• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

П л а н

1. Поняття і види вербальних договорів.

2. Літеральні договори та їх види.

3. Поняття і види реальних договорів.

4. Консесуальні контракти , іх види.

5. Пакти і їх види.

6. Зобов’язання ніби з договорів

7. Поняття деліктних зобов’язань

8. Квазіделікти

Для юридичного розвитку курсанта і розуміння основних положень римського зобов’язального права добре розібратися в системі контрактів (договорів). Договори поділяються на вербальні, літеральні, реальні, консесуальні.

Вербальний договір вважався укладенним після проголошення особливих слів (формул), тільки з їх оголошення виникало зобов’язання. Знати види договорів – стипуляцію і договір руки.

Літеральними контрактами називалися договори, які укладалися письмово. Дане зобов’язання не виникає, поки воля сторін, угода їх між собою не записані. Знати яке значення мали записи в прибутково-видаткових книгах, а в класичний період – документи: синграфи, хірографи.

Реальними називалися контракти, для виникнення яких однієї згоди між сторонами недостатньо, для цього потрібно здійснити передачу речі. Характерне для цього договору повернення боржником речи. Необхідно знати види реальних договорів, сторони , права та обов’язки, що випливають з договорів і відповідальність сторін.

Консесуальними називаються такі контракти, для виникнення яких достатньо однієї згоди, незалежно від їх форми, причому права й обов язки у сторін виникають в моменту згоди. Потрібно знати види консесуальних договорів. Римське право чітко сформулювало положення: ризик випадкової загибелі речі до передачі її покупцю несе саме покупець. Це означає, що покупець повинен сплатити обумовлену ціну, навіть якщо куплена річ загинула ще у продавця.

Слід добре засвоїти визначення усіх понять названих договорів, у першу чергу тих що належать до реальних і консесуальних.

Замкнута чотиричленна класифікація контрактів, що користувалися позовним захистом не могла задовольнити розвинутий цивільний оборот Стародавнього Риму. Виник цілий ряд нових договорів їз судовим захистом. Чотири членної класифікації контрактів, не могли охороняться за допомогою позовів, що застосувалися при порушенні прав, які виникли з контрактів. Такі угоди стали позначатися як “контракти, що не мають назви”. До них належать – міна, оціночний договір і ряд інших. У кодифікації Юстиніана бемііменни контракти зводяться до чотирьох основних типів, які потрібно запам’ятати:

1. Я даю, щоб і ти дав.

2. Я даю, щоб ти вчинив дію.

3. Я вчиняю дію, щоб і ти дав.

4. Я вчиняю дію, щоб і ти вчинив дію.

Слово “даю” означало передачу власності. Безіменні контракти створювали зустрічні обов’язки, тобто були двосторонніми, синалагматичними договорами, користувались позивним захистом.

Пакти (неформальні угоди) за загальним правилом не були забеспечени позовним захистом і називалися “голими” пактами. Поступово деякі пакти почали користуватися судовим захистом, учасникам надавалось право на позов. За цими пактами виникають права і обов язки. Ці угоди стали називатися “одягненими” пактами.

Підставами виникнення зобов’язань були не тільки угоди, але й інші юридичн факти. Другу групу за кваліфікаціею зобов’язань становили зобов’язання “ніби з договорів. Римські юристи словами “ніби з договорів” позначали фактичний склад, що, не будучи договором, мав подібність із ним і породжував зобов’язальні правовідносини. Види квазіконтрактів: ведення чужої справи без доручення; одержання чого-нібудь – грошей або речей особою, що ні є кредитором, тобто без правової підстави.

Вивчаючи зобов’язання з деліктів, потрібно врахувати, що в римському праві розрізняли два види правопорушень.

Курсанти мусять ознайомитися і з такіми деліктами, як: особиста образа, крадіжка, неправомірне знищення або пошкодження чужого майна

Зобов’язання “ніби з деліктів” становлять четверту групу зобов язань. Вони виникають з недозволених дій.

Варто також звернути увагу , що позов “ніби з делікту” міг подати будь який громадянин, а не тільки потерпілий.

Література

1.Новицкий И.Б. Основи римського гражданського права. – М., 1972

2. Підопригора О.А. Лснови римського приватного права. – К., 1995

Переглядів: 474