• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

БАЗОВИЙ РІВЕНЬ

ЗМІСТОВНА ЧАСТИНА

Загальновідомо, що єдиного ринку ресурсів немає, але існує сукупність взаємозв’язаних ринків — ринку праці, ринку капіталу, ринку землі тощо. Вивчення кожного з цих ринків розпочинається з аналізу досконалої конкуренції з подальшим розглядом ринкових структур з недосконалою конкуренцією.

Серед усіх економічних ресурсів, використовуваних у виробництві товарів і послуг, найважливішим є праця. Це обумовлено такими обставинами:

· суб’єктом ринку праці є практично кожен працездатний член суспільства;

· винагорода (заробітна плата) є основною складовою доходу переважної більшості сімей будь-якої країни;

· проблеми зайнятості, безробіття, рівня заробітної плати стають об’єктом політичної та економічної боротьби, державної політики.

Для ринку праці характерним є саме вплив на мобільність цього ресурсу неекономічних факторів, але в мікроекономічному моделюванні виходять з їх незмінності хоча б у певний період часу. Єдиним чинником, що впливає на попит і пропозицію праці, залишається заробітна плата, рівень якої, в свою чергу, встановлюється в результаті взаємодії попиту та пропозиції праці.

Термін «заробітна плата» вживається тут у розумінні «ставка заробітної плати», тобто оплата праці за конкретний проміжок часу, а «заробіток» чи «дохід» — як величина, що залежить від ставки заробітної плати і кількості відпрацьованого часу. Під ставкою заробітної плати в мікроекономічному аналізі розуміють її реальну (а не номінальну) величину, що відображує рівень цін на ринку товарів і послуг; рівень податків є незмінним.

Досконало конкурентному ринку праці притаманні такі властивості:

· у кожній галузі існує значна кількість фірм, що конкурують між собою за право найму того чи іншого працівника;

· існує велика кількість працівників певної професії та однакової кваліфікації; кожен з них незалежно один від одного пропонує свої послуги на ринку праці;

· ні окрема фірма, ні окремий працівник не спроможний вплинути на рівень заробітної плати, що встановився в галузі.

За умов досконалої конкуренції ціна праці формується як ціна всякого товару. Це означає, що всі працівники отримують однакову зарплату, яка не залежить від того, на якому підприємстві вони працюють, і сприймається підприємством як задана величина. Тому для окремого підприємства пропозиція праці є абсолютно еластичною. Сам рівень зарплати є максимальним, працівник отримує повний продукт праці:

MRC = W, (15.1)

де W — заробітна плата, грош. од.

Тому граничні витрати підприємства на працю дорівнюють заробітній платі.

Підприємство наймає працівників доти, поки збільшення виторгу перевищує збільшення витрат (14.4; 14.5), або ж:

МRР = MRC = W. (15.2)

Повертаючись до графічного зображення на рис. 14.1, можна визначити, чому дорівнюють сукупні витрати підприємства на зарплату: площі прямокутника OP_LEL¢.

Праця є своєрідним товаром, оскільки фактично продається не найманий працівник, а його час F, обсяг якого знаходиться в природних межах: 24 години за добу. Враховуючи той факт, що частина цього часу має бути витрачена людиною для відпочинку, тобто відновлення здатності його до праці, робочий час F дорівнює: 24 – Н₀, де Н₀ — вільний час, або дозвілля. За рівня почасової зарплати W денний заробіток працівника (дохід) І₀ становитиме

I₀ = W(24 – H₀). (15.3)

Рис. 15.1. Вибір між працею і дозвіллям

Вибір між працею і дозвіллям окремого працівника досліджується за допомогою інструментарію теорії поведінки споживача (або ж працівника), що проілюстровано на рис. 15.1.

Тут зображено типову ситуацію, у якій рівновага працівника досягається у точці Е. Нахил бюджетного обмеження дорівнює (–W). Працівник максимізує корисність, коли гранична норма заміщення вільного часу доходом дорівнює зарплаті:

MRS_HI = W. (15.4)

За зміни заробітної плати на вибір працівника впливає як ефект доходу, так і ефект заміщення. З підвищенням зарплати робота стає привабливішою, тобто відмова від кожного часу дозвілля супроводжується збільшенням доходу. Ефект заміщення має той самий напрям зміни, що й робочий час і заробітна плата. Якби ефект заміщення був єдиним результатом зміни в зарплаті, то крива пропозиції праці мала б висхідний характер. Разом з тим зростання доходу підвищує цінність дозвілля як повноцінного блага. Підвищення зарплати викликає ефект доходу, який примушує людину віддавати більше часу дозвіллю. Ефект доходу, таким чином, спрямований протилежно до ефекту заміщення. Він може точно компенсувати ефект від заміщення, тоді пропозиція трудових послуг буде абсолютно нееластичною. Подальше збільшення доходу призводить до того, що послуги праці стають неповноцінним товаром, до того ж і збільшення робочого часу має свої обмеження. Ефект доходу, діючи у напряму, протилежному ефекту заміщення, починає перевищувати останній. Така реакція на підвищення зарплати обумовлює від’ємний нахил кривої індивідуальної пропозиції праці. Три етапи підвищення зарплати зображено на рис. 15.2.

На першому етапі збільшення заробітної плати з W₁ до W₂ веде до збільшення кількості робочого часу з f₁ до f₂ — ефект заміщення перевищує ефект доходу. На другому етапі збільшення зарплати від W₂ до W₃ не відображається на збільшенні тривалості робочого дня — ефект заміщення дорівнює ефекту доходу. На третьому етапі підвищення зарплати від W₃ до W₄ веде до скорочення робочого дня з f₂ до f₃ — ефект заміщення менше ефекту доходу.

Типовою ситуацією на ринку праці є монопсонія, коли підприємство у невеликому місті є головним (а фактично єдиним) покупцем, а тому має можливість вплинути на рівень зарплати. Це досягається шляхом скорочення чисельності найманих працівників. У результаті посилення конкуренції між працівниками їх зарплата знижується нижче рівноважного рівня (рис. 15.3).

Кривою попиту виступає крива виторгу монопсонії від граничного продукту праці MRP_L. Крива ринкової пропозиції перед монопсонією постає у вигляді кривої середніх витрат на закупку праці АС. Побудована відповідно до неї крива граничних витрат у точці її перетину з кривою попиту визначає кількість праці, необхідної для максимізації прибутку монопсоніста (на рис. 14.3 — f_M). Ця кількість є меншою, ніж за досконалої конкуренції (f_K), і зарплата також є меншою (W_K > W_M).

Рис. 15.4. Двостороння монополія на ринку праці

Двостороння монополія (або монополія — монопсонія) виникає на ринку праці за умов, коли між профспілкою і спілкою підприємців укладено угоду. На такому ринку ціна однозначно не встановлюється, замість точки рівноваги існує область можливої згоди. Залежно від сили кожної із сторін ринкової угоди рівноважна ціна встановлюється в інтервалі між ціною, яка правиться профспілкою, і ціною, що заявляється монопсонією. При цьому перша з них завжди вище другої. Співвідношення обсягів попиту і пропозиції праці теж не визначено однозначно: залежно від нахилів ліній попиту і пропозиції обсяг пропозиції може бути більше, менше або однаковим з обсягом попиту. Графічний аналіз двосторонньої монополії можна зробити за рис. 15.4.

За умов досконалої конкуренції рівновага встановилася б у точці Е₁, при цьому було б зайнято l_K робітників, а рівень заробітної плати склав би W_K. Виробник-монополіст буде прагнути знизити зарплату до рівня W_M шляхом скорочення зайнятих від l_K до l_M. Профспілка, в свою чергу, намагатиметься підняти рівень зарплати до W_N, також скорочуючи пропозицію праці. Таким чином, при відносно невеликих відмінностях у чисельності працівників (l_M та l_N) підходи до визначення зарплати різко відрізняються (W_M і W_N).

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

Заробітна плата — ціна, що виплачується за використання праці найманого працівника. Вживається в розумінні «ставка заробітної плати».

Номінальна заробітна плата — сума грошей, яку отримує найманий працівник.

Реальна заробітна плата — купівельна спроможність заробітної плати, виражена кількостями товарів і послуг, які можна придбати за отриману суму.

Ефект заміщення дозвілля працею виявляється у скороченні вільного часу і зростанні заробітної плати за підвищення ставки заробітної плати.

Ефект доходувиявляється у зменшенні бажання працювати і підвищенні цінності вільного часу для працівника за досягнення певного рівня доходу, незважаючи на підвищення ставки заробітної плати.

Монопсонія на ринку праці — ситуація, коли підприємство є фактично єдиним покупцем праці ( наприклад, у невеликому місті).

Профспілка — об’єднання працівників, що має повноваження на проведення переговорів з підприємцями від імені і за дорученням своїх членів.

Двостороння монополія на ринку праці — ситуація, коли профспілка-монополіст протистоїть підприємству-монополісту.

Запитання та завдання для самоперевірки

Б.1. У чому полягає особливість праці як фактора виробництва? Як товару?

Б.2. Як формується ціна праці на досконало конкурентному ринку? Якого характеру набуває еластичність пропозиції для окремого підприємства?

Б.3. Як здійснюється вибір між працею і дозвіллям? Поясніть механізм досягнення рівноваги.

Б.4. У чому виявляються ефекти доходу і заміщення за зміни ставки заробітної плати?

Б.5. Чим характерна монопсонія на ринку праці?

Б.6. Яка роль профспілок на конкурентному ринку праці? У чому проявляється ринкова влада профспілок у ситуації з чистою монополією?

Б.7. Чим характерна двостороння монополія на ринку праці? Чи може привести вона до конкурентного результату?

Б.8. Знайдіть єдино правильну відповідь:

Б.8.1. Акордний податок на заробітну плату викликає:

а) зниження еластичності пропозиції праці;

б) підвищення еластичності пропозиції праці;

в) збереження форми кривої індивідуальної пропозиції праці;

г) паралельне (еквівалентне) зміщення кривої індивідуальної пропозиції праці.

Б.8.2. Який ефект переважає на ділянці кривої пропозиції праці з від’ємним нахилом?

а) ефект випуску;

б) ціновий ефект;

в) ефект доходу;

г) ефект заміщення.

Б.8.3. Еластичність попиту на працю тим вища, чим:

а) нижча частка витрат на працю у витратах підприємства;

б) нижча ціна готової продукції;

в) вища цінова еластичність попиту на готову продукцію;

г) менша можливість заміни праці капіталом у даному виробничому процесі.

Б.8.4. Крива попиту на працю у довгостроковому періоді:

а) похиліша за криву попиту підприємства на працю у короткостроковому періоді;

б) стрімкіша за криву попиту підприємства на працю у короткостроковому періоді;

в) лівіше від кривої попиту на працю у короткостроковому періоді;

г) правіше від кривої попиту на працю у короткостроковому періоді.

Б.8.5. Підприємство в умовах досконалої конкуренції наймає оптимальну кількість робочої сили, коли:

а) W = P(MP_L);

б) W = MRP_L;

в) MC = MRP_L;

г) MR = MP_L.

Б.8.6. Підприємство-монополіст наймає оптимальну кількість робочої сили, коли:

а) W = MRP_L;

б) W = MC;

в) MRP_L = MC;

г) MC = MP_L.

Б.9. Оцініть правильність висловлювань:

Б.9.1. Чим еластичніший попит на готову продукцію, тим еластичніший попит на працю, що використовується для вироблення цього товару.

Б.9.2. Для монопсонії граничні витрати на працю нижчі, ніж ринкова ціна праці.

Б.9.3. Активна діяльність профспілок може привести до збільшення попиту на працю.

Б.9.4. Працівник, найнятий монополією, отримує заробітну плату більшу, ніж вартість граничного продукту його праці в грошовому вираженні.

Б.10. Нехай W — заробітна плата до оподаткування; W_P — заробітна плата після оподаткування; t — ставка податку. Поясніть рівність W_P =
= (1 – t)W. Зробіть таблицю для значень заробітної плати до та після оподаткування, якщо заробітна плата становить 10 грош. од./год, а ставка податку 0, 15, 25 і 33 %? Побудуйте графік аналогічний рис. 15.2 для областей, що вищі і нижчі від точки N, покажіть вплив нижчої ставки податку на кількість запропонованої робочої сили. За допомогою таблиці поясніть зв’язок між ставкою податку та урядовими податковими надходженнями.

Б.11. Фірма, що є монополістом на ринку продукту і монопсоністом на ринку праці, має виробничу функцію Q = 5L і функцію попиту на свою продукцію Q_D = 100 – P. На ринку праця пропонується за формулою L_S = 0,2W – 4. Визначити, за якою ціною фірма буде продавати продукцію за умови досягнення максимуму прибутку.

Б.12. Підприємство є монополістом на регіональному ринку праці й продає готову продукцію на конкурентному зовнішньому ринку.

Виробнича функція підприємства у короткостроковому періоді має такий вигляд:

Q_L = 300L – L²,

де Q — випуск, тис. шт.; L — обсяг праці, що використовується, тис. чол.

Функція пропозиції праці на регіональному ринку описується формулою:

L_S = 2W – 160.

Ціна готової продукції на зовнішньому ринку становить 0,5 грош. од. Визначте, яку кількість праці буде використовувати монопсонія, який рівень зарплати вона встановить, яку кількість продукції буде продавати на зовнішньому ринку та який виторг вона отримає?

Розв’язання

Функція граничного продукту у грошовому вираженні матиме вигляд (перша похідна від виробничої функції)

MP_L = 300 – 2L,

MRP_L = P_X (MP_L) = 150 – L.

Граничні витрати на працю становитимуть:

W = 80 = 0,5L,

TRC = 80L = 0,5L²,

MRC = 80 = L.

Прирівнюючи граничний продукт праці у грошовому вираженні до граничних витрат на працю, знайдемо оптимальну кількість робітників для монополії:

50 – L = 80 = L.

Оптимальна кількість робітників становить 35 тис. чол.

За допомогою функції пропозиції праці знайдемо рівень заробітної плати, який встановить монопсоніст, — 97,5 грош. од. Підставивши оптимальний обсяг використання робочої сили у формулу виробничої функції, отримаємо обсяг випуску — 9275 тис. од. Виторг монопсоніста дорівнює 4637,5 тис. грош. од.

Відповіді на тести: Б.8.1 в); Б.8.2 в); Б.8.3 в);
Б.8.4 а); Б.8.5 а); Б.8.6 в);
Б.9.1 Правильно; Б.9.2 Неправильно;
Б.9.3. Правильно; Б.9.4 Неправильно.

Читайте також:

1. II рівень
2. Аналоговий рівень доведення
3. Атомарний рівень будови речовини
4. БАЗОВИЙ РІВЕНЬ
5. Базовий рівень
6. Базовий рівень підготовки.
7. Базовий синтаксис деяких основних операторів
8. Безробіття та його природний рівень
9. Безробіття як економічне явище. Суть ,рівень та види безробіття
10. Блок 5. Доходи та рівень життя населення.
11. В Україні немає свого фільмофонду і державного кіномузею, низький рівень кіноосвіти. Зовсім зникла кінопреса (журнали “Новини кіноекрана”, “Вавилон”).

Переглядів: 2005