Принципи лікування ускладнень цукрового діабету

Гіпоглікемічну кому лікують внутрішньовенним введенням струминно 40% розчину глюкози 40-60 мл. Якщо хворий не опритомнів, призначають 0,1% розчин адреналіну 0,5-1 мл або 1 мг глюкагону. Якщо і після цього хворий не опритомнів, переходять на внутрішньовенне крапельне уведення 5% розчину глюкози, а за наявності набряку мозку вводять лазикс, манітол.

Для виведення з гіперглікемічної (діабетичної) комивикористовують інсулінотерапію. Хворому вводять спочатку 20 ОД внутрішньом’язово (при колапсі – 20 ОД внутрішньовенно), а потім щогодини по 10 ОД внутрішньом’язово з одночасним щогодинним визначенням глюкози в крові та сечі й ацетону в сечі. Після зниження глікемії до 11 ммоль/л переходять на підшкірне уведення інсуліну по 6 ОД кожні 4 год.

Крім того, проводиться інтенсивна регідратаційна терапія розчином Зінгера або 0,9% ізотонічним розчином натрію хлориду. Для компенсації втрати рідини, а вона сягає 6-10 л, вводять 1л протягом 1-0ї години, 1л – протягом наступних 2 год. і ще 1 л – за 3 години. Здійснюється обов’язково корекція електролітних порушень, в основному калію. Вводять розчини калію (калію хлорин, панангін) через 3 години від початку інсулінотерапії під контролем вмісту калію в крові.

Усунення ацидозу ліквідують 4% розчином натрію гідрокарбонату протягом 1-3 год до ліквідації розладів дихання (2-2,5 мл на 1 кг маси) або трисамін (300-500 мл протягом 1 год).

Основою профілактики та лікування діабетичної полінейропатії є максимальна компенсація ЦД з подальшим використанням антиоксидантів (α-ліпоєва кислота), сірковмісних препаратів (унітіол, тіосульфат натрію), вітамінів групи В (нейровітан, неуробекс, мільгама), антидепресантів, лазарного опромінення.

Лікування діабетичної нефропатії включає наступні принципи: компенсація вуглеводного обміну, відсутність гіпоглікемії, кетоацидозу, нормальний рівень глікованого гемоглобіну, нормалізація маси тіла. При прийомі таблетованих цукрознижуючих засобів – перехід на інсулінотерапію. Адекватна гіпотензивна терапія (надають перевагу інгібіторам АПФ, сартанам – див. відповідний розділ «Клінічна фармакологія антигіпертензивних препаратів»). У разі розвитку ХНН – консультація і лікування під наглядом нефролога.

Оскільки ураження сітківки при діабеті (діабетична ретинопатія) має вторинний характер, важливе значення має системне ведення основного захворювання - ретельний контроль рівнів глюкози крові, артеріального тиску, функції нирок. Рекомендують використовувати сечогінні засоби (діакарб), ангіопротектори (актовегін, цитохром С), але це все не є ефективним. Існує лише один спосіб боротьби зі змінами судин сітківки - лазерна коагуляція або припікання лазерним променем змінених ділянок, щоб процес не поширювався і прогресував.

Принципи консервативної терапії діабетичної стопи такі: суворий метаболічний контроль, антибіотикотерапія, розвантаження ушкодженої ділянки, використання ангіопротекторів (актовегін, солкосерил, простациклін, цитохром С), обробка рани, виділення ділянок гіперкератозу, проведення реконструктивних судинних операцій, правильний підбір взуття. Профілактику прогресування атеросклерозу артерій буде здійснювати антигіполіпідемічна терапія статинами (аторвастатин, розувастатин), нікотиновою кислотою, вітамінами групи В. Покращувати місцевий кровообіг потрібно антикоагулянтами – гепарином і низькомолекулярними гепаринами – й дезагрегантами (кислота ацетилсаліцилова, клопідогрель, тиклопедин, дипіридамол), периферичними вазодилататорами змішаної дії – нітратами – й спазмолітичними міотропними засобами – дибазолом, папаверином, дротаверину гідрохлоридом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підходи до раціонального вибору пероральних цукрознижуючих засобів	\|	Клінічна фармакологія препаратів гормонів щитоподібної залози, антитиреоїдних ЛП, препаратів йоду

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.