• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розрізняють спортивне та оздоровче тренування.

У першому фізичні навантаження направлені на досягнення максимальних рухових результатів у вибраному виді спорту. В цих тренуваннях у великому обсязі використовуються замежові навантаження.

Навпаки, фізичні навантаження в оздоровчому тренуванні мають на меті підвищення рівня загального фізичного стану. Характер і сила навантажень в цьому виді тренувань не перевищує функціональні можливості організму, але досить інтенсивні, щоб викликати оздоровчий ефект.

Як у спортивному тренуванні, так і в оздоровчому ефективність фізичних вправ визначається за такими критеріями:

· періодичністю і тривалістю занять;

· інтенсивністю і об’ємом фізичних навантажень;

· характером використання методів тренувань;

· режимом роботи та відпочинку.

Головні принципи тренувань:

· поступовість;

· систематичність;

· індивідуальний підхід до занять

За характером структури рухів розділяються на дві групи:

· вправи циклічного

· ациклічного характеру.

Характерною особливістю циклічних вправ є те, що вони складаються із однакових закінчених рухових циклів (від грецьк. cуklos – коло).

Циклом, наприклад, ходіння чи бігу є подвійний крок. До них відносяться ходьба, біг, плавання, веслування, їзда на велосипеді, ходьба на лижах та ін.

Циклічні вправи є стереотипними (стандартними) оскільки вони формуються за принципом динамічного стереотипу, тобто виконуються в постійних умовах (шаблонно). На відміну від циклічних вправ, в ациклічних структура рухів неоднакова, немає стереотипного, доведеного до високого ступеню автоматизації, циклу і міняється в процесі їх виконання. До ациклічних вправ в оздоровчому тренуванні можна віднести ранкову гігієнічну зарядку, виробничу гімнастику рухові ігри та ін.

Тренувальний ефект в оздоровчому та спортивному тренуванні також залежить від механізму перетворення енергії в організмі. Так, найбільш профілактично – оздоровчим ефектом володіють фізичні вправи циклічного характеру, помірної інтенсивності енергозабезпечення яких здійснюється за рахунок аеробних механізмів ресинтезу АТФ (дозована ходьба, біг “підтюпцем”, їзда на велосипеді тощо). Проте, як показують дослідження недавнього часу тренування в аеробному режимі не виключають виникнення тяжких патологічних станів, таких як інфаркт міокарду, гостра судинна недостатність і навіть раптова смерть під час виконання напруження швидкісного та швидкісно-силового характеру. Вище висвітлене служить аргументом на користь точки зору про необхідність використання в оздоровчому тренуванні тих вправ, які стимулюють анаеробні джерела перетворення енергії.

Приступаючи до фізичних вправ, необхідно перевірити вихідну тренованість. Її визначають за показниками роботи серцево-судинної і дихальної систем.

Алгоритм проведення проби з присіданнями

Показання: контроль вихідної тренованості, дозування фі­зичних навантажень, контроль динаміки фізичного стану осіб, які займаються спортом.

Оздоровча ходьба

Даний вид фізичної активності є тим оздоровчим засобом, яким можуть займатися абсолютно всі (окрім людей з порушеннями функції опорно-рухового апарату), в будь-який час і в будь-якому місце; незалежно від статі і віку.

Оздоровча ходьба як самостійний засіб тренування, що широко використовується в практиці фізичної реабілітації, часто пропонується хворим на ранніх етапах реабілітації після перенесеного інфаркту міокарда.

Вона також може бути використана на початкових етапах оздоровчого тренування аеробної спрямованості людей, які раніше вели малорухомий спосіб життя. В подальшому, по мірі росту тренованості, ходьба заміняється оздоровчим бігом як більш інтенсивним (в плані енерговитрат організму) видом діяльності.

Нагадуємо, що оздоровча ходьба потребує в 3 рази більше часу для досягнення такого ж аеробного ефекту, який дає біг.

Як свідчать дані відомого у всьому світі фахівця з проблем оздоровчого тренування К. Купера, енерговитрати за 1 годину ходьби (при швидкості 6,5 км/год. і пульсовому режимі – 120-130 уд/хв.) становлять 300-400 ккал енергії (приблизно 0,7 ккал/кг на 1 км пройденого шляху). Якщо людина має вагу тіла 70 кг то при подоланні нею відстані в 1км витрачається ~ 50ккал (70х 0,7), а сумарні енерговитрати будуть становити 325 ккал (50х6,5). Якщо оздоровчою ходьбою займатися кожний день по 1 годині, то сумарні енерговитрати за тиждень складатимуть більше 2000 ккал (325х7=2275). За спостереженнями Є. Г. Мільнера (1991) такі добові енерговитрати забезпечують мінімальний тренувальний ефект організму людини.

Оздоровчий біг

Біг – природний спосіб пересування. Це найбільш розповсюджений вид фізичних вправ, що входить у багато видів спорту. При бігу пред’являються високі вимоги до організму, тому що утягують у роботу майже всі м’язові групи тіла.

Змінюючи довжину дистанції і швидкість бігу, можна дозувати навантаження, впливати на розвиток витривалості, швидкості й інші якості.

Так, наприклад, тривалий біг з невеликою швидкістю є одним із кращих засобів оздоровлення. Біг з більш високою швидкістю висуває підвищені вимоги до серцево-судинної і дихальної систем і служить відмінним засобом для розвитку різних видів витривалості. Біг з дуже високою швидкістю включається в заняття для розвитку швидкості.

Біг більш за інші види навантажень розвиває:

· витривалість (підвищену здатність організму протистояти стомленню, так необхідну як у спорті, так і в праці, повсякденному житті. Розвиток витривалості зв’язаний з розвитком резервних можливостей усіх систем організму, і в першу чергу серцево-судинної і дихальної)

· збільшують м’язову масу і розміри серця,

· значно підвищують ударний і хвилинний об’єм крові

· збільшують життєву ємкість легень

· підвищують запаси кисню в крові

В оздоровчих цілях можна використовувати різні види бігу:

· біг підтюпцем (джоггінг) – чудовий засіб в тренуванні початківців

· швидкий біг – відмінний тренуючий засіб фізкультурників зі “стажем”

Тривалий і помірний біг не створює в організмі кисневої заборгованості, тобто проходить в аеробних умовах енергозабезпечення.

Поступово зростаюча здатність тканин використовувати кисень стимулює процеси обміну речовин, а саме:

· нормалізується жировий і вуглеводний обмін

· знижується вміст холестерину і цукру в крові, що є невід’ємною складовою профілактики атеросклерозу ожиріння, цукрового діабету та ін.

Під впливом регулярних занять бігом підтюпцем удосконалюється:

· система терморегуляції

· виділення

Підвищене потовиділення застерігає організм від перегрівання.

Сприяє виведенню через шкіру шкідливих продуктів обміну:

· сечовини

· аміаку

· органічних кислот тощо

Оздоровчого впливу бігу на організм людей різного віку:

· біг є ефективним засобом боротьби з ожирінням

· хронічним поліартритом

· гіпо- і гіпертонією

· атонічними запорами

· він є головним засобом активної профілактики ішемічної хвороби серця

· він не тільки попереджає, але і усуває різні хронічні захворювання

· є незамінним засобом розрядки і нейтралізації негативних емоцій

Підсилюється дією гормонів гіпофіза (ендорфінів), що виділяються в кров при фізичному навантаженні. При інтенсивному тренуванні їхній вміст у крові зростає у 5 раз і утримається в підвищеній концентрації протягом декількох годин. Ендорфіни викликають стан своєрідної ейфорії, відчуття радості, фізичного і психічного благополуччя, придушують почуття голоду і болю. І в підсумку різко поліпшується настрій. Доведено, що при рівних дозах ендорфіни в 200 раз ефективніші за морфій.

Бігати можна в будь-які години дня. Так, бігаючи з ранку, ви звільняєтесь від надмірної кількості гормонів, що сприяє швидкому відновленню гармонії організму. Бігаючи ввечері, ви знімаєте напругу, негативні емоції, що накопилися за день, “спалюєте” надлишок адреналіну, що утворився в результаті стресів, а також пригнічуєте надмірний апетит та сприяє повноцінному сну.

У результаті такого різноманітного впливу бігу на центральну нервову систему (при регулярних багаторічних заняттях) змінюється і тип особистості бігуна, його психічний стан.

В зв’язку з вище висвітленим, ще раз хочеться пригадати прекрасні слова, висічені на гранітній брилі Стародавньої Еллади: “Якщо хочеш бути сильним, – бігай, якщо хочеш бути красивим, – бігай, якщо хочеш бути розумним – бігай!”

Методика занять оздоровчим бігом. Оптимальна частота занять для початківців – 3 рази на тиждень. Більш часті тренування можуть привести до перевтоми та травм опорно-рухового апарату, тому що відновний період після занять у людей середнього віку збільшується до 48 год. Збільшення кількості занять у підготовлених аматорів оздоровчого бігу до 5 разів на тиждень недостатньо обґрунтовано. Зменшення кількості занять до двох на тиждень значно менш ефективно і може використовуватися лише для підтримки досягнутого рівня витривалості, але не її розвитку. При цьому можливо зниження інтенсивності навантаження до нижньої межі – при збільшенні тривалості заняття.

Погіршення деяких показників діяльності серцево-судинної системи при 5-разових тренуваннях обумовлюється тим, що в цьому випадку заняття частково проходять на фоні неповного відновлення, тоді як при 3-разових тренуваннях організм має великі можливості для повноцінного відпочинку і відновлення. У зв’язку з цим рекомендації деяких авторів про необхідність щоденних тренувань в оздоровчому бігу позбавлені всяких підстав. Однак при зменшенні інтенсивності навантаження нижче оптимальної (наприклад, при тренуванні в оздоровчій ходьбі) частота занять повинна бути не менш 5 разів на тиждень.

Враховуючи особливу вдячність академіку М. М. Амосову – людині для якої біг і гімнастичні вправи стали кредом його здорового способу життя, ми пропонуємо читачу його програму занять оздоровчим бігом .

Тренувальний режим занять бігом розрахований на 12 тижнів: 1-ий тиждень – 2 хв., 2-ий тиждень – 3 хв., 3-ій тиждень – 4 хв., 4-ий тиждень – 5 хв., 5-ий тиждень – 6 хв., 6-ий тиждень – 7 хв., 7-ий тиждень – 9 хв., 8-ий тиждень – 11 хв., 9-ий тиждень – 13 хв., 10-ий тиждень – 15 хв., 11-ий тиждень – 18 хв., 12-ий тиждень – 20 хвилин.

Темп бігу – мінімальний, з частотою 150-190 кроків за хвилину. Збільшувати темп бігу можна лише у тому випадку, якщо ви вільно, без напруги біжите 15-20 хвилин.

Достатньо тренованим людям можна запропонувати програму бігу, розроблену кандидатом медичних наук Є. Г. Мільнером (1991). Він рекомендує бігати 3 рази на тиждень по 20 хвилин в перші 6 місяців занять і по 30 хвилин – у другому півріччі, доводячи тижневий об’єм бігу до 15 км.

Корисно також чередувати навантаження не тільки за тривалістю їх виконання, але і за інтенсивністю. Для прикладу, у неділю рекомендується біг тривалий помірного темпу, а в середу більш короткий, але інтенсивний. У випадку занять протягом 5 років і більше, автор пропонує наступний тренувальний режим: в середу – 40 хвилин, в п’ятницю – 20 хвилин, в неділю – 50-120 хвилин.

Програма занять оздоровчим бігом
1. Прискорена ходьба

2. Прискорена ходьба, що чергується з бігом

3. Безперервний біг

4. Безперервний біг

В практиці масової фізичної культури оздоровче аеробне тренування здебільшого складається із чотирьох частин: підготовчої, основної, заключної та силового навантаження [70].

Перша частина (підготовча) – коротка і легка розминка (не більш 10-15 хв.) включає виконання вправ на розтягування м’язів нижніх кінцівок і суглобів для профілактики травм опорно-рухового апарата. Використання в розминці силових вправ (віджимань, присідань тощо) небажано, оскільки на початку тренування в людей середнього і літнього віку можуть виникнути ускладнення в діяльності серцево-судинної системи (різке підвищення артеріального тиску, болю в області серця і т.д.).

Друга частина (основна) – аеробна – складається з бігу оптимальної тривалості й інтенсивності, що забезпечує необхідний тренувальний ефект: підвищення аеробних можливостей, рівня витривалості і працездатності.

Третя частина (заключна) – “заминка”, тобто виконання основної вправи зі зниженою інтенсивністю, що забезпечує більш плавний перехід від стану високої рухової активності (гіпердинамії) до стану спокою. Це значить, що наприкінці забігу необхідно зменшити швидкість, а після фінішу ще небагато пробігти підтюпцем чи просто походити кілька хвилин. Різка зупинка після швидкого бігу може привести до небезпечного порушення серцевого ритму внаслідок інтенсивного викиду в кров адреналіну. Можливий також гравітаційний шок – у результаті вимикання “м’язового насоса”, що полегшує надходження крові до серця.

Четверта частина(силове навантаження), тривалість її 5-20 хв. Включає кілька основних загально розвиваючих вправ силового характеру для зміцнення м’язів плечового поясу, спини і черевного пресу, спрямованих на підвищення силової витривалості. Після бігу необхідно також виконувати вправи на розтягування в уповільненому темпі, фіксуючи крайні положення на кілька секунд це необхідно для відновлення функцій навантажених м’язових груп та хребта.

В процесі занять бігом як і другими видами оздоровчого тренування аеробної спрямованості (їзда на велосипеді, ходьба на лижах та ін.) у людей можуть виникати різне больові відчуття.

Рекомендації щодо усунення больових відчуттів:

· потрібно розслабитися і не хвилюватися;

· відновлюючий масаж чи самомасаж;

· активний відпочинок;

· водні процедури, сауна.

· знизити об’єм чи інтенсивність (чи те і друге водночас) фізичних навантажень;

· змінити структуру тренувального заняття;

· перевірити якість спортивного взуття;

Плавання

Як стверджує відомий фахівець профілактичної медицини та аеробіки Кеннет Купер (1987) плавання є другим (після дозованої ходьби і оздоровчого бігу) за ефективністю видом аеробних навантажень.

Плавання в більшому ступені, чим гімнастичні вправи, поліпшує роботу:

· внутрішніх органів

· розвиває серцево-судинну і дихальну системи

· тренує кровообіг

· активна “гімнастика” кровоносних і лімфатичних судин ( їхні просвіти то зменшуються, то розширюються, прагнучи забезпечити для організму оптимальний температурний режим

· удосконалюються процеси терморегуляції (відбувається загартовування організму, росте опірність несприятливим факторам зовнішнього середовища

От чому дозоване плавання може бути корисно людям, схильним до застудних захворювань. Крім цього, підвищена вологість та мікроклімат басейну сприяють оздоровленню хворих на бронхіальну астму. На відміну від бігу (в разі форсованого дихання), під час занять плаванням нападів ядухи практично не буває. У плавців також менше спостерігається травматичних ушкоджень, ніж у бігунів, оскільки вода є чудовим “амортизатором” для суглобів і кісток.

У плаванні практично немає статичних навантажень, тому воно в першу чергу рекомендується тим, чия робота зв’язана с постійною позою: сидінням, стоянням і т.д.

Плавання запобігає венозному застою, полегшуючи повернення венозної крови в серце, оскільки горизонтальне положення плавця і відсутність сил гравітації значно сприяють цьому. От чому плавання є чудовим лікувальним засобом для хворих з варикозним розширенням вен, хронічними тромбофлебітами нижніх кінцівок.

Ефект “гідроневагомості”, що виникає у воді, звільняє міжхребцеві диски від постійного здавлювання їх хребцями. У такому полегшеному стані в дисках краще відбуваються процеси обміну речовин, харчування та відбудовні процеси. В комплексі з гімнастичними вправами плавання дозволяє виправляти дефекти постави та скривлення хребта (сколіози).

Відзначено, що виконання плавательних рухів у воді нормалізує процеси збудження і гальмування в центральній нервовій системі, активізує і регулює діяльність ендокринних залоз, підвищуючи захисні сили організму, “заряджає” його енергією.

Якщо під час купання виникло переохолодження організму (озноб чи “гусяча” шкіра), необхідно енергійно розтертися рушником і зігрітися, інтенсивно зробивши кілька гімнастичних вправ (підскоків, присідань, пробіжок тощо).

Велосипедні прогулянки

Їзда на велосипеді є унікальним оздоровчим засобом оскільки виконання фізичних навантажень аеробної спрямованості водночас поєднується з милуванням краєвиду. Так, зміна ландшафту, свіжі враження від споглядання за природою тощо, викликають у корі головного мозку нові “позитивні” відчуття, які придушують негативно діючі осередки, викликані денними турботами і переживаннями. Помірна спокійна їзда по рівній місцевості, лісовими чи польовими тропами корисна не лише молодим і здоровим людям, а в рівній мірі людям похилого віку і ослабленим. Відомо, що велосипедними прогулянками займалися в свій час І. П. Павлов і Л. М. Толстой. Вони не розлучалися з “металевим” конем аж до глибокої старості.

Як буде висвітлено у розділі “Корисні поради тим чоловікам, кому за 40”, їзда на велосипеді – це “комплексне” тренування: педалі тренують серце і дихання (аеробну витривалість) та м’язи ніг; кермо – статичну витривалість рук; сідло є “чудо-масажер” для передміхурової залози (простати) чоловіків. Слово “велосипед” походить від латинських слів “Velox” – швидкі, “pedes” – ноги (дослівно “швидконогий”).

Збільшуючи швидкість і дальність прогулянок, переборюючи підйоми, можна в дуже широких межах варіювати навантаження. Як свідчать літературні дані [70] середньою оптимальною швидкістю, яка гарантує людині оздоровчий тренувальний ефект, – є 25 кілометрів за годину.

Потрібно пам’ятати, що їзда на велосипеді (особливо тривала і напружена) протипоказана особам із захворюванням вен нижніх кінцівок (варикозне розширення вен, тромбофлебіт), а також небажана вона при болях у попереку і шийному відділі хребта, оскільки статичне напруження м’язів спини під час їзди може посилити захворювання. Зате дуже корисні навантаження при хронічних поліартритах нижніх кінцівок (в стадії ремісії) та хронічних легеневих захворюваннях.

Велосипед незамінний у боротьбі із зайвими кілограмами. Це пов’язано з тим, що під час їзди на велосипеді вага тіла більш рівномірно розподіляється на кілька опорних точок (кермо, педалі, сідло), запобігаючи надмірну напругу, локальну втому та травматизацію зв’язково-суглобного апарата ніг, що, наприклад, можливо у повних людей під час виконання бігу. Це дозволяє збільшити час та інтенсивність навантажень.

Для профілактики статистичних перевантажень окремих м’язів важливо мати правильну посадку. Висота сідла встановлюється так, щоб випрямлена нога п’ятою діставала опущену до нижньої точки педаль. Кермо може бути вище сідла, а довжина рами такою, щоб уперши лікоть руки в передній кінець сідла, велосипедист діставав кермо серединою пальців.

Під час руху стопа повинна розташовуватися так, щоб на вісь педалі давила передня її третина. При правильній посадці тулуб злегка зігнутий у попереку і нахилений вперед, руки незначно зігнуті в ліктьових суглобах, тримають кермо вільно на ширині пліч без напруги. Велосипедист за таких умов не повинний відчувати незручностей. Рухи ніг м’які, рівномірні, без поштовхів. Дихання рівне, вільне, без затримок. При їзді в жаркі сонячні дні рекомендується надягати головний убір.

Ранкова гігієнічна зарядка

Для людини ранкова зарядка має особливе значення, вона зранку “заряджає” його енергією. Не випадково ранкова фізична зарядка отримала коротку і точну назву – “зарядка”. Крім специфічного впливу, що полегшує процес переходу від стану відпочинку до стану бадьорості, виконання вправ ранкової гімнастики підвищує рівень загальної фізичної активності людини. Для більшості міського населення ранкова гімнастика часто є єдиним спеціально організованим заняттям фізичними вправами.

Як і більшість інших впливів на організм, ранкова гімнастика корисна тільки за умови її правильного застосування, з урахуванням специфіки функціонування організму після сну, а також індивідуальних особливостей конкрентної людини.

Оскільки організм після сну ще не цілком перейшов до стану активної бадьорості, інтенсивні навантаження у ранковій гімнастиці не рекомендується, принаймні, на початку заняття. Недоцільно доводити організм вправами ранкової гімнастики до стану виснаження або втоми, тому що це негативно позначиться на розумовій і фізичній працездатності протягом доби.

Основними задачами фізичних вправ ранкової гімнастики є:

· ліквідація деяких наслідків сну (набряклостей, млявості, сонливості);

· підвищення тонусу нервової системи;

· посилення роботи основних систем організму (серцево-судинної, дихальної, ендокринної та ін.).

Вирішення цих задач дозволяє плавно й одночасно швидко підвищити розумову і фізичну працездатність організму і підготувати його до сприйняття значних фізичних і психічних навантажень.

В результаті грамотного виконання комплексу ранкової гімнастики створюється оптимальна збуджуваність нервової системи, поліпшується робота серця, кровообігу і дихання, що забезпечує прискорену доставку поживних речовин і кисню до клітин організму. Після хорошої зарядки зникає відчуття сонливості, млявості, слабкості, підвищується розумова і фізична працездатність, активність, поліпшується настрій та самопочуття.

Оскільки виконання будь-яких фізичних вправ супроводжується підвищеним виділенням тепла, ранкова гімнастика призводить до помірного підвищення температури тіла. У певних фізіологічних межах підвищення температури тіла є позитивним фактором. При цьому прискорюються процеси обміну речовин, інтенсифікується діяльність всіх органів. Зокрема, збільшується швидкість передачі нервових імпульсів, що в сукупності з іншими змінами полегшує процеси управління нервовою системою різноманітними функціями організму, збільшує швидкість і точність реакцій, забезпечує більш точну координацію рухів, підвищує усі види чутливості, підвищує розумову працездатність.

Найкращими вправами для ранкової гімнастики є вправи на потягування (їх в обов’язковому порядку у кожний день виконують тварини, наприклад, кішки, собаки), різноманітні види ходьби, загально розвиваючі вправи (наклони, повороти, присідання, випади, рухи і суглобах тощо), вправи на розтягування (на розвиток гнучкості), танцювальні рухи, біг підтюпцем, деякі стрибки та дихальні вправи. Тривалість ранкової зарядки – 10-20 хвилин.

По закінченню ранкової зарядки – водні процедури: обтирання, обливання чи прохолодний душ в залежності від відповідних умов та ступеню загартованості людини.

Тема № 3 Лікарський контроль

Перш ніж приступити до занять оздоровчим фізичним тренуванням (так само як і до занять спортом) потрібно пройти комплексне поглиблене медичне обстеження, яке є головною складовою лікарського контролю. Останній направлений на вирішення трьох основних задач:

1. Проведення поглиблених медичних обстежень.

2. Виявлення протипоказань до занять оздоровчим тренуванням.

3. Контроль за адекватністю та ефективністю тренувань.

Поглиблені медичні обстеження проводяться двічі на рік (восени і весною). Вони включають:

· оцінку фізичного розвитку;

· оцінку функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем (за даними функціональних проб);

· обстеження лікарями-спеціалістами (терапевт, оторіноларінголог, хірург-травматолог, окуліст, неврапотолог, стоматолог);

· діагностику фізичної працездатності або рівня фізичного стану (РФС);

· проведення ЕКГ– та лабораторних (аналізи сечі і крові) досліджень.

Найбільш складним у проведенні даного роду обстежень є визначення РФС. Останнє проводиться в лабораторних умовах шляхом визначення верхнього рівня толерантності фізичних навантажень. Тестування проводять за допомогою велоергометра з використанням ступенево-збільшуючих навантажень (тривалість 4 хв. на кожній ступені) до тих пір, доки ЧСС не досягне рівня 75% МСК. Оцінка РФС проводиться за спеціальною таблицею [184] (див. табл. 4.4.).

Розпочинати займатися фізичною культурою ніколи не пізно, для неї не має вікових обмежень, окрім протипоказань.

Усі протипоказання поділяються на абсолютні та відносні.

Абсолютними протипоказаннями є:

· хвороби серцево-судинної системи:

· ішемічна хвороба серця з частими нападами стенокардії, перенесений інфаркт міокарда (до 6 місяців);

· недостатність кровообігу ІІ-ІІІ ступеню;

· аневрізма серця та великих артеріальних судин;

· деякі порушення ритму серця (мерехтуюча тахікардія, повна АВ–блокада);

· природжені вади серця та стеноз (звуження) передсердньо-шлуночкового отвору;

· гіпертонічна хвороба ІІ-ІІІ стадії;

· хвороби органів дихання (бронхіальна астма з важким перебігом, бронхоектатична хвороба, а також легенева недостатність різної етиології);

· хронічні захворювання нирок (гломерулонефрит та ін.);

· захворювання печінки з признаками недостатності функції;

· злоякісні новоутворення;

· органічні захворювання центральної нервової системи в тяжкій формі;

· хвороби ендокринної системи;

· тромбофлебіт і часті кровотечі різної етиології;

· хвороби органів руху з різко вираженими порушеннями функцій суглобів та больовим синдромом;

· глаукома, міопія високого ступеню;

· захворювання в гострій чи підгострій стадії.

До відносних протипоказань відносяться: загострення хронічних захворювань та перебування людини в ранній стадії будь-якого гострого захворювання; висока температура тіла.

Читайте також:

1. В залежності від мети та характеру угоди, які лежать в основі випуску векселів, а також їх забезпечення розрізняють комерційні, фінансові та фіктивні векселя.
2. Відтворення основних засобів виробничого характеру –це процес безперервного їх оновлення. Розрізняють просте і розширене відтворення.
3. Враховуючи вищезгадані функції, розрізняють два види використання емблеми.
4. За змістом та обсягом повноважень, що їх отримує представник, розрізняють
5. За механізмом протікання розрізняють хімічну та електрохімічну корозії.
6. За ознакою резидентності розрізняють операції з платіжними картками емітентів-резидентів та емітентів-нерезидентів.
7. За перебігом розрізняють доброякісну і злоякісну гіпертонічну хворобу.
8. За рівнем механізації процесів розрізняють автоматичні і напівавтоматичні потокові лінії.
9. За ступенем участі спостерігача в досліджуваній ситуації розрізняють невключене і включене спостереження.
10. За характером дії дослідника розрізняють
11. За характером переміщення розрізняють конвеєрні лінії з безперервним та пульсуючим рухом.
12. Залежно від кінетичної енергії кулі розрізняють чотири види її дії: розривну, пробивну, клиноподібну і контузійну.

Переглядів: 5761