіку та піклування

- Право на безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище

7. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ СОЦІАЛЬНЕ БУТТЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ.

Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи

1. право фізичної особи на ім'я. -забезпечує особі правову індивідуалізацію. Традиційно це право надає його носієві юридичне забезпечену можливість мати ім'я і вимагати від оточуючих, щоб його називали власним іменем.

Відповідно до ст. 96 ЦК України фізична особа має право використо­вувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяльності. Громадяни користуються своїм ім'ям, по батькові та прізвищем, беручи участь у суспільних відносинах. При укладенні правочинів, притягненні до відповідальності за заподіяння шкоди тощо має бути відомо ім'я конкретної особи. При укладенні усної чи конклю-дентної угоди ім'я однієї чи обох сторін може бути і не вказано, проте відсут­ність зазначення імені у цих випадках не означає відсутності самого права на ім'я.

2. право на честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи -Згідно зі ст. 8 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не повинен зазнавати такого, що принижує його гідність, поводжен­ня і покарання, а також посягання на його честь та репутацію

Гідність - це не лише як про самооцінку, а й сукупність об'єктивних якостей людини, які визначають її репутацію в суспільстві.

Серед цінностей особистості окремо виділяються:

особиста гідність, тобто цінність даної конкретної особистості, сукупність
притаманних їй суспільне значимих властивостей;

колективна гідність, а саме цінність людини як представника певної соціальної групи (сім'ї, колективу тощо), належність до якої наділяє її певною цінністю;

професійна, трудова гідність, тобто цінність, яка пов'язана з професією осо­бистості та визначається основними видами її суспільної діяльності;

громадянська гідність, а саме цінність людини як представника певного народу, як громадянина певної держави;

людська гідність, тобто цінність людини як представника всього людства.

Термін "честь" у науковій літературі, періодичних виданнях набуває таких значень: позитивна моральна репутація, добре ім'я окремої людини чи певної спільності людей; повага та пошана; зовнішній вияв поваги та пошани, прийняті в даному суспільстві знаки вшанування та слави; усвідомлення та відчуття честі; синонім кращих душевних якостей особистості — благородство, совість та ін.; ті якості особистості чи соціальної спільності, які користуються загальним визнанням, те, за що віддають шану; синонім гідності.

Якщо право на честь і гідність належить кожній особі, то носіями ділової репутації можуть бути далеко не всі суб'єкти цивільного права, наприклад, не можуть мати ділову репутацію непрацюючі пенсіонери, інваліди, які не мають фізичної можливості займатися певною справою та ін. Із цього робиться висновок, що ділову репутацію можуть мати громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність та юридичні особи.

3. право фізичної особи на індивідуальність,тобто право на збереження своєї націо­нальної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів вияву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства

Формуючись внаслідок особливостей психічного складу, певного складу характеру, нахилів, здібностей, релігійної і національної належності, багатьох інших чинників, особа має право бути саме такою, якою вона є. Суспільство має сприймати її саме такою.

Можуть бути ситуації, коли вияв власної індивідуальності матиме звужений спектр дії, зокрема у разі встановлення обов'язкових вимог щодо одягу посадо­вих осіб при виконанні ними своїх службових обов'язків.

4. право на особисте життя, -юридичне забезпечену можливість вимагати від оточуючих не розголошувати відомості, які стали їм відомі з будь-яких джерел або обставин, що стосуються особистого життя громадянина. Отже, кожен зобов'язаний не розголошувати відомості з особистого життя іншої людини.

Нині законом встановлено таємницю усиновлення, лікарську таємницю, таємницю нотаріальних дій, таємницю операцій ощадних банків, адвокатську таємницю. Проте, у повному обсязі це право у чинному цивільному законодавстві ще не закріплено. Визначено лише правовий режим певних відомостей про особисте життя окремих осіб. Немає в цивільному законодавстві також ефективних специфічних заходів захисту права громадянина на таємницю особистого життя.

Щоб запобігти вчиненню злочину, з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи і якщо іншими способами одержати інформацію неможливо, суд може встановити винятки із права на таємницю особистого життя, у передбаченому законом порядку.

5. Право на особисті паперидає можливість громадянину перешкодити третім особам доступ до особистої документації. Обов'язок оточуючих — утримуватися від отримання інформації, яка міститься в особистій документації особи. Це право надає людині свободу у створенні, накопиченні і веденні особистих паперів, які є її власністю.

6. право на таємницю кореспонденції- . Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції. Телеграми, листи проголошуються власністю адресата, їх можна використовувати, зокрема, шляхом опублі­кування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. У разі якщо вони містять інформацію, що стосується особистого життя іншої фізичної особи, по­трібна згода і цієї особи на її поширення

У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата використання кореспонденції, зокрема шляхом її опублікування, можливе лише за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає — батьків, братів та сестер.

Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено лише судом у випадках, встановлених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо

Читайте також:

1. СУОП підприємства відносяться: оперативний контроль; відомчий

Переглядів: 584