• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Мал.18 Гіперемія кон’юнктиви

Клініка.Симптоми алергічного кон’юнктивіту найчастіше розвиваються гостро, від декількох хвилин до 12 годин після контакту з алергеном, уражаються обидва ока. Одностороннє ураження можливе тільки в тих випадках, коли наявний прямий контакт ока з причинним алергеном.

До основних клінічних проявів алергічного кон’юнктивіту відносять гіперемію, набряк кон’юнктиви, сльозотечу, іноді світлобоязнь. Характерний виражений свербіж очей, що заставляє пацієнта розтирати очі, а це, в свою чергу, призводить до посилення свербіжу.

Сльозотеча при алергічному кон’юнктивіті може бути обумовлена спазмом гладеньких м’язів сльозовивідних шляхів та гіперсекрецією сльозної рідини під впливом медіаторів, які вивільняються в патохімічну стадію алергічної реакції

При огляді оканеозброєним оком і офтальмоскопом видно набряклість повік, гіперемію та набряклість кон’юнктиви.Упередній камері ока гіперсекреція водянистої рідини, яка не містить патологічних додатків (кров, гній тощо).Прицитологічному дослідженні виділень з кон’юктиви знаходять збільшення відносного вмісту еозинофілів (від 10%).Мають значення в діагностиці позитивний алергологічний анамнез, шкірні тести,виявлення специфічних IgE-АТ в сироватці крові.

Анафілактичний шок – найтяжчий прояв алергії, генералізована реакція всього організму на контакт з алергеном. Характеризується початковим збудженням з подальшим пригніченням ЦНС, бронхоспазмом і різким зниженням артеріального тиску.

Етіологія і патогенез. Найчастіше зустрічається анафілактичний шок, викликаний різноманітними лікарськими препаратами, особливо при їхньому парентеральному введенні, застосуванні вакцин та сироваток, пилкових антигенів, деяких харчових продуктів, при укусах бджіл, ос, джмелів, шершнів.

Існуюче уявлення про патогенез анафілактичного шоку включає:

- наявність сенсибілізації та утворення антитіл до даного антигену;

- участь системи комплементу з утворенням під впливом протеолітичних ферментів (схожих на отруту кобри) з компонентів С₃ та С₅ «анафілатоксинів» - глікопротеїдів;

- вивільнення гістаміну;

- включення кінінової системи з масивним утворенням брадикініну;

- агрегацію формених елементів крові, тромбоутворення у найдрібніших судинах, паравазальний набряк, порушення мозкового кровообігу.

Клінічні критерії.За ступенем тяжкості умовно виділяють легкий, середньотяжкий, тяжкийтавкрай тяжкий(смертельний)шоки.

Анафілактичний шок проявляється різноманітними симптомами. У високосенсибілізованих хворих ані доза, ані шлях введення не грають вирішальної ролі у виникненні шоку. Найчастіше він розвивається після довенного або внутрішньом’язового введення дози антигену, яка може бути невеликою (наприклад, у межах 5-10 мл поліглюкіну у вену).

Передвісники шоку – це прогресуючий неспокій, відчуття жару та приливу крові до обличчя, сплутаність свідомості, здавлювання у грудях зі зростанням утруднення дихання. Розлади функцій посилюються стрімко, іноді передвісники можуть бути відсутніми або залишитися непоміченими.

Розрізняють декілька типів анафілактичного шоку:

1. з переважанням гострих гемодинамічних порушень (критичне зниження АТ);

2. з переважанням дихальних розладів (спазм бронхіол, гостра емфізема, розвиток набряку легень);

3. абдомінальна форма (больовий синдром за типом гострого живота, колапс).

У будь-якому випадку можлива раптова зупинка серця, та на перший план завжди виходять критичне зниження АТ внаслідок розширення судин, порушення мікроциркуляції та гострого підвищення проникності судинної стінки; порушення зовнішнього дихання на грунті бронхоспазму, прогресуюча гіпоксія; судоми.

Деякі хворі дуже швидко втрачають свідомість. Більшість скаржиться на раптову слабкість, експіраторну задишку, ядуху, кашель, відчуття стискання грудей, страх смерті, виділення з носа, запаморочення, зниження зору та слуху, свербіж шкіри, відчуття жару у всьому тілі, остуду, біль по всьому животі, у серці, нудоту, блювання, позиви на стілець, сечовиділення. Спостерігається холодний піт, ціаноз або різка гіперемія шкіри, іноді блідість, судоми, розширення зіниць, піна з рота, набряк обличчя, поширені уртикарні висипання на шкірі, затримка сечовиділення, мимовільна дефекація, частий ниткоподібний пульс, низький АТ, глухість тонів серця, експіраторна задишка, над легенями вислуховуються сухі хрипи, іноді різкий набряк язика з його прикусом, набряк гортані, можуть зростати явища набряку легень.

В одних випадках смерть настає упродовж 5-30 хвилин при явищах асфіксії, в інших - через 24-48 години та більше у зв'язку з незворотними змінами у життєво важливих органах, найчастіше від ниркової та серцево-судинної недостатності, шлунково-кишкових кровотеч.

При сприятливому закінченні після нівелювання гострих явищ у хворих деякий час спостерігається лихоманка, адинамія, періодичне блювання, пронос, шкірний свербіж, кропивниця, біль у м'язах, животі, попереку, напади бронхіальної астми тощо.

Профілактика анафілактичного шокуполягає в тому, що після анафілактичної реакції хворий повинен знати свій алерген (навіть перехресний) і носити паспорт алергіка, а лікарські препарати таким особам краще вживати per os.

Читайте також:

1. Венозна гіперемія.

Переглядів: 670