Люблінська унія

Польська держава постійно намагалася розширити свої кордони у східному напрямку. Діяльність королів, спрямована на приєднання до польських земель нових територій, знаходила підтримку всього населення. Магнати і шляхта бажали отримати нові землеволодіння, оскільки вільних земель у Польщі фактично не залишилося; міщани й купці були зацікавлені в нових ринках збуту та розвиткові торговельних зв'язків; католицьке духовенство прагнуло поширення католицизму на нові землі.

На цьому ґрунті на початку XVI ст. стали визрівати умови для тісного союзу між Польським королівством і Великим князівством Литовським.

Причин для об'єднання з Великим князівством Литовським у Польщі було декілька. Насамперед, польські магнати і шляхта прагнули отримати українські землі, що входили до складу Литви. Іншою причиною було те, що тоді активізувала своє просування в західному напрямку Московська держава, тривала Лівонська війна; і в Литві, і в Польщі розуміли, що лише спільно можна протистояти експансії Московії. Але слід зазначити, що у Великому князівстві Литовському були і противники унії, особливо — українські та білоруські шляхтичі, які не бажали поширення впливу католицької церкви.

У січні 1569 р. в Любліні король Сигізмунд ІІ Август скликав спільний литовсько-польський сейм для вирішення питання про унію (союз) двох держав. Представники Литви та Польщі висунули два різні проекти унії. Литовський проект містив положення про окремі органи влади в кожній державі, що формувалися тільки з її громадян, про окрему монету тощо. У польському проекті пропонувалося злити Литву з Польщею в єдину державу з одним королем і спільними органами влади. Литовський проект поляки відкидали як неприйнятний. Довідавшись про те, що й король став на бік польського проекту, литовська делегація вирішила від'їхати, щоб зірвати сейм. Проте серед членів делегації стався розкол: великі магнати полишили сейм, а дрібна шляхта вирішила підтримати польський проект, сподіваючись на привілеї від польського короля.

Мал. Утворення Речі Посполитої. Польська держава у XVI – XVII ст.

У березні 1569 р. за згодою польських магнатів і шляхти король видав універсал про відібрання у Литви та приєднання до Польщі Волині й Підляшшя, а перегодом Київщини та Брацлавщини. У такий спосіб майже всі українські землі увійшли до складу Польщі. Ослаблена Лівонською війною Литва опору не чинила. Щоби залучити на свій бік місцеву шляхту на приєднаних землях, король зрівняв її у правах із польською. Обурені такою сваволею литовські магнати повернулися на сейм і намагалися захистити права Литви на ці землі, але марно.

Унію було підписано 1 липня 1569 р. в Любліні. Утворювалась єдина держава Річ Посполита(республіка) з єдиним виборним королем, сеймом, монетою. Окремими залишалися печатка, місцева адміністрація, фінанси, військо.

Мал. Люблінська унія (з картини Яна Матейка)

За Люблінською унією Литва втрачала свою державність і зберігала лише деяку автономію на значно меншій території.Унія сприяла посиленню польської експансії на українські та білоруські землі. На цих теренах активно насаджувався католицизм. Зростало соціальне гноблення після загарбання земель польськими магнатами і шляхтою; запроваджувалася фільваркова система господарювання. Почалося активне спольщення литовської, української та білоруської еліт. Величезний досвід литовських князів у царині державотворення було знехтувано, що в подальшому призвело до катастрофічних наслідків, у тому числі й для самої Польщі. Перед українським та білоруським народами постала загроза знищення їх як окремих етносів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зміна династії на королівському троні	\|	Польсько-турецькі війни

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.