Види біржових угод

Чинне законодавство України неоднозначно підходить до видової характеристики біржових угод, відтак виникають їх різнотлумачення. Так зокрема галузевий Закон України “Про товарну біржу” даючи визначенні біржовій операції (читай угоді), класифікує її на: купівлю-продаж; поставку; обмін. Як бачимо законодавець не досить методично грамотно підійшов до переліку видів біржових угод, оскільки не заклав у їх класифікацію специфіку біржових торгів, а загалом і біржової діяльності.

Практика біржових торгів свідчить про дещо іншу класифікацію біржових угод, що укладаються на біржах різних континентів. Такими зокрема є:

- спотові угоди (угоди з реальним товаром), передбачають купівлю-продаж реального товару, або ж негайну передачу (поставку) товару чи передачу документів, що підтверджують право власності на товар;

- форвардні угоди, передбачають купівлю-продаж реального товару з відстрочкою його поставки, тобто це договір, який укладається на поставку ще не виробленої продукції за фіксованою ціною. Укладення такої угоди в сучасних умовах надає продавцю додаткових фінансових можливостей, а покупця певним чином страхує від інфляційних ризиків. Одним з видів форвардних угод є угода із заставою, згідно якої один контрагент виплачує іншому в момент укладення угоди суму, яка обумовлена договором між ними, у вигляді гарантії виконання своїх зобов’язань. Ця сума може складати від 8 до 100% вартості товару, що пропонується до укладання угоди. Заставою може виступати не тільки грошовий внесок, а й сам товар. Якщо платником застави є покупець, то угода буде із заставою на купівлю, а якщо продавець – із заставою на продаж. Остання в наш час особливо актуальна;

- ф’ючерсні угоди, укладаються, як правило, не з метою купівлі або продажу товару, а з метою страхування (хеджування) угод з реальним товаром. Вони укладаються за фіксованою в момент укладення угоди ціною, з виконанням її через певний проміжок часу. Для виконання угоди, як гарантія, вноситься невелика сума. Розрахунки здійснюються через розрахункову або клірингову палату, яка стає посередником між покупцем і продавцем і гарантує виконання зобов’язань. Предметом угоди є не реальний товар, а біржовий контракт – ф’ючерс. При настанні терміну сплати реальних активів або зобов’язань, ф’ючерсні операції зараховуються зворотними операціями, що дозволяє компенсувати втрати на реальному ринку прибутком на біржі, і навпаки;

- опціонні угоди, передбачають купівлю-продаж прав на майбутню купівлю або продаж за встановленою ціною товарів або контрактів на поставку товарів. Виділяють декілька видів опціонних угод, зокрема:

◦ простий опціон (або проста угода з премією). За цією угодою, якщо покупець заплатив і придбав опціон, то він має право зажадати від свого контрагента виконання його зобов’язань, або повністю відмовитися від операції (право відходу). Якщо опціон купує покупець товару, то маємо справу з умовною купівлею, а якщо продавець ‑ то з умовним продажем. Премія може бути окремою від вартості товару і сплачуватися при укладенні угоди, а може входити до вартості товару. У цьому випадку сума угоди з умовною купівлею збільшується на величину премії, а сума угоди з умовним продажем зменшується на суму премії. Оплата премії у разі відмовлення від угоди здійснюється в день повідомлення про це (відступна премія), у разі виконання угоди – у день виконання;

◦ подвійний опціон–цеоперація, при якій платник премії набуває права вибору між позицією покупця і позицією продавця, а також права відмовитися від операції. Ми бачимо, що права платника премії збільшуються вдвічі у порівнянні з правами при простому опціоні, тому і величина премії встановлюється у подвійному розмірі. Як і в простому опціоні, премія може враховуватися окремо від суми операції або включатися до суми операції (“стелаж”). При “стелажі” вартість товару збільшується (у разі операції на купівлю) або зменшується (при операції на продаж) на розмір премії;

◦ складний опціон – це операція, що поєднує дві протилежні угоди з премією, які укладаються однією і тією ж брокерською конторою з двома іншими учасниками біржової торгівлі. Якщо брокерська контора, що укладає угоду, є платником премії, то їй належить право відмовлення від операції. Якщо брокерська контора отримує премію, то право відходу від операції належить її контрагентам. Складний опціон, як операція, відкриває для брокера широкі можливості маневру;

◦ кратний опціон – це операція, при якій один з контрагентів набуває права за певну премію на користь іншої сторони збільшити в декілька разів кількість товару, що підлягає передачі або прийому. Кратність проявляється у тому, що більша кількість товару повинна знаходитися у кратному відношенні до обов’язкового (твердого) мінімуму, перевищувати його в 2, 3, 4 рази і т.д., але в межах максимуму, встановленого договором.

Кратні операції з премією бувають двох видів: з вибором покупця і з вибором продавця. Кратний опціон являє собою поєднання твердої операції з умовною операцією, оскільки деяка мінімальна кількість товару у будь-якому випадку повинна бути передана або прийнята.

Саме такі види біржових угод зазвичай і є сьогодні основними, що укладаються на біржах, причому основним критерієм їх поділу є предмет й строк виконання.

Використовуючи саме ці два критерії поділу біржових угод на види як основні, зарубіжні й вітчизняні дослідники біржової діяльності не виключають можливості класифікувати угоди й за іншими критеріями.

Так зокрема на думку В.І. Крамаренка, краще розглядати біржові угоди класифікуючи їх на три види: угоди на реально існуючий товар; ф’ючерсні угоди (термінові, на строк) на товар, що буде вироблений і поставлений у майбутньому, у передбачений контрактом термін за ціною періоду поставки; опціоні угоди. Більше того дослідник пропонує подавати розгорнуту видову характеристику угод з реальним товаром. Так зокрема:

- за терміном поставки: спотові й форвардні;

- за умовами ознайомлення з товаром: без попереднього огляду на основі попереднього огляду всієї партії або однієї із частин і за стандартами;

- за формуванням контрактних цін: на основі фіксації ціни, що склалася в процесі торгів і з наступною фіксацією ціни;

- за особливими умовами укладення: бартерні угоди, угоди з умовою, угоди із заставою[56].

Неабияке поширення на біржовому ринку України мали донедавна бартерні угоди, роль еквівалента при яких виконували, як правило, зерно, а також автомобілі, ліс, цемент, м’ясопродукти, сільськогосподарська продукція, водо- і газопровідні труби, стальний лист, складські приміщення, а також підйомники, крани і навантажувачі.

Про невисокий рівень економічних відносин свідчить факти укладання угод “з умовою”, які є різновидом угоди з реальним товаром, згідно якої продаж одного товару здійснюється за умови одночасної купівлі іншого реального товару. Відмінності цих угод від бартерних полягають в наступному:

- укладення угод з “умовою” здійснюється в процесі публічних відкритих торгів в операційному залі з участю біржового маклера;

- обліково-розрахункову функцію виконують гроші;

- укладаються з використанням біржового інформаційного банку даних.

В умовах дефіциту цей вид угоди викликає інтерес у клієнта, але не завжди вигідний для брокера, оскільки клієнт дає йому доручення продати товар за умови одночасної (як правило, протягом місяця) купівлі іншого товару. Якщо брокер не забезпечить купівлю обумовленого “зустрічного” товару, то він позбавляється права на отримання винагороди. При укладенні таких угод брокерським фірмам було рекомендовано брати з клієнтів від 4 до 8% комісійних. Брокери при отриманні заявки на таку угоду мали право відмовитися від її виконання.

Особливим видом біржових угод називають хеджування, які є певною мірою проміжними між операціями на ринку реального товару (строковими) і операціями на ф’ючерсній біржі. Хеджування – це продаж (купівля) ф’ючерсного контракту на рівні купівлі (продажу) аналогічної кількості того ж товару, що передувала еквівалентній кількості іншого товару, ціна якого змінюється паралельно ціні даного товару. Хеджування полягає у врегулюванні між зобов’язаннями на ринку реального товару і протилежними за змістом зобов’язаннями на ф’ючерсному ринку.

За технікою здійснення хеджових операцій розрізняють два основних типи: хеджування продажем (коротке), коли фірма продає ф’ючерсні контракти, і хеджування купівлею (його часто називають довгим), коли фірма набуває права на ф’ючерсні контракти. Крім того, хеджування може бути здійснене за допомогою особливого виду біржових угод – опціону.

Коротке хеджування, як правило, використовується для забезпечення ціни продажу реального товару, який знаходиться або буде знаходитися у власності торговця, фірми, яка добуває або переробляє сировину.

Довге хеджування застосовується як засіб, що гарантує закупівельну ціну для торговців і фірм, що переробляють і споживають сировину.

Залежно від мети виділяють такі види хеджування:

- звичайне (чисте), здійснюється для уникнення цінових ризиків і укладається у певному балансуванні за часом і кількістю протилежних за напрямом зобов’язань на ринку реального товару і ф’ючерсному ринку. Чисте хеджування в сучасній діловій практиці особливої ролі не відіграє;

- арбітражне хеджування, враховує витрати на зберігання і здійснюється виключно для одержання вигоди з очікуваної сприятливої зміни у співвідношенні цін реального товару і біржового котирування з різними термінами поставки. При надлишку товару це співвідношення цін (котирування на далекі терміни поставки вище, ніж на ближні), як правило, дозволяє завдяки хеджуванню фінансувати витрати за зберігання товару;

- селективне хеджування, відрізняється тим, що операція на ф’ючерсному ринку проводиться не одночасно з укладенням угоди на реальний товар і не на адекватну кількість. Укладання угоди значною мірою базується на очікуваному напрямі і рівню зміни цін реального товару. Так, якщо очікується підвищення цін, то селективний хеджер не буде хеджувати свої запаси реального товару, розраховуючи отримати прибуток від підвищення їх вартості;

- передбачуване хеджування, полягає в купівлі або продажу ф’ючерсного контракту ще до того, як завершиться операція з реальним товаром. Передбачуваний хедж виступає тимчасовим замінником торгового контракту, який буде укладено пізніше.

Особливий вид біржових угод – міжбіржові угоди, що укладаються сторонами через посередництво двох або більше бірж. Між біржею, в якій бере участь продавець, і біржею з участю покупця може бути одна або декілька бірж-посередників. Важливо підкреслити, що міжбіржові угоди укладаються членами бірж, а не самими біржами. Останні, як і в звичайних “внутрібіржових” угодах, виконують виключно організаційні функції. Як посередники в міжбіржових угодах беруть участь біржові маклери бірж.

Поширеними біржовими угодами є спекулятивні, що укладаються з метою отримання прибутку в умовах коливання цін. Спекулятивний прибуток отримують з різниці між ціною біржового контракту в день укладення і ціною в день його виконання.

Виділяють різні види спекулятивних угод. Так, спекулянти можуть скуповувати біржові контракти з метою їх наступного продажу за більш високою ціною. Цей вид спекуляції називається грою на підвищення цін. Спекулянтів в цьому випадку називають “биками”, а купівлю біржового контракту – довгою позицією. Продаж раніше купленого контракту при спекуляції на підвищення цін називають ліквідацією. Інший вид спекуляції – гра на зниження цін. Спекулянти продають біржові контракти з метою подальшого їх відкупу за нижчими цінами. Таких спекулянтів прийнято називати “ведмедями”, продаж контракту – короткою позицією, а його подальший відкуп – покриттям.

У біржовій практиці зустрічаються й інші види угод, що визначаються типом біржового товару, характером супутніх договору зобов’язань, взаємовідносинами між брокером і клієнтом, між брокерами-контрагентами. Інтерес представляють, наприклад, угоди, що носять для брокерів страховий характер. Наприклад, операція із заставою – операція, при якій один контрагент виплачує іншому певну суму як гарантію виконання своїх зобов’язань. Згодом він повертає цю суму іншій стороні, залишивши частину собі і зробивши відповідну виплату біржі. Операція із заставою здійснюється у тому випадку, якщо немає достатньої впевненості в її виконанні. При невиконанні операції, як правило, вилучається до 20% застави (наприклад, 10% – потерпілому, 3–5% – брокеру, 0,5% – біржі).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття й ознаки біржових угод	\|	Аукціонні торги

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.