Основи рентної теорії закладено у класичних працях Д. Рікардо та А. Сміта, які представляли ренту як плату за користування землею. Монополія приватної власності на землю, на їх думку, реалізується через абсолютну земельну ренту, тобто форму земельної ренти, яку отримує власник землі незалежно від родючості та місцезнаходження ділянок.
Пізніше можливості прояву ренти почали розглядати в різних видах діяльності, які не завжди пов'язані з використанням землі та інших природних ресурсів. У сучасній інтерпретації термін «рента» (від латинського reddita – віддана назад, повернена) означає вид стабільного доходу, що отримується від капіталу, землі, інших природних ресурсів, майна, цінних паперів, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю.
З метою поступового вирівнювання цін на природний газ і нафту, що видобуваються в Україні, та цін, за якими вони надходять з інших держав, створення умов для розвитку нафтової і газової промисловості та поповнення доходів до Державного бюджету України справляються рентні платежі. Рентні платежі за нафту і природний газ запроваджено в Україні з 1995 року. Під поняття рентних платежів підпадають платежі, що сплачуються за встановленими тарифами, з постачання суб’єктами підприємницької діяльності електричної енергії, та природного газу. На сьогодні нормами Податкового кодексу України передбачено справляння рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку через територією України (підпункт 9.1.7, пункту 9.1, статті 9 [ПКУ]) та рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні (підпункт 9.1.8, пункту 9.1, статті 9 [ПКУ]) [Покатаєва О.В. Удосконалення механізму справляння рентних платежів в Україні / О.В. Покатаєва // Вісник Запорізького національного університету. – 2011. - № 3. С. 81-86]