• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 2.

3.

2.

Поняття ризик відносять до складних категорій єдиного трактування якого немає. Найбільш точним є трактування згідного якого ризик у своїй першооснові є невизначеністю.

1.

Страхові ризики та їх оцінка.

Тема 1.

1. Суть та основні характеристики ризику.

2. Класифікація ризику.

3. Управління ризиком.

Невизначеність здебільшого супроводжується суб’єктивним сприйняттям реальних явищ. Поняття ризику на противагу поняттю невизначеність має застосування, а тому його зміст потребує об’єктивного визначення.

Необхідний перехід від суб’єктивно визначеної непевності до об’єктивного поняття ризику, який базується на цій непевності.

Виходячи з цієї умови ризик – це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічно-фінансової користі або прямих збитків через появу випадкової події щодо майнового інтересу членів суспільства.

У страхуванні під ризиком розуміють конкретне явище або їх сукупність, настання яких викликає необхідність відшкодування збитків зі спеціально створених страхового фонду.

Ризик у страхуванні розглядається щодо конкретних об’єктів, а не як ризик взагалі. Він пов’язаний з заподіянням шкоди об’єкту, який прийнятий на страхування, тому із загальної кількості ризиків виділяють ризики, які можна або доцільно страхувати.

З економічної точки зору

страхувальний ризик – ймовірна подія, або сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування.

У міжнародній практиці ризиком вважають конкретний об’єкт страхування або вид відповідальності.

Більшість ризиків носять об’єктивний характер, тобто не залежать від волі людини (град, сніг). Частина ризиків носять суб’єктивний характер, але їх реалізація ніколи не є бажаною для суспільства.

З іншої сторони, життя і діяльність людини завжди пов’язані з ризиком – суб’єктивні ризики (автотранспортна пригода, виробнича травма).

Виділяють 3 основні характеристики ризику:

1. Об’єктивність існування;

2. Ймовірність настання;

Непередбачуваність часу і місця настання та величини заподіяного збитку.

Всі ризики можна поділити на:

- страхові – які включені до страхового договору;

- не страхові – які не включені.

Ризики класифікуються за критеріями:

1. Причина:

- природні (буря, злива, град, ураган);

- антропогенні (пожежа, катастрофа, нещасні випадки).

2. Об’єкт:

- майнові (матеріальні) – пов’язані з нерухомим та рухомим майном;

- особові (нематеріальні) – пов’язані з існуванням людини.

3. Наслідок:

- чисті – несвідомі, трапляються незалежно від волі людини;

- спекулятивні – наприклад, свідоме завищення прибутків.

4. Величина (суми збитків):

- звичайні – рядові ризики;

- малі;

- середні;

- великі;

- катастрофічні.

5. Можливість настання:

- потенційні – постійно є;

- реальні – можуть наступити;

- реалізовані – вже наступили.

Наука, яка вивчає ризики називається ризикологією, а методи управління ризиком – ризик-менеджментом (Risk – management).

Управління ризиком в страхуванні здійснюється в 2 етапи:

1. Підготовчий – передбачає порівняння характеристик та ймовірність ризику на основі його аналізу та оцінки. Результатом цього є вирішення питання про те, якою мірою ризик прийнятий на страхування: повністю, частково чи взагалі не прийнятий.

2. Вибір конкретних засобів, які можуть вплинути на ризик, зменшивши його або усунувши його взагалі.

Зазначені етапи набувають такого змісту:

1. Аналіз ризику.

Контроль за ризиком.

2. Фінансування ризику.

Аналіз є комплексним етапом, до якого входять:

1. діагностика або ідентифікація ризиків так званої кваліфікація;

2. оцінювання ризиків кількісними показниками, так звана квантифікація;

3. визначення послідовності настання дій на підставі загальної оцінки ризику в тій чи іншій ситуації.

Діагностика може проводитись методами:

1. Аналіз спостереження за виробничою діяльністю;

2. Аналіз свідчень працівників;

3. Документальний аналіз господарської діяльності;

4. Аналіз організації об’єкта дослідження;

5. Аналіз результатів контрольних перевірок.

За ідентифікацією ризику і визначаються сфери його поширення: виникає потреба кількісної оцінки ризику. Кількісна оцінка ризику здійснюється на основі актуальних розрахунків.

Контроль над ризиками здійснюється такими способами:

- уникнення ризику;

- зменшення або мінімізація ризику;

- обмеження ризику;

- поділ ризику;

Уникнення ризику – фактичне ухилення від ризикогенної або ризиконебезпечної діяльності або способу буття.

Зменшення ризику потребує значних фінансових витрат на придбання різноманітних технічних заходів, які могли б протистояти виникненню ризику.

У тих випадках, коли все ж таки ризик настав вживання заходів, спрямованих на його обмеження.

Поділ ризику полягає в тому, що господарські суб’єкти можуть обмінятись пакетами акцій, віддавши таким чином частину ризику, їм притаманна і взявши частину чужого ризику.

Фінансування ризику здійснюється двома методами:

- самофінансування;

- передання ризику іншому господарському об’кту згідно з попередньою взаємною домовленістю.

Самофінансування або самострахування є формою покриття збитків власними коштами. У тому випадку, коли фінансові можливості є недостатніми для покриття збитку виникає потреба передачі або так звану трансферу ризиків іншим суб’єктам.

Трансфер може здійснюватись в двох формах:

1. Ризики, передані під фінансову гарантію іншого суб’єкта;

2. Ризики передаються професійним страховикам на підставі договору страхування і за відповідну плату.

Аверсія ризику – знехтування ризиком, не взяття до уваги.

Диверсифікація – зменшення ризику.

Переглядів: 804