Люблінська унія

Причини укладання Люблінської унії

Велике княжіння Руське» та остаточна втрата українськими землями удільності

Після смерті Вітовта литовські та українські феодали обрали литовським князем Свидригайла (1430-1432 рр.). Він був наймолодшим братом Ягайла. Новий князь відвазу взяв курс на державну незалежність литовських та українських земель від Польщі. Двір Свидригайла перестав підкорятися наказам польського короля, а також почалася заміна польських гарнізонів литовськими. У відповідь поляки пішли війною проти ВКЛ. Вони захопили Поділля і облягли Луцьк. Прихильники Свидригайла з числа українських феодалів володіли багатьма містами Волині тому вони чинили збройний опір загарбникам. Для придушення антипольських виступів Ягайло влітку 1431 р. направив на Волинь потужне військо. Українські феодали організували оборону краю і завдали поразки полякам.

Однак литовських феодалів не влаштовувало посилення позицій українців в ВКЛ. Не бажаючи миритися з реальною втратою українських земель, литовські магнати змовилися і зкинули Свидригайла.

Новим литовським князем став Сигізмунд (1432-1440 рр.). Він поновив унію 1401 р. між ВКЛ і Польщею, повернувши полякам Західне Поділля і деякі прикордонні міста. ВКЛ визнало зверхність Польщі. Тоді Україна відділилася від ВКЛ і Польщі й пішла самостійним шляхом. Цей перід в українській історії дістав назву «Велике Княжіння Руське» (1430-1435 рр.).

Східне Поділля, Волинь, Київщина, Сівирщина, Смоленщина, Вітебщина й Полоцька земля утворили незалежну українську державу. На місцях владу перебрала українська аристократія. Свидригайло, який залишався без влади, спільно з німецькими лицарями почав війну проти Литви. З 1432 р. між Свидригайлом і Сигізмундом точилася війна. 2 вересня 1435 р. Сигізмунд за допомогою поляків розбив Свидригайла. Останній не склав зброї і за підтримки української знаті продовжував боротьбу проти Сигізмунда і Польщі.

Волинські магнати Чорторийські 1440 р. організували заколот і вбили пропольськи налаштованого Сигізмунда. Після цього в українських землях спалахнуло повстання проти литовських магнатів. Новообраний литовський князь Казимир (1440-1492 рр.) мусив визнати відновлення Київського і Волинського князівств. Десятирічна визвольна війна українських князів завершилася перемогою. Україна вкотре відновила свою державність.

В історії удільної України чітко простежуються дві протилежні тенденції:

1. прагнення українських князів здобути Україні повну державну незалежність;

2. намагання литовських правителів ліквідувати українську автономію.

Польський король Казимир ІV 1452 р. ліквідував Волинське князівство. У 1470 р. влада ВКЛ ліквідувала Київське князівство, перетворивши його у звичайну провінцію. Так Україна позбувалася своєї державності у цей період.

1. Тривалий досвід литовсько-польських союзів ХІV – ХVІ ст.

2. Московська загроза.

3. Династичні зв’взки.

4. Прагнення литовської та української шляхти здобути собі такі права і привілеї, які мала польська шляхта.

На початок XVI ст. стало очевидним, що Велике князівство Литовське близьке до занепаду. У 1522 р. Москва відібрала у нього Чернігів і Стародуб на північному сході України. А у 1549 та 1552 рр. воно не змогло протистояти двом великим вторгненням татар. У 1562-1570 рр. наростаюча криза сягнула критичної межі, коли Литва ув'язла в нову триваючу війну з Московським царством. Виснажені величезними воєнними витратами й опинившися перед загрозою московського вторгнення, литовці звернулися до Польщі по допомогу. Поляки готові були її надати, але за плату. Тепер головною умовою вони поставили об'єднати в одне політичне ціле Польщу з Литвою, яких до цих пір пов'язував спільний монарх.

Побоюючись поступитися своїм панівним становищем перед польськими конкурентами й занепокоєні небезпекою зростання католицьких впливів, литовські та українські магнати опиралися остаточному злиттю з Польщею. Але невдоволена пануванням магнатів середня та дрібна шляхта підтримала поляків, сподіваючися здобути собі широкі привілеї, якими користувалися польські феодали.

Скликаний у 1569 р. в Любліні королем Сигізмундом Августом сейм проходив у драматичній та гострій боротьбі. Незадоволені перебігом переговорів, магнати Великого князівства на чолі з протестантом литовським князем Кшиштофом Радзивіллом та православним українським князем Костянтином Острозьким залишили їх. У відповідь на це поляки за підтримки дрібної шляхти на Волині, у Підляшші та Києві оголосили про приєднання цих земель до Польщі. Це змусило норовистих магнатів повернутися за стіл переговорів, і 1 липня 1569 р. була укладена Люблінська унія.

Внаслідок підписання унії утворилася Річ Посполита, що мала єдиного виборного короля, сейм, гроші, податки та єдину зовнішню політику. Але Велике князівство певною мірою зберігало автономію, зокрема місцеве врядування, військо, скарбницю та систему судочинства. Та тепер до Польської корони відходили всі українські землі, що раніше належали литовцям.

Люблінська унія 1569 р. стала для українців подією величезної ваги. Попри всі свої недоліки Велике князівство Литовське протягом двох століть створювало для них сприятливі умови існування. Українські князі хоч і підпорядковувалися литовцям, однак мали великий вплив у суспільній, економічній, релігійній та культурній царинах життя. Проте, як свідчила доля Галичини, що першою потрапила під владу Польщі, з переходом українських земель від Литви до Польщі було поставлено під сумнів саме існування українців як окремої етнічної спільності.

Об’єднання в одній державі військового і економічного потенціалу Польщі, України та Литви поставило Річ Посполиту в один ряд з наймогутнішими країнами Європи, й вона почала здобувати перемогу за перемогою в Лівонській війні з Московією.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Українські землі після Кревської унії	\|	Брестська церковна унія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.