• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відшкодування збитку, завданого з вини працівника

Процес відшкодування збитку, завданого підприємству, установі, організації з вини працівника, має такі складові частини:

—визначення розмірів збитку (ст. 135 КЗпП України);

—порядок відшкодування збитку (ст. 136 КЗпП України).

Розмір збитку, завданого підприємству, установі, організації, визначається за фактичними витратами на підставі даних бухгалтерського обліку з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей, за вирахуванням зношення відповідно до встановлених норм. При розкраданні, недостачі, навмисному знищенні або навмисному псуванні матеріальних цінностей збиток визначається на підставі І висновків експертів.

Порядок визначення розміру збитку від розкрадання, недостачі,

шищення (псування) матеріальних цінностей установлено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116 зі змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України від 27.08.96 № 1009 і від 20.01.97 № 34.

Якщо збиток завдано з вини кількох працівників, кожний із них відшкодовує лише ту частину, яка припадає на нього, і не відповідає за інших. Солідарна матеріальна відповідальність застосовується лише за умови, якщо судом установлено, що збиток підприємству, установі завдано спільними навмисними діями кількох працівників або працівника й інших осіб (Постанова пленуму Верховного Суду України від 28.03.97 № 3).

Умови колективної (бригадної) матеріальної відповідальності визначаються письмовим договором, укладеним між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади) на підставі Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

У разі, якщо в незбереженні матеріальних цінностей, крім членів колективу (бригади), з якими укладено договір, винні посадові особи, суд розглядає питання про притягнення їх до відповідальності в справі як співвідповідачів і визначає частину збитку, що відповідає ступеню провини кожного з них, і розмір збитку, що підлягає відшкодуванню, з урахуванням виду та меж матеріальної відповідальності, покладеної на них. Решта збитку розподіляється між членами колективу (бригади) відповідно до Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність (Постанова пленуму Верховного Суду України від 28.03.97 № 3).

Суд при визначенні розміру збитку, який підлягає відшкодуван-крім прямого дійсного збитку враховує ступінь провини працівника й ту конкретну обстановку, в якій було завдано збитку (ст. 137 КЗпП України). До конкретної обстановки, з огляду на яку (обов'язаний зменшити розмір покриття завданого збитку, належать нестворення нормальних умов збереження майна, неналежна організація праці та ін. (Постанова Пленуму Верховного Суду СРСР від 05.07.74).

Суд також може зменшити розмір відшкодування збитку, завданого працівником, залежно від його матеріального становища, за винятком випадків, коли збитку завдано злочинними діями працівника, здійсненими з корисливою метою (ст. 137 КЗпП України). Однак матеріальне становище працівника не може служити підставою для повного звільнення його від зобов'язань відшкодування підприємству, установі, організації завданого збитку.

Відшкодування збитку працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, і керівниками підприємств, організацій, установ, а також заступниками їх — за розпорядженням органу вищого рівня в порядку підпорядкування шляхом утримання із заробітної плати.

Видати таке розпорядження власник або уповноважений ним орган має право тільки за таких обставин:

—якщо мова йде про матеріальну відповідальність у межах середнього місячного заробітку;

—коли працівник дав згоду в письмовій формі на відшкодування збитку;

—за умови, що з часу виявлення збитку минуло не більше 2 тижнів.

Терміном 2 тижні обмежено видання, а не реалізація розпорядження про відшкодування збитку. Термін його виконання настає не раніше як через 7 днів із дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згодний з утриманням або його розміром, то трудовий спір за його заявою має розглядатися в порядку, передбаченому законодавством.

В усіх інших випадках питання про відшкодування збитку вирішується за поданням власника або уповноваженого ним органу позову до районного (міського) суду за місцем проживання працівника, який завдав збитку.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їхніх заступників матеріального збитку в судовому порядку провадиться за позовом органу вищого рівня у порядку підпорядкування або за заявою прокурора.

Читайте також:

1. Аудит розрахунків за відшкодуванням завданих збитків
2. Баланс робочого часу одного середньооблікового працівника
3. БЮДЖЕТ РОБОЧОГО ЧАСУ СЕРЕДНЬООБЛІКОВОГО ПРАЦІВНИКА НА 200__ р.
4. Бюджетне відшкодування ПДВ
5. Вивчення питань пожежної безпеки працівниками.
6. Видача працівникам спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту
7. Види зобов’язань з відшкодування шкоди, що виникають незалежно від вини заподіювача шкоди
8. Виробіток – показник рівня продуктивності праці, який характеризує кількість продукції, що виготовлено на одиницю часу або приходиться на одного середньооблікового працівника.
9. Відповідальність і обов’язок соціального працівника перед професією
10. Відповідальність і обов’язок соціального працівника перед суспільством і державою
11. Відповідальність соціального працівника перед клієнтом і його близькими
12. Відсторонення працівника від роботи

Переглядів: 1125