У наукових текстах досить часто використовуються цитати. Цитата– це текстовий матеріал, який точно, з посиланням на джерело, переноситься автором у власну працю.
Обов’язкові умови цитування – абсолютна точність при передачі змісту, адекватність лексичного складу, тотожність граматичної будови цитованого тексту.
У науковому стилі до цитування висувається ряд вимог: цитата не повинна змінювати думок джерела, з якого її взято, поглядів автора, його стилю, манери написання.
Якщо зміст взятого окремо від контексту речення може змінитися, то слід розширити цитований текст або дати до нього пояснення (у примітці або в дужках у будь-якому місці цитати).
При оформленні цитат обов’язковимє дотримання таких правил:
1. Якщо цитата наводиться у вигляді прямої мови, то містить притаманні прямій мові розділові знаки.
2. Пропуск у цитаті позначається трьома крапками. Цитата, наведена не з початку речення, пишеться з малої літери (навіть тоді, коли в оригіналі вона є початком речення): Олесь Гончар пише, що Леся Українка “поряд із Шевченком, Франком … наполегливо розвивала й зміцнювала літературну мову …” (З підр.).
3. Кілька цитат поряд пишуться через кому, з великої літери: Рядки з поезії І.Франка “Лиш боротись – значить жить”, “Книги – морська глибина” давно вже стали афоризмами.
4. Слова, терміни, термінологічні словосполучення лапками не виділяються.
5. Зберігається пунктуація цитованого тексту, коментарі до шрифту (зазначення того, кому належить виділення в тексті), точнепосилання на джерело.
Поряд із цитатами в науковому та офіційно-діловому стилях досить поширений прийом вільного відтворення чиєїсь усної або писемної мови, тобто використання непрямої мови,яка виступає як переказ прямої мови і супроводжується певними стилістичними змінами, оскільки пряма мова трансформується у відповідний стиль (позбавляється елементів просторіччя, жаргонізмів, колориту емоційності тощо).
Отже, в лекціях з “Української мови (за професійним спрямуванням)” зосереджено увагу на визначеннях основних понять зазначеної навчальної дисципліни; визначено характерні риси офіційно-ділового та наукового стилів сучасної української мови; розглянуто особливості використання різних груп лексики, а також морфологічні й синтаксичні норми у професійному спілкуванні.