Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Відповідальність і обов’язок соціального працівника перед суспільством і державою

Типи взаємовідносин між об’єктами і суб’єктами в соціальній роботі

 

 

Діяльність соціального працівника у всіх її видах і складових частинах має соціальну спрямованість і передбачає соціальні наслідки, у зв’язку з чим постає питання про обов’язок і відповідальність фахівця перед суспільством і державою за свою діяльність. Саме виконання соціальним працівником його професійних обов’язків, досягнення визначених завдань узгоджується з інтересами суспільства. Вирішуючи те чи інше завдання, соціальний працівник керується різними інтересами: клієнта, особистими, професійними, які переважно збігаються із суспільними. Однак діяльність соціального працівника настільки складна й різноманітна, містить у собі можливість виникнення такої кількості нестандартних, неформальних ситуацій, що соціальний працівник досить часто виявляється перед проблемою вибору адекватного рішення.

Більшість етиків минулого, зокрема філософи Стародавньої Греції і Стародавнього Риму, пов’язували необхідне із суспільним благом, що має своє історичне обґрунтування. Аналогічний підхід до визначення необхідного демонстрували й філософи епохи Просвітництва – І. Кант, К.–А. Гельвецій, Ж.–Ж. Руссо й ін. З їхніх праць випливає, що у випадках, коли інтереси, якими керується людина, збігаються з інтересами суспільства, її вчинки в меншій мірі потребують морального регулювання.

Декларуючи в Конституції України благо людини як свою головну мету і завдання, держава домагається досягнення цієї мети різними способами. Одним з найбільш ефективних способів досягнення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини, є формування в країні інституції соціальної роботи, покликаної здійснювати діяльність стосовно тих громадян, що мають об’єктивні і суб’єктивні обмеження життєдіяльності, утруднення в реалізації своїх конституційних прав і перебувають у важкій життєвій ситуації. Тому на інституцію соціальної роботи покладені відповідальні функції надання допомоги саме цій категорії громадян. Для багатьох людей існування інституції соціальної роботи є єдиною діючою гарантією реалізації права на освіту, охорону здоров’я, працю.

Обов’язок і відповідальність перед суспільством і державою вимагають від соціального працівника, в першу чергу, використання всіх його професійних знань і навичок, таланту й щиросердечних якостей в інтересах суспільства і держави, – тобто дотримання соціальним працівником вимог, встановлених державою щодо соціальної політики. Обов’язок передбачає вибір пріоритетів діяльності і способів її здійснення на підставі розуміння соціальним працівником мети і завдань професії, інституційованої суспільством і державою, а також соціального змісту його діяльності.

Доручаючи соціальному працівнику турботу від свого імені про своїх соціально уразливих громадян, надаючи йому деякі необхідні для здійснення цієї цілеспрямованої діяльності повноваження, держава і суспільство покладають на фахівця подвійну відповідальність – за дії і наслідки цих дій самого соціального працівника і за діяльність його клієнта. У зв’язку з цим оцінюється не лише формальний аспект діяльності соціального працівника і її соціально значимі результати, але й ті взаємозв’язки і відносини, що виникають у процесі діяльності.

Таким чином, соціальна робота повинна відображати не тільки букву, але й дух соціального законодавства і соціальної політики.

Професійний обов’язок соціального працівника передбачає встановлення таких взаємозв’язків і відносин у професійній діяльності, що оптимально відповідають вимогам, які пред’являються до інституції соціальної роботи.

Одним з головних завдань діяльності соціального працівника є поліпшення чи відновлення умов життєдіяльності клієнта й у зв’язку з цим – оптимізація його життєдіяльності як такої. Подібний результат соціальної роботи для суспільства і держави є цілеспрямованим – у цьому зміст і мета існування в будь–якому суспільстві системи соціального захисту населення. Використовуючи свої знання і навички для досягнення визначеної державою і суспільством мети, додаючи свої зусилля для поліпшення становища однієї із найчисленніших категорій населення – соціально уразливих, незахищених громадян, – соціальний працівник домагається поліпшення соціальної і моральної ситуації в суспільстві в цілому.

Здійснюючи для досягнення мети необхідні дії в межах професійної діяльності, соціальний працівник залучає для цього, при необхідності, усі можливі види ресурсів і, в першу чергу ті, котрі йому надають держава і суспільство. При цьому він повинен піклуватися про забезпечення оптимального співвідношення між витратами ресурсів і отриманим результатом. Ефективне використання ресурсів у соціальній роботі, їх творча, раціональна витрата, вишукування нових, нетрадиційних і більш ефективних видів ресурсів – одне з головних завдань соціального працівника і його професійний обов’язок перед суспільством і державою.

Вплив соціального працівника на життєдіяльність суспільства виявляється не тільки безпосередньо через нього самого і його дії, але й опосередковано, через дії його клієнтів, а також результати цих дій і їх вплив на власну життєдіяльність, життя і розвиток оточення. Тому важливе суспільне значення має той моральний зміст, який привносить соціальний працівник у відносини з клієнтами і передає їм у процесі взаємодії.

Найважливішим завданням соціального працівника у цьому зв’язку стає забезпечення максимально активної, посильної участі його клієнтів у діяльності на благо суспільства, навіть, якщо це стосується вирішення клієнтом його власних проблем. Не тільки соціальні працівники, але й їхні клієнти володіють певною соціальною активністю. Спрямувати цю активність клієнтів у потрібне русло, надати їй глибокого соціального і морального змісту й суспільної значимості – одне з завдань соціального працівника, за вирішення якого він несе відповідальність перед суспільством і державою.

Таким чином, глибоке розуміння соціальним працівником соціального змісту і наслідків його професійної діяльності є його професійним обов’язком і найважливішим деонтологічним принципом. Цей принцип визначає основні відносини фахівця в сфері соціальної роботи із суспільством і державою.

 


Читайте також:

  1. Cплата єдиного соціального внеску - 2013
  2. D) усі попередні відповіді вірні.
  3. D) усі попередні відповіді вірні.
  4. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
  5. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
  6. II. Поняття соціального процесу.
  7. IV. Відповідальність сторін
  8. V. Передня кишка
  9. Адміністративна відповідальність
  10. Адміністративна відповідальність
  11. Адміністративна відповідальність
  12. Адміністративна відповідальність




Переглядів: 4206

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Поняття деонтології | Відповідальність і обов’язок соціального працівника перед професією

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.