• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ОБ'ЄКТИ: ПРОМИСЛОВІ, КОМУНАЛЬНІ ТА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

104(60). Будівлями виробничого призначення на заводах, електростанціях та інших промисло­вих підприємствах є споруди, в яких розміщені цехи, силові установки, машинні зали, склади

готової продукції тощо. Будинки, а також інші споруди на території підприємств, що не мають окремих умовних знаків, зображують на топографічних планах лініями по їх зовнішніх контурах з одночасним виділенням вогнестійких.

Кількість поверхів на будівлях і будинках виробничого призначення на планах не показується; підпис про спеціалізацію виробництва дають тільки за додатковими вимогами.

Будівлі виробничого призначення зображують як не житлові будівлі (див. ум. зн. №№ 14, 15). У масштабах 1:500—1:2000 на зображеннях таких будівель підписують тільки матеріал, з якого їх споруджено (наприклад, К — цегляні, бетонні, М — металеві, Д — дерев'яні).

Адміністративні будинки промислових підприємств зображують на топографічних планах як звичайні житлові будівлі (див. п. 46).

105(60). Труби виробничих підприємств, котелень тощо зображують на планах різними умов­ними знаками з розподілом на труби, що мають значення орієнтирів і труби другорядні, що не мають орієнтирного значення.

Якщо труба виражається в масштабі плану, то її основу оконтурюють і у кружку чи квадраті розміщують відповідний умовний знак труби.

При висоті труб 50 м і більше на планах масштабів 1:2000 і 1:5000 підписують їхню фактичну висоту в метрах.

У масштабі 1:500 і 1:1000 труби зображують за фактичними обрисами їх цоколів (круглими, квадратними тощо) із зображенням відтяжок (якщо вони є).

106(61). Капітальні споруди баштового типу, в тому числі будівлі-башти господарського при­значення, зображують на топографічних планах за їх фактичними контурами, тобто круглими, квадратними тощо. Якщо верхня частина башти ширша від нижньої, то для зображення її плано­вих контурів потрібно викреслювати дві замкнуті лінії: внутрішню суцільну — по проекції цоколя, і зовнішню пунктирну — по проекції верху башти.

107(61). У випадку, коли важливо підкреслити, що споруда є баштою, необхідно на додаток до її графічного позначення нанести на план скорочений підпис бшт. (у контурі башти або поруч з ним). При зображенні баштових градирень (пристроїв для повітряного охолодження води в системах зворотного водопостачання промислових підприємств) пояснювальний підпис доповнюють скороченням град.

Умовне позначення капітальних башт потрібно використовувати і для показу старовинних сторожових башт, збудованих із валунів або тесаного каменю. Біля зображення таких башт дають підпис бшт. іст.

Якщо баштові споруди мають значення орієнтирів, тоді поруч із зображенням підписують їх висоту. 108(61). Матеріал, з якого споруджено башту, на планах масштабів 1:2000 — 1:500 позначають буквеними індексами: М — для металевих, К — для всіх інших капітальних; на планах масштабу 1:5000 — установленим умовним знаком (див. п. 104).

109(62). При зображенні вишок легкого типу, які виражаються в масштабі, кожну з них пока­зують з поділом за матеріалом, з якого виготовлено опору. Для тих вишок, які за розмірами будуть зображуватися на планах масштабів 1:2000 і 1:5000 позамасштабним умовним знаком, передбачено знак без заливки кружка в його нижній частині (на відміну від знака капітальних башт).

110(63). Умовний знак нафтових і газових вишок застосовують, коли вони встановлені над свердловинами, що експлуатуються. Зокрема, позначення вишок розміщують замість позначень цих свердловин.

Для зображення вишок на топографічних планах масштабу 1:5000 цей знак, як правило, засто­совують у позамасштабному варіанті в поєднанні з пояснювальними підписом нафт, або газ. На планах масштабів 1:2000 — 1:500 показують зовнішні контури цих споруд і зображують їх опори (з характеристикою матеріалу — ум. АН. №№ 86 — 88), а в середину контуру наносять умовні знаки нафтових і газових вишок. У підписі біля їхнього зображення в чисельнику фіксують їх призначен­ня і номери, у знаменнику — абсолютну позначку землі біля устя свердловини.

Вишки над свердловинами, що мають тимчасове призначення і демонтуються після закінчення бурових робіт (наприклад, розвідувальних, заглушених тощо), на топографічних планах не показуються. 111(63). Газові факели на нафтопромислах, запалені з метою знищення попутного газу, зобра­жують на топографічних планах, якщо вони розраховані на функціонування строком не менше одного року (за даними управління промислами).

112(64). При зображенні на топографічних планах усіх масштабів башт та щогл радіо і телевізійного призначення, радіорелейних вишок та ретрансляторів використовують один загальний умовний знак.

Кружок знака повинен відповідати центрові споруди на місцевості. Саму споруду зображують з поділом за конструкцією та матеріалом, з якого її споруджено, зокрема, якщо на опорах, то у

відповідності зі знаками №№ 86 — 88, а якщо монолітна, то застосуванням пояснювального підпису бет., ЗБ (тобто залізобетонна башта) тощо.

Для цих об'єктів підписують скорочену характеристику їх призначення, наприклад, телевіз., радіорел., а для тих, що мають висоту 50 м і більше, — також їх висоту в цілих метрах.

113(65—69). На ділянках добування твердих корисних копалин гірничі виробки представлені шахтами з переважно вертикальними стовбурами, меншими за розмірами шурфами (як правило, також вертикальними) і штольнями, що прокладені в похилому чи горизонтальному напрямку.

На топографічних планах зображують, як правило, тільки ті об'єкти, що знаходяться безпосередньо на земній поверхні — надшахтні будівлі або устя стовбурів (з копрами чи без них), а також транспортні споруди, лінії електропередачі, склади матеріалів, відвали тощо. За додатковими вимо­гами зображують і підземні виробки (нанесенням контуру і підпису у ньому),

114(65—69). Надшахтні будівлі зображують на топографічних планах так само, як інші будівлі виробничого призначення (п. 104), але з пояснювальним підписом про характер добування (шах.-вуг., руд., фосф. тощо), а за наявності планових даних та графічних можливостей — із розміщен­ням умовного знака устя шахтного стовбура у відповідному місці загального контуру будівлі.

115(65—69). Устя шахтних стовбурів та експлуатаційні шурфи зображують різними позначен­нями залежно від характеру їх поперечного профілю — круглого чи прямокутного (на планах масштабів 1:500 та 1:1000 — з урахуванням орієнтування устя на місцевості). Всі шахтні стовбури, шурфи та штольні поділяють на діючі і недіючі, причому для показу їхнього устя передбачені відповідні умовні знаки, що різняться між собою.

116(65—69). Шахтні стовбури поділяють на основні — експлуатаційного і транспортного при­значення, опускання та піднімання людей, та допоміжні — вентиляційні, водовідливні, розвіду­вальні тощо.

В окремих випадках, коли стовбур шахти прокладено не вертикально, а похило, за додаткови­ми вимогами, біля знака устя дають підпис похил, чи пх.

117(65—67). Над устями шахтних стовбурів (головним чином основних), що знаходяться поза будинками, інколи споруджують копри, які являють собою споруди у вигляді башти чи вишки (подібно до зрізаної піраміди) для розташування піднімальних пристроїв. Копри не виділяють умовним знаком, а дають підпис копер або коп., вказують матеріал, з якого його споруджено, та висоту в метрах, якщо вона 50 м і більше.

118(70). Обвалені устя шахтних стовбурів, шурфів та штолень зображують на планах одним загальним знаком із підписом глибини ями до десятих часток метра і, на відміну від інших ям, з підписом шахт., шурф або штол.

119(7І). Знаки усть пошукових геологічних шурфів при відсутності на плані місця можна зменшувати. Біля знака підписують позначку земної поверхні, а за додатковими вимогами — його порядко­вий номер. Позначка повинна відповідати південно—східному кутові умовного знака шурфа.

120(72—74). До комплексу об'єктів геологорозвідувального призначення, які підлягають зобра­женню на топографічних планах поряд з устями окремих, переважно великих шурфів (див.ум. зн. № 71), входять лінії менших за розмірами шурфів (свердловин), що оконтурюють яку-небудь зону, а також геологічні канави та розчистки.

Якщо ці шурфи (свердловини) розташовані на такій відстані один від одного, що всі їх зобразити на планах масштабів 1:5000 і 1:2000 неможливо, то наносять кружки діаметром 1 мм із відстанню між ними 4 мм, з'єднують їх потовщеною лінією і супроводжують пояснювальним підписом геол.

121(72—74). Лінійні об'єкти геологорозвідувального призначення (канави, траншеї, лінії шурфів тощо) зображують в масштабі плану. За додатковими вимогами вздовж них можуть бути підписані номери і рік виконання геологорозвідувальних робіт: наприклад, геол. №14, 1993.

Геологічні розчистки поверхневих гірничих порід зображують на топографічних планах у масш­табі пунктирною лінією з пояснювальним підписом: геол.розч.

122(73, 74). Свердловини — вузькі гірничі виробки круглого профілю, які пробурюють під будь-яким кутом, складаються з устя (з колонкою і засувкою) на поверхні землі, стовбуру і днища забою. На топографічних планах фіксують номери свердловин (всіх, що експлуатуються, за додат­ковими вимогами — решти, див. п. 123) і абсолютні позначки безпосередньо біля устя. Крім того, усі свердловини поділяють на свердловини глибокого буріння і глибиною менше 500 м, що показу­ються різним діаметром умовного знака. Заглушені свердловини (в тому числі і покинуті) незалеж­но від їх глибини, виділяють підписом загл.

123(73). На топографічних планах свердловини класифікують за їх призначенням на розвіду­вальні — переважно для геологічних потреб, експлуатаційні — для видобування газу, нафти та інших рідинних корисних копалин, додаткові — спостережні, вентиляційні, водовідливні тощо.

Біля зображених на планах розвідувальних свердловин розміщують скорочений підпис розв. (у деяких випадках геол.), біля експлуатаційних — газ., нафт, тощо, біля допоміжних, які виконували функцію розвідувальних, але ще не здані в експлуатацію, заглушених і невідомого призначення — бур. (див. також пп. 120 і 394, 395, 397).

124(74). Якщо при кущовому розташуванні свердловин можна зобразити тільки деяку їх части­ну, то обов'язково позначають крайні свердловини, а між ними — штриховий пунктир. "Кущ свердловин" супроводжують на плані одним підписом, у чисельнику якого розміщують буквені індекси, які характеризують призначення свердловин (н — видобування нафти, г — видобування газу), і номери, а в знаменнику — позначку землі біля першої із свердловин у цьому кущі.

125(75). Умовним знаком відвалу на топографічних планах показують насипні споруди (на ділянках розробки надр, біля деяких заводів, електростанцій і підприємств комунального господарства), утво­рені в процесі складування пустої породи, некондиційних корисних копалин або промислових відходів. Відвали біля шахт називають териконами. Розрізняють одно - і багатоярусні, плоскі, конусні, хребетні і секторні терикони, що необхідно показувати при зображенні їхньої форми та структури на топографічних планах.

Транспортери., дороги., трубопроводи та інші об'єкти на відвалах, що стабілізувались, рослинність (включаючи трав'яну), показують як звичайно. При зображенні горизонталей у межах териконів слід керуватись п. 424.

126(75). Коли на відвал продовжує надходити пуста порода, промислові відходи тощо, що обу­мовлює зміни його обрису, зображення відвалу може бути обмежено загальним контуром його основи, особливим знаком вершин, які виділяються (якщо вони є), і декількома висотними познач­ками (з фіксуванням дати їх визначення). Нанесення останніх регламентується в тому порядку, що і для укосів (див. п. 459). Відповідно потрібно показувати і відвали, що є в стадії рекультивації, тобто розрівнювання, планування під спортивні споруди, озеленення тощо. При зображенні відвалів доцільно давати пояснювальні підписи: у першому випадку — зрост.відв., зрост.тер. тощо, у дру­гому — рекульт.відв.; складених із спресованої золи — відвал попелу тощо.

127(76). Відкриті розробки твердих корисних копалин залежно від їхньої потужності (товщини пласта) і характеру залягання, а також від характеру місцевості здійснюють як кар'єрним (пере­важно при добуванні вугілля, рудних та нерудних копалин), так і іншими відкритими способами. До останніх відносять, наприклад, відкриті соляні розробки на берегах морів і дражні полігони на розсипних родовищах.

Всі ці розробки зображують на топографічних планах по контурах фактично освоєних площ. При інтенсивному характері робіт, які зумовлюють швидкі зміни контурів, штрихування їх умов­ного знака доцільно давати із суттєвою розрядкою (як і біля укосів — див. п. 458).

Біля зображення розробок підписують найменування корисних копалин, що видобуваються. Для недіючих розробок передбачається скорочений пояснювальний підпис нед., який проставляють у дужках після назви матеріалу добування або після назви типу розробки (наприклад, полігона). 128(76). При зображенні кар'єрів додатково підписують їхню глибину до десятих часток метра, а для значних за розмірами — позначку дна, основних ярусів і верхнього краю в точках, які мають орієнтирне значення. В середньому абсолютна позначка має бути показана на кожні 3—4 см² зображення кар'єру.

Будинки, споруди та дороги в кар'єрах, що призначені для тривалого використання, зображують на топографічних планах як звичайно. Об'єкти тимчасового призначення, а також: приготовлені до транспортування матеріали добування, відвали вийнятої породи і залишки рослинного покриву на топографічних планах не зображують. На топографічних планах при зображенні діючих кар'єрів горизонталі не показуються (на відміну від недіючих).

129(76). Добування солі на морських узбережжях і берегах солоних озер в основному здійснюють відкритим способом. Для цього на площі добування прокладають водовідвідні канали і ділять системою валиків на ряди солеосадових басейнів. Одночасно з нанесенням на плани загаль­ного контуру, каналів і вали кір біля зображення розміщують підпис: соляні розробки (скорочено: сол. розр.). Місця виходу на поверхню самосадної солі, що не розробляються, підлягають зображенню на топографічних планах згідно з п. 530.

130(76). Дражні полігони (попередньо розчищені і обводнені площі розсипних родовищ корисних копалин) утворюються за допомогою плавучих гірничо-збагачувальних споруд — драг. На вільних місцях контурів полігонів умовним знаком зображують всю ситуацію в їхніх межах, а саме: штучні форми рельєфу — відвали, уступи та вали, водойми, протоки та канави (рови), греблі, лінії розвідувальних шурфів тощо. На вільних місцях контурів розташовують відповідні підписи, переважно у повній формі (дражний полігон).

131(77). Торфорозробки промислового призначення зображують у масштабі на всіх топографічних планах. Незначні ділянки торфорозробок для сільськогосподарських потреб на планах масштабу 1:5000 зображують позамасштабними умовними знаками.

При значній площі торфорозробок зображують канави, що оконтурюють їх зовнішні межі, магістральні канави для відводу води та основні канави з валиками. Осушувальні канави, які нази­вають картовими, тимчасові виробничі об'єкти, рослинність та заболочені ділянки в межах торфових розробок не зображуються. Рельєф поверхні відпрацьованих торфорозробок можна зображувати горизонталями (див. п. 424) за додатковими вимогами.

Усередині контурів торфових розробок або поряд з ними (переважно на планах масштабу 1:5000) розміщують підпис, який характеризує спосіб добування торфу: фрезерний, екскаватор­ний: скорочено — торф. розр. {фрез.), торф. розр. (екскават.) тощо.

132(78). Нафтові колодязі з різними простими пристроями для піднімання нафти з близьких до поверхні шарів на топографічних планах зображують єдиним умовним знаком, для недіючих — із додатковим підписом нед. На топографічних планах масштабів 1:1000 і 1:500 значну частину цих колодязів можна передавати в масштабі, що зумовлює необхідність їх зображення за фактичними розмірами (як і для підйому води — див. ум. зн. №№ 275—277). Недіючі (завалені) колодязі зобра­жують умовним знаком ям штучного походження, але зі збереженням підпису нафт.

133(79). Для зображення природного виходу нафти на поверхню землі в таблиці передбачено два різні умовних знаки, які застосовують з урахуванням характеру виходів (точкове джерело чи пластове просочування на площі) та їх показ в цьому масштабі.

Умовний знак для позамасштабного зображення виходу нафти орієнтують униз за нахилом ділянки місцевості, а виходи нафти, які виражаються в масштабі, — перпендикулярно південній стороні рамки плану. В обох випадках умовні знаки супроводжують підписом нафта, обов'язково в повній формі.

134(5(9). Наземні нафтозбірні ємності у вигляді відкритих обладнаних басейнів (комор) і об­валованих нафтових ям на всіх топографічних планах зображують у масштабі з викресленням їх контурів за фактичними розмірами суцільною чорною лінією і заповненням — вертикальною по­товщеною штриховкою. Крім того, для планів масштабу 1:5000 передбачено позамасштабний знак малих нафтових басейнів та ям зі скороченим підписом нафт.

135(80). Баки та цистерни для пального, газгольдери (стальні місткості для газу) зображують на топографічних планах масштабів 1:500—1:2000 за розмірами і формою кожного з них і супровод­жують пояснювальним підписом (наприклад, цист, і додатково нафт.) та зображенням опор. На топографічних планах масштабу 1:5000 деякі з цих об'єктів можуть бути передані в масштабі, а для інших слід застосовувати позамасштабні умовні знаки.

У зображеннях баків та газгольдерів (як правило, вертикальних циліндричних і рідко — кулястих) зафарбовують верхню половину знака, а в горизонтальних або трохи нахилених — верхню або праву половину знака (якщо цистерна витягнута уздовж південної сторони рамки).

136(81). Баки та цистерни для кислот, хімічних добрив та інших хімічних речовин зображують за їхними фактичними розмірами (для планів масштабу 1:5000 передбачено і позамасштабний умов­ний знак). Пояснювальні підписи при зображенні цих об'єктів повинні відповідати тій терміно­логії, яку застосовують на виробничій ділянці, наприклад, бак хім. добр., баккисл., мст.хім. (тобто місткість із хімікатами).

На планах масштабів 1:500 та 1:1000, за додатковими вимогами, підписують матеріал, з якого виготовлено резервуар, а саме: нет.бак кисл., бет.цист.хім. тощо.

137(81). У випадках, коли резервуари для паливних матеріалів присипані або повністю засипані ґрунтом (землею), їх слід зображувати так, як і резервуари для води (див. пп. 403, 404), але з іншими підписами, а на планах масштабів 1:2000 і 1:5000 — додатково з зафарбуванням умовних знаків цих резервуарів (див. п. 135).

138(82). Бензоколонки та колонки дизельного пального на топографічних планах усіх масш­табів зображують позамасштабним умовним знаком. За додатковими вимогами, при наявності вільного місця, знаки супроводжують пояснювальним підписом бенз. або диз.

Якщо колонки знаходяться на територіях заправних станцій, які виражаються в масштабі плану, то при зображенні останніх поруч із колонками (при необхідності — вибірково) зображують усі постійні споруди і розміщують підпис (біля автомобільних заправних станцій — АЗС, біля решти — запр.

139(83). Естакадами називають надземні або надводні споруди мостового типу, що складаються з опор та прогінних споруд. За матеріалом, з якого вони спорудженні, розрізняють сталеві, залізобетонні та дерев'яні естакади.

При зображенні естакад на топографічних планах їх класифікують за призначенням на естака­ди для ремонту автомобілів (найбільш поширені), технологічні, вантажні, морські естакади на нафтопромислах (діючі і недіючі), а також транспортні — шляхопроводи (див. табл. 75).

140(83). До технологічних відносять естакади, що призначені для транспортування матеріалів та виробів, прокладення промислових трубопроводів та кабелів тощо; до вантажних — естакади, призначені для навантажування різних твердих і сипучих матеріалів, нафтоналивні тощо.

При зображенні кожної з естакад слід застосувати такий умовний знак, який відповідає її розмірам та конструкції.

141(83). При зображенні естакад на опорах останні показуються на своїх місцях і розрізняють за матеріалом, з якого вони виготовлені (див. ум. зн. №№ 86—88).

Пояснювальний підпис естакада може бути конкретизований вказівкою її призначення, наприклад: технол.ест., нафт.ест.

У місцях, де під естакадами є проїзд для автотранспорту, слід фіксувати допустимі габарити. 142(84). Підйомні крани всіх типів класифікуються на стаціонарні та пересувні (на рейках, естакадах), поворотні та неповоротні. Крани цих основних типів розрізняють за особливостями конструкцій, що виражається у зовнішньому вигляді. На топографічних планах крани треба переда­вати з максимально можливою графічною точністю за його плановим зображенням. В таблицях наведено позначення різних найпоширеніших за конструкцією кранів, а саме: настінно—консольних поворотних, кран-балок, баштових та портальних стаціонарних на рейках, козлових на рейках та мостових на естакадах. Характеристики цих зображень не підписують, тому що крани однієї конструкції можуть мати на місцевості (отже, і на планах різних масштабів) різні розміри.

143(84). У випадках, коли декілька пересувних кранів установлено на тих самих рейках чи еста­кадах, на плані зображують усі, причому приблизно на однаковій відстані один від одного.

Рейки зображують в одну або в дві лінії — залежно від фактичної ширини колії і масштабу плану. 144(85). З бункерів на топографічних планах умовним знаком зображують стаціонарні бункери на промислових підприємствах — саморозвантажувальні сховища (резервуари, засіки) для безтарно­го зберігання матеріалів (вугілля, руда, цемент, зерно тощо).

При зображенні бункерів, що мають значення орієнтирів, доцільно на доповнення до знака давати пояснювальний підпис бункер (скорочено: бунк.).

Зображення бункерів на підземних трубопроводах виконують згідно з п. 184. 145(86—88). Стовпи і ферми — це опорні пристрої, які в основному призначені для підтримуван­ня і закріплення несучих конструкцій багатьох споруд, підвішування дротів тощо. Як правило, сто­впи складаються з однієї опори, а ферми — з декількох, що з'єднані для жорсткості поясами.

Для зображення на планах стовпів застосовують умовний знак у вигляді кружка, а кожної опори ферм — квадрата (при позамасштабному зображенні див. п. 146). Опори поділяють на топографічних планах за матеріалом, з якого вони виготовленні.

146(86—88). Наведені в таблиці розміри стовпів та ферм (при відсутності місця на планах масштабів 1:5000 і частково 1:2000) дозволяється трохи зменшувати. Наприклад, на забудованій території для стовпів—опор балконів і навісів — до 0,5 мм. Для зображення ферм у випадках, коли кожну їхню опору передати на плані неможливо, слід застосовувати такі умовні знаки, які найбільше відповідали б кількості і розташуванню опор на місцевості (прямокутник — для ферм з двома опорами, трикутник — з трьома, квадрат — з чотирма).

147(86—88). У таблиці наведені умовні знаки дерев'яних стовпів у варіантах без підкосів та відтяжок або з ними. Зображення цих деталей передбачається і для опор з іншого матеріалу, але тільки на планах масштабів 1:1000—1:500, зокрема на останніх — для незабудованої території і якщо плани призначені для подальшого збільшення.

З металевих опор, за додатковими вимогами, на планах усік масштабів можуть виділятися стовпи-ферми не монолітної будови, а ажурної (кутові металеві стійки, які закріплено поперечними прогонами). 148(83). Блискавковідводи (громовідводи), у випадках, коли їх розміщують на стовпах, слід зображувати в поєднанні стрілки і знака відповідної опори в залежності від матеріалу, з якого її виготовлено. На планах масштабів 1:5000 та 1:2000 ці блискавковідводи зображують тільки за додатковими вимогами.

149(90). Електричні ліхтарі і годинники на стовпах зображують на планах масштабів 1:500— 1:2000, як правило, з того боку опори, де вони підвішені. Електрошафи зображують тільки на планах масштабів 1:500 та 1:2000.

При великому навантаженні планів масштабу 1:2000 зображення ліхтарів на дерев'яних стовпах, а також низьких (2—3 м) декоративних ліхтарів у скверах та парках здійснюється вибірково.

Електричні ліхтарі на підвісках від стін будинків на топографічних планах зображувати не слід. 150(91). Умовний знак прожекторів на стовпах, як правило, орієнтують у бік території, що освітлюється.

Карликові прожектори, які називають також наземними, зображують тільки на планах масштабів 1:500 та 1:1000, на планах масштабу 1:2000 — за додатковими вимогами знаком удвічі меншої висоти, ніж для прожекторів на стовпах.

151(92). Електропідстанції здебільшого мають закриту частину у вигляді спеціальної будівлі та відкриту — з рядами агрегатів.

Будівлі електропідстанцій зображують як звичайні будинки, з розміщенням у контурі відповід­ного умовного знака. Якщо на плані масштабу 1:5000 будинок не виражається в масштабі, то стрілки розміщують паралельно його довшій стороні. Відкриту частину електропідстанцій виділяють конту­ром огорожі, зображення внутрішньої структури площадки не передбачається. У випадках, коли електропідстанція взагалі не має будівлі, зображення її на плані обмежують зовнішньою огорожею та розміщенням знака стрілки в центрі контуру.

На планах усіх масштабів поряд зі скороченим пояснювальним підписом ел.підст., за додатко­вими вимогами, може проставлятися її номер.

152(92). Трансформаторні будки на планах масштабів 1:500 і 1:1000 зображують як звичайні будівлі з показом всередині контуру матеріалу, з якого їх споруджено (буквеними індексами — див. п. 51), розміщенням відповідного умовного знака і скороченого пояснювального підпису б.тр. На планах, за додатковими вимогами, можуть бути підписані порядкові номери будок.

На планах масштабів 1:2000 і 1:5000 трансформаторні будки, що виражаються в масштабі, зобра­жують як будівлі, які різняться за матеріалом, але стрілка знака може розташовуватися за контуром. Будки, які не виражаються в масштабі, зображують тільки позамасштабним умовним знаком.

153(93). Трансформатори на стовпах і на постаментах, що не виражаються в масштабі, зобра­жують одним умовним знаком — прямокутником розміром 1,0 х 1,5 мм; трансформатори на поста­ментах, що виражаються в масштабі (плани 1:500 і, частково, 1:1000), зображують за їхнім конту­ром з розміщенням у ньому умовного знака у вигляді стрілки.

Всі наявні опори трансформаторів зображують на планах із поділом їх за матеріалом, з якого їх виготовлено.

154(94, 95). Лінії електропередачі (ЛЕП) зображують на топографічних планах з поділом на кабельні та дротяні. Для зображення ЛЕП високої напруги і низької (380 В і менше) передбачено різні за малюнком стрілки.

Лінії електропередачі на топографічних планах, як правило, показують всі. На планах забудованої території масштабу 1:5000 зображують тільки ЛЕП високої напруги. Стовпи ЛЕП низької напруги на планах масштабу 1:5000 зображують тільки на незабудованій території з обов'язковим показом поворотних стовпів та біля сторін рамок плану.

155(94, 95). Залежно від характеру території та графічного навантаження плану при зобра­женні лінії електропередачі керуються такими правилами:

лінійні елементи умовних знаків ЛЕП викреслюють на топографічних планах незабудованої території без розриву між опорами, забудованої — з розривами. На планах масштабів 1:1000 та 1:500 умовні знаки ЛЕП високої напруги за наявністю місця зображують без розривів;

кількісні характеристики ЛЕП підписують так, щоб на планах незабудованої території біля позначення ЛЕП обов'язково були підписи напруги струму, кількості дротів (або кабелів) та блискавковідводах (громовідвідних) тросів. За додатковими вимогами біля позначення ЛЕП підписують висоту провисання дротів (див. п. 156). На топографічних планах забудованої території із згаданих характеристик підписують тільки напругу струму на високовольтних ЛЕП на тих ділянках, де їх знаки викреслені без розриву.

156(94, 95). Показчики напруги струму на лініях електропередачі слід підписувати на топографічних планах через кожні 15—20 см.

Висоту провисання дротів (кабелів) визначають тоді, коли це потрібно для визначення проходу під ними меліоративної та сільськогосподарської техніки, і підписують на планах через 6—8 см умовного знака. При значних змінах висоти провисання дротів між суміжними опорами підписи дають частіше.

157(94, 95). Опори ЛЕП у вигляді ферм та стовпів зображують на планах масштабів 1:500— 1:2000 на своїх місцях практично всі, а на планах масштабу 1:5000 — вибірково в залежності від графічних можливостей (див. п. 154),

Так само зображують на планах масштабу 1:5000 лінії електропередачі в смузі відведених земель залізниць та автомобільних доріг. Винятком є топографічні плани меліоративного призна­чення, на яких всі деталі ЛЕП зображують, по можливості, детальніше.

158(94, 95). У тих випадках, коли відстань між опорами ЛЕП на плані 1,5—2,0 см, стрілки їх умовних знаків розміщують не через одну опору, а біля кожної з них. На планах масштабів 1:1000 та 1:500 при зображенні великих опор стрілки їх умовних знаків необхідно подовжити в середньому на 2 мм від контуру опори.

Якщо при зображенні на планах масштабу 1:5000 декілька ЛЕП проходять одна від одної настільки близько, що немає можливості показати кожну з них, слід обмежуватися зображенням ліній вищої напруги струму або з більш високими опорами, а при рівності умов — зображенням крайніх ліній.

159(94, 95). При перетині лініями електропередачі залізниць, автомобільних доріг, річок, наземних трубопроводів та інших об'єктів знаки ЛЕП викреслюють без розриву.

160(94, 95). Основні характеристики опор ЛЕП — висота і матеріал, з якого вони споруджені. Всі опори ліній електропередачі на топографічних планах поділяють на металеві, залізобетонні та дерев'яні (див. ум. зн. №№ 86—88). Висоту опор необхідно фіксувати тільки на планах масштабів 1:2000 та 1:5000, починаючи з 14 м. При однаковій висоті опор ЛЕП їх підписують на плані через кожні 5—6 см. Якщо на лінії окремі опори нижчі або вищі, то слід підписувати висоту цих опор.

161(94, 95). У випадках, коли дроти (чи кабелі) ліній електропередачі та ліній зв'язку проходять на одних опорах, на плані зображують тільки ЛЕП.

162(94, 95). Лінії електропередачі, що споруджуються, зображуються на топографічних планах як діючі, але з підписом спорудж.

163(96). Місця переходу повітряних ЛЕП у кабельні підземні на топографічних планах зображують поєднанням позначення останньої опори і напрямку від неї з обмежувальним штрихом. Цей комбінований знак розраховано для застосування як на незабудованих, так і на забудованих територіях.

164(97, 95). Електрокабелі підземні та підводні зображують на топографічних планах з таким самим поділом, як і повітряні, а саме: високої та низької напруги (див. п. 154). В обох випадках до знака додають пояснювальний підпис кабель (або скорочено каб.).

165(97). При зображенні підземних електрокабелів на планах масштабів 1:1000 та 1:500 показують кабельні стовпчики-сторожки, які фіксують на місцевості наявність кабелю в засипаній траншеї.

166(97, 99, 115). У випадках, коли підземні комунікації мають оглядові колодязі-люки, біля їх зображення на планах масштабів 1:1000 та 1:500 підписують порядкові номери (за наявністю документації) та їхні позначки. В залежності від технічного проекту на планах показують чотири, три або дві позначки. У першому варіанті підписують позначки кільця люка, поверхні землі (біля нього), верху та низу прокладки комунікації, у другому (якщо позначки кільця люка і поверхні землі відрізняються менше ніж на 10 см) — підписують одну позначку — кільця люка, а також верху і низу прокладки. У третьому варіанті підписують позначку кільця люка та верху прокладки.

На спеціалізованих топографічних планах масштабів 1:5000 та 1:2000 номери колодязів та їх-позначки підписують за додатковими вимогами, причому номери — вибірково, а з позначок — тільки позначки кільця люка та верху прокладки. Для універсальних топографічних планів усіх масштабів, а також планів з поєднаним навантаженням (п. 171), біля знака оглядових колодязів, як правило, передбачають одну позначку — кільця люка; у деяких випадках, враховуючи планове та висотне забезпечен­ня наступних інженерних робіт, позначки біля знака оглядових колодязів взагалі не проставляють.

167(97, 105, 115). Якщо на підземному електрокабелі чи іншій комунікації оглядових колодязів-люків немає, то на вибраних місцях траси (повороти, точки примикання тощо), а також через кожні 7—10 см підписують позначки верху закладеної труби, кабелю та поверхні землі. На універсальних топографічних планах ці позначки підписують тільки на магістральних та основних комунікаціях.

168(97). Для виділення зблокованих підземних електрокабелів їх умовне позначення поєднують із підписом бл. та цифрою, яка вказує на кількість прокладок у блоці.

169(97). Канали (тунелі) для підземних електрокабелів поділяють на непрохідні, напівпрохідні (до­ступні для огляду, але в незручних умовах) та прохідні. На топографічних планах їх зображують одна­ковими штриховими лініями та підписом, який характеризує матеріал, з якого вони споруджені {бет._г цегл.). Крім того, біля зображення непрохідних та напівпрохідних каналів наносять підписи непрохід. (або к.н.) і напівпрохідні (або к.нп.). У випадках, коли кабелі електропередачі пролягають у вузькому каналі, де немає можливості зобразити на плані стрілки їх умовних знаків, у розриві зображення каналу для ЛЕП високої напруги наносять спарені буквені індекси, для низької — одинарний індекс. 170(96). Знаки підводних кабелів показують на топографічних планах залежно від того, знаходять­ся кабелі безпосередньо на дні водоймища, чи прокладені під дном, тобто заглиблені або перекриті наносами (наприклад, замулені). В останньому випадку вказують глибину від поверхні дна до кабеля. 171(99). Нанесення підземних комунікацій на топографічних планах залежить від масштабу плану і його призначення: для виготовлення універсальних, топографічних або спеціальних планів підземних комунікацій.

На універсальних планах масштабів 1:5000 та 1:2000 оглядові колодязі підземних комунікацій зображують загальним знаком у вигляді кружка з рискою по діаметру під кутом 45°. За додатковими вимогами на спеціальних планах цих же масштабів, відповідно до вимог технічного проекту, оглядові колодязі зображують двома способами:

умовними знаками з розподілом за призначенням, передбаченим в таблиці 25;

одним загальним умовним знаком у випадку, коли відповідними буквеними індексами характеризують самі лінії комунікацій.

У випадках, якщо при завантаженій ситуації на плані загальний знак оглядових колодязів виділяється недостатньо чітко, біля нього розміщують букву л (тобто люк) або, за додатковими вимогами, один з індексів, передбачених у п. 178,

На спеціальних планах підземних комунікацій масштабів 1:1000 і 1:500 для оглядових колодязів передбачено обов'язкове розмежування умовних знаків за призначенням. Так само ці об'єкти зображують на планах масштабу 1:2000, які складають з розрахунком наступного збільшення.

172(99). Оглядові колодязі підземних комунікацій зображують на топографічних планах як незабудованої, так і забудованої території, незалежно від того чи зображують на планах комунікаційні лінії, чи ні.

При зйомці міст у масштабі 1:5000 знаки оглядових колодязів на планах, як правило, не показують. 173(99). При зображенні оглядових колодязів із графічним поділом за призначенням слід враховувати, що самостійні умовні знаки присвоюють не кожному з них, а лише тим, які розташовані на більш поширених комунікаціях: водопроводах, каналізаційних мережах (зливних, побутових, виробничих тощо), дренажних трубопроводах, тепломережах, газо - та нафтопроводах, кабелях ЛЕП, зв'язку і технічних засобів управління.

Для зображення оглядових колодязів інших підземних комунікацій передбачено застосування загального умовного знака і відповідного індексу: наприклад, для паропроводів — П., трубопроводів технологічних (без поділу) — ТТ тощо.

174 (100). За додатковими вимогами, при наявності достовірних даних, на топографічних пла­нах зображують зруйновані або заасфальтовані оглядові колодязі. Для цього використовують загальний умовний знак оглядових колодязів у поєднанні з пояснювальним підписом зруйн., зам.

175(101). Люки підвальні використовують для вентиляції підвальних приміщень, спуску та піднімання малогабаритних вантажів тощо.

176(103). Вигрібні ями на топографічних планах масштабів 1:1000 і 1:500 зображують умовним знаком за їх фактичними розмірами. На планах масштабу 1:2000 ці об'єкти показують позамасштабними знаками тільки за додатковими вимогами.

177(104-110). Трубопроводи, як і інші комунікації, зображують на топографічних планах з поділом на наземні, підземні і підводні. Наземні трубопроводи наносять суцільними лініями, підземні — штриховими з однаковою довжиною ланок, прокладеними над та під водою, — по голубому фону. Як правило, умовні знаки трубопроводів викреслюють чорним кольором, але за додатковими ви­могами, для більшої наочності, можуть зображуватися: водопроводи — зеленим, каналізаційні мережі — коричневим, газопроводи — блакитним; теплові мережі — синім тощо. При цьому в накресленні зберігають усі графічні елементи трубопроводів та всі пояснювальні підписи, передбачені в таблицях. 176(104-110). На топографічних планах усіх масштабів при зображенні трубопроводів у розри­вах умовних знаків трас підписують буквені індекси, що характеризують призначення трубопро­водів (транспортують газоподібний, рідкий або твердий матеріал чи продукт). Наприклад, для водо­проводів (без поділу) — В, каналізаційних мереж; (без поділу) — К, газопроводів — Г, теплових мереж; — Т, нафтопроводів — Н, бензопроводів — Б (за наявністю місця — бенз.) тощо, а для різних твердих матеріалів (без поділу) — Mm.

Підписи розташовують на лініях, якими позначають трубопроводи, біля їх перетину та біля сторін рамок плану через кожні 7 — 10 см траси.

179(104-110). При зображенні на топографічних планах трубопроводів, крім підпису про їх призначення та позначення місця оглядових колодязів, спираючись на відомі матеріали, підписують ще ряд характеристик. Зокрема, матеріал, з якого виготовлено труби, внутрішній діаметр у міліметрах (наприклад, ст.32 або, за наявністю місця, — стальн.32); напрямок течії рідини (переда­ють стрілоподібним потовщенням їх знака); категорія тиску в газопроводах з поділом на низький — до 0,05 кгс/см² (підпис н.т. або, за наявністю місця, — низьк.тиск), середній — 0,05-3,0 кгс/см² (cm. або серед.тиск) та високий — 3,0-12,0 кгс/см² (в.т. або вист.). Крім того, зазначають також кількість прокладок, якщо їх декілька пролягає зверху на землі або укладено в одну траншею (підписи у вигляді 2НГ, ЗК тощо). Трубопроводи недіючі та ті, що споруджуються (наземні, підземні, підводні), зображують на топографічних планах у тих випадках, якщо їхнє місцезнаходження визначено на місцевості. При цьому до умовного знака трубопровода додають підпис недіюч. або спорудж.

180(104). Наземні трубопроводи зображують одним умовним знаком, якщо їх прокладено безпосередньо на землі, та поєднанням цього знака із зображенням опор, якщо вони проходять над землею. При густому розміщенні опор трубопроводу на місцевості їх слід зображувати вибірково (в основному, на планах масштабів 1:5000 і 1:2000). Висоту опор у місцях, де під трубопроводом можливий проїзд автотранспорту або де ця висота різко змінюється, потрібно підписувати на планах з точністю до десятих часток метра.

Якщо трубопровід розміщено в коробі, то його позначають двома тонкими лініями по обидва боки умовного знака наземного трубопроводу та підписом, який характеризує матеріал, з якого виготовлено короб {бет., дер. тощо).

181 (104). На трасах наземних трубопроводів на топографічних планах зображують компен­саційні вигини (в горизонтальній площині), якщо вони виражаються в масштабі, та арочні перехо­ди (у вертикальній площині) через перешкоди. При наявності біля аркових переходів опорних пристроїв останні зображують як звичайно (див. ум. зн. №№ 86—88, п. 180). Окрім того, на цент­ральній ділянці переходу підписують характеристику його висоти від землі до низу труби.

Межі арочного переходу на лінії трубопроводу виділяють короткими поперечними штрихами. При наявності опор штрихи поєднують із знаком опор.

182 (704). Умовні знаки наземних трубопроводів, на відміну від інших комунікаційних мереж, на топографічних планах можуть служити межами контурів рослинності, ґрунтів, сільськогосподарських угідь тощо.

183(705). При зображенні підземних трубопроводів підписують (крім планів масштабу 1:5000) глибину їх залягання до верху труби на цій ділянці, Таку характеристику давати не обов'язково, якщо по лінії траси є відповідні висотні позначки.

На топографічних планах підземних комунікацій масштабів 1:1000 і 1:500 зображення трубопроводів супроводжують (біля знаків оглядових колодязів-люків) такими позначками: на каналізаційних і теплових мережах — кільця люка, поверхні землі, верху труби, дна лотка або каналу; на газопроводах, водопроводах та інших мережах для транспортування рідини — кільця люка, по­верхні землі та верху труби. У випадках, коли позначка кільця люка відрізняється від позначки поверхні землі менше ніж на 10 см, її на планах не підписують.

На спеціальних топографічних планах масштабів 1:5000 і 1:2000 біля знаків оглядових колодязів підземних трубопроводів, за додатковими вимогами, підписують позначку тільки кільця люка та верху труби або дна лотка.

Для універсальних топографічних планів, які мають поєднане навантаження (див. п. 171), передбачено зображення біля таких комунікацій тільки позначки кільця люка, а за додатковими вимогами і поверхні землі, якщо її позначка відрізняється від першої на 10 см і більше.

При показі на планах підписів позначок глибини залягання підземних трубопроводів у разі відсутності оглядових колодязів слід керуватися п. 167.

184(705). До найпоширеніших споруд на трубопроводах належать бункери, які наполовину вкопані в землю, оглядові будки та контрольно-розподільчі пункти. Майже всі вони за своїми розмірами можуть бути показані на топографічних планах за їхніми зовнішніми контурами з пояснювальними підписами та індексами, що характеризують матеріал, з якого вони споруджені,

Ковери — це вузькі колодязі на газових мережах для доступу до вентиля, контрольних трубок тощо. Ці об'єкти необхідно зображувати тільки на планах масштабів 1:1000 і 1:500.

185. На спеціальних топографічних планах підземних комунікацій масштабів 1:1000 та 1:500, за додатковими вимогами, на ділянках перетину трубопроводами залізниць, вулиць та автомагістралей можуть бути зображені такі пристрої, як захисні футляри — короткі труби великого діаметру. Графічно їх зображують штрихпунктиром (довжина ланки — 2 мм) з обох боків умовного знака трубо­проводу, супроводжуючи такими характеристиками: матеріал, з якого виготовлено трубу футляра, його довжина та розмір поперечника, позначка закладання трубопроводу (під перешкодою).

186(706). Камери на підземних трубопроводах зображують з поділом на наземні (що виступають над поверхнею землі) та підземні. їх передають у першому випадку суцільними лініями, у другому — штриховими. При зображенні камер слід зафіксувати наявність у них оглядових коло­дязів. За додатковими вимогами, біля позначення камер підписують їх порядковий номер.

187(707—709). Канали (тунелі) для розміщення підземних трубопроводів поділяють так само, як і для інших підземних комунікацій, а саме, на: непрохідні, напівпрохідні та прохідні. На топографічних планах зображують самі канали з характеристикою матеріалу, з якого вони виготовлені, кількість вміщених в них прокладок, діаметр, матеріал та призначення цих прокладок; наземні та підземні каме­ри (з номерами) на каналах, оглядові колодязі-люки як у цих камерах, так і в тих, що знаходяться безпосередньо на трубопроводах. Порядок зображення цих об'єктів регламентується пп, 166, 178.

На топографічних планах масштабів 1:5000 і 1:2000 частина каналів для підземних комунікацій не може виражатись в масштабі. В таких випадках передбачено особливий варіант їх зображення: для каналів дають позамасштабне зображення, умовний знак трубопроводу пропускають, а підпи­си, які його стосуються, повністю зберігають.

188(7 70). При зображенні на топографічних планах загальних колекторів для підземних кому­нікацій відповідними умовними знаками повинно бути відображено, які конкретно прокладки розташовані в цих колекторах. Переважно в них знаходяться каналізаційні лотки та трубопроводи, кабелі різного призначення, а також і інші прокладки.

У випадках розміщення в колекторі декількох однакових прокладок на плані застосовують загальний для них умовний знак та підписують їх кількість.

189 (102, 111). Стічні решітки на поверхні землі та відкрита каналізація, що зображена канава­ми та наземними лотками, в основному призначені для збирання та скидання дощових, а також талих снігових вод.

При зображенні на планах стічних решіток умовний знак повинен передавати їхню форму (круглу, прямокутну тощо). На планах масштабу 1:2000 ці об'єкти зображують у випадках їх на­ступного збільшення.

У населених пунктах відкриті каналізаційні мережі нерідко укріплені по дну та бортах, що на планах масштабів 1:1000 і 1:500 зображують лініями по обидва боки умовного знака канави або лотка і підписом, який характеризує матеріал укріплення (наприклад, бет.); на планах масштабів 1:5000 та 1:2000 — тільки самим знаком та підписом до нього.

Призначення відкритих мереж передають на планах буквами Кзл (тобто каналізація зливна), а напрямок стікання води в ній — зовнішньою стрілкою. Якщо канава або лоток перекриті зверху плитами, що знімаються, то, за додатковими вимогами, вони підписуються пл.знім.

190(112). Надводні трубопроводи на опорах на топографічних планах зображують за правила­ми, визначеними для наземних трубопроводів (див. п.180). Підписують також висоту трубопроводу над тим рівнем води, який прийнято при зображенні цієї водойми на топографічних планах. Умовні знаки опор поділяють за матеріалом, з якого їх виготовлено.

191 (113). Підводні трубопроводи поділяють за їх місцезнаходженням на прокладені по дну та під ним, включаючи перекриті наносами. Графічно це зображують різною довжиною штриха їхнього умовного знака. Окрім того, за додатковими вимогами, для трубопроводів, прокладених під дном, передбачена характеристика заглиблення їх від поверхні дна.

192(114—119). До ліній зв'язку (передачі інформації) і технічних засобів управління при їх зо­браженні на топографічних планах відносять телеграфні, телефонні, радіотрансляційні, телевізійні, телетайпні, сигнальні, блокування, централізації виробничих процесів тощо. Ці лінії зображують одними умовними знаками з поділом на кабельні підводні, кабельні підземні, кабельні та дротяні повітряні (на незабудованих та забудованих територіях).

При зображенні кабелів у розриві їхніх умовних знаків розміщують літеру V (символ слабкострумових ліній) з тим, щоб вони відрізнялись на топографічних планах від інших інженерних комунікацій, насамперед, від дротяних ліній зв'язку і технічних засобів управління. Ці позначення доцільно застосовувати у тих випадках, коли лінія укладена в настільки вузький підземний канал (тунель), що передати її знак на плані практично неможливо (див. п. 168).

Кількість прокладок цих ліній підписують тільки за додатковими вимогами. 193(114). Підводні кабелі зв'язку, технічних засобів управління класифікують на топографіч­них планах залежно від того, чи проходять вони по дну, чи прокладені під ним. До останніх відно­сять прокладки у відкритих та закритих підводних траншеях, а також прокладені по дну, але перекриті наносами. За додатковими вимогами в умовних знаках цих прокладок підписують їхню глибину від поверхні дна.

194(П5). При зображенні підземних кабелів зв'язку та технічних засобів управління оглядові колодязі на планах масштабів 1:1000 та 1:500 зображують умовним знаком і такими висотними позначками: для спеціальних топографічних планів підземних комунікацій — кільця люка та по­верхні землі (якщо різниця між ними менша ніж 10 см, то підписують тільки першу позначку), верху і низу прокладки; для універсальних та комбінованих топографічних планів — кільця люка. На планах масштабів 1:5000 і 1:2000 оглядові колодязі кабелів зображують одним загальним умов­ним знаком люків у поєднанні на спеціальних планах з позначками кільця люка та верху проклад­ки, а на універсальних планах — тільки самого кільця.

Щодо характеристики підземних комунікацій, що не мають оглядових колодязів-люків, керують­ся правилами, викладеними в п. 167, а блоків підземних прокладок — у п. 168.

195(115—119). Підземні та повітряні лінії зв'язку і технічних засобів управління на топографічних планах масштабів 1:2000—1:500 в межах населених пунктів зображують за додатковими вимогами. Якщо дозволяють графічні можливості, ці лінії вздовж: вулиць можна викреслювати без розриву. На планах масштабу 1:5000 такі комунікації не показують.

196(117—119). Умовні знаки повітряних кабельних та дротяних ліній зв'язку і технічних засобів управління на планах незабудованої території наносять суцільними лініями, а на забудованій — окремими ланками із зображенням посередині знаків опор (їх поділять за матеріалом, з якого вони виготовлені).

За додатковими вимогами, умовні знаки цих ліній супроводжують пояснювальними підписами про їх призначення (наприклад, телеф., радіо), розміщеними поруч із ними, або буквеними індексами (p., тобто кабель радіотрансляції, с. — кабель сигналізації) — у розриві знаків бр.к., а біля дротяних на планах масштабів 1:1000 та 1:500 також кількість дротів (наприклад, 8 др.).

У випадках, коли лінії зв'язку і технічних засобів управління підвішені на тих самих опорах, що і лінії електропередачі, на топографічних планах зображують тільки останні (див. п. 161).

197 (120). Місця переходу повітряних ліній зв'язку і технічних засобів управління в підземну кабельну мережу того самого призначення зображують на топографічних планах так, як і переходи ліній електропередачі (див. ум. зн. № 96).

198(121). Телефонні будки, що розташовані поза будинками, та зовнішні розподільчі шафи телефонної мережі зображують на топографічних планах відповідними умовними знаками, зокрема, знак будки орієнтують по південній стороні рамки плану, а шафу — згідно з розташуванням на місцевості.

На плани масштабів 1:1000 та 1:500 ці об'єкти наносять в усіх випадках, на плани масштабу 1:2000 — коли плани призначені для наступного збільшення, у масштабі 1:5000 ці об'єкти не зображують.

199(122, 126, 127). Метеорологічні станції, пасіки та загони для тварин зображують на топогра­фічних планах за контуром їхніх огорож з пояснювальним підписом (мет.ст., пасіка або пас, загін). Будівлі та інші споруди, що розташовані в межах огорожі, зображують установленими для них графічними та текстовими позначеннями.

Для метеорологічних станцій, пасік та загонів, що не виражаються в масштабі (наприклад, на планах масштабу 1:5000), на топографічних планах застосовують єдиний умовний знак у вигляді квадрата, орієнтованого за розташуванням об'єкта на місцевості. Знак має поєднуватись з одним із згаданих підписів.

200(123—125, 128). Об'єкти сільськогосподарського виробництва, призначені для забезпечення місцевих потреб, а саме: печі для випалювання вапна та одержання деревного вугілля, вітряки та млини, водяні млини і лісопильні, залежно від їхніх розмірів на місцевості та масштабу плану, можуть зображуватись за їх фактичним контуром з пояснювальним підписом або нанесенням установленого для кожного з них умовного знака.

201 (129). Із сховищ силосу та сінажу найбільш поширені ями і траншеї в ґрунті або бетоні, а також майданчики на поверхні землі зі стінками з бетонних плит та зацементованим дном.

Силосні та сінажні ями і траншеї зображують на топографічних планах тими самими умовними знаками, що й звичайні ями, але з додатковими підписами cllioc або бет.сінаж. Для зображення сховищ у вигляді площадок комбінують умовний знак підпірних стінок (див. ум. зн. № 255 та буквений індекс, що характеризує матеріал покриття дна (наприклад, Ц — цементобетон).

202 (1 ЗО— 134). При нанесенні на топографічні плани пунктирних ліній, що оконтурюють ділянки місцевості, які зайняті складами вугілля, торфу, піску та кавальєрами, звалищами і валами корчування, відходами підприємств або мають зриту поверхню, відведені під забудову площадки тощо, — у випадку застосування автоматизованих засобів виготовлення планів допускається замість крапкового пунктиру застосовувати штриховий з короткими ланками (див. ум. зн. № 333).

203(730). Відкриті склади вугілля, торфу, піску, залізобетонних плит та інших матеріалів або виробів зображують на топографічних планах, якщо складування здійснюється щороку на одному і тому ж самому місці. При малій площі складу пояснювальний підпис дають у скороченому вигляді, наприклад, скл., скл.вуг.

204(130). Кавальєри — відвали ґрунту, які вирівнюють під час рекультивації, можуть мати як не покриту рослинністю поверхню, так і покриту. Якщо кавальєр має трав'яний покрив, то в контурі відвалу поряд з підписом кавальєр дають умовні знаки цієї рослинності. Якщо він заріс чагарниками та деревами, то на плані його не зображують і відповідний підпис не проставляють.

Оскільки кавальєри підносяться над навколишньою місцевістю, то необхідно підписувати на планах їх висоту до десятих часток метра. В технічному проекті зйомочних робіт повинно бути визначено, зображати горизонталі в межах кавальєрів чи ні. У разі необхідності їх викреслюють на планах переривчастими лініями.

205(73/). Існує таке поняття як «ділянка, покрита відходами промислових підприємств». Це площі, на яких систематично концентруються шлаки від спалювання вугілля (наприклад, біля теплових електростанцій), шлами — нерозчинні осади після промивання металевих руд і деяких інших корисних копалин, нереалізовані залишки видобування і переробки нафти тощо. Горизонталі на цих ділянках, як правило, не проводять.

206 (131). Звалища на топографічних планах наносять тільки у випадках, коли ця місцевість спеціально відведена під звалище і визначені її зовнішні контури. В межах контурів звалищ па плани наносять переривчасті основні горизонталі та висотні позначки.

(132). Пустирями називають ділянки у межах населених пунктів та прилеглих до них територій, що не зайняті забудовою, спортивними майданчиками, культурною рослинністю і не використовуються як вигони чи для інших цілей. Якщо на пустирях є кущі та окремі дерева, їх зображують відповідними умовними знаками і підписують пустир. Рельєф пустирів зображують горизонталями.

(132). Будівельні майданчики оконтурюють на топографічних планах у тих випадках, якщо
їхні межі зафіксовані на місцевості. Зокрема, застосовують умовний знак огорожі, канав тощо, а якщо фіксування обмежується кутовими стовпчиками, то використовують пунктирну лінію контуру.

Для показу характеру поверхні будівельних майданчиків, якщо вона порушена, обмежуються висотними позначками, якщо ні — викреслюють горизонталі. Тимчасові споруди на цих ділянках не зображують.

209 (133). Умовним знаком ділянок зі зритою поверхнею (зриті місця) на топографічних планах зображують площі, на яких відкритим способом здійснюється поверхневе добування корисних копалин, що не мають промислового значення, знімався ґрунт із порушенням рельєфу при
полігонних випробуваннях землерийної техніки тощо. В контурах цих ділянок поряд із основним підписом зрито дають доповнення, наприклад, глина, пісок (у діючих виробках), ґрунт знятий тощо.

На планах масштабів 1:5000 та 1:2000 на зритих ділянках передбачено зображення горизонталей (переривчастими лініями з передачею загального схилу місцевості, тобто без деталізованого малюнка), на планах масштабів 1:1000 та 1:500 підписують самі висотні позначки, але в кількості, достатній для відображення характеру поверхні.

210(134). Вали корчування утворюються при механізованому розчищенні землі з метою її сільськогосподарського освоєння. Ці вали розташовані на краях полів і складені камінням, поваленими деревами та кущами, пнями, хмизом, залишками поверхневого шару ґрунту тощо. Вали нерідкр покриті трав'яною та чагарниковою рослинністю.

На планах масштабів 1:5000 та 1:2000 вали корчування залежно від складу їх компонентів, форми та розміру зображують умовними знаками бурелому, вирубки, нагромадження валунів, піску тощо або контуром з тими самими позначеннями. На планах масштабів 1:1000 та 1:500 замість знаків дають відповідні підписи. На планах усіх масштабів слід підписувати найбільшу відносну висоту валу.

При зображенні валів корчування на топографічних планах горизонталі, як правило, не наносять, за винятком зйомки для забезпечення рекультивації земель. При показі великих валів можливий показ горизонталей основного перетину.

Якщо з валів корчування вибрано і вивезено або спалено на місці деревину, а поверхня трохи вирівнялась, то ці утворення доцільно зображувати як звичайні земляні вали штучного походження (див. ум. зн. №№ 229, 332).

Переглядів: 670