Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Відповідальність соціального працівника перед клієнтом і його близькими

 

Система відносин “соціальний працівник – клієнт” і “соціальний працівник – оточення клієнта” відіграє в соціальній роботі найважливішу роль. Ці відносини певної мірою детерміновані соціальними обставинами: клієнт має потребу в сприянні соціального працівника, а соціальний працівник зобов’язаний надавати йому допомогу. Соціальний працівник не має можливості вибирати клієнта, а тим більше його оточення; клієнт же може вимагати заміни соціального працівника, якщо для цього є підстави.

У залежності від характеру відносин працівника з клієнтом, система соціального захисту може зміцнюватися чи руйнуватися. Незважаючи на те, що між соціальним працівником і його клієнтом встановлюються партнерські відносини, за силою впливу на партнера більш активною стороною є соціальний працівник, оскільки його дії і вчинки мають вирішальне значення для клієнта і вирішення його проблем. Зважаючи на свій професійний обов’язок, фахівець зацікавлений у зміцненні й удосконаленні відносин із клієнтом і його близькими. Однак, формування сприятливих для роботи відносин із клієнтом не завжди залежить від соціального працівника, оскільки суб’єктивні характеристики клієнта також впливають на їхні взаємини.

Об’єктивно клієнт зацікавлений у встановленні міцних, доброзичливих відносин із соціальним працівником, проте меншою мірою, ніж фахівець: він знає, що, як би він не ставився до соціального працівника, той все одно зобов’язаний буде виконати свій професійний обов’язок. Іноді клієнт використовує своє переважне становище не на користь справи.

Професійний обов’язок соціального працівника стосовно клієнта полягає в його сприянні найбільш повної самореалізації особистості, що досягається різними способами і методами, обраними в залежності від потреб клієнта; за свої дії соціальний працівник несе моральну відповідальність.

Основними вимогами професійного обов’язку соціального працівника у відношенні до клієнта є такі вимоги, як: повага клієнта як особистості, підтримка і розвиток найбільш значимих його позитивних якостей, розумна вимогливість до нього, встановлення не тільки ділових, офіційних, але й людських відносин, створення в клієнта оптимістичного настрою, підтримка його достоїнства і самоповаги, допомога в набутті поваги з боку соціального оточення.

Особливо варто наголосити на таку вимогу, що пред’являється до соціального працівника, як вимогу вивчення внутрішнього, духовного світу клієнта. Внутрішнє, духовне життя людини належить тільки їй, є її невід’ємною частиною. Приступаючи до професійної діяльності, знайомлячись з клієнтом і його проблемами, вирішуючи (чи сприяючи вирішенню) цих проблем, соціальний працівник неминуче вторгається в особисте життя індивіда, стикається з його духовним світом. Оскільки одне з завдань соціальної роботи полягає в сприянні повному розкриттю потенціалу особистості, її самореалізації, пошуку нею самої себе, соціальний працівник зобов’язаний намагатися зрозуміти внутрішній світ свого клієнта і вміло на нього впливати.

Духовний світ людини – найбільш тонка, делікатна сфера, тому грубе, безцеремонне вторгнення в нього може обумовити непоправні негативні наслідки. Уважне, доброзичливе й чуйне ставлення до думок, ідей, інтересів клієнта, його емоцій і переживань, що грунтується на повазі до особистості, допоможе соціальному працівнику виконати свій професійний обов’язок стосовно клієнта.

Щоб стати самим собою, цілком розкрити свій потенціал, індивід повинен мати і можливість, і необхідність, і бажання. Соціальний працівник покликаний делікатно допомогти індивіду усвідомити необхідність трансформації (зовнішньої чи внутрішньої), сприяти формуванню потреби і вжити заходів для забезпечення можливості такої трансформації за згодою і схваленням клієнта на основі тих знань про нього, що він одержує в процесі вивчення самого клієнта, умов його життєдіяльності і його соціального оточення.

Професійна етика соціальної роботи не вважає аморальним виконання в окремих випадках свого обов’язку без задоволення і за внутрішнім примусом.

Соціальна робота належить до тих видів професійної діяльності, де найчастіше відбувається зіткнення зі злом, несправедливістю, приниженням і болем. Далеко не всі види послуг, що здійснюються соціальним працівником клієнтові, характеризуються естетичністю – здебільшого, це робота надзвичайно тяжка, а часом навіть брудна. Невірним було б у цьому випадку вимагати, щоб соціальний працівник виконував свої обов’язки з незмінним замилуванням з приводу обраного ним виду професійної діяльності і змісту конкретної послуги. Як і будь–яка нормальна людина, він в окремих випадках може відчувати небажання робити що–небудь, відразу, бридливість. Однак, керуючись професійним і моральним обов’язком, усвідомлюючи важливість і необхідність відповідних дій, уміючи керувати своїми емоціями, відповідальний фахівець ефективно виконує свої обов’язки, переборюючи негативні почуття і не демонструючи їх своєму клієнту.

Значну роль у соціальній роботі відіграють відносини, що складаються між соціальним працівником і соціальним оточенням клієнта – його рідними і близькими, друзями і сусідами. Контакт соціального працівника з оточенням клієнта не повинен виникати лише в надзвичайних обставинах, коли необхідно вживати термінові заходи, а мусить бути постійним протягом усього періоду роботи з клієнтом.

Фахівець завжди вбачає в соціальному оточенні свого клієнта не тільки об’єкт впливу, але й свого спільника у вирішенні проблем клієнта, тобто суб’єкт соціальної роботи, оскільки близькі, зазвичай, об’єктивно зацікавлені в поліпшенні умов життєдіяльності свого родича, друга, сусіда. Увага до соціального оточення клієнта, повага до нього, врахування його думки і залучення його до співробітництва на благо клієнта, створення атмосфери повної довіри і взаєморозуміння – професійний обов’язок соціального працівника. Однак щоб співробітництво було плідним, фахівець повинен об’єктивно оцінювати можливості соціального оточення клієнта, ступінь його згуртованості і взаємозв’язку, готовності долучитися до спільної діяльності, думку навколишніх з приводу обставин і особистості клієнта, а також, що важливо, ступінь індивідуалізму й егоїзму членів оточення (у тому числі і їхнього групового егоїзму).

Соціальний працівник повинен постійно шукати засоби для підвищення зацікавленості і можливості участі членів соціального оточення клієнта у вирішенні його проблем, виконання ними окремих етапів і розділів загальної роботи, повинен формувати суспільну думку на користь свого клієнта. Створення міцного, творчо працюючого колективу, об’єднаного єдністю мети і завдань, – об’єктивна мета співробітництва соціального працівника із соціальним оточенням клієнта. Такий творчий колектив, створений зусиллями соціального працівника з урахуванням думки клієнта, має значний потенціал.

Разом з тим, соціальний працівник повинен мати на увазі ті труднощі, що можуть зустрітися в його роботі із соціальним оточенням клієнта. Не слід забувати, що для оточення надання допомоги клієнту не є неминучою і обов’язковою, вона для них – лише можлива сфера докладання зусиль. Крім того, оточення клієнта, бачачи в соціальному працівнику представника офіційної інституції, зобов’язаного на підставі діючого законодавства виконувати свої функції щодо клієнта, може свідомо усуватися від спільної діяльності, цілком поклавши її на фахівця. Фахівець не має права дорікати рідним і близьким клієнта в невтручанні в його долю, байдужості, робити категоричні, скоростиглі висновки. В інтересах соціального працівника є довести оточенню клієнта об’єктивну необхідність і корисність його участі у вирішенні проблем клієнта, перебороти наявні суперечності у поглядах і думках людей, а також відчуження їх одне від одного, розбудити в них інтерес до спільних дій, тактовно роз’яснити їхню роль у справі клієнта, погодити інтереси з метою організації плідного співробітництва на благо клієнта і домогтися добровільної участі в спільній діяльності.

 


Читайте також:

  1. Cплата єдиного соціального внеску - 2013
  2. D) усі попередні відповіді вірні.
  3. D) усі попередні відповіді вірні.
  4. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
  5. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
  6. II. Поняття соціального процесу.
  7. IV. Відповідальність сторін
  8. V. Передня кишка
  9. Адміністративна відповідальність
  10. Адміністративна відповідальність
  11. Адміністративна відповідальність
  12. Адміністративна відповідальність




Переглядів: 4537

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Відповідальність і обов’язок соціального працівника перед професією | Обов’язок соціального працівника перед самим собою

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.