• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 4.

3.

2.

1.

Класифікація страхування

1. Поняття призначення класифікації.

2. Класифікація страхування за об’єктами.

3. Добровільне та обов’язкове страхування.

Класифікація страхування формує загальні уявлення щодо внутрішньої структури такого багатогранного поняття як страхування, дає змогу зрозуміти взаємозв’язок та відповідальності між окремими його ланками.

Досягнення страхування з різних точок зору стає можливим за умови існування різних підходів до класифікації страхування.

Під класифікацією розуміють систему, підпорядкованих деякій ознаці понять у певній галузі знань або діяльності, що використовується як засіб для встановлення взаємозв’язків між цими поняттями.

В основу класифікації страхування покладено відмінності в сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об’єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, а також відмінності у формах проведення страхування.

На основі цього можна виділити такі класифікаційні ознаки, за допомогою яких здійснюється класифікація страхування і які є найважливішими як в теоретичному так і практичному значенні.

Класифікація страхування:

1. За історичною ознакою, яка опирається на час виникнення певних видів страхування, що дозволяє виділити 2 групи страхувань:

· давні або традиційні види страхування;

· нові (після 1996р.).

2. За економічними ознаками:

· за сферою діяльності або за спеціалізацією страховика;

· за об’єктами страхування;

· за родом небезпек;

· за статусом страхувальника;

· за статусом страховика.

3. За юридичними ознаками; страхування поділяється на дві групи, існування яких пов’язано з законодавством, що регулює їх:

· за відділами і класами – застосовується для ліцензування страхової діяльності;

· за формами – застосовується для їх розмежування на обов’язкове та добровільне.

Згідно першої класифікації (за відділами і класами) в країнах Євросоюзу всі види страхування поділяються на два види:

1. Усі види страхування життя і пенсій;

2. Загальні ризикові види страхування.

До 1-го відносять сім класів:

- страхування життя і щорічної ренти;

- страхування до шлюбу і народження дитини;

- так зване зв’язане довгострокове страхування життя;

- безперечне страхування здоров’я;

- страхування виплати капіталу;

- страхування пенсій;

- тонтіни;

До 2-го відносять 18 класів – страхування, не пов’язаного з життям людини.

Класифікація, яка використовується для ліцензування страхової діяльності в Україні немає поділу на два відділи, але є 20 груп страхувань, які приблизно відповідають тим групам страхувань, які характерні для Євросоюзу.

В Україні:

1. страхування життя;

2. страхування від нещасних випадків;

3. медичне страхування;

4. страхування здоров’я на випадок хвороби;

5. страхування залізного транспорту;

6. страхування надземного транспорту (крім залізниць);

7. страхування повітряного транспорту;

8. страхування водного транспорту;

9. страхування вантажів та багажу;

10. страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11. страхування цивільної відповідальності, власників наземного транспорту;

12. страхування відповідальності повітряного транспорту;

13. страхування відповідальності власників водного транспорту;

14. страхування відповідальності перед третіми особами;

15. страхування кредитів;

16. страхування інвестицій;

17. страхування фінансових ризиків;

18. страхування судових витрат;

19. страхування виданих гарантій та прийнятих гарантій;

20. страхування майна.

Найважливішою класифікаційною ознакою страхування є його форма проведення, за якою страхування поділяється на:

- добровільне;

- обов’язкове.

Іноді страхувальна практика потребує комплексного страхового захисту майнових інтересів страхувальника. В цьому випадку по одному страховому полісу приймаються на страхування декілька страхових об’єктів на випадок тих самих страхових подій.

В цьому випадку доцільніше дотримуватись класифікації страхування не за об’єктами, а за родом небезпек:

- ризики, пов’язані з життям та здоров’ям;

- транспортні;

- підприємницькі;

- фінансово-кредитні;

- технічні;

- ризики, пов’язані з нанесенням збитків третім особам.

У зв’язку з тим, що страхувальниками можуть бути як юридичні так і фізичні особи, в страхуванні виділяють класифікацію за статусом страхувальниками, яка передбачає поділ усіх видів страхових послуг на:

- ті, які обслуговують інтереси громадян;

- ті, які обслуговують інтереси юридичних осіб.

Важливою з економічної точки зору є класифікація за об’єктами.

Об’єкти в страхуванні – це те, на що спрямований страховий захист.

Класифікація страхування за об’єктами виділяє 3 галузі:

- особисте (життя, здоров’я громадян);

- майнове (майно усіх видів,рухомі та нерухомі майнові цінності);

- страхові відповідальності (відповідальність за шкоду, завдану страхувальником життю, удар, або майну третьої особи).

Особисте страхування.

Об’єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки, тому вважають, що в особистому страхуванні виплата страхового відшкодування носить характер фінансової допомоги, а не компенсації особистих збитків.

Особливістю цієї галузі є те, що в її межах поєднуються всі види страхування, які пов’язані із страхувальним захистом життя та здоров’я людини, а також її пенсійне забезпечення. При цьому окремі види понять носять накопичу вальний характер. У зв’язку з цим виділяють 3 підгалузі особистого страхування:

- в залежності від тривалості договору страхування і різними обсягами страхової відповідальності.

1. страхування від нещасних випадків;

2. медичне страхування;

3. страхування життя.

Виплата страхових сум за договорами страхування від нещасних випадків здійснюється у разі смерті застрахованого( у разі постійної втрати ним здоров’я – інвалідність), за умови якщо ці події були наслідком нещасного випадку, обумовленого в договорі.

Видами страхування цієї підгалузі є:

- індивідуальне страхування від нещасних випадків;

- колективне страхування працівників;

- страхування пасажирів і дітей.

Особливістю медичного страхування є наявність довгострокових і короткострокових видів страхування. Страхова виплата може здійснюватись страховиком двома способами:

- безпосередньо страхувальникові;

- медичній установі, як оплата вартості лікування застрахованого.

При страхуванні життя страхова сума виплачується у випадку:

- дожиття застрахованого до закінчення строку дії договору;

- смерті застрахованого;

- пенсійне страхування;

- досягнення застрахованого певного віку.

Обсяг відповідальності у страхуванні пенсій не передбачає виплати на випадок смерті.

Майнове страхування.

Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим майном. Обсяг відповідальності страховика включає виплату страхового відшкодування страхувальнику в разі

- пошкодження або зниження матеріальних цінностей;

- у разі втрати страхувальником громадських коштів або недотримання ним прибутку внаслідок страхових випадків, обумовлених в договорі. У майновому страхуванні використовуються три системи страхового забезпечення:

1. Пропорційна, яка передбачає виплату відшкодування в тій самій пропорції щодо реального збитку в якій страхова сума за договором перебуває в дійсній вартості від застрахованого майна;

2. Система першого ризику передбачає повне відшкодування збитків, завдане застрахованому майну, але в межах страхової суми згідно з договором;

3. Система граничного відшкодування , використовується в тих випадках майнового страхування, де страховик має компенсувати збитки страхувальника, які обчислено як різницю між раніше обумовленою границею і фактичним рівнем доходів. Дана система використовується при страхуванні врожаю, а також втрат від простою виробництва.

Майнове страхування поділяється на2 підгалузі:

1. Страхове майно громадян;

2. Страхове майно юридичних осіб.

Об’єктами страхування у громадян виступають власні житлові і дачні будинки, господарські споруди, автомобілі, домашні та сільськогосподарські тварини.

До об’єктів майнового страхування юридичних осіб відносять будівлі і споруди, технологічне устаткування, транспортні засоби, вантажі, будівельно-монтажні та фінансово-кредитні ризики.

Відповідно до виділяючих об’єктів виділяють і види.

Страхування майна як правило здійснюється в добровільній формі. Законодавством України передбачено лише 2 види обо’язкового страхування майна:

- страхування авіаційних суден;

- страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у державних сільськогосподарських підприємствах.

Страхування відповідальності.

Економічне призначення його полягає в захисті майнових інтересів страхувальника, в разі якщо він завдасть шкоди життю, майну або здоров’ю третьої особи, а також майнових інтересів потерпілої третьої особи.

Страховою подією при страхуванні відповідальності вважається факт настання відповідальності страхувальника, який може бути встановлений судовими органами або добровільно визнаний самим страхувальником.

Особливістю страхування відповідальності є також порядок визначення в договорі страхової суми. Страхова сума в договорі не зазначається, а лише гранична сума відшкодування, тобто той ліміт відповідальності, яку бере на себе страховик при скоєні страхувальником шкоди третім особам.

За добровільним страхуванням взаємовідносини між страхувальником і страховиком будуються на добровільних засадах і оформляються договором страхування.

Згідно Закону України “Про страхування” договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування при добровільній страховик розробляє самостійно для кожного виду страхування, а потім вони затверджуються у Комітеті по справах нагляду за страховою діяльністю. Добровільне страхування передбачає, що всі суттєві моменти договору визначаються згідно домовленості сторін.

В обов’язковому страхуванні відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідальності законодавчих актів, якими передбачено перелік об’єктів, що підлягають страхуванню, перелік страхових подій та винятки з них, максимальні страхові тарифи та мінімальні страхові суми, рівень страхового забезпечення та інше.

Згідно Закону України “Про страхування” форми типового договору і порядок проведення обов’язкового страхування визначаються Кабінетом міністрів.

Принцип обов’язковості поширюється на страхувальника так і на страховика. Право здійснення обов’язкові види страхування може отримувати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію. Винятки становлять державні види обов’язкового страхування, які проводять НАСК “Оранта”. Державне обов’язкове страхування проводять за рахунок коштів бюджету і поширюється на державних службовців, робота яких пов’язана з підвищеною небезпекою для їх життя та здоров’я.

Згідно законодавства є 27 видів обов’язкового страхування.

Переглядів: 677