• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Перетворення грошей в капітал . Механізм створення додаткової вартості

У процесі розвитку відносин обміну гроші стають загальним втіленням багатства. Поступове поглиблення спеціалізації, розподілу праці і зростання масштабів товарного виробництва призводить до подальшого відділення виробництва від споживання. Безпосередньою метою виробництва стає не виробництво для споживання, а виробництво для ринку. Ринок підпорядковує виробництво. Стимулом до виробництва стає зростання вартості. Це самозростання вартості може забезпечити тільки праця людини. Виробництво починає носити подвійний характер. З одного боку, слід створювати споживні вартості, конкретні матеріальні блага чи послуги. Але з іншого – виникає проблема отримання при цьому вартості більшої, ніж величина авансованої на виробництво вартості (коштів). Відбувається поступове перетворення грошей в капітал.

Рух капіталу завжди починається з грошей, але гроші перетворюються на капітал лише тоді, коли використовуються не для обміну, а для отримання прибутку. Тоді формула грошового обігу Т–Г–Т перетворюється на загальну формулу капіталу.

Капітал – це самозростаюча вартість. Загальна формула капіталу: Г–Т–Г′, де ; де Г – це початково авансовані на виробництво кошти, а – це приріст авансованих коштів (капіталу) – додаткова вартість. При обігу грошей як капіталу Г–Т–Г′ метою і рушійним мотивом є отримання більшої вартості (додаткової вартості). Головною умовою перетворення грошей в капітал є перетворення робочої сили в товар.

Робоча сила стає товаром, коли:

• робітник юридично вільний, тобто має право розпоряджатися своєю робочою силою на власний розсуд;

• власник робочої сили позбавлений засобів виробництва та засобів існування і змушений найматися до власника засобів виробництва, щоб мати засоби існування.

Як і будь-який товар, робоча сила має дві властивості – вартість та споживну вартість.

Вартість товару робоча сила визначається суспільно необхідним робочим часом, який затрачається для відтворення цього товару, тобто вартістю тих життєвих засобів, які необхідні для відтворення робітника і утримання членів його сім’ї. Сюди входить вартість продуктів харчування, одягу й взуття, витрати на житло, послуги медичних установ, витрати на навчання працівника і його дітей і т.п. На вартість робочої сили впливають кліматичні та інші природні умови країни. Так, життя у Фінляндії дорожче, ніж у Мексиці, оскільки в північних країнах видатки утримання житла, одяг і взуття, продукти харчування більші, ніж в країнах з теплим кліматом.

На вартість робочої сили впливає історичний момент. Після другої світової війни зарплата робітника в Японії була в 10 разів нижча, ніж у США, що визначалося історичними обставинами, особливостями розвитку США і Японії.

На вартість робочої сили впливають різні фактори. Одні з них підвищують її, а інші знижують. Вартість робочої сили зростає, оскільки діє закон підвищення потреб: у міру розвитку продуктивних сил з’являються все нові предмети споживання (автомобілі, телевізори, комп’ютери і т.п.), розширюється коло потреб працівника.

Зростають вимоги до знань працівника. Якщо на початку ХХ століття від робітника вимагалося вміння читати й писати, у середині його – середня освіта, то тепер ряд країн прагне дати вищу освіту всім, хто цього хоче. Відповідно зростають витрати на освіту, підвищення кваліфікації, що веде до підвищення вартості робочої сили.

Водночас вартість робочої сили знижується, бо підвищення продуктивності праці веде до зниження вартості продуктів харчування, одягу та інших засобів існування робітника і його родини. Якщо члени родини робітника (дружина, діти) також продають робочу силу, вартість робочої сили чоловіків відповідно знижується.

Споживна вартість товару робоча сила полягає в її здатності задовольняти певну потребу покупця. Споживна вартість робочої сили виявляється в процесі її використання, тобто в процесі виробництва: вона створює вартість більшу, ніж її власна вартість. Надлишок вартості, створеної працівником понад вартістю його робочої сили, є додатковою вартістю. Споживна вартість товару робоча сила якраз і полягає в здатності приносити додаткову вартість.

Авансований капітал (К) – капітал, авансований на придбання засобів виробництва і робочої сили для виробництва додаткової вартості: К = с + v.

Постійний капітал (c) – капітал, авансований на придбання засобів виробництва, який у процесі виробництва не змінює своєї вартості, виступає лише умовою для виробництва додаткової вартості.

Змінний капітал (v) – частина капіталу, авансованого на придбання робочої сили, яка у процесі виробництва збільшується, виступає джерелом створення додаткової вартості.

Нова вартість (v + m) – вартість, створена абстрактною працею найманого робітника, включає вартість робочої сили (v) і додаткову вартість (m).

Додаткова вартість (m) – вартість, яка створюється абстрактною працею найманого робітника понад вартістю його робочої сили і безкоштовно привласнюється капіталістом.

Отже, вартість товару (W), яка створена на капіталістичному підприємстві, включає вартість спожитих засобів виробництва, тобто перенесену вартість (с) і нову вартість (v+ m):

W = c + v + m.

Припустимо, що при виготовленні товару використовується сировина, на яку затрачається 4 години робочого часу середньої інтенсивності. Переробка цієї сировини обходиться в 6 годин робочого часу середньої інтенсивності. Усього на виробництво товару потрібно 10 годин робочого часу, з них 4 години – на попередній стадії виробничого процесу. Вартість товару буде в цьому випадку складатися зі знову створеної за 6 годин або нової вартості і перенесеної (втіленої у 4 годинах праці) вартості. Таке формування вартості забезпечує нормальне відтворення як робочої сили, зайнятої у виробництві товару, так і сировини для його виготовлення.

Своєю конкретною працею працівник зберігає вартість засобів виробництва, переносить її у створювану продукцію, створює нові споживні вартості. Своєю абстрактною працею працівник додає до вартості засобів виробництва (старої, перенесеної вартості) нову (додану) вартість.

Приклад 3. Визначте величину додаткової вартості, яку створює один робітник, якщо тривалість робочого дня - 10 год., денна вартість робочої сили - 2 грн., протягом одного часу праці робітник створює вартість 0,6 грн.

Розв’язок. Якщо за 1 годину праці робітнику створює нову вартість, яка дорівнює 0.6 грн., то за 10 годин нова вартість становить 6 грн. (10 ×0,6). Якщо денна вартість робочої сили дорівнює 2 грн., то додаткова вартість становитиме 4 грн. (6 – 2).

Відповідь: 4 грн.

Приклад 4. Для виробництва 100 швацьких машин протягом 8-годинного робочого дня капіталіст найняв 50 робітників. Денна вартість робочої сили одного робітника - 6 грн. Протягом дня знос машин складає 50 грн., будівель та інших споруд - 60 грн., витрачено сировини на 2000 грн. За годину один робітник створює вартість у 1,5 грн. Визначте сумарну вартість 100 машин.

Розв’язок. c = c₁ + c₂ + c₃ =50 + 60 + 2000 = 2100 грн.;

v₁₀₀ = 6 грн. × 50 = 300 грн.;

За 1 годину один робітник створює нову вартість (v + m) = 1,5 грн.,

а за 8 годин: 1,5 × 8 =12 грн.;

50 робітників протягом робочого дня створюють нову вартість на суму 600 грн. (12 грн. × 50), тобто (v + m)₁₀₀ = 600 грн. Якщо v₁₀₀ = 300 грн., то m₁₀₀ = 300 грн.

Сумарна вартість 100 машин дорівнює: W = 2100 с + 300 v + 300 m =2700 грн.

Відповідь: 2700 грн.

Норма додаткової вартості (m') – відношення додаткової вартості до змінного капіталу (v), виражене у відсотках:

Норма додаткової вартості є точним виразом експлуатації робочої сили капіталістом.

Ступінь експлуатації – відношення додаткової праці до необхідної праці:

Абсолютна додаткова вартість – додаткова вартість, одержана шляхом збільшення тривалості робочого дня за незмінного необхідного робочого часу. Збільшення тривалості робочого дня може бути досягнуто прямим методом (збільшення годин робочого дня) або прихованим методом (підвищення інтенсивності праці), що рівноцінне прихованому збільшенню робочого дня.

Відносна додаткова вартість – додаткова вартість, яка виникла внаслідок скорочення необхідного робочого часу за незмінного робочого дня (шляхом здешевлення засобів існування працівника).

Необхідний робочий час – частина робочого дня, протягом якої робітник відтворює вартість своєї робочої сили (v). Необхідна праця – праця, що витрачається протягом необхідного робочого часу.

Додатковий робочий час – частина робочого дня, протягом якої робітник створює додаткову вартість (m). Додаткова праця – праця, що витрачається протягом додаткового робочого часу.

Надлишкова додаткова вартість (форма відносної) – виникає на окремих підприємствах галузі, технічно найбільш розвинутих, де індивідуальна продуктивність праці вища за середньогалузеву, індивідуальна собівартість продукції – нижча за середньогалузеву. Реалізуючи свою продукцію за середньогалузевими цінами, ці підприємства отримують надприбуток, надлишкову додаткову вартість.

Приклад 5. Авансований капітал дорівнює 1000 грн., постійний капітал - 800 грн. Протягом години абстрактною працею створюється вартість, що дорівнює 0,5 грн. Денна вартість робочої сили становить 2 грн., тривалість робочого дня - 10 год. Визначте норму і масу додаткової вартості, створеної на даному підприємстві протягом дня.

Розв’язок: К = с + v ; v = 1000 - 800 = 200 грн.

За 1 годину: (v + m) = 0,5 грн.; за 10 годин: (v + m) = 5 грн.

Якщо денна вартість робочої сили становить 2 грн., то додаткова вартість, яку створює робітник протягом дня, дорівнює: m = (5 -2) = 3 грн.

Оскільки на підприємстві працює 100 робітників, то вони створюють масу додаткової вартості: m = 3 грн. ´ 100 = 300 грн.

Норма додаткової вартості:

Відповідь: 300 грн., 150 %.

Приклад 6. Норма додаткової вартості - 100 %. Протягом 8-годинного робочого дня робітник створює додаткову вартість у 6 грн. Визначте величину додаткової вартості, якщо тривалість робочого дня збільшиться на 2 год.

Розв’язок: Якщо норма додаткової вартості 100%, то m = v, робочий день поділяється порівну між необхідним робочим часом (4 год., v = 6 грн.) та додатковим робочим часом (4 год., m = 6 грн.).

Якщо тривалість робочого дня збільшиться на 2 год., то додатковий час становитиме 6 год., тоді норма додаткової вартості дорівнюватиме:

Маса додаткової вартості буде дорівнювати:

Відповідь: 9 грн.

ТЕМА 5. ФОРМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТОВАРНОГО

ВИРОБНИЦТВА. РИНОК

Читайте також:

1. ACCESS. СТВОРЕННЯ ЗВІТІВ
2. ACCESS. СТВОРЕННЯ ФОРМ
3. I.1. Порядок збільшення розміру статутного капіталу АТ за рахунок додаткових внесків у разі закритого (приватного) розміщення акцій
4. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
5. II.2. Збільшення розміру статутного капіталу АТ за рахунок спрямування прибутку до статутного капіталу
6. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
7. III. Капітальні інвестиції
8. ISO 15504. Причини та історія створення
9. IV. ТИМЧАСОВА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ
10. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
11. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
12. А) Капітал підприємства, його кругообіг та обіг.

Переглядів: 2549