Зв'язки між локальними цілями

В загальному випадку структура зв'язків між локальними цілями має довільний характер. Як крайні ситуації назвемо:

а) випадок, коли виконання будь-якої мети пов'язане з виконанням кожної з наступних (при відсутності ієрархії);

б) випадок повної незалежності досягнення локальних цілей: кожна мета виконується самостійно і їх зв'язок один з одним проявляється лише в тому, що виконані всі разом вони вирішують поставлене завдання.

Однак найпростіших і одночасно основних типів зв'язків між цілями всього три. Зручніше за все пояснити їх на прикладі розподілу мети операції на дві локальні цілі:

{g¹, g ²} →G_J,

(індекс J у локальних цілей для простоти пропущений). При цьому можливо:

а) послідовне виконання – тільки досягнення однієї із цілей дає можливість виконати іншу;

б) паралельне виконання – цілі можуть виконуватися незалежно;

в) циклічне виконання – часткове виконання однієї із цілей дозволяє частково виконати іншу, що, в свою чергу, дозволяє повернутися до виконання першої, і так до повного виконання обох цілей (рис. 6.2).

Цілі на рис. 6.2 називаються також зв'язаними (а), незв'язаними (б) і складно зв'язаними (в). Останнє з погляду кібернетики являє приклад системи із зворотним зв'язком.

Типовим прикладом циклічного способу (рис. 6.2, в) є організація циклу програмним способом. У цьому випадку перед ЕОМ ставляться дві локальні цілі: перебрати всі параметри циклу (ціль g¹) і виконати для кожного значення параметра певні дії (g²). Циклічне виконання цілей досить багатообразне і за межами області програмування. За цією схемою представимо, наприклад, будь-яке керування, що вимагає постійного виконання команд: ціль g¹ – визначення керуючого впливу, ціль g² – виконання цього впливу. Будівництво можна розглядати як цикл: завезення матеріалу та механізмів і власне будівельні роботи. Процес навчання для студента переслідує дві циклічні цілі – засвоєння знань і здачу заліків.

Рис. 6.2. Способи досягнення двох цілей

Спосіб досягнення кожної із цілей g¹ і g² окремо може бути дискретним (порціями, стрибками) і безперервним. У першому випадку схему рис. 6.2, в ще називають ітеративною, а кожний перехід від мети g¹ до g² і назад – ітерацією, кроком, циклом.

Для більш ніж двох локальних цілей зв'язок між ними буде комбінуванням наведених вище типів. Схематичні приклади деяких з них для випадку трьох локальних цілей зображені на рис. 6.3.

Рис. 6.3. Деякі способи досягнення трьох цілей

Наведемо приклад теоретичного використання знань про послідовний і паралельний способи виконання цілей. Серед математичних жартів є завдання, подібні наступної: четверо робітників можуть зібрати щитовий будиночок за 10 год, за скільки зберуть цей будинок 400 робітників? Невже за 6 хв.? Серйозна відповідь на аналогічні питання, що зустрічаються на практиці, говорить, що мета, яка стоїть перед ними (в даному випадку – складання будинку) у досить обмеженій ступені ділиться на паралельно реалізовані цілі.

Нерідке виконання однієї локальної мети може ускладнити, навіть виключити виконання іншої. Такі цілі (дві й більш) називають антагоністичними. У складних системах практично не вдається позбутися того чи іншого ступеня антагоністичності локальних цілей. Проблема є найбільш гострою для цілей того самого ієрархічного рівня. В цьому випадку завдання прийнято називати багатоцільовим або багатокритеріальним. Цей вид завдань є досить актуальним і на даний момент активно вивчається. Звичайно, це робиться в строго формалізованій постановці, що переводить центр ваги дослідження на математичний апарат.

Відштовхуючись від типових порядків виконання локальних цілей, проаналізуємо найпоширеніші на практиці схеми досягнення глобальної цілі.

Типова схема 1.Загальна характеристика: у завданні явно присутні стадійність, етапи, почерговість операцій або процедур.

Приклади: послідовність операцій по обробці деталі на верстаті; етапи виготовлення проектної документації; вирощування рослин; почерговість вивчення розділів підручника, тощо.

У схемі 1 переважає послідовний перехід від однієї локальної цілі до іншої. Стадійність рішення звичайно забезпечує простоту умов переходу від однієї мети до іншої, таким чином, полегшуючи їхнє узгодження.

Типова схема 2.Загальна характеристика: завдання має щільно зв'язані, і одночасно значно відрізняючи сторони та аспекти, які повинні розглядатися одночасно.

Приклади: проектування складного технічного об'єкта, що вимагає участі різних дослідницьких колективів і застосування більших наукових, інженерних і організаційних зусиль; завдання наземного супроводу космічного польоту; конвеєрне складання, у якому одночасно бере участь висококваліфікований персонал різних спеціальностей; завдання екологічного захисту; завдання керування суспільством. Основою рішення таких завдань є паралельне досягнення набору локальних цілей в умовах їх тісного зв'язку і антагоністичності. Виділення цілей тут, як правило, досить очевидно за функціональною ознакою. Але узгодження є серйозною, часто важко вирішувальною проблемою. Вдалий (тобто добре узгоджений) вибір локальних цілей у завданні, скажемо, створення складної автоматизованої системи може бути значним досягненням, що мають характер винаходу або навіть відкриття.

Типова схема 3.Загальна характеристика: більш однорідне завдання, підлягає розподілу на частини в зв'язку з її громістким, значним обсягом вхідної інформації або обмежену в часі для рішення.

Приклади: розподіл термінового замовлення по заводах (в основі рішення задачі – паралельне виконання слабо пов’язаних цілей); створення розгалуженої інформаційної системи на основі мережі ЕОМ (в основі – паралельне виконання щільно пов’язаних між собою цілей); пошук інформації в банку даних (в основі – послідовний перехід вниз по деревовидній системі ознак); математична декомпозиція лінійної системи рівнянь великої розмірності (в основі – циклічне рішення систем меншої розмірності). Із прикладів видно, що локальні цілі тут зв'язуються з виділенням досить однорідних частин. У випадку виконання цілей одним колективом (однією людиною, однієї ЕОМ) приймає послідовне або послідовно-циклічне досягнення цілей (типу рис. 6.2, б). Якщо цілі виконуються різними колективами (людьми, машинами), то переважає паралельне або паралельно-циклічне досягнення цілі (типу рис. 6.2, в).

У цій типовій схемі складним може бути як виділення, так і узгодження цілей.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Локальні цілі	\|	Загальна постановка задачі в багатокритеріальних системах

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.